Понятие о химиотерапии и антибиотиках. Механизм действия антибиотиков
102. Специфічна лабораторна діагностика шигельозу Бактеріологічне дослідження- бак. посів фекалій на виділення шигел, при важкому перебігу- посів крові. Виявлення шигельозного антигену методом РІА у зависі нативних випорожнень. Серологічні методи- РА, РНГА, РПГА для виявлення антитіл (Ig M і Ig G?) до збудника шигельозу 103. Лікування легкої форми холери Регідратація- перорально глюкозосольова суміш «Ораліт» (2-3л?) Тетрациклін (по 0,5 г 4 р/д) або доксициклін (200 мг 1 р/д) протягом 5 діб 104. Які препарати застосовуються для етіотропного лікування шигельозів в сучасних умовах? Нітрофурани, похідні 8-оксихінолону (мексаформ, інтестопан) Фуразолідон 5-10 мг/кг всередину після їди, розділивши добову дозу на 4 прийоми, 5 днів. Неграм або невіграмон усередину по 1 г 4 р/д 5-7 днів Норфлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин. Важка септ. форма- ампіцилін парентерально за 4 прйоми у доб. Дозі 100-150 мг/кг, 5-7 днів. 105. Основні ускладнення шигельозу (не менше 2-х) ІТШ, (важкий перебіг гастро ентероколітичної форми Ш. Зонне- гіповолемічний шок), перитоніт, інвагінація тонкої або товстої кишки, масивна кишкова кровотеча, гнійні менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцеси мозку, шигельозні ураж. сечовивідних шляхів- уретрит, цистит. Випадання прямої кишки, тріщини заднього проходу. Артрити. 106. Які зміни в копроцитограмі відзначаються у хворого на тяжку типову форму шигельозу? Незмінені і мало змінені еритроцити і лейкоцити вкривають все поле зору, слиз. 107. Черговість блювання та діареї при типовій холері Блювання після діареЇ 108. Характеристика випорожнень при типовій формі холери У великій кількості, за 1 раз- приблизно 500 мл, водянистого вигляду, не мають запаху, наявність плаваючих пластівців (грудочки слизу і клітини епітелію), нагадують рисовий відвар. 109. Чи є характерною для типової холери гарячка? Ні 110. На що спрямовано в першу чергу лікування при холері? Регідратаційна терапія 111. Локалізація основного патологічного процесу при холері Тонка кишка 112. Лікування дегідратаційного шоку при холері (укажіть основні препарати, швидкість і шлях введення) Глюкозо-сольова суміш «Ораліт» 1 порошок на 1 літр води(39-40град.С) перорально- легка форма. Розчини «Дисіль» Трисіль, Квартасіль, Ацесіль, Хлосіль, Лактасіль в/венно протягом 1-ї год. 5 л, перші 1,5-2л струминно 100-120 крапель за 1 хв, у подальшому-до 50-70 крапель за 1 хв. 113. Характеристика блювання та блювотних мас при типовій холері? З”являється після діареї; виникає без попередньої нудоти, раптово; дуже сильне, фонтаном; не супроводжується болем у животі. 1-ші порції блювотних мас містять залишки їжі, забарвлені жовчю, у подальшому блюв. стає багаторазовим, іноді-неспинним. 114. Як проводиться лікування хворих холерою без блювання й ознак дегідратаційного шоку Регідратація- перорально глюкозосольова суміш «Ораліт» 2-3 л Тетрациклін (по 0,5 г 4 р/д) або доксициклін (200 мг 1 р/д) протягом 5 діб 115. Особливості температурної реакції та діареї при типовій холері T тіла- нормальна і навіть знижена тим значніше, чим різкіше виражене зневоднення. Діарея- раптово, без болю, випорожнення у великій кількості, водянистого вигляду, не мають запаху, наявність плаваючих пластівців (грудочки слизу і клітини епітелію), нагадують рисовий відвар. 116. Які інфекційні захворювання перебігають з переважним ураженням тонкої кишки? (назвати не менш 4-х) Сальмонельоз, холера, черевний тиф, кишковий ієрсиніоз 117. Чи потрібне антибактерійне лікування при середньотяжкому перебігу гастроінтестінальної форми сальмонельозу? Ні 118. Невідкладна допомога при середньотяжкому перебігу гастроінтестінального варіанту сальмонельозу Промивання шлунка і кишечника теплими розчинами 0,02-0,1% калію перманганату або 3-5% натрію гідрокарбонату до чистих промивних вод. Глюкоза 5 % 500 мл в/венно крапельно Ацесіль 500 мл в/венно крапельно 2 р/добу перорально глюкозосольова суміш «Ораліт» ?- Індометацин 50 мг 1 р/добу 119. Які лабораторні дослідження необхідно зробити, щоб підтвердити діагноз «сальмонельоз» (з урахуванням клінічної форми)? Гастроінтестинальна форма- КОС, рівень електролітів, глюкози. Бак. посів блювотних мас, промивних вод шлунка, сечі, калу крові (як при гастроінтестинальній, так і при генералізованій формах),спинномозковой рідини за наявності менінгеального синдрому на виділення сальмонел. ?- Кров на РА / РЗК/ РНГА для виявлення антитіл до сальмонел у динаміці. 120. Клінічна класифікація сальмонельозів -гастроінтестинальна, локалізована форма (гастритичний, гастроентеритичний, гастроентероколітичний, ентероколітичний варіанти) -генералізована (тифоподібний і септикопіємічний варіанти) - бактеріоносійство- гостре(до 3 міс), хронічне (понад 3 міс.), транзиторне. -субклінічна (безсимптомна) 121. Невідкладна допомога хворим з середньотяжким перебігом гастроінтестінальної форми сальмонельоз Промивання шлунка і кишечника теплими розчинами 0,02-0,1% калію перманганату або 3-5% натрію гідрокарбонату до чистих промивних вод. Глюкоза 5 % 500 мл в/венно крапельно Ацесіль 500 мл в/венно крапельно 2 р/добу перорально глюкозосольова суміш «Ораліт» ?- Індометацин 50 мг 1 р/добу
122. Принципи лікування дегідратаційного шоку при кишкових інфекціях 1 ступ.- відсутність нудоти, блювання- рясне тепле пиття 2-3 л/добу, пероральна регідратація, р-ни Регідрон (1 порошок на 1 л)- пити до 3 л на добу, Ораліт (1 порошок на 1 л) 2 ступ.-пероральна регідр. + симптоматична терапія 3 ступ.- пероральна і в/венна регідратація (сольові р-ни- Ацесіль, Трисіль…) 4 ступ- в/венна регідр. 123. Зміни у загальному аналізу крові у розпал типового черевного тифу Лейкопенія, лімфоцитоз, анеозинофілія, тромбоцитопенія, ШОЕ збільшена. Важкий і тривалий перебіг- панцитопенія. 124. Етіотропне лікування типового черевного тифу (препарати, дози, тривалість) Левоміцетин 0,75 4 рази на добу у таб. (непритомний стан- в/м’язове введення левоміцетину сукцинату по 1 г 3 рази на добу При не перенос.- ампіцилін до 4-6 г/добу Бісептол-480 по 2 таб. 2 р/добу. Антибактерійна тер.- увесь період пропасниці і ще 10 днів за нормальної температури 125. Що характерне для розпалу типового черевного тифу: затримка випорожнень чи діарея? Затримка випорожнень 126. Специфічні кишкові ускладнення черевного тифу Перфорація кишечнику, кровотеча, перитоніт, апендицит 127. Які стадії патоморфологічних змін у кишечнику виділяють при черевному тифі? мозкоподібне набухання 1й тиж, 2й т місцевих некрозів 3й тиж.- відторгнення некротичних мас і утворення виразок. 4й тиж –повне очищення виразок.5й тиж –загоєння виразок. 128. Особливості гарячки при черевному тифі в типових випадках (гострота зростання, характеристика добових змін, тривалість) гарячка 1)крива Вундерліха поступове (протягом 4-6 днів)наростання температури, потім протягом 1-3 тиж t постійно тримається високою з перепадами між ранковою і вечірньою менш як 1 С, а потім відбувається поступове (протягом тижня) її зниження до норми.2) крива Бот кінська (хвилеподібна) в межах першої хвилі t може набувати характеру continua, потім знижуватися на 1,5-2 С на 1-3 дні, не досягаючи норми, а потім знову підвищується,формуючи чергову хвилю. При цьому на фоні другої хвилі пропасниці вона може залишитисяпостійною або набувати ремітуючого характеру. 129. Характеристика пульсу при типовому черевному тифі? Пульс звичайно відстає від t (відносна брадикардія).Але у тому випадку, коли починається кровотеча, виникає компенсаторна тахікардія,що на t листку.Звичайно це буває на 3-му тижні хвороби 130. Яке дослідження найбільш переконливе підтверджує діагноз «черевний тиф»? Реакція Відаля в титрі 1:200 у подальшому наростанні; гемопультура. 131. Який добовий тип гарячки характерний для періоду розпалу типового перебігу черевного тифу? Поступове підвищення +- “розігрівання” пропасниця переважно постійного типу 132. Діагностичні клінічні критерії черевного тифу (не менше 4-х) 1)поступовий початок захворювання; 2) тривалу пропасницю,переважно постійного типу, 3) наявність тріади провідних клінічних симптомів у початковий період, 4) пропасниця,безсоння, головна біль. 133. Характеристика висипу при черевному тифі (термін появи, локалізація, елемент висипки Висип: відсутність на обличчі, розеольозний характер,розміщення їх на блідій шкірі,локалізується на животі. 134. Що характерне для розпалу ботулізму: м’язовий гіпертонус чи слабкість? Мязова слабкість.Слабкість прогресує. У розпал хвороби особливо чітко помітне переважне ураження мязів шиї і кінцівок. За важкого перебігу хворі неспроможні самостійно пересуватися, вони буквально ”висять” на тих,что їх супроводжує.Мязова сила в руках різкоослаблена,хворий неспроможній підняти руку (вона падає, як батіг),неспроможний стиснути руку співрозмовнику.Якщо хворий сидить, то голова опущена,йому нелегко утримати її,вона буквально падає на груди. 135. Перелічіть окулярні прояви у розпал тяжкого ботулізму Птоз, мідріаз, анізокорія, косоокість, неможливість читання. 136. Що є характерним для розпалу ботулізму: міоз чи мідріаз? 137. Які продукти небезпечні по можливості зараження ботулізмом? Ковбаси, буженіна, консерви мясні й овочеві,консервовані гриби (особливо консерви із бомбажних банок), риба (копчена). 138. Які зміни з боку органів дигестивної системи спостерігаються в розпал ботулізму? Підвищена стомлюваність, мязова слабкість,запаморочення,порушення салівацій зору, бульбарні симптоми, порушення дихання,сечовиділення, ураження черепних нервів 139. Невідкладна допомога при ботулізмі Промивання шлунку і кишечника.Введення протиботулістичної сироватки, дегідраційна терапія з форсованим діорезом. 140. Які основні симптоми характеризують зміни зору при типовій формі ботулізму? Порушення зору – один із найяскравіших ранніх симптомів ботулізму, - не спроможність читати текст, що лежить перед ним,Але добре бачить спочатку предмети, розташовані вдалині, гострота зору прогресуюче знижується, іноді катастрофічно швидко, виникає двоїння предметів, привертають увагу широкі зіниці, порушення конвергенції, зявляється птоз верхньої повіки, очна щілина звужена, іноді виявляється збіжна або розбіжна косоокість. 141. 142. Опишіть основні клінічні прояви з боку органів живота у розпал ботулізму Ознаки ураження травного тракту: нудота, блювання, послаблення випорожнень. Особливістю ботулінічного гастроентериту є короткочасність(1-2 рази блювота, 1-3 рази послаблення випорожнень).Блювання, розлад випорожнень можуть супроводжуватись незначним болем у животі(епігастральна ділянка). Дуже швидко нудота, блювання, пронос припиняються і настає стадія парезу кишечнику: зявляються здуття живота, запір, іноді виникає біль у животі. Швидко наростаючим може бути метеоризм у поєднанні з повним “мовчанням” кишечнику під час аускультації. 143. Перелічіть кишкові інфекції, що зустрічаються в Україні (не менш 4-х) Бутулізм, харчові токсикоінфекції, шигельоз, сальмонельоз. 144. Характеристика висипу при псевдотуберкульозі (термін появи, локалізація, основний елемент висипки) Дрібноточкоий може бути на стопох і долонях з геморагічнимиелементами. 145. Основні клінічні ознаки типового генералізованого псевдотуберкульозу Гепатоспленомегалія, лихоманка, дрібноточковий висип. 146. Які три хвороби викликаються ієрсиніями? Псевдотуберкульоз,кишковий ієрсиніоз. 147. Перечисліть не менше 4-х інфекцій, які передаються трансмісивним механізмом передачі Малярія vivax, тропічна, ovale – малярія чотиридена 148. Основні клінічні форми ентеровірусної інфекції (не менш 4-х) Асептичний аменгіт, герпангіна, везикулярний стамотит, гострийпаренгит 149. Специфічна лабораторна діагностика малярії Кров на паразитоносійство на малярію(мазок і товста капля). 150. Назвіть групи препаратів для етіотропного лікування малярії Гематошизотропні,гістошизотропні,гематотропні. 151. При якому виді малярії може розвитися малярійна кома? Тропічна. 152. При якому виді малярії швидко прогресує анемія? Чому? Тропічна.Висока паразитемія з розрухою. 153. Основні ускладнення тропічної малярії Кома,анемія. 154. Які види плазмодіїв викликають малярію у людини? Plasmodium vivax, ovale/ malariae, falciparum 155. Чим обумовлені пізні рецидиви при vivax-малярії? Наявність брадіс паразоїдів 156.. Перелічіть стадії малярійного пароксизму Озноб, жар, піт 157. Характерні зміни загального аналізу крові у розпал тропічної малярії Нормохромна анемія, лейкоцитоз з паличко ядерним зрушенням, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ 158. Який препарат завжди застосовується для лікування малярійної коми при тропічній малярії? Хінін 159. Тривалість еритроцитарної шизогонії при різних видах малярії Відповідає кратності нападів. У разі триденної та тропічної малярії триває 48 год, чотириденної – 72 год, визначаючи як час і тривалість гарячки, так і її періодичність 160. Перелічіть основні клінічні форми менінгококової інфекції Локалізовані форми (менінгококоносійство, назофарингіт), генералізовані (менінгококцемія типова і атипова, менінгококовий менінгіт), комбіновані (менінгококовий менінгоенцефаліт + менінгококцемія) 161. Характеристика ліквору при серозному менінгіті прозорий, опалесцюючий, витікає під підвищеним тиском, лімфоцитарний цироз, клітинно-білкова дисоціація 162. Основні ускладнення менінгококового менінгіту Гостре набухання і набряк мозку, уклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір, синдром церебральної гіпотензії, епендиматит, субдуральний випіт, раптова смерть, глухота, зиження інтелекту, гідроцефалія, епілепсія 163. Характеристика ліквору при менінгококовому менінгіті в періоді розпалу Каламутний, 80-90% нейтрофіли, диплококи внутрішньоклітинно у нейтрофілах, клітинно-білкова дисоціація, помірно зижений рівень глюкози, реакція Нонне-Апельта++++ 164. Основні клінічні ознаки вклинення довгастого мозку у великий потиличний отвір при менінгококовому менінгіті Гіперемія і ціаноз обличчя, тоніко-клонічні судоми, згасають кореальні рефлекси, з’являється дихання Чейна-Стокса. Смерть на фоні зупинки дихання. 165. Специфічна діагностика менінгококового менінгіту Пункція спинномозкової рідини ПЛР, мікроскопія, посів, антитіла на РПГА 166. Особливості висипань при менінгококцемії (терміни появи, характер, основна локалізація у дорослих) в перший день/години, неправильна зірчаста форма, розміри від дрібних петехій до великих екхімозів діаметром у кілька сантиметрів, елементи щільнуваті на дотик. Може вкривати увесь тулуб і кінцівки. Набуває характеру поширених крововиливів з нерівними, але досить чіткими контурами у вигляді «трупних плям» 167. Як класифікуються за змінами ліквору менінгіти? Серозний, гнійний, геморагічний (субарахноідальний крововилив), бактеріальний, серозний туберкульозний 168. Шляхи генералізації менінгококової інфекції Лімфогенний, гематогенний, периневральний, через решітчасту кістку 169. Характеристика висипу при менінгококцемії (термін появи, локалізація у дорослих, елементи висипки) в перший день/години, неправильна зірчаста форма, розміри від дрібних петехій до великих екхімозів діаметром у кілька сантиметрів, елементи щільнуваті на дотик. Може вкривати увесь тулуб і кінцівки. Набуває характеру поширених крововиливів з нерівними, але досить чіткими контурами у вигляді «трупних плям» 170. Охарактеризуйте патогномонічний діагностичний критерій менінгококцемії в перший день/години, неправильна зірчаста форма, розміри від дрібних петехій до великих екхімозів діаметром у кілька сантиметрів, елементи щільнуваті на дотик. Може вкривати увесь тулуб і кінцівки. Набуває характеру поширених крововиливів з нерівними, але досить чіткими контурами у вигляді «трупних плям». Гострий початок. Передуючий назофарингіт. Виражений загальноінтоксикаційний синдром. Висока температура тіла (до розвитку ІТШ). Полісистемність уражень.виражений нейтрофільний лейкоцитоз. Кров на ПЛР. РЗК, РПГА 171. Перелічіть головні ускладнення дифтерії ІТШ, міокардит, ураження нервової системи, нефрозонефрит, дифтерійний гепатит, неспецифічні ускладнення (паратонзилярний абсцес, отит, пневмонія) 172. Основні клінічні відмінності дифтерії мигдаликів від ангіни При ангіні: яскрава гіперемія слизових оболонок ротової порожнини і мигдаликів; гіперемія обличчя; гнійні накладення жовтуватого або білого кольору або у вигляді «пробок», вони легко без кровоточивості знімаються; процес не виходить за межі мигдаликів; збільшені і різко болісні підщелепні лімфатичні вузли; різкий біль у горлі під час ковтання; відсутність парезу м’якого піднебіння; наявність коків у мазках. 173. У якому випадку ставиться діагноз субклінічної форми дифтерії ротоглотки? Клінічні прояви (як місцеві, так і загальні) практично відсутні, лише у разі дуже старанного обстеження оторино-ларингологу вдається інколи виявити незначний набряк або гіперемію мигдаликів чи задньої стінки глотки. Самопочуття не порушене, біль у горлі відсутній, і хворий не звертається до лікаря до тих пір, поки не дають про себе знати пізні ускладнення, які можливі і в разі легкого перебігу хвороби (найчастіше міокардит. Субклінічні форми або не розпізнаються взагалі, або трактуються як носійство (якщо пацієнта було обстежено як контактного), або верифікуються ретроспективно під час поглибленого обстеження пацієнтів з ускладненнями. 174. Що таке комбінована форма дифтерії? Наведіть приклад х-терне: швидке наростання клінічних симптомів та їх динаміка; більший поліморфізм клінічних проявів, який відбиває поширеність процесу; значно виражений токсикоз. Приклад: дифтерія мигдаликів і дифтерійний фарингіт(передніх відділів носа, ларингеальна дифтерія) 175. Класифікація дифтерії ротоглотки по ступеню тяжкості Легка, середня, важка. Гіпертоксична, геморагічна 176. Перелічіть типові ускладнення дифтерії (не менше 2-х) ІТШ, міокардит, ураження нервової системи, нефрозонефрит, дифтерійний гепатит 177. Чим обумовлений більший ступінь інтоксикації при дифтерії ротоглотки у порівнянні з дифтерійним ураженням гортані? Слабше всмоктування токсину 178. Головні клінічні ознаки типової дифтерії мигдаликів Інтоксикаційний синдром, підвищення температури, біль у горлі, плівчасті нальоти на мигдаликах, збільшені, трохи болісні підщелепні лімфатичні вузли, відносна тахікардія, приглушені тони серця 179. Причини смерті при дифтерії мигдаликів та дифтерії гортані ранні терміни – круп, пізні – ураження нервів, що іннервують гортань, дихальні м’язи та діафрагму. 180. Перелічіть не менше 2-х інфекційних захворювань, при лікуванні яких застосовують специфічну сироватку Дифтерія, ботулізм 181. Методи специфічного підтвердження діагнозу «дифтерія» бактеріоскопія, бактеріологія, серологія (РПГА) 182. Етіотропне лікування дифтерії ПДС (30000-4000 – легка, 50000-80000 – сер, 90000-150000 – важка і дуже важка); еритроміцин (до 2 г на добу), пеніцилін (до 6000000 ОД) або ампіцилін (до 3 г на добу) 183. Основні медичні заходи при лікуванні дифтерії. Режим – від важкості. Дієта – висококалорійна, рідка їжа. Етіотропна терапія: ПДС (30000-4000 – легка, 50000-80000 – сер, 90000-150000 – важка і дуже важка); еритроміцин (до 2 г на добу), пеніцилін (до 6000000 ОД) або ампіцилін (до 3 г на добу). Патогенетична: дезінтоксикація, глюкокортикостероїди, не стероїдні протизапальні. Антисептики 184. Зміни в ротоглотці при типовій поширеній дифтерії ураження слизової оболонки носових ходів, слиз. оболонку гайморових пазух, де утв. фібринозний наліт. Поєднується з дифтерійним фарингітом. 185. Які невідкладні лікувальні заходи при анафілактичному шоку? Припинити введення препарату, який викликав шок. Легенево-серцева реанімація. Горизонтальне положення, підняті нижні кінцівки, обкласти грілками, постійно давати кисень. 0.4-0.5 мл 0.1% адреналіну гідро хлорид в/в. вище уколу від якого шок – джгут. Преднізолон 5-10 мг/кг в/в. Антигістамінні – тавегіл 2 мл. Еуфілін 4-5 мг/кг. 186. Основні клінічні прояви анафілактичного шоку зниження АТ, t, бронхоспазм, гіперсекреція слизу, ларингоспазм, набряк гортані, чхання. Ринорея, свистяче дихання, задишка, акроціаноз, олігурія, тахікардія, збудження, непритомність, судоми, мозкова кома, біль унизу живота, метрорагії, свербіж шкіри, уртикарна висипка, набряки типу Квінке, затримання сечі, біль у животі, діарея. Синдроми: абдомінальний, печінковий, алергійний, ГСН, ГДН, госта церебральна недостатність. 187. Який антибактерійний препарат викликає висип, якщо його застосувати при інфекційному мононуклеозі? ампіцилін. 188. В яких клітинах крові відбувається розмноження збудника інфекційного мононуклеозу? В- лімфоцити 189. Основні клінічні прояви при типовому інфекційному мононуклеозі: пропасниця, лімфаденопатія, біль у горлі. 190. Клінічні діагностичні критерії інфекційного мононуклеозу (не менше 4-х): пропасниця, лімфаденопатія, біль у горлі, гепатоспленомегалія. ЗАК атипові мононуклеари, лімфомоноцитоз, ↑паличкоядерних нейтрофілів 191. Характерні гематологічні зміни в розпал типового інфекційного мононуклеозу ЗАК атипові мононуклеари, лімфомоноцитоз, ↑паличкоядерних нейтрофілів 192. Особливості перебігу оперізувального лишаю на тлі ВІЛ-інфекції: виражений інтоксикаційний синдром, генералізація висипань, важкий перебіг, сповільнений ефект від лікування. 193. Основні ВІЛ-асоційовані інфекції (не менше 4-х): дисеміновані кокцидіомікози, саркома Капоши, пневмоцистна пневмонія, дисемінований позалегеневий гістоплазмоз 194. Принципи лікування ВІЛ-інфекці: потрійна(подвійна) терапія,яка включає препарати: інгібітор протеаз (ритонавир, ампренавир), нуклеозидні інгібітори(ламівудин, ставудин), імуномодулятори(α- інтерферон, лаферон) і симптоматияна терапія 195. Шляхи передачі ВІЛ-інфекції: статевий контакт, переливання крові, при трансплантації органів, парентеральних маніпуляціях, від матері до дитини при пологах. 196. Які клітини уражає вірус імунодефіциту людини: на поверхні яких знаходяться CD4 рецептори.. 197. Які інфекційні хвороби респіраторної системи є ВІЛ-індикаторними (не менше 2-х): кандидоз бронхів, трахеї, легень; легеневий гістоплазмоз, пневмоцистна пневмонія. 198. Перелічить не менш 2-х інфекцій, які викликають ураження мозку або мозкових оболонок при ВІЛ-інфекції: токсоплазмоз, герметична інфекції 199. Зміни в загальному аналізі крові при пізніх стадіях ВІЛ-інфекції: панцитопенія (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія) 200. Шляхи зараження ВІЛ: статевий, парентеральний, вертикальний. 201. Перелічіть не менше 2-х збудників, які викликають діарею при ВІЛ-інфекції: криптоспоридіоз(Cryptosporidium muris, C.parvum), сальмонельоз. 202. Специфічна лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції: кров на ИФА на виявлення антитіл до ВИЧ1 і ВИЧ2 і їх фрагменти, Кров на ПЛР до РНК ВИЧ, Кров на ПЛР до ДНК провірусу, кров на РА до антитіл Вич Іg M IgG; 203. Які пухлини (не менше 2-х) закономірно асоціюються з ВІЛ-інфекцією: саркома Капоші, неходжкінська лімфома. 204. Перечисліть не менше 4-х ВІЛ-індикаторних інфекцій: кандидоз бронхів, трахеї, легень; легеневий гістоплазмоз, пневмоцистна пневмонія. саркома Капоші, неходжкінська лімфома. 205. Перелічіть не менше 2-х інфекцій, які можуть становити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у міжнародному масштабі: чума, жовта гарячка, холера, натуральна віспа 206. Характеристика висипу при кору (на яку добу хвороби з’являється, у якому порядку йдуть висипання, який елемент висипки є основним): на 4- ту добу, спочатку на виступаючих частинах лиця, потім натулуб, щоки стегна, потім голені і стопи. Плямисто- папульозний висип. 207. Які ускладнення зв'язані із бактеріальним суперінфікуванням при корі? (Не менше 2-х): отогенний менінгіт, гайморит, фронтит, вогнищева пневмонія. 208. Характеристика висипань при краснусі (термін появи, елемент висипки): на 1-2-й день,макуло-папульозні елементи. 209. Які періоди розрізняють у клінічному перебігу кору? інкубаційний,продромальний(катаральний), висипань і період реконвалесценції. 210. Опишіть характерні прояви катарального (довисипного) періоду кору: t- 38-39 ˚C, озноб, утруднене носове дихання, сухий лаючий кашель, світобоязнь, різь в очах, на мякому піднебінні енантема, пятна Бельского- Філатова –Коплика. 211. Відмінності висипу при кору від краснухи: при краснусі: відсутня етапність висипань(протягом доби висип розповсюджується по всьому тілу), висип мілкий не схильний до злиття 212. Назвати не менш 4 інфекційних хвороб, що закономірно протікають з висипом: кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, псевдотуберкульоз 213. Виберіть, які з перелічених інфекцій належать до групи герпетичних інфекцій: кір, вітряна віспа, грип, цитомегаловірусна інфекція, інфекційний мононуклеоз 214. Опишіть висипання при вітряній віспі: зявляються на тулубі, кінцівках потім на обличчі, носять поліморфний характер (папули, везикули, пустули,кірочки) везикули однокамерні, оточені обідком гіперемії, висипання супроводжується сильним свербежем. 215. Які залози, окрім слинних, закономірно можуть уражатися при епідемічному паротиті? любу залозисту тканину:молочна, щитовидна,, сльозова, яїчники, підшлункова. 216. Який елемент висипки характерний для інфекції, викликаної вірусом простого герпесу: везикули(потім різні стадії везикули, пустули, єрозії, кірочки) 217. Найбільш часті місця локалізації висипу при простому герпесу I типу? шкіра і слизові оболонки(крім області гені талій) 218. Розшифруйте абревіатуру TORCH? Toxoplasmosis (токсоплазмоз), Rubella (краснуха), Cytomegalovirus (цитомегаловирусная инфекция) и Herpes simplex virus (инфекция, вызываемая вирусом простого герпеса). 219. Зміни в загальному аналізі крові при лептоспірозі: лейкоцитоз, нейтрофільоз, ↑ШОЕ, при кровотечах ↓ Ер 220. Основні клінічні прояви в початковому періоді лептоспірозу, викликаного L. Icterohaemorrhagiae: гострий початок, темп 39.5-40˚C, біль в мязах(переважно литкових), симптом’’капюшона’’,зниження апетиту, головний біль, висип(коре-, скарлатино, краснухо подібний) 221. З якими вірусними гепатитами доцільно в першу чергу диференціювати лептоспіроз? вірусний гепатит А і В 222. Опишіть характерні міальгії при лептоспірозі: переважно литкові мязи, стегнові, поясниця болючі при пальпації. 223. Які структури нирок уражаються при геморагічній гарячці з нирковим синдромом: ураження ниркових судин, що супроводж набряком тканин нирки і в подальшому розвитком двостороннього інтерстиціального серозно-геморагічного нефриту. 224. Які органи й системи організму закономірно уражаються в розпал бруцельозу? печінка, кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли. 225. Які тварини є найбільш небезпечним джерелом зараження бруцельозом для людини? кози, велика рогата худоба, свині. 226. Класифікація бешихи за місцевими змінами: еритематозна, еритематозно- геморагічна, еритематозно- бульозна, бульозно-геморагічна, флегмонозна, некротична. 227. Клінічна класифікація правця: генералізований, місцевий(лицьовий правець Розе, головний правець Бреннера), правець новонароджених? 228. Екстрена профілактика правця у нещепленої людини: ПХО рани, В/м 1 мл анатоксина, через 30 хв в іншу частину тіла- ППС(3000-6000 МЕ)або імуноглобулін(300 МЕ),(далі активна імунізація по звичній схемі). 229. Характерна тріада ознак у ранньому періоді генералізованого правця: тризм, сардонічна посмішка, дисфагія.(або парестезії в області рани, подьоргування мязів тянучий біль в області рани) 230. Тріада ранніх клінічних ознак генералізованої форми правця тризм, сардонічна посмішка, дисфагія. 231. Що повинен зробити лікар швидкої допомоги перед транспортуванням хворого тяжкою формою правця в стаціонар: огляд, видалення сторонніх тіл з рани, далі якщо пацієнт був імунізований то йому вводять протиправцеву сироватку(3000-6000 МЕ)або людський Іg(300 МЕ);якщо пацієнт не імунізований йому вводять в/м 1 мл анатоксина, через 30хв в іншу частину тіла ППС(3000-6000 МЕ) або Іg(300 МЕ) 232. Чому при правцеві розвиваються клонічні судоми? постійне збудження мотонейронів поперечносмугастих м’язів, блокуючи дія на вставні нейрони. 233. З якою метою при генералізованому правці призначаються антибіотики ? для профілактики вторинної інфекції 234. Перелічіть не менш 4-х ускладнень генералізованого правця: переломи хребта, кісток, розриви м’язів, асфіксія, крововиливи в речовину мозку, інфаркт міокарда 235. Клінічні форми сибірки: шкірна, легенева, кишечна, септична. 236. Шляхи передачі сибірки від тварин до людей: контактний, аліментарний,повітряно-крапельний,, трансмісивний. 237. Характерні клінічні ознаки карбункулу, що виникає при сибірці: трьохколірний чорний струп в центі потім жовтий обідок і широкий пояс багрового вала, безболісний. 238. Принципи екстреної профілактики сказу: місцева обробка рани, імуно- і вакцинотерапія. спочатку проводиться пасивна імунізація, потім активна. 239. Особливості екстреної профілактики сказу при укусах в обличчя: вводять вакцину і антирабічний γ-глобулін(20 МЕ на 1 кг маси тіла) половину дози вводять місцево інфільтруючи краї рани, половину в/м(обл. сідниці) 240. Екстрена профілактика сказу при укусах в пальці рук: введення вакцини в/м в дельтоподібний м’яз. 241. Протягом якого часу потрібно спостерігати за твариною, що вкусила людину? Відповідь обґрунтувати: 10 діб, максимальний інкубаційний період у тварин 242. Опишіть характерну реакцію хворого на воду у розпал сказу: гідрофобія, може спровокувати приступи(судорожне скорочення дихальних і ковтаючих м’язів). 243. Клінічні ознаки чумного бубону: різко запальний лімфатичний вузол або конгломерат спаяних між собою лімфатичних вузлів, болючий. Спочатку з’являється різка болючість, потім гіперемія і уплотнение. збільшуеться в розмірах 244. Основні клінічні прояви орнітозу у дорослих: пропасниця, гепатоспленомегалія, головний біль, задишка, утруднене дихання, блювання, гіпотензія, брадикардія, блідість, ціаноз.геморагічний висип 245. Як відбувається зараження людей легіонеллами? аерогенним шляхом (системи кондиціонування повітря), можливий вертикальний шлях передачі. 246. Антибіотики яких груп застосовують у лікуванні легіонельозу? найефективніший еритроміцин, рифампіцин, тетрацикулін 247. Які збудники викликають хвороби із клінікою атипової пневмонії (не менше 2-х)? mycoplasma pneumonia, legionella 248. Як відбувається передавання інфекції людині при орнітозі та легіонельозі: основним механізмом передачі при орнітозі є повітряно-крапельний, значно менший фекально-оральний, при легінельозі: аерогенний шлях. 249. Антибактерійні препарати для лікування респіраторного мікоплазмозу: антибіотики тетрациклінового ряду та еритроміцин 250. Які геморагічні гарячки зустрічаються на території України (не менше 2-х )? Конго-Кримська геморагічна гарячка, геморагічна гарячка з нирковим синдромом.
Понятие о химиотерапии и антибиотиках. Механизм действия антибиотиков. Химиотерапия — специфическое антимикробное, антипаразитарное лечение при помощи химических веществ. Эти вещества обладают важнейшим свойством — избирательностью действия против болезнетворных микроорганизмов в условиях макроорганизма. Антибиотики — химиотерапевтические вещества, продуцируемые микроорганизмами, животными клетками, растениями, а также их производные и синтетические продукты, которые обладают избирательной способностью угнетать и задерживать рост микроорганизмов, а также подавлять развитие злокачественных новообразований. По спектру действия антибиотики делят на пять групп в зависимости от того, на какие микроорганизмы они оказывают воздействие. Кроме того, существуют противоопухолевые антибиотики, продуцентами которых также являются актиномицеты. Каждая из этих групп включает две подгруппы: антибиотики широкого и узкого спектра действия. Антибактериальные антибиотики составляют самую многочисленную группу препаратов. Преобладают в ней антибиотики широкого спектра действия, оказывающие влияние на представителей всех трех отделов бактерий. К антибиотикам широкого спектра действия относятся аминогликозиды, тетрациклины и др. Антибиотики узкого спектра действия эффективны в отношении небольшого круга бактерий, например полет-миксины действуют на грациликутные, ванкомицин влияет на грамположительные бактерии. В отдельные группы выделяют противотуберкулезные, противолепрозные, противосифилитические препараты. Противогрибковые антибиотики включают значительно меньшее число препаратов. Широким спектром действия обладает, например, амфотерицин В, эффективный при кандидозах, бластомикозах, аспергиллезах; в то же время нистатин, действующий на грибы рода Candida, является антибиотиком узкого спектра действия. Антипротозойные и антивирусные антибиотики насчитывают небольшое число препаратов. Противоопухолевые антибиотики представлены препара
|
