Актуальність теми дослідження.
Актуальність нашого дослідження зумовлена наступними причинами:
По-перше, для вітчизняної історичної та політологічної науки проблема становлення політичного плюралізму та багатопартійної системи в республіках колишнього СРСР в період «перебудови» є достатньо новою та малодослідженою, тому до неї спостерігається підвищений науковий інтерес. На сьогодні триває процес розробки її концептуально-понятійного апарату та визначення предметно-теоретичного змісту, його кількісного і якісного наповнення, засвоєння та критичного осмислення зарубіжного досвіду багатопартійного будівництва та його ефективного функціонування. Деякі аспекти процесу формування багатопартійної системи в СРСР вже отримали своє висвітлення у спеціальній та методичній літературі (наприклад, проблема становлення та розвитку неформального молодіжного руху у другій половині 1980-их років, особливості організаційної структури перших політичних партій роки «перебудови», аналіз їх програмних положень та політичної діяльності, прослідкований процес зародження демократичної опозиції та фракційна діяльність різноманітних ідейно-політичних течій в межах КПРС у зазначений період), проте важко цю проблему вважати в достатній мірі розробленою та висвітленою, зважаючи на відсутність публікацій, які б поетапно розкривали процес внутрішньої трансформації «неформальних» громадських об’єднань у структури партійного типу, починаючи від початку і до завершення перебудовчих процесів у радянському суспільстві.
Переважна більшість сучасних досліджень аналізуючи процес становлення багатопартійної системи роблять головний акцент на проблемах пострадянського періоду її функціонування та перспективах подальшого розвитку, подекуди виводячи суперечливі тенденції її формування з першої половини 1990-их років, а то й обмежуючись їх другою половиною – періодом остаточного закріплення парламентської системи державної влади та управління у країнах колишнього СРСР. Крім того до цього часу доволі дискусійним залишається питання класифікації перших радянських політичних партій, утворених в роки горбачовської «перебудови». Незважаючи на чималу кількість спроб їх упорядкування за певними ознаками, єдиного підходу до їх типологізації дослідникам виробити так і не вдалося
