I. Два мираСпринкерні зрошувачі. В даний час застосовують тільки електричні сигнальні прилади, з яких найбільше широко поширені сигналізатор тиску універсальний (СДУ) і електроконтактний манометр.
Основні елементи СДУ (мал.6) розміщені на ізоляторі 2 у корпусі 1, закритому кришкою 4. При спрацьовуванні установки пожежогасіння вода надходить у сигналізатор тиску, мембрана 7 прогинається і штовхальником (штоком) 6 через пружину 5 включає мікроперемикач 3, замикаючи зовнішні електричні ланцюги. Ці ланцюги можуть включати світлові і звукові сигнали даної секції, за допомогою яких повідомляється адреса об'єкта, на якому відбулася пожежа, а також про те, що спрацювала установка пожежогасіння. При замиканні контактів сигналізатора тиску або електроконтактного манометра можуть також включатися насоси через магнітні пускачі. Водоживильники спринклерних і дренчерних установок і вимоги до них У якості автоматичного водоживильника використовуються водопроводи, водонапірні баки і гідропневматичні установки, якщо вони можуть забезпечити необхідні напір і витрату води. У спринклерних і дренчерних установках (крім установок з електричним пуском від пожежних сповіщувачів, що включаються на період до 10 с), для підтримки тиску в мережі до включення насоса використовують імпульсний пристрій, що представляє собою металевий бак обсягом 0,5-0,6 м3, заповнений водою і стисненим повітрям. Усі спринклерні і дренчерні установки з ручним включенням насосів мають також і автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установок протягом 10 хв. і відключається при включенні основного водоживильника. У якості основного водоживильника використовують водопроводи, що забезпечують необхідну для пожежогасіння витрату води і напір, а також насоси-підвищувачі. Якщо у водопроводі, використовуваному для живлення спринклерної установки, недостатні напір і витрата, то передбачають запасний резервуар і насоси, а якщо недостатнім є тільки напір, передбачають тільки насоси-підвищувачі. У насосній станції встановлюють не менш двох насосів - робочий і резервний. Електроживлення двигунів насосів передбачають від двох незалежних джерел. Якщо є тільки одне джерело електроживлення, то привід резервного насоса передбачають від двигуна внутрішнього згоряння, що включається вручну. В окремих випадках при наявності тільки одного джерела електроживлення допускається установка одного насоса (без резерву), що включається автоматично, за узгодженням з місцевими органами державного пожежного нагляду. Насоси і двигуни встановлюють на одному валу. Насосні станції звичайно розміщають усередині будинків у першому або підвальному поверсі в окремих опалювальних приміщеннях з конструктивними елементами з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості 0,75 год. Вихід з насосної станції влаштовують безпосередньо назовні або через сходову клітку. Електрокерування насосною станцією виконують таким чином, щоб можна було вручну включити двигуни насосів із приміщення насосної станції. Допускається дистанційний пуск за допомогою кнопок, встановлених у приміщенні пожежної посту і біля внутрішніх пожежних кранів. Для автоматичного пуску насосів використовують сигналізатори тиску або електроконтактні манометри, установлювані на вузлах управління. Пожежна автоматична сигналізація Пожежна сигналізаціяє важливим заходом запобігання великих пожеж. За відсутності пожежноїсигналізації від моменту виявлення пожежі до виклику пожежних підрозділів проходитьвеликий проміжок часу, що в більшості випадків призводить до повногоохопленню приміщення полум'ям. Основне завдання автоматичної пожежної сигналізації. Виявлення початкової стадії пожежі, передача сповіщення про місце і час йоговиникнення і при необхідності включення автоматичних системпожежогасіння та димовидалення. Функціонально автоматична пожежна сигналізація складається з приймально - контрольної станції,яка через сигнальні лінії з'єднана з пожежними сповіщувачами. Завданням сигнальних сповіщувачів є перетворення різних проявів пожежі велектричні сигнали. Приймально - контрольна станція після отримання сигналувід первинного сповіщувача включає світлову і звукову сигналізацію і принеобхідності автоматичні установки пожежогасіння та димовидалення. Швидкість спрацьовування автоматичної пожежної сигналізації в основному визначається швидкістю спрацьову вання первинних сповіщувачів. В даний час найбільш часто використовують теплові, димові, світлові і звукові пожежні сповіщувачі. Теплові сповіщувачі за принципом дії поділяються намаксимальні, диференціальні та максимально-діфференцільние. Перші спрацьовують при досягненні певної температури, другі - при певній швидкості наростання температури, а треті - від будь-якого значного зміни температури. В якості чутливих елементів застосовують легкоплавкізамки, біметалічні пластини, трубки, заповнені легко розширюється рідиною, термопари і т.д. Теплові пожежні сповіщувачі встановлюють підстелею в такому положенні, щоб тепловий потік, обтікаючи чутливий елемент сповіщувача, нагрівав його. Теплові пожежні сповіщувачі не володіють високою чутливістю, тому зазвичай не дають помилкових сигналів спрацьовування у разі збільшення температури в приміщенні при включенні опалювання, виконання технологічних операцій. Димові пожежні сповіщувачі володіють меншою інерційністю в порівнянні з тепловими. Вонибувають точковими і лінійно-об'ємними. Точкові димові сповіщувачі використовуютьіонізаційний ефект. У відкритій камері сповіщувача за рахунок радіоактивного джерелавідбувається іонізація повітря, що в свою чергу призводить до протікання міждвома електродами камери невеликого електричного струму. При попаданні диму ввідкриту камеру відбувається зменшення електричного струму, в результаті чоговключається ланцюг електричного реле. Лінійно - об'ємний димовий сповіщувач оптичного типу працює за принципом зміни сили світла при задимлення. Світлові ізвещеателі працюють на принципі реєстрації інфрачервоного або ультрафіолету випромінювання полум'я. Вони володіють високою чутливістю і включають сигналізацію майже негайно після появиневеликого джерела радіаційної теплоти в межах прямої видимості сповіщувача. Звукові пожежні сповіщувачі являють собою приемопередатчик ультразвукових коливань, який налаштовують на форму стоячій хвилі в межах захищуваного об'єму. Принцип дії в результаті зміни швидкості звуку в повітряному просторі черезвпливу утворюються при пожежі конвективних потоків. Запобігання розвиткупожежі заздрості не тільки від швидкості його виявлення, а й від вибору засобівспособів пожежогасіння. Система автоматичної пожежної сигналізації об'єкту (АПС) виробляє виявлення ознак задимлення і займання з передачею сигналу на пожежний пульт центрального спостереження, а також передачу інформації на пульт пожежної охорони (обласний або місцевий). Пожежна сигналізація будується на базі пожежного приймально-контрольного приладу і пожежних извещателей. Залежно від методики виявлення тривог і способу формування сигналів, системи пожежної сигналізації і извещатели діляться на адресні, неадресні і адресно-аналогові. У неадресних системах извещатели мають фіксований поріг чутливості, при цьому група извещателей включається в загальний шлейф пожежної сигналізації, де у разі спрацьовування одного з приладів формується узагальнений сигнал тривоги. Адресні системи відрізняються точністю визначення місця виникнення займання, завдяки тому, що кожен извещатель має свою унікальну адресу і на випадок пожежі посилає в прилад не лише свій стан, але і дані про адресу. Адресно-аналогова сигналізація є найбільш інформативною і розвиненою серед усе видів пожежної сигналізації. У такій системі використовуються "интеллектуальные' извещатели, що дозволяють передавати поточні значення контрольованого параметра разом з адресою по шлейфу пожежної сигналізації. Цей спосіб моніторингу застосовується для найбільш раннього виявлення тривожної ситуації. Завдяки цьому методу можливе отримання даних про необхідність технічного обслуговування приладів, внаслідок забруднення або інших причин, що при експлуатації зменшує витрати на технічне лудіння. Крім того, адресно-аналогові системи дозволяють, не перериваючи роботу пожежної сигналізації, змінювати в програмі фіксований поріг чутливості извещателей при необхідності їх адаптації до умов експлуатації на об'єкті. У таких системах інформація аналізується не лише в кожен конкретний момент, але і враховується динамічна зміна вимірюваного параметра з часом. На сьогодні найсучаснішими є саме адресно-аналогові системи, у ряді яких з'явилася система наступного покоління, - з розподіленим інтелектом і інтегрованими функціями голосового сповіщення про пожежу. Сучасні об'єкти комерційної нерухомості мають велику площу і поверховість, тому обладнати їх адресними (адресно-аналоговими) системами пожежної сигналізації просто необхідно, оскільки тільки так хазяї можуть розраховувати на мінімальні збитки у разі займання. Головне пристроєм, таке, що відповідає за визначення займання, являється пожежний извещатель. На вітчизняному ринку представлений цілий спектр извщателей пожежної сигналізації, що діагностують різні властивості довкілля з метою визначення небезпеки або факту займання. Нижче приведений список найбільш поширених пожежних извещателей. Димовий пожежний извещатель призначений для виявлення димових часток, що утворюються в процесі горіння. Цей извещатель застосовується для ідентифікації тліючої пожежі на ранніх стадіях займання. У димових извещателях використовується спеціальна камера з оптико-електронним сенсором, який працює за принципом віддзеркалення ИК-луча від димових часток. Також існують димові извещатели, що реагують на аерозольні продукти горіння. Димовий оптікоєлектроний лінійний сповіщувач, оптичний промінь якого проходить поза самим извещателя через контрольоване середовище, зазвичай мають назву лінійні извещатели. Призначений для виявлення димових часток на довгих ділянках, контрольована зона може досягати до 100 метрів. В основному використовується для контролю протяжних приміщень з висотою до 12 метрів і більш. Димовий радіоізотопний пожежний извещатель, що спрацьовує в результаті впливу продуктів горіння на іонізаційний струм робочої камери извещателя. Тепловий пожежний сповіщува забезпечує виявлення пожежі у разі швидкого підвищення температури (диференціальний принцип виявлення) і/або у разі повільного підвищення температури до максимального значення (максимальний принцип виявлення). Комбінований пожежний извещатель - извещатель широкого спектру застосування з використанням оптико-електронної сенсорної системи для виявлення димових часток і диференціально-максимального принципу виявлення підвищення температури. Цей извещатель забезпечує найбільш високу надійність виявлення при різних чинниках займання. Ручний пожежний сповіщувач призначений для механічної подачі сигналу тривоги шляхом розбиття скла і натиснення тривожної кнопки. Цей тип извещателя встановлюється в коридорах, на сходових клітинах, у виходів з будівлі, тобто на усіх шляхах евакуації. Сповіщувач полум'я призначений для виявлення пожеж, при яких процес горіння не супроводжується виділенням диму,: відкрите полум'я горючих рідин або газів, углеродосодержащих матеріалів, таких як деревина, пластмаса, гази нафтопродукти і тому подібне. Реагує на оптичне випромінювання відкритого полум'я.Також існують модифікації датчика полум'я, що реагує на електромагнітне випромінювання вогню. Аспіраційний спринкер, що виробляє хімічний аналіз повітря в приміщеннях. Він складаються з системи пластикових трубок з отворами, через які примусово беруться огорожі повітря, а потім спеціальний пристрій проводить його хімічний аналіз. Завдяки таким системам можна виявити пожежу на самій ранній стадії. Часто извещатели цього типу застосовуються у випадках, коли порушення інтер'єру неприпустимо. Зручність застосування аспіраційного пожежного извещателя спостерігається у великих будівлях, при монтажі извещателей у вентиляційні короби. Експерти звертають особливу увагу замовників на те, що вищеперелічені прилади мають як достоїнства, так і недоліки, тому рекомендується спільне застосування відразу декількох типів приладів, особливо в місцях підвищеної пожароопасности, оскільки тільки такий підхід дозволить виявити займання на самій ранній стадії. Заявлене автономне пристрій пожежогасіння та сигналізації відрізняється від відомих тим, що воно є енергонезалежним, оскільки не вимагає додаткових джерел живлення для запуску системи пожежогасіння, а саме виробляє імпульс струму, достатній для приведення в дію системи пожежогасіння. У зв'язку з цим заявлений пристрій може бути використано у вибухонебезпечних приміщеннях. Крім того, заявлений автономне пристрій пожежогасіння та сигналізації може бути використано для протипожежної охорони віддалених об'єктів, рідко відвідуваних персоналом, з виведенням інформації про виниклу пожежної ситуації на віддалений від об'єкта пульт протипожежної охорони. Автономний пристрій пожежогасіння та сигналізації, що містить термочутливі елементи з матеріалу з термомеханічної пам'яттю форми, що відрізняється тим, що воно забезпечене двома парами сполучених однойменними полюсами постійних магнітів, кожна з яких розміщена у відповідному корпусі, закріплена на відповідному навантаженому в її бік має головку штоку з немагнітного матеріалу та встановлена з можливістю взаємодії з відповідною котушкою індуктивності, распждий з яких встановлений з можливістю потрапляння його герконов в зону дії відповідної пари постійних магнітів, при цьому кожен з нормально розімкнутих контактів першого і другого герконов першого блоку герконов з'єднаний з одним із контактів котушки індуктивності другої пари постійних магнітів, кожен з нормально розімкнутих контактів першого і другого герконов другого блоку герконов з'єднаний з одним із контактів котушки індуктивності першої пари постійних магнітів, виходи перше і друге герконов попарно приєднані до контактів вогнегасника, причому кожен з третіх герконов блоків вбудований через нормально замкнутий контакт і вихід в один з шлейфів, а кожен з термочутливих елементів встановлений у відповідному корпусі з можливістю звільнення охоплюваної ним головки відповідного штока. Автономний пристрій пожежогасіння та сигналізації по п.1, що відрізняється тим, що термочутливий елемент з матеріалу з термомеханічної пам'яттю форми виконаний з нікеліда титану у вигляді розімкнутого кільця. Висновок: Автоматичні установки пожежогасіння як правило проектуються з урахуванням ГОСТ 12.3.046, ГОСТ 15150, ПУЕ-98 і інших нормативних документів, що діють в цій галузі, а також будівельних особливостей, що захищаються, будівель, приміщень і споруд, можливості та умов застосування вогнегасних речовин виходячи з характеру технологічного процесу виробництва. Необхідно додати, що даний тип обладнання може виконувати і функції автоматичної пожежної сигналізації. З урахуванням пожежної небезпеки та фізико-хімічних властивостей виробляються, збережених і застосовуваних речовин і матеріалів необхідно вибирати тип установки і вогнегасна речовина. Установки пожежогасіння водою, піною низької та середньої кратності. Установки водяного, пінного низької кратності, а також водяного пожежогасіння зі змочувачів підрозділяються на спринклерні і дренчерної. При пристрої установок пожежогасіння в приміщеннях, що мають технологічне обладнання та майданчики, горизонтально або похило встановлені вентиляційні короби з шириною або діаметром перетину понад 0,75 м, розташовані на висоті не менше 0,7 м від площини підлоги, якщо вони перешкоджають зрошенню поверхні, що захищається, слід додатково встановлювати спринклерні або дренчерної зрошувачі з спонукальної системою під майданчики, обладнання та короба. Автоматичні установки пожежогасіння мають постійно бути готовими до гасіння пожеж. Керівник об’єкта наказом призначає особу, яка відповідає за справність спринклерних і дренчерних установок. Справність установок перевіряється один раз на тиждень, а контрольно-сигнальна апаратура — щоденно, до початку зміни. Автономний пристрій пожежогасіння та сигналізації по п.1, що відрізняється тим, що головка штока має наскрізний отвір. Література: 1. ДБН В.2.5-56:2010 Системи протипожежного захисту. 2. ДСТУ EN-54-1:2003 Системи пожежної сигналізації 3. ДСТУ-Н CЕN/ТS 54-14:2009 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування. 4. Наказ МНС України від 19.10.2004 № 126 «Правила пожежної безпеки в Україні». 5. Кодекс цивільного захисту України. Верховна Рада України: Кодекс від 02.10.2012 № 5403-VI. 6. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки». 7. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2348-р «Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми забезпечення пожежної безпеки на 2011-2015 роки» від 29 грудня 2010 р. 8. ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту. 9. НАПБ А.01.001-2004* Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126. 10. Наказ МНС України від 25 травня 2012 року № 863 «Порядок проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України». 11. Міллер О.В., Харчук А.І., Організація пожежно-профілактичної роботи. Навчальний посібник., Львів, 2009. – 390 с. О.В. Миллер, А.И.Харчук, Ю.Е Шелюх
I. Два мира
|
