Територіальна організація рекреаційних системПросторова структура рекреаційних ятерів характеризує розміщення установ відпочинку різного типу території. Для одних типів рекреаційних ятерів характерне відносно рівномірне (дисперсне) розміщення установ відпочинку,для інших смуговий розподіл уздовж транспортних комунікацій,для третіх – осередковій розподіл(поблизу водних об’єктів,лісових масивів). Неоднорідність просторової структури рекреаційних ятерів відображають звичайно дію інших чинників – наявність комплексу сприятливих природних розуму і ресурсів і ступінь і спрямованість господарського освоєння території. Виїзд за місто на тривалий термін або для короткочасного відпочинку в місця привабливі в ландшафтному відношенні і транспортно – доступні вирішують всі проблеми – так вважають одні фахівці. Інші припускають,що концентрація великих мас відпочиваючих на відносно обмежених територіях знижують позитивні якості природних ландшафтів. Попит на всі види відпочинку вище на територіях з високою густиною населення,головним чином в індустріальних районах. Значна кількість місць відпочинку розміщена у внутрішніх районах, в безпосередній близькості від міста – центру рекреаційного попиту. Законі економії годині і зусиль, а також вибір найкоротшого шляху для досягнення оптимального результату і певної мети лежати в основі рекреаційної моделі різних рівнів. Транспортна доступність є одним з головних організуючих початків територіально – рекреаційних утворень. Оптимальна транспортна доступність районів рекреації визначається тривалістю відпочинку і бюджетом годині(рис.3). Поклад від цих двох чинників виділяють райони рекреації по ступеню віддаленості від міста;безпосередньо міська зона, зона інтенсивної рекреації, місця відпочинку в сільській місцевості,зона екстенсивної рекреації і національні або міжнародні курорти. Виходячи з цього найдоцільнішою побудовою середнього ряду ієрархічних градостроітельних рівнів є триступінчаста структура, де кожний ступінь або кожний вид зони відпочинку належить до певного елем+нта в системі розселення: 1. рівень – зони районного значення 2.рівень – зони міжміського значення 3. рівень – зони для даного міста Зоні районного значення організовують на базі унікальних природних комплексів або унікальних рекреаційних ресурсів. Ці зони віддалені від міста на великі відстані. Даному ієрархічному рівню відповідає район національних або міжнародних курортів.(рис 3) Зоні міжміського значення вибирають по рекреаційним якостям та транспортній доступності. Даному ієрархічному рівню відпові+дають райони відпочинку в сільській місцевості і район екстенсивної рекреації(рис.3) Зоні для даного міста розташовуються в приміських зонах. Транспортна доступність відіграє вирішальне значення. Оцінюється лише з погляду їх придатності для відпочинку здорових людей. Даному ієрархічному рівню відповідає зона інтенсивної рекреації і міська зона (рис 3) Таким чином, встановити із зони відпочинку поклад від годині перебування в них і від періодичності користування ними рівномірно оточують місто концентричними кільцями. Аллі рівномірний розподіл установ навкруги міста може бути лише теоретично. Насправді всі місця заміського відпочинку концентруються в більш менш крупні утворення в найсприятливіших в природному відношенні місцях приміської зони(рис.4),до того ж розташованих поряд з транспортними магістралями. Майже скрізь можна відзначити прагнення наблизити зони масового відпочинку до міст з метою скоротити година на поїздки або поліпшити роботу всіх видів транспорту. В другу чергу освоюються ділянки радіусом 20-30 км від міста. Розміщення в периферійних районах в зоні 2,5 -3 годинної доступності характерний для місць розселення з високим рівнем урбанізації в приміській зоні утрудняє через значне забруднення природного середовища. Районі дуже високого попиту,включають найбільш сильно освоєні господарською діяльність частини країни,тобто густо населені індустріально – аграрні території. Районі середнього попиту – це аграрні території старого заселення та індустріальні райони з середньою густиною населення. Районі низького попиту – це слабо заселені райони з несприятливими кліматичними умовами або райони,в межах яких,населення сконцентровано в невеликих промислових центрах. Всі перераховані групи районів динамічні і змінюються досить швидко. Разом із зростанням міст, зміною густоти чисельності населення, появою і розростанням нових промислових вузлів, транспортних магістралей. В перерахованих групах районів вимоги до тихий або інших видів відпочинку різні. Населення індустріальних центрів,наприклад особливо гостро потребує організації короткочасного приміського відпочинку на природі. Проблема короткочасного відпочинку вийшла на передній план серед інших раціональних проблем,це пов’язано з корінними змінами в структурі суспільного вільного годині. Короткочасній відпочинок в кінці тижня починає конкурувати з довготривалим,але однократним відпочинком. Після введення п’ятиденного робочого тижня бюджет вільного годині змінився. Це обумовлено тим, що при п’ятиденному робочому тижні із загального річного годині відведеного на відпочинок,майже 80% доводитися на суботу на неділю,тобто щотижневий відпочинок,і лише 15-20% на тривалий відпочинок під годину відпусток і канікул. Досвід організації короткочасного відпочинку довгий година був орієнтований на масового споживача. Особливість приміського відпочинку полягає в тому,що з одного боку,територія біля великих міст переважно багатофункціональна,з іншого боку ця ж територія призначена для забезпечення повноцінним короткочасним відпочинком населення різних професій і смаків. Із різноманіттям використовування території зв’язана складність проектування функціональних зон приміських територій. При плануванні місць короткочасного відпочинку жителів великих промислових міст слід врахувати тієї факт, що велика частина населення працює на підприємствах з безперервним режимом роботи, тому у вихідні дні(субота, неділя)не спостерігається значних потоків рекреантів. Короткочасний відпочинок вимагає впорядкування і обліку потоків відпочиваючих,будівництва так званих «малих архітектурних форм», а тривала відпустка під година відпустки або канікул вимагає капітального будівництва установ відпочинку,функціонуючих по можливості цілодобово. Щоденній і щотижневий відпочинок не так чітко виділяються в окремий блок, як відпочинок під година відпустки, і тісно переплітається з іншими видами діяльності людей. Характер і якість відпочинку усередині міста залежить від багатьох чинників: планування житлових мікрорайонів,якість житла,санітарно – гігієнічних норм, транспортних витрат,розвитку соціальної інфраструктури,соціально – психологічного клімату в місті. На території України з її різноманітними природними і соціально – економічними умовами виділяються в ієрархічному порядку такі економічні рекреаційні одиниці: - Країна в цілому - Рекреаційний регіон - Рекреаційна область - Рекреаційна зона - Рекреаційний район - Рекреаційний вузол - Рекреаційний комплекс - Рекреаційний центр - Рекреаційне підприємство - Фрагмент туристичного маршруту. Комплексну модель ТРС можна представити у вигляді декількох ієрархічних груп: Макрорівень:планетарний – континентальний – субконтинентальний
|
