Студопедия — Гессе Герман. У своєму дослідженні про людський розум Джон Локк писав: «Отже, припустимо, що свідомість — це є, так би мовити
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Гессе Герман. У своєму дослідженні про людський розум Джон Локк писав: «Отже, припустимо, що свідомість — це є, так би мовити






У своєму дослідженні про людський розум Джон Локк писав: «Отже, припустимо, що свідомість — це є, так би мовити, чистий аркуш паперу, на якому не накреслено ніяких знаків, ніяких ідей». Це вчення про душу новонародженого, як про tabula rasa, яке є, безперечно, правильним у тому розумінні, якого надавав йому Локк, а саме, що новонароджений не має ніяких природжених уявлень, — все ж таки майже два століття плутало людство щодо можливості накреслити на такому білому аркуші перші-ліпші письмена за власною волею і приводити всі без розбору людські душі, з допомогою тих самих методів, до того досконалого стану, який з часів Юстуса фон-Мезера, Гердера та Лессінга позначається словом «освіта» (Biklung).

Тут ми маємо подвійну помилку. Кожен з цих «білих аркушів», з якими ми стикаємось у незліченної кількості народжених, є своєрідний і єдиний у своєму роді аркуш. Ця своєрідність і неповторність виявляються як у дії, так і в протидії. Не знайдеться таких двох «аркушів», хоч би як старанно їх добирали, які сприйняли б цілком ті ж самі накреслення знаків, вигаданих для них навколишнім оточенням; і навіть тоді, коли в тому чи іншому випадку вдається на таких двох «аркушиках» тим самим грифелем накреслити однакові письмена, «аркушики» ці переробляють всередині себе, причому кожен на свій лад, форму і забарвлення цих знаків.

Висловлюючись мовою «Психології» Шлейермахера, кожна душа має своєрідну і єдину у своєму роді сприйнятливість та самовільність. Коли навколишнє оточення починає накладати мільйони відбитків на білому аркуші душі, то, внаслідок своєрідності цієї здатності до сприймання, на одному «аркуші» лишаються одні, а на другому — інші знаки, і навіть там, де маємо однакову як за характером, так і за силою сприйнятливість щодо тих самих подразнень, внутрішня своєрідність життя цих «аркушиків» дуже швидко починає по-своєму перетворювати сприйняті враження.

Більше того, цей процес сприймання й перетворення в різних душах відбувається різними темпами. Чим далі йде вперед розвиток, то менш пасивно чекає душа випадкового впливу оточення; тим активніше (sua sponte), разом із ростом духовної організації, вибирає вона з оточення те, що відповідає її своєрідності.

Усяка окрема людська свідомість, так само, як і тіло, в якому вона вміщена, виявляє себе не в одній-єдиній функції, яка відрізнялася б від випадку до випадку тільки сприйнятливістю, самовільністю, темпом її перебігу й розвитку, але у кожної окремої людини ми маємо справу з цілим пучком або, краще сказати, з системою нерозривно переплетених між собою функцій, які всіма сторонами різко відмінні одна від одної для кожної людської свідомості зокрема. Якщо ми поширимо цю відмінність на всі вегетативні, тваринні, найвищі емоціональні і суто розумові функції, то ми відразу ж дістанемо наочне уявлення про своєрідність і неповторність кожної людської істоти.

Назвемо цю своєрідність і неповторність функціональних виявів комплексу психічних функцій психічною індивідуальністю, коротше,— індивідуальністю людини. При цьому ми залишимо осторонь усе, що становить той чи інший зміст свідомості, що, певна річ, як і скрізь, де ми пробуємо відокремити форму від змісту, можливо зробити тільки шляхом теоретичної абстракції, здійснити яку на практиці не вдається. У цьому випадку можна сказати: індивідуальність — це своєрідна і єдина у своєму роді манера впливу та протидії окремої людини оточенню, в тому виді, в якому вона по суті своїй зумовлена спадковістю, і в тій формі, якої вона набирає у своєму розвитку, в залежності від життєвих умов. Якщо ми захочемо далі об'єднати в цьому самому понятті і нерозривно пов'язаний з формою зміст свідомості, а також пов'язані зі змістом розумові сприймання оточення, які самі собою вже містять певні формальні закони свідомості, то ми вживемо так щасливо знайдений Едуардом Шпрангером вираз «індивідуального» або «типового життєвого явища».

І от індивідуальність, цей нерозривний клубок різноманітних функцій, у своїй своєрідності й неповторності становить об'єкт того процесу, який ми називаємо педагогічним процесом. Вона є матеріал для педагога так само, як дерево чи мармур є матеріалом для скульптора. Це один із основних фактів, з якого повинні виходити всі теорії педагогіки. Кожна така індивідуальність має свої особливі своєрідні можливості розвитку, незалежно від загальних законів свідомості, яким a priori підлягає всяка свідомість. Всі спроби «освічувати», тобто формувати індивідуальність повинні виходити з цих можливостей розвитку. Та «сприйнятливість до освіти», про яку докладніше говоритимемо нижче, є не що інше, як широта розвитку цього, до часу народження дитини ще не певного щодо змісту, функціонального комплексу. Ця широта розвитку, — її можна собі уявити за браком кращого порівняння у вигляді променевого конуса з певним кутовим отвором, вершком якого є уявна точка «я», — у деяких людей як відносно окремих функцій, так і відносно всього індивідуального функціонального вузла буває дуже вузька. Тоді ми маємо справу з зігвартовськими «неприступними» натурами. Напрям їхнього розвитку доступний лише в дуже помірних розмірах зовнішньому впливові, але висота їхнього розвитку, до моменту кульмінаційного завершення закладених у ній можливостей, може бути дуже значною.

В інших індивідуальностей, і так званих «гнучких» натур Зігварта, «аморфних» натур Рібо, широта розвитку може дуже часто досягати значних розмірів, хоч, правда, це ще нічого не говорить про рівень висоти. Рібо гадав (і можливо, він мав рацію), що вони за свою сприйнятливість до освіти розплачуються непостійністю і тлінністю тієї форми, якої надав їм процес освіти. Вони дуже сильно підпадають зовнішнім впливам, і ніхто з певністю не може сказати, чи збережуть вони взагалі, чи розвинуть далі ту форму, якої їм надав процес освіти.

Але немає таких індивідуальностей, які були б цілком позбавлені сприйнятливості до освіти. Існування таких індивідуальностей неможливе, бо всі функціональні вияви, оскільки вони не є природженими інстинктами, спочатку не мають певного напряму в розумінні свого змісту. Тільки поступово стає виразним напрям збудних функцій, без того, проте, щоб кожному окремому пориванню був наперед призначений якийсь цілком певний прямолінійний напрям розвитку.

Гессе Герман







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 402. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Виды и жанры театрализованных представлений   Проживание бронируется и оплачивается слушателями самостоятельно...

Что происходит при встрече с близнецовым пламенем   Если встреча с родственной душой может произойти достаточно спокойно – то встреча с близнецовым пламенем всегда подобна вспышке...

Реостаты и резисторы силовой цепи. Реостаты и резисторы силовой цепи. Резисторы и реостаты предназначены для ограничения тока в электрических цепях. В зависимости от назначения различают пусковые...

Основные разделы работы участкового врача-педиатра Ведущей фигурой в организации внебольничной помощи детям является участковый врач-педиатр детской городской поликлиники...

Ученые, внесшие большой вклад в развитие науки биологии Краткая история развития биологии. Чарльз Дарвин (1809 -1882)- основной труд « О происхождении видов путем естественного отбора или Сохранение благоприятствующих пород в борьбе за жизнь»...

Этапы трансляции и их характеристика Трансляция (от лат. translatio — перевод) — процесс синтеза белка из аминокислот на матрице информационной (матричной) РНК (иРНК...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия