МОДУЛЬ 1. 3 страница
Тема 3. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про нормативно - правові основи функціонування підприємств; юридичні акти, що слугують базою створення, функціонування та ліквідації підприємства. План вивчення теми
1. Поняття підприємства як організаційно відокремленої та економічно самостійної первинної ланки виробничої сфери. 2. Класифікація підприємства за певними ознаками. 3. Правові основи створення, функціонування підприємства. 4. Загальна характеристика правового середовища функціонування підприємства 5. Юридичні акти, що є базою функціонування та ліквідації підприємства. 6.Господарчий Кодекс України, його зміст.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Створення та функціонування підприємств в Україні регулюється господарським, податковим, інвестиційним, митним, валютним та іншими законодавствами, що регламентує окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Основні елементи правового середовища створення та функціонування підприємств. Господарчий Кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Основною виробничо-господарською ланкою національної економіки є підприємство. Визначення поняття підприємства та правові засади його функціонування сформульовано у главі 7 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) №436-IV від 16.01.2003 p., чинного з 01.01.2004 p. та Цивільного кодексу України. Метою Господарчого Кодексу України є забезпечення зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвитку підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальної спрямованості відповідно до вимог Конституції України, утвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України, сприяння гармонізації її з іншими економічними системами. Загальна структура Господарчого Кодексу України представлена у таблиці 2.1. Таблиця. 2.1. Зміст Господарського Кодексу України
Господарчий Кодекс України регламентує діяльність різних видів підприємств і визначає види й організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності, створює рівні правові умови діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність за здійснення господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою. З метою правильного сприйняття і тлумачення варто пояснити найбільш принципові положення цього законодавчого акту, що висвітлюють головні напрямки створення, функціонування та ліквідації підприємства. Тести 1.Підприємством у ринковій економіці є:– а) самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. б) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій в) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів г) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників
2. Акціонерним товариством є: а) учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством б) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій в) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів г) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників
3. Товариством з обмеженою відповідальністю є: а) учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством б) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів в) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій г) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників
4. Повним товариством є: а) учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством б) господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть податкову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном в) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів г) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
5. Командитним товариством є: а) учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством б) господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники) в) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів г) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників 6. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів у статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами, це: а) командитне товариство б) товариство з обмеженою відповідальністю в) повне товариство
7. Товариство, яке, поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим вкладом у статутний фонд такого підприємства, це: а) повне товариство б) товариство з обмеженою відповідальністю в) командитне товариство
8. Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства усім своїм майном ‑ це: а) командитне товариство б) повне товариство в) товариство з додатковою відповідальністю
9. Акціонерне товариство являється закритим, якщо: а) його акції можуть розповсюджуватися серед всіх бажаючих їх придбати б) його акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі, при цьому акціонери мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства в) якщо контрольний пакет акцій належить трудовому колективу, але може у будь-який час бути проданим 10. Акціонерне товариство являється відкритим, якщо: а) його акції знаходяться серед замовників, не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, а також продаватись і купуватися на біржі б) акції акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах в)якщо контрольний пакет акцій належить трудовому колективу, але може у будь-який час бути проданим
11. Підприємництво може здійснюватися у таких формах: а)суспільній, груповій та асоціативній; б)груповій та суспільній; в)індивідуальній та колективній; г)приватній, індивідуальній, асоціативній та суспільній.
12. До виробничого підприємства відносять: а)діяльність у сфері виробництва, торгівлі та посередництва; б)діяльність по виробництву продукції, товарів, а також робіт, послуг, інформації, духовних цінностей, які підлягають наступній реалізації споживачам; в)товарно-грошові угоди з купівлі та продажу товарів і послуг.
13.Діяльність підприємства здійснюється на основі: а)чинного законодавства України та інших держав. б)закону України “Про підприємства в Україні”. в)закону України “Про підприємництво”. г) Господарчого Кодексу України.
14.Підприємство має бути ліквідоване у випадках: а)при банкрутстві або у разі закінчення терміну дії ліцензії; б)прийняття відповідного рішення власником майна, визнання підприємства банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов; в)за власною ініціативою власника майна, визнання підприємства банкрутом, якщо воно не має змоги для фінансового оздоровлення.
15. За метою та характером діяльності підприємства класифікуються на: а) малі, середні і великі б) комерційні і некомерційні в) національні, закордонні і змішані
16. За формою власності майна підприємства класифікуються на: а) національні, закордонні, спільні б) приватні, колективні, державні, змішані в)комерційні і некомерційні
17.Генеральна мета підприємства, чітко окреслена причина його існування це: а) стратегічний план підприємства б) місія в) одна з множинних цілей
18. Певне зібрання правил, що регулюють діяльність підприємств та визначають її особливості, характеризують взаємовідносини з іншими господарюючими суб’єктами ‑ це: а) економічні закони б) статут підприємства в) нормативи державних органів управління
Література: [2; 4; 20; 21;22, 24; 25; 34] Тема 4. Зовнішнє середовище господарювання підприємства Мета:закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про: - поняття зовнішнього середовища підприємства; - класифікацію зовнішнього середовища; - вплив на зовнішнє середовище; - протидію змінам у зовнішньому середовищі; - зовнішнє середовище непрямого та безпосереднього впливу. План вивчення теми 1. Поняття зовнішнього середовища підприємства. Класифікація зовнішнього середовища на макро- та мікросередовище. 2. Зовнішнє середовище непрямого впливу та його діагностика. PEST- аналіз. Вплив факторів на положення та діяльність підприємства, на його стратегію. Вплив зовнішніх чинників на результативність виробництва. 3. Зовнішнє середовище безпосереднього впливу. Споживачі. Постачальники. Партнери організації. Профспілки. Місцеві органи влади. “П’ять сил” М. Портера. 4. Аналіз привабливості галузі. 5. Вплив на зовнішнє середовище. Протидія змінам у зовнішньому середовищі.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення цієї теми, і першого питання зокрема, слід розпочати з визначення поняття „зовнішнє середовище”. Зовнішнє середовище – це всі умови і фактори, що виникають в оточуючому організацію середовищі, незалежно від діяльності конкретної організації, але що впливають або можуть вплинути на її функціонування і тому потребуючі прийняття управлінських рішень. На організацію діє багато факторів. По суті, зовнішнє середовище уявляється як спектр певних обмежень для організації. Тому при формуванні відносин із зовнішнім середовищем керівництво організації повинне вирішити питання про межі організації, тобто визначити, які фактори підконтрольні, а які залишаються за межами його впливу. Чітке розуміння співвідношення понять «зовнішнє середовище» і «межа організації» дозволить виділити найважливіші фактори середовища, що можуть найбільшою мірою впливати на діяльність підприємства. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на мікро - та макросередовище. Аналіз цих середовищ являє собою процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні стосовно організації фактори, щоб визначити можливості і загрози для фірми. Фактори мікро- і макросередовища відносно будь-якого підприємства відіграють неоднакову роль і можуть, залежно від обставин, впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитись нейтральними. Аналіз зовнішнього середовища й кількісна оцінка його впливу на підприємство здійснюється за такою схемою: 1) на основі якісних оцінок зовнішнього середовища виявляються пріоритетні для підприємства компоненти середовища та фактори, що діють у ньому; 2) проводиться виваження кожного із активно діючих факторів середовища, тобто вимірюється його значення для підприємства. Це здійснюється в діапазоні прийнятих максимальних і мінімальних значень факторів; 3) обчислюється кількісна характеристика впливу кожного фактора на підприємство у діапазоні прийнятої шкали балів; 4) на основі одержаної інформації здійснюється комплексна оцінка сильних і слабких сторін підприємства, виявляються його потенційні можливості, внутрішні недоліки й зовнішні проблеми. Макросередовище створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі і формує її довгострокову прибутковість. До специфічних характеристик макросередовища відносять наступні: - макросередовище звичайно складніше, ніж мікросередовище, що обумовлюється його невизначеністю, тобто відсутністю інформації про стан і можливі зміни середовища. Останнє не дозволяє спрогнозувати наслідки впливу цього середовища на організацію; - макросередовище впливає на діяльність організації опосередковано (побічно), тобто не так помітно, як мікро-середовище. Проте цей вплив необхідно враховувати; - процеси, що протікають у макросередовищі, досить складні, найчастіше взаємозалежні і суперечливі. Виходячи з характеру прояву, в макросередовищі розрізняють «примхи», тенденції і макротенденції. Серед методів, які застосовуються для аналізу макросередовища, виділяють РЕSТ-аналіз. РЕSТ – це абревіатура чотирьох англійських слів: Р – Роlісу – політика, Е – Есоnоmу – економіка, S – Sосіеtу – суспільство (соціум), Т - Тесhnоlоgу - технологія. За допомогою цього методу проводиться аналіз чотирьох указаних груп факторів. Політичне середовище. Це один з найважливіших факторів, що необхідно вивчати у першу чергу для того, щоб мати чітке уявлення про наміри федеральних (муніципальних, місцевих) органів влади щодо розвитку суспільства, регулювання механізму обігу грошей у державі, створення умов ресурсного забезпечення для кожної організації, зміни в законодавстві, правовому регулюванні й оподатковуванні, а також про те, за допомогою яких засобів владні структури будуть проводити в життя свою політику. Економічне середовище. Зміни стану економіки – один із найважливіших факторів, що визначають нормальне функціонування будь-якої організації. Серед основних показників, що аналізуються при вивченні економіки, можна назвати такі: величина валового національного продукту, темпи інфляції, рівень зайнятості, платіжний баланс, темп економічного зростання, рівень безробіття, процентні ставки, продуктивність праці, рівні оподаткування, норми нагромадження тощо. Соціальне середовище. Організація зацікавлена також в інформації, що стосується таких факторів, як: демографічні, соціальна захищеність населення, охорона праці і здоров'я трудящих, традиції, домінуючі життєві цінності й установки людей та ін. Одним із важливих аспектів є демографічний, оскільки ринки складаються з людей, і потенціал їх зростання залежить від динаміки демографічних показників. Технологічне середовище. Технологічний фактор макросередовища займає одне з важливих місць серед факторів розвитку суспільної кон'юнктури. Технологія є одночасно внутрішньою змінною і зовнішнім фактором великого значення. Швидкість зміни технології постійно збільшується. При цьому аналіз дозволяє вчасно побачити можливості науково-технічного прогресу (НТП) для виробництва нової продукції й удосконалювання тієї, що випускається, а також технології виготовлення продукції і застосування засобів маркетингу при збуті продукції. У конкретному розумінні за допомогою аналізу макросередовища організація формує свій особливий перелік ключових факторів середовища і визначається щодо методичних підходів, за допомогою яких вона буде проводити відповідний специфічний багатофакторний системний аналіз. Мікросередовищ складається з факторів, що безпосередньо впливають на фірму. До основних факторів звичайно відносять: галузь; конкурентів; постачальників; споживачів; партнерів організації; закони і державні органи. 1. Поняття «галузь» являє собою сукупність усіх підприємницьких одиниць, що існують для задоволення певної групи потреб. Галузь не має нічого спільного з формальними і юридичними корпоративними структурами. Метою галузевого аналізу є визначення привабливості галузі й окремих товарних ринків усередині галузі. 2. Конкурентний аналіз спрямований на визначення можливостей, загроз і відшукування стратегічних невизначеностей, що можуть створюватися конкурентами, що суперничають на певному ринку. Аналіз починається з визначення головних і потенційних конкурентів. Потім переходять до більш глибокого і ретельного вивчення різних аспектів їхньої діяльності: місії, цілей, стратегій, сильних і слабких сторін. 3. Стан конкуренції в галузі залежить від п'яти основних конкурентних сил (модель п'яти конкурентних сил, розроблена професором Гарвардської школи бізнесу М. Портером): 1. Суперництво між продавцями усередині галузі. 2. Фірми, що пропонують товари-замінники (субститути). 3. Можливість появи нових конкурентів усередині галузі. 4. Здатність постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих, які використовуються фірмою, диктувати свої умови. 5. Здатність споживачів продукції фірми диктувати свої умови. Застосування для аналізу конкуренції в галузі моделі п'яти конкурентних сил М. Портера дозволяє визначити структуру цих сил, оцінити кожну силу і приступити до формування конкурентної стратегії. 4. Кінцеві споживачі й організації. Основне завдання фірми – задоволення потреб споживачів, що у ринкових умовах є найбільш сильною зацікавленою групою. Якщо їхні очікування не виправдовуються, вони можуть переключитися на використання інших торгових марок, що в підсумку позначиться на прибутках фірми-виробника. Проводячи аналіз мікросередовища, фірма повинна глибоко і всебічно вивчити потреби своїх реальних і потенційних покупців, визначити основні тенденції їхнього розвитку і знайти можливості задовольнити споживчі потреби краще, ніж конкуренти. Споживачів поділяють на дві групи: кінцеві споживачі й організації (підприемства)-споживачі. Слід зазначити, що поведінка кінцевих споживачів і організацій (підприємств)-споживачів може істотно розрізнятися внаслідок різних об'єктів ринкового попиту, різних цілей, різної мотивації, різних способів прийняття рішень тощо. 5. Постачальники – це господарські одиниці й окремі особи, що забезпечують фірму і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів і послуг. Вибір постачальників – одне з найскладніших і відповідальних завдань, особливо гостро ця проблема постає перед новими фірмами чи фірмами, що здійснюють стратегію диверсифікованого зростання. Результати аналізу галузі і конкуренції в ній в остаточному підсумку дозволяють оцінити ситуацію в галузі в цілому і виробити судження про привабливість чи непривабливість галузі на даний момент і в перспективі. Для визначення привабливості галузі можуть бути використані такі показники: прибутковість галузі; значення продукції для суспільства; потенціал зростання галузі; стабільність попиту; серйозність проблем, що стоять перед галуззю в цілому; ступінь ризику і невизначеності, пов’язаних з майбутнім розвитком галузі; характер конкуренції і кількість підприємств у галузі; технічний рівень виробництва; технології, що використовуються, їхня конкурентоспроможність порівняно зі світовим досвідом; сприятливий чи несприятливий вплив на дану галузь основних рушійних сил; можливість приходу в галузь (відходу з галузі) великих фірм; посилення чи послаблення сил конкуренції; необхідний рівень якості для забезпечення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і світовому ринках; організаційно-управлінські особливості процвітаючих підприємств галузі (тривалість виробничого циклу, спеціалізація, кооперація, концентрація, централізація та ін.); канали розподілу і специфіка системи збуту; вимоги до рівня кваліфікації і досвіду персоналу та можливості їх досягнення; екологічні обмеження. При оцінці привабливості галузі різними авторами пропонується враховувати різну кількість показників галузі, при цьому найчастіше варіюється і питома вага кожного показника.
|
