ЛИСТ БРАТЧИКІВ МІСТА ВІЛЬНО ЛЬВІВСЬКОМУ БРАТСТВУ ПРО КУЛЬТУРНІ ЗВ'ЯЗКИ МІЖ НИМИ

(1588 р.)

Прислали ви нам початок, зразок святого писання граматичного мов грецької і слов'янської¹, повчаючи нас, щоб ми прийняли з благорозумністю, щоб і інші (книги львівського братства) достойні були (одержати), як сказано в євангелії. Розглянувши ж їх уважно, просимо опасителя нашого, щоб він, яку вже почав, таку нехай і докінчить у вас благодать оцю. Якщо ж він, сподобить вас благодарственний і спасительний початок цей завершити, просимо вас, хай залишок благодаті їх буде і в нас з залишком. Простіше кажучи, сто або двісті книг пошлість нам, вистувивши за них відповідну ціну; а ми з подякою вашій любові вказану (ціну) вам перешлемо. При книгах і дяка (вчителя) або навіть двох, що зможуть достойно роз'яснити і інших навчити, просимо пошліть, яким тут життя і всякий достаток для задоволення тілесних потреб буде достойний. Про це і про інше просимо, тому що у вас всього багато - і в вірі, і в слові, і в розумі, і в усякому старанні й любові до нас,- хай і в цій доброчинності багатими будете, щоб у всьому була рівність, як є писано: "Чого багато-не примножив, чого мало - не зменшив". А щоб ми стали одностайними і благопотрібними одних одним, посилаємо вашому братолюбству тридцять книг порядків, тобто чину братства нашого, з яких одну, просимо, прочитайте перед усією братією. І ще книгу "Маргарит", в якій є і про вірменську єресь, посилаємо вашій благорозумності, яку прийміть любовно.

1Мається на увазі видана Львівським братством граматики грецької і слов'янської мов, відома під назвою граматики "Адельфотес", тобто братської.

Хрестоматія з історії Української РСР. -Т. 1.-С. 176-177.

З КНИГИ "ПЕРЕСТОРОГА";

(початок XVII ст.)

...Были великие ревнители, иж много з великим коштом церквей й монастырей намуровали й маетностями опатрили¹, золотом, сребром, перлами й дорогими каменями церкви приоздобили, книг великоє множество языком славенским нанесли: леч² того, што было напотребнейшее, школ посполитнх не фундовали. За чим, за летами, оная грубость поганьская й прироженье влекущее намарность сего света так поразило, же потомкове оних побожних и благочестивых самодержицов, княжат руских, света сего красотами уведеные, а науками не выученые, впали в великое лакомство около панованья и великую хтивость взяли, и разделились; едины тут зостали, а другие у полночных краях панства осели (и ты дольшей у своем панстве трвали); и як собе очи лупали о панства, один у другого видираючи, а на помочь противко собе суседов пограничных приводячи, яко венгров, поляков и литву, великое кровопролитне межи собою чинили. Зачим оные помочники победивши супостатов, их потом й самих побеждали, й панство руское³ в руки их приходило; а за тым церкви божии з их окрасами на луп приходили; золото, сребро и оное дорогоє каменье и книги забрано, яко то на око обачиш; у самом Кракове коронном и в костелах римских полно того: книг словенских великими склепами знайдеш замкнених, которых на свет не выпустят; также єсть и во Львове у мнихов доминиканов склеп великий книг наших словенских учителских, до купы знесених по збуренью и осягненню паньства Руского. И так то велми много зашкодило панству Рускому, же не могли школ и наук посполитих разширяти, и оных не фундовано: боколи бы были науки мели, тогда би за неведомостию своєю не пршли до таковые погибели.

Читаючи кроники польские, знайдеш о том достаточно, як поляци руские паньства пообседали, поприятелявшися з ними, и, царские цурки своє за русинов давши, через них своє обычае оздобные и науку укоренили так, иж Русь посполитовавшися з ними, позавидели их обычаем, их мове и наукам, и, не маючи своих наук, у науки римские своє дети давати почали: которые з науками и веры их навыкли, и так по малу-малу науками своими все паньство Руское до веры римской привели, иж потомкове княжат руских з веры православной на римскую выкрестилися, и назвиська и имена собе поотменяли, яко бы николи не зналися быти потомками благочестивых прародителей своих.

1 Наділили.

2 Але.

3 Під цією назвою автор має на увазі Україну.

Хрестоматія з історії Української РСР. -Т. 1.-С. 231-232.