ЗАВДАННЯ 1 страница

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

на магістерську роботу слухачу магістратури

групи МДС – 113

 

Жукову Іллі Володимировичу

 

 

зі спеціальності 8.150101 - Державна служба

 

1. Тема магістерської роботи: Державне регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки.

Затверджена наказом по університету від «__»_________ 2014 р. № ____

2. Термін здачі закінченої роботи «__» ___________ 2014 р.

3. Цільова установка та загальний напрямок магістерської роботи: розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки.

Об’єкт дослідження: механізм державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки.

4.Структура та зміст магістерської роботи (перелік питань, які необхідно опрацювати).

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮАННЯ В СФЕРІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СЕРВІТУТІВ

1.1. Поняття та зміст земельного сервітуту 1.2. Правовий режим земель охоронних зон об'єктів лінійниї інженерних комунікацій

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Аналіз механізму робочого проектування лінійних інженерних комунікацій

2.2. Склад процесу формування земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту Україні

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРВІТУТУ 3.1. Удосконалення механізму встановлення земельного сервітуту

3.2. Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування чужим майном (сервітуту) ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

5. Календарний план виконання роботи

№ п/п	Назви частин та етапи роботи	Термін виконання
за планом	фактично
1.	Складання бібліографії та вивчення літературних джерел	15.02.14 – 15.03.14	15.02.14 – 15.03.14
2.	Збирання фактичного матеріалу	16.03.14 – 16.04.14	16.03.14 – 16.04.14
3.	Виконання вступу	17.04.14 – 30.04.14	17.04.14 – 30.04.14
4.	Виконання розділу 1	30.04.14 – 20.05.14	30.04.14 – 20.05.14
5.	Виконання розділу 2	21.05.14 −17.06.14	21.05.14 −17.06.14
6.	Виконання розділу 3	18.06.14 −11.07.14	18.06.14 −11.07.14
7.	Формулювання висновків	12.07.14 – 22.07.14	12.07.14 – 22.07.14
8.	Оформлення роботи, одержання відгуку та рецензії	23.07.11 – 01.08.14	23.07.11 – 01.08.14
9.	Подання роботи на кафедру	18.08.14	18.08.14

 

Дата видачі завдання «__» ____________ 2014 р.

 

Керівник магістерської роботи _________________________ А.В. Мерзляк

Підпис, розшифровка підпису

Завдання прийняв до виконання _________________________ І.В. Жуков

Підпис слухачки магістратури

Висновки керівника по роботі:

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

РЕФЕРАТ

 

 

Магістерська робота: ___ сторінок, __ літературних джерел.

Об’єкт дослідження - механізм державного управління земельних відносин в Україні.

Предмет дослідження - напрями вдосконалення процесу державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки в Україні.

Мета роботи - розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення земельного законодавства та механізму державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки.

В роботі визначено основні цілі та функції державного управління у сфері земельних відносин, розкрито поняття обмежень у використанні земельної ділянки, здійснено системний аналіз нормативно-правового регулювання механізму державного управління у сфері землеустрою, досліджено механізм державного регулювання земельних відносин в Україні на прикладі процесу встановлення обмежень у використанні земельної ділянки (земельного сервітуту), окреслено проблеми функціонування механізму державного управління у сфері земельних відносин, визначено та запропоновано напрями вдосконалення механізму державного регулювання земельних відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали можуть бути використані в навчальному процесі для поглиблення теоретико-методологічної бази програм навчальних дисциплін з державного управління, економіки, в практиці бюджетної сфери України

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ, ОБМЕЖЕННЯ У ВИКОРИСТАННІ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ, ЗЕМЛЕВПОРЯДНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ.

ПЕРЕЛІК ТЕРМІНІВ

 

 

Адміністративна відповідальність - репресивним видом юридичної відповідальності і пов'язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у галузі земельних відносин. Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення передбачена Земельним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Наприклад, за псування і забруднення сільськогосподарських та інших угідь, знищення межових знаків тощо.

Власність - це економічна категорія, що визначає основи суспільного і державного ладу. У соціальному житті відносини власності виступають як відносини між людьми у процесі привласнення ними матеріальних благ, здійснення обміну, розподілу та споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб. Тому сутність відносин власності полягає в їх соціальному характері, оскільки відносини власності не можуть існувати поза суспільством.

Гарантія (порука, умова, яка забезпечує щось) - термін, який часто використовують для позначення способів забезпечення різного роду зобов'язань. У юридичній літературі їх розглядають як гарантії реалізації норм права, прав та обов'язків.

Державне управління - спосіб організації діяльності державних органів з метою забезпечення виконання правових норм і впорядкування суспільних відносин у тій чи іншій сфері.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місця розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Земельний кадастр - це звід систематизованих науково обґрунтованих і достовірних відомостей про землі всіх категорій.

Договір оренди землі - угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець заплату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Захист суб'єктивного права на землю - це захист правомочностей (деяких або взятих разом) та інтересів власника земельної ділянки чи землекористувача.

Збитки - втрати, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які були чи будуть здійснені особою для відновлення свого порушеного права. Крім того, збитками вважають доходи, які особа могла б одержати, якби її право не було порушено.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється із юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Земельні спори - це спори, що виникають між фізичними чи юридичними особами з приводу володіння, користування чи розпоряджання земельною ділянкою, яка перебуває у них на праві власності чи користування, і які вирішують виключно суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Земельні спори - це особливий вид правовідносин щодо розв'язання конфлікту, який виникає у зв'язку з порушенням прав і законних інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі й орендарів земельних ділянок та інших суб'єктів земельних правовідносин.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землі запасу - земельні ділянки які взагалі не передавались у власність чи користування, або права на них були припинені (при добровільній відмові власника від права на земельну ділянку; смерті власника за відсутності спадкоємця; конфіскації за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземними особами та особами без громадянства протягом року після прийняття спадщини). Землі запасу можуть перебувати в кожній категорії і належати до державної або комунальної власності.

Землі сільськогосподарського призначення - надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Зміст права власності па землю - право володіти, користуватися і розпоряджатися землею. Деякі з цих правомочностей можуть належати і не власникам. Так, володіти земельною ділянкою на законних підставах можуть орендарі, землекористувачі, опікуни, підрядчики тощо.

Зона санітарної охорони - це територія з особливим режимом використання земель, що прилягає до підземних та відкритих джерел водопостачання, водозабірних та водоочисних споруд, водоводів, об'єктів оздоровчого призначення, на які поширюються обмеження щодо використання земель з метою забезпечення їхньої санітарно-епідеміологічної надійності.

Іпотека (застава земельної ділянки) - земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, або частка в праві спільної власності на земельну ділянку та земельна ділянка, яка може бути відчужена заставодавцем і на яку може бути звернено стягнення.

Контроль за використанням та охороною земель- одна з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його завдання полягають у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України.

Методи правового регулювання - це такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний позитивний результат у здійсненні земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин тощо.

Моніторинг земель - складова моніторингу навколишнього природного середовища, що являє собою систему спостережень за станом земельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення. Об'єктом моніторингу є весь земельний фонд України незалежно від форм власності па землю. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (знімання, обстеження і дослідження), виявлення змін у ньому, а також оцінки цього стану і процесів, пов'язаних із землями.

Орендна плата - це платіж, який орендар (той хто бере землю) вносить орендодавцеві (тому хто здає землю в оренду) за користування певною земельною ділянкою.

Оренда землі - це основане на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Орендарі земельних ділянок - фізичні та юридичні особи, що набувають у володіння та користування земельну ділянку на підставі договору оренди з метою вилучення з неї корисних властивостей. Орендарями можуть бути районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і Кабінет Міністрів України; органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради; громадяни України, юридичні особи, релігійні, громадські організації; міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавці земельних ділянок - фізичні та юридичні особи, які є власниками земельних ділянок і можуть передавати їх у користування іншим на підставі договору оренди. Орендодавцями можуть бути сільські, селищні і міські ради, державні адміністрації та ін.

Охоронна зона - це територія з особливим режимом використання земель і природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об'єктів, водних об'єктів, об'єктів історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою їхньої охорони і захисту від антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв'язку, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, земель транспорту, навколо об'єктів промисловості, для забезпечення належних умов експлуатації, запобігання випадкам можливого ушкодження.

Підстава відповідальності - це наявність закону, правової норми, якими передбачено той чи інший вид злочину.

Підстави припинення права власності на землю - ними є юридичні факти, з якими закон пов'язує припинення правовідносин права земельної власності. Зокрема, підставами припинення права державної власності на землю є: приватизація земель, які перебувають у власності держави; розмежування земель державної і комунальної власності; передача земельної ділянки держаної власності у комунальну власність.

Право земельного володіння - це ставлення певної особи у стосунках з іншими людьми до наявної у неї земельної ділянки, як до своєї, панування над нею.

Право володіння - гарантована законодавством стабільність і невід'ємність власності без особистого волевиявлення, панування над земельною ділянкою, визнання виключності та абсолютності прав на землю. Володіння є формою прав належності земельної ділянки, проте не є власністю, а лише одним із компонентів власності. Так, володільцями земельної ділянки можуть бути орендарі та державні установи - землекористувачі.

Право землекористування - сукупність однорідних правових норм, які регулюють підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання земельних ресурсів.

Право користування землею - це особисте використання землі власником чи землекористувачем для певних життєво необхідних потреб з метою задовольнити свої економічні, соціальні і духовні та матеріальні потреби. Здебільшого воно пов'язане зі створенням і використанням майна.

Право розпоряджання землею - це можливість певної особи самостійно і незалежно розпоряджатися земельною ділянкою, вирішувати її долю, відчужувати шляхом продажу, дарування, обміну, заповідання, передачі в оренду.

Правосуб'єктність - це здатність бути учасником суспільних відносин, які пов'язані з використанням землі. Відповідно до положень Конституції України суб'єктом права власності на землю є український народ, що здійснює це право через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Предмет земельного права - суспільні земельні відносини, зумовлені особливими специфічними властивостями землі як об'єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права. Отже, предметом земельного права є певна група суспільних відносин, що виникають у зв'язку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права.

Рекреаційні землі - це землі призначені для відпочинку населення, спорту і туризму.

Ринкова орендна плата - це, з одного боку, той мінімальний розмір плати, за який орендодавець може надати земельну ділянку в оренду, а з другого - той максимальний розмір плати, за який орендар може взяти земельну ділянку в оренду.

Санітарно-захисна зона - це територія з регульованим режимом використання земель, що відокремлює від житлової забудови об'єкти, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення рівня шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот, електричних полів, іонізуючих випромінювань. Режим використання земель у санітарно-захисних зонах встановлюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань екології, природних та земельних ресурсів, а також санітарного нагляду.

Система земельного права - це групи однорідних правових норм, що регулюють земельні відносини та за змістом об'єднуються у правові інститути. Наприклад, інститут державного управління земельними ресурсами, інститут землеустрою, інститут права власності на землю та інші. Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин.

Система органів управління - сукупність діяльності державних органів виконавчої влади у тій чи іншій сфері.

Спільна часткова власність - це власність в якій заздалегідь визначається частка учасників земельної ділянки і права на неї. Вона виникає за таких умов: при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; придбанні у власність земельної ділянки двома або більше особами за цивільно-правовими угодами; прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; за рішенням суду. Договір про спільну часткову власність має бути укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально.

Спільна сумісна власність - це належність земельної ділянки громадянам без визначених заздалегідь часток земельної ділянки. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у спільній сумісній власності можуть перебувати земельні ділянки подружжя, членів фермерського господарства (якщо інше не передбачено угодою між ними), співвласників житлового будинку. Цей перелік є вичерпним Способи захисту - це дії державних органів у межах їхньої компетенції, які безпосередньо спрямовані на захист земельних прав громадян (наприклад, визнання права на землю судом, розгляд земельних спорів радою, тощо).

Ставка податку - це законодавчо визначений розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Суб'єкт права власності на землю - це особа, що здійснює володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою на підставі закону. Права всіх суб'єктів права власності на землю рівні і захищаються способами, встановленими законом. До суб'єктів правових відносин, пов'язаних з виникненням права власності на землю, відносяться також особи, що вступають у відносини з приводу отримання даного права. Громадяни і юридичні особи як суб'єкти об'єднані змістом права приватної власності на землю, яке їм надано законодавством.

Суб'єкт управління у галузі використання та охорони земель -це система уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійснюють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та їхньої охорони. їх розрізняють за обсягом і характером компетенції.

Суборенда земельних ділянок - передача земельної ділянки за згодою орендодавця у володіння і користування іншій особі за певних обставин, передбачених у законодавстві, а саме: у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці; тимчасової непрацездатності орендаря; навчання орендаря з відривом від виробництва та ін.

Суперфіцій - право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Територіальна громада - це жителі одного села чи добровільне об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста.

Титульне земельне володіння - володіння земельною ділянкою на законних підставах без переходу права власності на неї. Титульні володільці можуть не мати інших правомочностей щодо земельної ділянки, на відміну від її власника, вони повинні узгоджувати свої дії з власником або володіти на основі договору чи адміністративного акта, закону (наприклад, надання земельної ділянки, що перебуває у державній власності, у постійне користування державному сільськогосподарському підприємству).

Функції управління -це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дають змогу впливати на об'єкт управління з метою вирішення поставленого завдання; це також напрями управлінської діяльності, що мають правовстановлюючий, правозабезпечуючий чи правоохоронний характер.

Емфітевзис - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Юридична відповідальність - це юридичний обов'язок порушника юридичної норми відповідати за свою суспільно-негативну поведінку та прийняти на себе негативні правові наслідки через заходи державного примусу, вона залежно від вчиненого порушення, застосовуваних санкцій, за юридичною силою впливу на правопорушників поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну. Вона може настати лише при настанні певного юридичного факту - факту вчинення правопорушення, що є єдиною підставою юридичної відповідальності.

Юридичні особи публічного права - державні та комунальні підприємства, установи та організації.

Юридичні особи як суб'єкти земельних відносин - це організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському або третейському суді (ст. 23 Цивільного кодексу України). У земельному праві відповідно до ст. 5 ЗК України ними є: колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...	__
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СЕРВІТУТІВ ……………………	__
1.1. Поняття та зміст земельного сервітуту.……………………	__
1.2. Правовий режим земель охоронних зон в Україні	__
1.3. Державне регулювання земельних відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок Україні
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ЗЕМЛЕВПОРЯДНОМУ ПРОЕКТУВАННІ ТА ПРОЦЕСІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СЕРВІТУТІВ ВУКРАЇНІ	__
2.1. Аналіз механізму робочого проектування лінійних інженерних комунікацій ……	__
2.2. Стан державного регулювання процедури формування земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту	__
2.3. Державне регулювання в механізмі державної реєстрації права користування чужою земельною ділянкою
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ВСТАНОВЛЕННЯ СЕРВІТУТУ …...	__
3.1. Удосконалення механізму встановлення земельного сервітуту	__
3.2. Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування чужим майном (сервітуту)	___
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...	___
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….	___

ВСТУП

 

 

Актуальність теми дослідження. У зв’язку з тим, що чинне земельне законодавство не містить чітких шляхів державного регулювання більшості суперечностей, або пропонує фрагментарне правове врегулювання питань, які з’являються процесі встановлення обмежень у використанні земельних ділянок, а інтереси землевласників та землекористувачів часто протилежні за змістом, що також потребує врегулювання.

Механізм державного регулювання земельних відносин потребує нормативно-правового вдосконалення. Забезпечення власників інженерних комунікацій можливістю проектування нових та впорядкуванні існуючих комунікацій за спрошеною процедурою, таким чином даючи землевласникам та землекористувачам кожної земельної ділянки можливість доступу та використання інженерних комунікацій зазначених вигод можливе, зокрема, завдяки встановленню земельних сервітутів. Більше того, юридична природа державне управління у сфері всановлення земельного сервітуту ще й досі залишається поза увагою науковців, про що свідчить факт неузгодженої регламентації земельних сервітутних відносин нормами різних галузей права. Ситуація ускладнюється відсутністю належного теоретичного обґрунтування мети, призначення, місця сервітутного права в системі інших прав на землю.

Непевність і незавершеність всебічної розробки державного регулювання земельних відносин категорії обжень у використанні земельної ділнки зумовлює неможливість належного застосування норм законодавства, які призначені регулювати земельні сервітутні відносини. Тобто можна констатувати відсутність ефективних важелів правового-державного впливу на сервітутні земельні відносини. Прогалини у законодавчому регулюванні у поєднанні з відсутністю теоретичного підґрунтя спричиняють кумулятивний ефект, що позначається на ефективності регламентації земельних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування правової природи державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки (земельного сервітуту), визначення мети та завдань останнього, теоретичне обґрунтування місця та ролі земельного сервітутного права в системі земельних прав, оцінка стану державного регулювання та формулювання пропозицій до чинного законодавства в частині регламентації земельних сервітутних відносин.

Мета дослідження є аналіз теоретичних та практичних складових процесу землевпорядного проектування та державного управління в сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки.

Необхідність реалізації поставленої мети зумовила вирішення наступних завдань:

- розкрити правову природу земельного сервітуту;

- провести дослідження державного регулювання у сфері встановлення обмежень у використанні земельної ділянки;

- з’ясувати мету, призначення, вивести ознаки земельного сервітуту як правової категорії, сформулювати поняття останнього;

- визначити стан державного регулювання у досліджуваній сфері та сформулювати пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства;

- теоретично обґрунтувати та проаналізувати моделі встановлення обмежень у використанні земельних ділянок, розробити шляхи вдосконалення механізму державного регулювання останніх.

Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти, що регламентують державне регулювання земельних сервітутних відносин, практика їх застосування.

Предмет дослідження складають правовідносини, пов’язані з набуттям, реалізацією, зміною, припиненням, захистом земельних сервітутних прав; суспільні відносини у зазначеній сфері, які потребують належного державного врегулювання.

Методи дослідження. Основною передумовою дослідження державного регулювання земельних відносин у сфері встановлення обмежень у використанні змельних ділянок (земельних сервітутів) у системі земельно-правового регулювання є необхідність проведення аналізу, взаємозалежності фактичного стану державного регулювання земельних відносин та потреби їх нормативного регулювання.