Студопедия — МОДУЛЬ 1. 4 страница
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

МОДУЛЬ 1. 4 страница






Зовнішнє середовище фірми постійно змінюється. Тому стратегічне управління цікавить взаємодія фірми із середовищем, що змінюється, і у першу чергу питання, як повинна вести себе організація в довгостроковій перспективі, щоб підтримувати баланс обміну із зовнішнім середовищем.

До основних методів оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на фірму крім м етоду SWOT належать.

Метод «5х5» використовується для визначення найбільш значущих факторів зовнішнього середовища. Він містить у собі, що опосередковано відбито в назві методу, п'ять питань про п'ять факторів зовнішнього середовища.

1. Якщо Ви маєте інформацію про фактори зовнішнього середовища, назвіть хоча б 5 із них.

2. Які 5 факторів зовнішнього середовища становлять для Вас найбільшу важливість?

3. Які 5 факторів із планів Ваших конкурентів Вам відомі?

4. Якщо Ви уже визначили напрямок стратегії, які 5 факторів могли б стати найбільш важливими для досягнення Ваших цілей?

5. Назвіть 5 зовнішніх просторів, що включають можливість змін, що могли б стати сприятливими для Вас.

Відповіді на зазначені питання формуються на основі ретельного аналізу зібраної інформації про зовнішнє середовище і розроблених прогнозів його зміни.

Метод «Перелік з чотирьох питань» включає основні критерії оцінки впливу кожного значущого фактора зовнішнього середовища на майбутнє організації.

Тести

1. Постійне місце, де укладаються угоди щодо продажу як наявних, так і «майбутніх» товарів, має назву:

а) фондова біржа;

б) товарна біржа;

в) торговельно-посередницька компанія;

г) виставка – ярмарок.

 

2. Якщо певного товару на ринку є недостатньо, то його доцільно реалізовувати через:

а) ярмарок;

б) оформлення кредиту;

в) аукціон;

г) фондову біржу.

 

3. «Універсальним» видом підприємницької діяльності є:

а) виробнича;

б) споживча;

в) маркетингова;

г) фінансова.

4. Генеральний план дії, який розрахований на досягнення підприємством поставленої мети, називається:

а) бізнес – планом;

б) стратегією підприємства;

в) довгостроковим інвестиційним планом;

г) планом виробництва і реалізації продукції.

 

5. Спеціалізація у виробництві як підхід до розроблення стратеги обов'язково передбачає наявність на підприємстві:

а) якісного маркетингу, належного потенціалу для науково-дослідних і дослідно – конструкторських робіт;

б) інформації щодо потреб споживачів певного ринкового сегменту;

в) прогресивної організації виробництва;

г) доброї інженерно-технологічної бази.

 

6. Частину споживачів, які прийняли рішення про придбання того чи іншого товару, відображає поняття:

а) потенційний ринок;

б) реальний ринок;

в) освоєний ринок;

г) обслуговуваний ринок.

7. Визначення цільового ринку конкретної продукції охоплює термін:

а) сегментування ринку;

б) дослідження попиту;

в) соціальна оцінка ринку;

г) вивчення дефіциту товару на ринку.

8.PEST-означає, що даним інструментом стратегічного аналізу досліджуютьс:

а) політичний, економічний, соціокультурний і технологічний аспекти зовнішнього середовища організації;

б) мотивація роботи співробітників, заохочування колективної праці, охорона навколишнього середовища;

в) виконання договірних зобов’язань, виконання фінансової дисципліни, моніторинг зовнішнього середовища організації.

 

9.Політичний фактор зовнішнього середовища:

а) питання про владу - центральна влада регулює механізм обігу грошей у державі, а також ряд інших ключових умов одержання основних ресурсів для діяльності будь-якої організації;

б) питання формування та розподілу основних економічних ресурсів, які для більшості конкретних організацій є найважливішою загальною умовою їхньої ділової активності;

в) питання швидких технологічних змін перед будь-якою організацією, тому що виникає постійна загроза втрати ринку продукту через його витіснення більш технологічним продуктом.

 

10.. Економічний аспект зовнішнього середовища передбачає:

а) питання про владу - центральна влада регулює механізм обігу грошей у державі, а також ряд інших ключових умов одержання основних ресурсів для діяльності будь-якої організації;

б) питання формування та розподілу основних економічних ресурсів, які для більшості конкретних організацій є найважливішою загальною умовою їхньої ділової активності;

в) питання швидких технологічних змін перед будь-якою організацією, тому що виникає постійна загроза втрати ринку продукту через його витіснення більш технологічним продуктом.

 

11.Технологічний фактор зовнішнього середовища передбачає:

а) питання про владу - центральна влада регулює механізм обігу грошей у державі, а також ряд інших ключових умов одержання основних ресурсів для діяльності будь-якої організації;

б) питання формування та розподілу основних економічних ресурсів, які для більшості конкретних організацій є найважливішою загальною умовою їхньої ділової активності;

в) питання швидких технологічних змін перед будь-якою організацією, тому що виникає постійна загроза втрати ринку продукту через його витіснення більш технологічним продуктом.

 

5.Зовнішнє середовище - це:

а) сукупність суб'єктів господарювання, політичних, соціальних, економічних, природних чинників, національних і міждержавних інституційних структур, інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які визначають поведінку підприємства в суспільстві;

б) матеріально-технічні й економічні умови господарювання, суспільні відносини та інститути, інші чинники, які впливають на підприємство та його мікро-середовище опосередковано. Серед основних компонентів або груп чинників макросередовища вирізняють такі: природно-екологічне, соціально-демографічне, політико-правове, науково-технічне, економічне, міжнародне довкілля.

 

6.Макросередовище - це:

а) сукупність суб'єктів господарювання, політичних, соціальних, економічних, природних чинників, національних і міждержавних інституційних структур, інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які визначають поведінку підприємства в суспільстві;

б) матеріально-технічні й економічні умови господарювання, суспільні відносини та інститути, інші чинники, які впливають на підприємство та його мікро-середовище опосередковано. cеред основних компонентів або груп чинників макросередовища вирізняють такі: природно-екологічне, соціально-демографічне, політико-правове, науково-технічне, економічне, міжнародне довкілля.

 

Література

[2; 20; 22; 24; 25; 36]

 

Тема 5. Структура та управління підприємством

Мета:закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

- необхідність і поняття управління суб’єктами господарювання.;

- методи управління;

- сутність і параметри організаційної структури управління підприємством;

- необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами та організаціями.

План вивчення теми

 

1. Особливості управління як системи. Об’єктивна необхідність і поняття управління суб’єктами господарювання.

2. Класифікація методів управління. Змістова характеристика економічних, організаційно-розпорядчих і соціально-психологічних методів управління.

3. Сутність і параметри організаційної структури управління підприємством. Основні типи організаційних структур управління.

4. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами та організаціями.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Управління підприємством є особливим видом діяльності, спрямованої на ефективне функціонування суб'єктів господарювання. При цьому застосовуються різноманітні засоби і методи впливу на усі процеси, що відбуваються на підприємстві.

Основоположником управління вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор (1856-1915). Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила докорінно змінити організацію й управління, а значить, – і ефективність виробництва. Сьогодні у світовій практиці використовують три інструменти управління: ієрархію, культуру і ринок.

Ієрархія передбачає чіткий поділ функцій у керованій системі, підпорядкування управлінських ланок за принципом ієрархічного ланцюга, безумовне виконання «вказівок зверху», пряму відповідальність перед вищою ланкою. Ієрархія є характерною для адміністративно-командної економіки.

Для досягнення будь-якої мети мають бути сформульовані цілі окремих рівнів управління на підприємстві, окремих структурних підрозділів. Такі цілі мають бути взаємоузгодженими між собою і відповідати таким вимогам:

1) мають охоплювати усі сфери діяльності підприємства;

2) мають періодично переглядатись з метою узгодження внутрішніх можливостей підприємства з мінливими зовнішніми умовами;

3) мають забезпечувати концентрацію ресурсів і зусиль;

4) має бути зв'язок між коротко- і довгостроковими цілями;

5) мають бути функціональними, щоб забезпечити трансформацію цілей вищого рівня у конкретні завдання для нижчих рівнів.

Функції управління:

1. вивчення потреб споживачів та закономірностей їхнього формування;

2. зіставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами;

3. планування діяльності трудових колективів;

4. організація спільної праці всіх суб'єктів виробничого процесу;

5. мотивація до спільних погоджених дій;

6.контроль за результатами діяльності.

Принципи управління – це певні засади і правила, якими керуються менеджери в процесі управлінської діяльності. Практично принципи управління реалізуються у сукупності нормативів, правових і моральних норм, соціально – психологічних настанов та ін.

Серед сучасних принципів управління можна виділити: чіткий поділ праці, додержання дисципліни і порядку, повноваження і відповідальність, використання мотивації високопродуктивної праці, забезпечення рівної справедливості для всіх, впевненість у постійності і стабільності роботи, дотримання взаємовідносин з працівниками відповідно до ієрархічного ланцюга, заохочення ініціативи, цільової сумісності і зосередження, ефективності управління.

Для досягнення поставлених перед працівниками використовують наступні методи управління, які можна поєднати у такі групи: економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні.

Організаційна структура управління – це взаємовідносини підзвітності учасників управлінського процесу, включаючи лінії владних повноважень, відповідальності за прийняті рішення, число рівнів ієрархи, а також розроблення системи ефективної координації діяльності підрозділів і окремих працівників.

У загальному вигляді, організаційні структури управління підприємством поділяються на дві великі групи залежно від особливостей, які покладено в основу їх побудови:

1) вертикальна структура;

2) департаменталізація.

Особливостями вертикальноготипу організаційної структури є:

- спеціалізація на виконанні робочих завдань (поділ праці);

- командний ланцюг;

- владні повноваження (лінійні і дорадчі).

Найбільш розповсюдженими вертикальними організаційними структурами управління підприємством є лінійна і лінійноштабна, для яких характерними є перелічені вище особливості.

Департаменталізація (поділ на відділи) є базою для групування окремих посад у відділи, а відділів – в організацію в цілому. Відповідно до різного використання командного ланцюга в процесі формування відділів виділяють шість основних підходів до розроблення організаційної структури управління підприємством: функціональний, дивізіональний, матричний, командний, мережевий, множинний.

Відповідно до цих підходів розрізняють такі організаційні структури управління підприємством, сформованих за принципом департаменталізації: функціональна структура, дивізіональна структура, матрична структура, командна структура, мережева структура.

Розглядаючи це питання, необхідно звернути увагу на основні недоліки та переваги кожної їз структур управління підприємством.

Розкриваючи зміст останнього питання теми, необхідно зазначити, що окрім внутрішніх органів управління підприємствами, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб'єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.

 

Тести

 

1. Управління підприємствомце:

а) особлива форма економічних відносин, що має свою логіку розвитку, зміну і розвиток концепцій;

б) неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досягнення мети господарської діяльності;

в) постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

 

2. Методи управлінняце:

а) способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, що необхідні для досягнення цілей підприємства;

б) координація дій виробничого персоналу з виконання його функцій для досягнення мети господарської діяльності підприємства;

в) прийняття нових законодавчих актів, що регулюють діяльність підприємства.

3. Проектна структура управлінняце:

а) структура управління комплексним видом діяльності, яка потребує забезпечення безупинного координуючого та інтегруючого впливу при жорстких обмеженнях щодо витрат, термінів і якості робіт;

б) тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретного комплексного завдання (розробки проекту і його реалізації);

в) структура, заснована на відокремленні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (відділень, дивізіонів) і відповідних їм рівнів управління з наданням цим підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за кінцевий фінансовий результат.

 

4. Процес управління на підприємствіце:

а) постійна систематична форма економічних відносин структурних підрозділів підприємства, що має свою логіку розвитку;

б) неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досягнення мети господарської діяльності;

в) вплив вищого органу управління підприємства на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

 

5. Корпоративне управлінняце:

а) відносини, які впливають на корпоративні права і обов'язки та засвідчують пайову участь у статутному капіталі;

б) система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю товариства, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності товариства в межах норм чинного законодавства;

в) механізм захисту інтересів акціонерів, контролю та регулювання фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

6. У світовій практиці використовуються такі інструменти управління:

а) ієрархія, культура, ринок;

б) політичні мотиви;

в) культура та економічне бачення;

г) демократичний централізм.

 

7. Якщо успіх фірми залежить від внутрішніх факторів, то концепцію управління нею називають:

а) ординалістичною;

б) раціоналістичною;

в) соціальною;

г) виробничою.

 

8. Виберіть з переліченого приклад найбільш вдалої, на ваш погляд, стратегічної мети підприємства:

а) зниження витрат на виробництво продукції за рахунок придбання сировини за зниженими цінами;

б) захоплення частини ринку за рахунок банкрутства основних конкурентів;

в) створення потенційних можливостей для майбутнього розвитку підприємства;

г) зміна співвідношення між попитом і пропозицією продукції в даному регіоні.

 

9. Не належить до функції управління підприємством:

а) вивчення потреб споживачів;

б) забезпечення стабільності політичної й економічної ситуації в державі;

в) планування діяльності підприємства та його окремих підрозділів;

г) контроль за результатами діяльності.

10. З наведених виберіть риси, характерні для сучасного управління:

а) перехід до управлінського раціоналізму;

б) розгляд підприємства як цілісної системи, що не залежить від зовнішніх впливів;

в) застосування ситуаційного підходу до управління;

г) перехід від стратегічного до середньо- і короткострокового планування як однієї з основних функцій управління.

 

11. Методи управління поділяються на:

а) економічні, адміністративно-правові;

б) соціально-психологічні, правові;

в) економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні;

г) стимулюючі, заборонні, нормативні.

12. До основних рис адміністративноправових методів не належать:

а) обов'язкове виконання вказівок вищих органів;

б) вплив на керований об'єкт шляхом прямих завдань, розпоряджень, наказів;

в) наділення керівника владними повноваженнями;

г) багатоваріантність виконання вказівок.

13. Залежно від особливостей побудови організаційні структури управління підприємством поділяються на:

а) вертикальна і горизонтальна;

б) внутрішня і зовнішня;

в) вертикальна і департаменталізація;

г) функціональна і лінійна.

14. Якщо спеціальні підрозділи при лінійних керівниках виконують дорадчі, а не розпорядчі функції, то така структура управління називається:

а) штабною;

б) функціональною;

в) лінійно – штабною;

г) матричною.

Література

[2; 20; 22, 24; 25; 34]

 

 

Тема 6. Ринкова система господарювання

 

Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про ринок і продукцію: елементи, концепції, моделі та ознаки сучасного ринку праці в Україні.

План вивчення теми

 

1. Загальна характеристика ринкової системи господарювання.

2. Поняття, сутність, функції й типи сучасного ринку.

3. Основні елементи ринкової економіки.

4. Інфраструктура ринку і система інститутів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Ринкова економіка та місце в ній підприємства передбачає вивчення у першу чергу ринку. Ринок – це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.

Суб'єкти ринку – це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

Об'єкти ринку – це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис.2. 4).

 

 


Рис.,2. 4. Функції ринку

 

В умовах формування в суспільстві системи ринкових відносин, що супроводжується на початковій стадії цього процесу зниженням ефективності матеріального виробництва, особливої актуальності набуває проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства.

Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Формування ринкової економіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховувала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинники, характерні для нашої країни.

Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфраструктура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 2.5).

Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи державного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис.2. 6).

 

 

 


Рис. 2.5. Основні засади ринку.

 

Ринковий механізм       Методи державного регулювання  
Елементи ринкової економіки  
       
Рівень та ступінь громадської свідомості Дієвий механізм соціального захисту  
       

Рис. 2.6. Основні елементи ринкової економіки.

 

Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура (сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо). До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служба зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.


Тести

1. Ринок – це:

а) така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні, при цьому він виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції;

б) сукупність фізичних та юридичних осіб, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших – як виробники;

в) специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок.

 

2. Суб'єкти ринкуце:

а) така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні, при цьому він виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції;

б) сукупність фізичних та юридичних осіб, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших – як виробники;

в) специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок.

 

3. Об'єктами ринку є:

а) така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні, при цьому він виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції;

б) сукупність фізичних та юридичних осіб, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших – як виробники;

в) специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок.

 

4. Регулююча функція ринку:

а) полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує,

що і скільки виробляти;

б) встановлює необхідні відтворювальні пропозиції, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

в) сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо.

 

5. Розподільча функція ринку:

а) полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти;

б) встановлює необхідні відтворювальні пропозиції, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

в) сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо.

 

6. Стимулююча функція ринку:

а) полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти;

б) встановлює необхідні відтворювальні пропозиції, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

в) сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо.

 

7. Ринкова інфраструктураце:

а) сукупність підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо;

б) сукупність ринків, на яких споживач продає, а суб'єкт підприємництва купує всілякі ресурси, необхідні для створення нової продукції чи надання послуг;

в) сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових компаній, що можуть і надавати інвестиційні послуги, і страхувати інноваційні ризики

 

8. Ринок ресурсівце:

а) сукупність підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо;

б) сукупність ринків, на яких споживач продає, а суб'єкт підприємництва купує всілякі ресурси, необхідні для створення нової продукції чи надання послуг;

в) сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових компаній, що можуть і надавати інвестиційні послуги, і страхувати інноваційні ризики.

 

9. Ринок інвестиційце:

а) сукупність підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо;

б) сукупність ринків, на яких споживач продає, а суб'єкт підприємництва купує всілякі ресурси, необхідні для створення нової продукції чи надання послуг;

в) сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових компаній, що можуть і надавати інвестиційні послуги, і страхувати інноваційні ризики.

10. Ринок продукціїце:

а) ринок, на якому промислові фірми продають, а споживач купує всілякі види продукції і послуг, на цьому ринку попит формує споживач, а пропозицію формує бізнес;

б) грошовий ринок, на якому банки будуть надавати кредити тільки тим промисловим фірмам, по відношенню до яких складається враження своєчасного платника боргу і процента;

в) сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових компаній, що можуть і надавати інвестиційні послуги, і страхувати інноваційні ризики.

 

11. Ринок кредитівце:

а) сукупність ринків, на яких споживач продає, а суб'єкт підприємництва купує всілякі ресурси, необхідні для створення нової продукції чи надання послуг;

б) грошовий ринок, на якому банки будуть надавати кредити тільки тим промисловим фірмам, по відношенню до яких складається враження своєчасного платника боргу і процента;

в) сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 715. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

Репродуктивное здоровье, как составляющая часть здоровья человека и общества   Репродуктивное здоровье – это состояние полного физического, умственного и социального благополучия при отсутствии заболеваний репродуктивной системы на всех этапах жизни человека...

Случайной величины Плотностью распределения вероятностей непрерывной случайной величины Х называют функцию f(x) – первую производную от функции распределения F(x): Понятие плотность распределения вероятностей случайной величины Х для дискретной величины неприменима...

Схема рефлекторной дуги условного слюноотделительного рефлекса При неоднократном сочетании действия предупреждающего сигнала и безусловного пищевого раздражителя формируются...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия