Дәріс. Принципи – фундаментальні вихідні положення, що випливають із стійких тенденцій та закономірностей управління

Принципи – фундаментальні вихідні положення, що випливають із стійких тенденцій та закономірностей управління.

Принципи – це ознаки будь-якої науки, зокрема і управління. Принципи управління слід розуміти як загально визнані положення, яких необхідно дотримуватись у процесі управлінської діяльності.

Принципи – це основні правила, що розкривають дії об`єктивних законів, за якими повинна ефективно функціонувати організація. Принципи відображають різні сфери діяльності організації та управління нею. Вони є підгрунтям для вірного розуміння взаємодії між людьми, виробничими процесами, осмислення цілей та результатів діяльності організації.

Термін «принципи управління» вперше увів Ф. Тейлор у 1911 році у праці «Принципи наукового управління». Майже за 100 років розвитку науки менеджменту з`явились різні класифікації принципів управління.

Умовно принципи можна розподілити на дві групи:

1) загальні принципи відображають основні тенденції та закономірності розвитку організації, закладають основу теорії управління;

2) специфічні принципи, які відбивають особливості організації, управлінської технології тощо.

Загальні принципи повинні відображати положення, які розповсюджуються на організації різних типів; відповідають законам розвитку природи, суспільства та менеджменту; об`єктивно відображають сутність реальних процесів управління; визнаються суспільством як керівні. До загальних принципів можна віднести такі:

· Компетентність: володіння знаннями, уміннями та досвідом, які необхідні для виконання посадових повноважень.

· Гуманність: благородна моральна мотивація своєї поведінки, прагнення викрити в людях кращі якості.

· Ортобіотичність: усвідомлення самооцінки власного життя, оптимізм.

· Інноваційність: прагнення до пошуку, раціоналізації, здатність до ризику.

· Прагматизм: робота на результат, раціональне використання часу, умов.

Мартиненко М.М. пропонує звернути увагу управлінців до наступних принципів [38]:

1.Принцип цілеспрямованості.

Мета функціонування організації зумовлює наявність самого процесу управління. Сутність менеджменту криється в досягненні цілей організації. Вихідним пунктом менеджменту є необхідність постановки спільної мети для організації в цілому та для групи людей, які працюють сумісно.

2.Принцип врахування інтересів.

Не тільки цілі організації визначають ефективну діяльність людини, а й її інтереси. К. Маркс справедливо наполягав, що людина діє заради певних свої потреб. Поведінка людини в організації є наслідком складної взаємодії цілей, потреб та інтересів. Відтак ефективним буде досягнення спільної мети тільки за умов задоволення потреб конкретних людей.

3.Принцип ієрархічності.

Згідно з ним, усі складні організації розглядаються як багаторівневі. Спеціалізований труд потребує виконання різних ролей та досягнення різних цілей, передбачає координацію, що і зумовлює ієрархію в управлінні. Принцип ієрархічності визначає характер стосунків між суб`єктами та об`єктами управління.

4.Принцип взаємозалежності.

Всі елементи та фактори в організації взаємопов`язані. Тому зміни, які відбуваються в одному з них, викликають реакцію змін в інших елементах. Особливу увагу належить приділяти факторам зовнішнього середовища. Організація змушена постійно реагувати на ці фактори та зберігати стійкий стан.

5.Принцип динамічної рівноваги.

Потенціал організації повинен бути у динамічній рівновазі із факторами зовнішнього середовища. Організація повинна швидко змінювати свій стан у відповідності із вимогами різних чинників, а саме: нові технології, наукові дослідження, соціальні замовлення, політико-правові умови, соціально-економічні компоненти, освітньо-культурні тенденції тощо. Повільна реакція на зовнішні подразники порушує стійкість організації, провокує її нестабільність, призводить до низьких результатів діяльності.

Сканиров стр 77-84

Система методів управління

Методи управління – це сукупність способів здійснення функцій управління, які забезпечують досягнення встановлених цілей та результатів.

Система методів, обраних керівником, зумовлює:

а) якість системи управління в цілому;

б) якість керованої організації та показників діяльності.

Відтак важливо удосконалювати та оновлювати арсенал методів управління.

Класифікація методів управління.

1. Методи організаційно-стабілізуючого впливу:

· регламентування – розподіл функцій, обов’язків повноважень;

· нормування – встановлення норм робіт, чисельності персоналу, витрат:

· інструктування – уточнення завдань; ознайомлення з обставинами, особливостями діяльності:

· оргпроектування – розробка проектів раціоналізації діяльності, структури організації і тому подібне.

2. Методи організаційно-технологічного впливу (для встановлення взаємодії, узгодження діяльності, зусиль):

· планові;

· програмні;

· сітьові;

· алгоритмічні.

3. Методи організаційно-розпорядницького впливу:

· розпорядження;

· вказівка;

· наказ;

· директива.

4. Методи рішення функціональних задач:

· методи аналізу;

· методи планування;

· методи організовування;

· методи контролювання;

· методи регулювання та коригування.

5. Методи творчої праці:

· мозкова атака;

· дискусія;

· метод сценаріїв;

· методи ділових, імітаційних та інших ігор.

6. Соціально-психологічні методи управління:

· заохочення;

· переконання;

· критика;

· навіювання;

· пропаганда і агітація;

· метод “мовних трюків”.

· особисті приклади;

· бесіди.

7. Методи самоуправління:

· планування професійної кар’єри;

· самоорганізація;

· рефлексія;

· саморегуляція;

· самоменеджмент;

· методи психічного захисту (самовладання, самозаспокоєння).

 

Дәріс