Зарубіжний досвід функціонування валютного ринку

Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньо-економічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання[23, c.216].

Розглянемо валютну політику деяких зарубіжних країн.

Чилі. Реформування зовнішньої і внутрішньої політики Чилі є зміною часто полярних парадигм. В процесі здійснення валютної політики можна відзначити ту чи іншу методику використання різних інструментів на тому чи іншому історичному проміжку часу.

Вибір Піночетом неоліберальної політики економії був обумовлений незбалансованістю макроекономічних показників. Зокрема, стартовий період реформ фіксував річні темпи інфляції на рівні 600%. Безумовно, в подібній ситуації перевагу було надано жорсткій монетарній політиці, яка вже через 5 років дозволила опустити планку інфляції до рівня 30%. Для досягнення цієї мети у країні використовували, перш за все, політикускорочення бюджетних витрат, зокрема на соціальні потреби населення. При цьому більшість підприємств і приватних підприємців працювали в режимі «м’якої» фіскальної політики, використовуючи податкові пільги. За нового режиму було введено єдиний податок, що збільшило кількість платників податків при значному зниженні рівня ставки оподаткування. Активізація діяльності податкових органів сприяла наповненню бюджету країни, однак одночасно були створені несприятливі умови для зарубіжних інвестицій.

Другий етап реформ супроводжувався зміною орієнтирів в економічній політиці, оскільки занижений обмінний курс чилійського песо разом з високими процентними ставками і процесом лібералізації зовнішньої торгівлі викликав масове банкрутство підприємств. У такій ситуації уряд Чилі використовував тактичні інструменти валютної політики, розраховані на короткострокові періоди, переважно лише політику девальвацій.

На третьому етапі завершення реформ рівень інфляції практично не зазнавав змін, а істотний приріст валового внутрішнього продукту поліпшив платіжний баланс і скоротив дефіцит торгового балансу по поточних рахунках[23, c.225].

Китайська Народна Республіка. Головним органом, що здійснює грошово-кредитну та валютну політику Китаю є Народний банк Китаю.

Основними цілями монетарної політики КНР є:

•управління грошовою масою в обігу;

•контроль над інфляційними процесами;

•таргетування обмінних курсів.

У сфері валютної політики Китаю було створено регульовану систему обмінного курсу, що коливався. Розпочата у 1994р. реформа валютної системи змінила інструменти контролю над валютними надходженнями. В результаті введення єдиних валютних курсів була створена єдина система валютних розрахунків. Тим самим була забезпечена конвертованість юаня за поточними рахунками. Продаж іноземної валюти здійснювався у спеціально призначених уповноважених банках в обсязі 100% від експортної виручки. Ці заходи забезпечували необхідні для імпорту обсяги валюти. Зміни у сфері валютного регулювання викликали необхідність відміни так званих валютних юанів. Офіційний курс юаня до іноземних валют визначався за наслідками щоденних торгів на міжбанківській валютній біржі[23, c.228].

Таїланд. Однією з особливостей економіки Таїланду є «м’якість» грошово-кредитної політики. За таких умов обсяги грошової маси збільшуються з одночасним зростанням масштабів кредитів. Отже, більшість комерційних банків країни спрямовують свої кредитні кошти на інвестування і здійснення спекулятивних операцій на ринках нерухомості і землі[23, c.230].

Чехія. Офіційною валютою Чехії є чеська крона (CZK). В останні роки характерною ознакою валютної політики Чехії є стабілізація обмінного курсу крони, що обумовлено активною купівлею на внутрішньому ринку іноземної валюти Національним банком Чехії. Поступове збільшення реального ефективного обмінного курсу чеської крони можна пояснити ефектом Баласи-Самуельсона. Ефект Баласи-Самуельсона характерний у більшій мірі для початку реформ, хоча і сьогодні його вплив істотний. Однак при зміцненні крони збільшується дія інших чинників.

По-перше, зміна структури експорту на користь високотехнологічних товарів, що призводить до покращення умов торгівлі і зміцнення національної валюти.

По-друге, ціни на неторгові товари збільшуються також унаслідок зростання національного доходу.

По-третє, підвищується вплив на зміцнення національної валюти притоку капіталів до країни[23, c.235].

Словенія. Офіційною валютою Угорщини з 2006 р. є євро. Монетарний режим Словенії класифікують або як режим імпліцитних множинних цілей, або як режим монетарного таргетування.

Словенія виявилася однією з небагатьох країн з перехідною економікою, де боротьба з інфляцією, яка побудована на таргетуванні грошової пропозиції, виявилася успішною. Причини цього полягають очевидно в збалансованості державного бюджету. Країна почала проводити стабілізаційні заходи зі збалансованим бюджетом центрального уряду і профіцитом консолідованого бюджету.

Банк Словенії встановив цільовий рівень зростання агрегату М3. Основні напрями розвитку монетарної політики Банку Словенії визначаються «Середньостроковою побудовою монетарної політики» – документом, який було прийнято у листопаді 2001р. Банк Словенії проголосив довгострокове таргетування інфляції, тобто досягнення до кінця 2005 р. середньорічного рівня інфляції у розмірі 3-4%. Уряд Словенії бере активну участь у досягненні інфляційного таргету, використовуючи з цією метою зміну державних цін та акцизних податків.

Основною причиною ефективної координації діяльності Банку Словенії з урядом країни у боротьбі з інфляцією була спільна мета – якнайшвидше приєднання до зони євро.

З метою контролю кількості грошей в обігу Банк Словенії регулює два

показника: процентні ставки та валютний курс. Валютний курс розглядається Банком Словенії як інструмент швидкої дефляції, оскільки його зміна швидше впливає на імпортовану інфляцію, ніж зміна грошової маси. Подібно до Європейського центрального банку Банк Словенії формував проведення монетарної політики на двох засадах:

• моніторинг кількості грошей в обігу – агрегату М3 та індикаторів, які пояснюють його динаміку: ліквідності банківської системи, динаміки короткострокових процентних ставок, трансакційних грошей та близьких до них активів, кредитної активності комерційних банків;

• моніторинг економічних індикаторів: платіжний баланс,процентні ставки за кордоном, обмінний курс, заробітна плата, діяльність уряду щодо контролю за цінами[23, c.231].

Отже, в процесі дослідження концептуальних засад вибору стратегії валютної політики центрального банку обґрунтовано, що реалізація певних теоретичних підходів у здійсненні валютної політики та їх практичне використання у вигляді таргетування обмінного курсу чи інших монетарних режимів має засновуватись на конкретних особливостях розвитку національної економіки у певний історичний період з урахуванням тих стратегічних цілей, які ставляться державною економічною політикою.