Емпіричне вивчення дозвілля і цінностей в соціології

В сучасному суспільстві постійно збільшується кількість вільного часу та з’являються нові форми його організації. У 60-і рр. ХХ ст. в країнах Заходу почалася так звана революція вільного часу, що стала можливою у зв'язку з різким збільшенням його обсягу в більшості розвинених країн [104, с. 245]. З того часу сфера дозвілля розглядається як найважливіша соціальна підсистема для постіндустріального суспільства. Так, Ж. Фурастьє як модель постіндустріального суспільства запропонував ідею «цивілізації дозвілля»: починаючи з певного рівня економічного розвитку дозвілля набуває все більшу автономію від праці і стає самостійною цінністю. Він відштовхувався від ідеї Ж. Дюмазедьє, який на основі аналізу емпіричних досліджень, які зафіксували докорінні зміни в способі життя і дозвіллі, сказав про «цивілізацію дозвілля». На думку Ж. Дюмазедьє, народження цієї цивілізації датується 1960-1970-ми роками ХХ ст. [1]. Вільний час в розвинених країнах продовжує збільшуватися. Це показали в своїх роботах Н. Самюель [100, с. 47], Дж. Робінсон і С. Годбі [99, с. 295]. Такі дослідники як Дж. Ріфкін [98], С. Ароновіц, В. Ді Фазіо пророкують, що інформаційна ера надасть, по-перше, ще більші можливості для різноманітності дозвілля та розвитку особистості, а, по-друге, дасть стільки вільного часу, що воно буде значно перевершувати здатності звичайної людини використовувати його конструктивно. Розглянувши інформаційну еру з точки зору людини, яка намагається пристосовуватися до сучасного світу, дослідники створюють таку картину життя після роботи, яка є одночасно занадто невизначеною і занадто тривожною [73, с. 65]. Таким чином, з другої половини ХХ ст. значення вільного часу постійно збільшується, а дозвілля визнається чи не основною цінністю людського існування [101, с. 260].

Дослідники виділяють різні типи дозвілля. Одна з найвідоміших типологій належить Р. Стеббінсу. Він розрізняє «серйозне», «несерйозне», «випадкове» і «звичайне» дозвілля. «Серйозне дозвілля – стійкі заняття любителя або учасника суспільної (само)діяльності – волонтера, які захоплюють людину численними можливостями і властивою їм комплексністю. Цей вид дозвілля відрізняється від «випадкового», або «несерйозного» дозвілля, яке пропонує зазвичай набагато менше можливостей, набагато простішого за структурою і яке рідко передбачає досконалість виконання» [73, с. 65–66]. «Звичайне» дозвілля негайно доставляє користь саме по собі, як «відносно недовга приємна діяльність, що вимагає незначного або не вимагає ніякого спеціального навчання, щоб отримати задоволення» [105, с. 349–350]. Автор підкреслює важливе значення членства у всіляких організаціях, приналежності до більш соціально помітної та інтегрованої спільноти (колективу).

В радянській науці дозвілля теж почало активно вивчатися з другої половини ХХ ст. Воно виступало важливим показником рівню розвитку соціалістичного суспільства. На даний час проводяться загальнонаціональні дослідження найбільш поширених форм проведення вільного часу. Вони здійснюються, як правило, головними академічними центрами країни. Наприклад, Інститутом соціології РАН [20], Інститутом соціології НАН України в межах «Моніторингу українського суспільства» [61]. Щодо досліджень, предметом яких є власне дозвілля, то серед них можна виділити кілька напрямів. Один з них – дослідження бюджету часу і форм дозвілля. В цьому випадку завданнями є визначення бюджету часу в робочі/навчальні і вихідні дні; вивчення особливостей дозвілля, виявлення кола інтересів [1; 34; 35; 60]. Зокрема, в 1985-1987 рр. було проведено дослідження, метою якого стало дослідження кількості часу, який витрачають школярі на той чи інший вид дозвільної діяльності, а також визначити види дозвільної діяльності найбільш популярні серед школярів різного віку. Виняткова увага приділялась питанню, чи займаються школярі в секціях, кружках, музичних, художніх, спортивних школах. Було показано, що «структура дозвілля школярів багато в чому визначається рівнем розвитку соціально-культурної інфраструктури міста, системи позашкільних дитячих закладів» [6, с. 87]. Було виявлено нерівність можливостей в сфері дозвілля у школярів міст і селищ та гостроту проблеми дозвілля дітей в нових містах, де розвиток соціально-культурної сфери відстав [6, с. 88]. Окремим напрямом є вивчення різних проявів нерівності в сфері дозвілля [8; 87]. Інший напрям – дослідження саме цінності дозвілля в суспільстві. І. Бутенко говорить, що якщо в індустріально розвинених країнах «трудоголіки стають все менш популярними і шанованими, а вільний час перетворюється на все більшу цінність, то в Росії ми поки спостерігаємо протилежну тенденцію» [8, с. 82]. До подібних висновків приходить і Н. Сєдова. За результатами отриманих нею даних, недооцінка значущості вільного часу властива представникам практично всіх соціальних верств російського населення, включно з молоддю, яка традиційно вважається групою, схильною «побайдикувати», «розважитися». З віком все менше уваги приділяється особистому вільному часу, який все далі на задній план відтісняється роботою, турботами про сім'ю і т. д [70, с. 57].

З огляду теми нашого дослідження, особливий інтерес представляє такий напрям дослідження дозвілля як аналіз факторів, які впливають на проведення дозвілля, сприяють його повноцінному проведенню [6, с. 87; 53, с. 279]. Цей напрям, як правило, пов'язаний з дослідженням молоді. В них виокремлюють «повноцінне» дозвілля – таке, що сприяє саморозвитку особистості, і «неповноцінне» – таке, що не сприяє. В її основі лежить припущення, що у виборі видів дозвільної діяльності особливо чітко проявляється ступінь сформованості життєвої позиції особистості, її спрямованість і рівень розвитку. Життєва позиція особистості формується швидше і цілеспрямованіше у тому випадку, коли людина відповідально використовує свій вільний час. В сучасному світі домінує тенденція, відповідно до якої значна частина молоді активно споживає результати діяльності масової культури, яка насаджує культ розваг, індивідуалізму, насильства, лицемірства, зменшує шанси на оволодіння позитивними досягненнями світової культури. Останні дослідження молоді показують, що виникли і знайшли свою реалізацію якісно нові види дозвілля (наприклад, домашнє відео, комп'ютер, Інтернет), характерними рисами яких є розважальна, культурно-споживча, рекреаційна спрямованість їх змісту [53, с. 279]. Традиційні ж види дозвілля (наприклад, читання, телебачення) стали іншими не так за формою, скільки за змістом (склад літератури, яка читається, теле- і кіноуподобання молоді), що пов'язано як з появою нових інформаційних технологій, так і зі зміною всієї мотиваційної сфери особистості молодої людини [53, с. 279].

Життєву позицію особистості формують ціннісні орієнтації. З цієї проблеми вже опублікована значна кількість досліджень. До числа найважливіших напрямків соціології відносять вивчення ціннісних орієнтацій, можливих наслідків домінування в суспільстві тих чи інших систем цінностей, факторів, що впливають на формування цінностей. Журнал «Соціологічні дослідження» опублікував цілий ряд статей, що стосуються ціннісних орієнтацій студентства. Однак накопичений емпіричний матеріал проблематично порівняти між собою, оскільки отриманий соціологами, які часто використовують різні методики вимірювання ціннісних орієнтацій. Тим часом дана проблема набуває великого значення: «в перехідні, кризові періоди розвитку виникають нові потреби і інтереси, на їх основі перебудовуються і якості особистості, характерні для попереднього періоду. Таким чином, ціннісні орієнтації виступають в якості особистісноутворюючої системи і пов'язані з усвідомленням положення власного «Я» в системі суспільних відносин» [47, с. 146].

З кінця ХХ ст. провідним напрямом досліджень ціннісних орієнтацій став аналіз змін в ціннісній сфері в результаті соціальної трансформації, пов’язаної з руйнуванням СРСР. Дослідження В. Семенова молоді у віці до 30 років (старші школярі, студенти, працюючі молоді люди), показало, що «ціннісні орієнтації молоді в останні 30-40 років зазнали помітних змін, особливо це стосується значущості праці. У радянський час, в 1960-ті – першій половині 1970-х рр., цінність цікавої роботи у молоді була на першому місці, її обирало не менше 2/3 респондентів; тепер вона на четвертому місці» [72, с. 37]. Е. Казаріна-Волшебная, І. Комісарова, В. Турченко вважають, що трансформація ціннісних орієнтацій молоді (з 1966 р. по 2007 р.) спрямована від гуманістичного до технократичного напряму. В ціннісній свідомості молоді посилились прагматичні тенденції, насамперед орієнтація на матеріальне благополуччя, при різкому зниженні творчо-альтруїстичної орієнтації. Автори проаналізували освіту як один з головних чинників формування ціннісних орієнтацій підростаючого покоління і зробили висновок: «якщо раніше освіта сприяла формуванню духовних ціннісних орієнтацій, необхідних для консолідації і розвитку суспільства, в пострадянський час її виховна роль фактично стала дисфункціональною» [29, с. 125]. В цілому результати цих досліджень підводять до висновку: події останніх двадцяти років на пострадянському просторі призвели до того, що у більшості молоді виявляється відсутність будь-якої більш-менш чіткої картини світу, системи цінностей, норм і настанов, явні протиріччя у свідомості. Тому нагальною необхідністю є формування системи виховання та соціалізації.

На даний час дослідники зосереджуються на з’ясуванні співвідношення і взаємовпливу глобальної та національної ціннісних систем, співвідношенні ціннісних орієнтацій, відповідних різним типам суспільств (традиційного, модерного, постмодерного, інформаційного) у ціннісній системі молоді [76, с. 181].

Особливо чисельні дослідження присвячені ціннісним орієнтаціям студентства [10; 29; 50; 72]. В Україні їх вивченням активно займається Харківська школа на базі кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [3; 8; 77]. В окремих розвідках предметом дослідження стає зв'язок ціннісних орієнтацій і дозвільних практик студентства [53; 76]. Прикладом може служити дослідження «Ціннісна детермінація дозвільних практик як простору актуалізації духовного світу особистості», присвячена аналізу ціннісної зумовленості дозвільних практик як простору формування та реалізації духовного потенціалу особистості [76], або міжнародне соціологічне дослідження «Духовний світ сучасного студентства: національні джерела та глобальні орієнтири», проведене кафедрою соціології та соціологічною лабораторією Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна протягом 2009-2011 років [76, с. 180]. Дослідників перш за все цікавило в якому напрямку відбувається трансформація ціннісних преференцій студентської молоді, які чинники зумовлюють ціннісну динаміку, а, отже, зміни в духовному світі сучасного студентства. Особливу увагу було приділено чинникам формування духовного світу студентської молоді, поставлено акцент на їх природі – національний чи глобальний духовний світ, зроблено спробу з'ясувати, вплив яких саме факторів обумовлює зміст та спрямованість внутрішнього світу юнаків та дівчат, які здобувають вищу освіту. Досліджуючи трансформацію ціннісних орієнтацій студентів, дослідники «прагнули визначити, наскільки широко в ціннісній свідомості студентської молоді представлені максими традиційного суспільства, що артикулюють, у тому числі, націленість на збереження раніше досягнутої ефективності, нормативної незмінності соціальних відносин і т. д.» [76, с. 181]. Одночасно вони акцентували увагу на цінностях майбутніх фахівців, які перш за все виявляються в орієнтаціях на досягнення професійної кар'єри, високого соціального статусу, «в актуалізації потреби особистості в конструктивних інноваціях і т. д.» [76, с. 181].

Огляд літератури про ціннісні орієнтації показав, що соціологи, як правило, серед молоді досліджують студентів. Увага до підліткової когорти, в порівнянні зі студентством, значно менша, хоча і визнається висока актуальність вивчення їх ціннісних орієнтирів [31; 71; 88; 89]. Між тим, очевидно, що школярі – це група, неуважність до якої може дорого коштувати суспільству. Підлітковий вік має виразні фізіологічні, психологічні та соціальні особливості, які повинні бути під контролем держави та суспільства. «Старші підлітки, з одного боку, вже несуть в собі результати впливу різних факторів, в цілому являють собою сформовані особистості, а з іншого – їх цінності залишаються достатньо гнучкими, схильними до різних впливів. Життєвий досвід цієї групи небагатий, уявлення про морально-етичні цінності часто не визначені. Саме ця група – добрий «барометр» процесів, що протікають у суспільстві» [71, с. 88]. Цікаво, що за даними російських соціологів, для більшості дітей великою цінністю є гроші, вони з ранніх років починають самостійно заробляти, часто навіть злочинними способами. «Цінність «багатства» переходить в цінності престижного споживання» [50, с. 85]. Відбувається вимивання фундаментальних культурних цінностей: знання (серед бажаних предметів в інтер'єрі свого будинку лише п'ята частина хлопців бажала б бачити книги), освіти, науки, образотворчого мистецтва, театру – всього того, що становить архітектоніку духовності людського світу. Ці цінності поступово відсуваються на периферію світу дитинства» [50, с. 86].

Спрямування інтересу на підліткову групу, передусім, визначається тією обставиною, що сучасним підліткам у складних економіко-соціальних умовах потрібно визначити моральні цінності, життєві цілі і своє місце у суспільстві. Часто дослідниками проводиться думка, що руйнування системи виховання, призводить до того, що ціннісні установки, стиль, спосіб життя молоді формуються в дусі культури масового споживання [31, с. 91; 71, с. 91-92]. Тому дослідження цінностей і ціннісних орієнтацій старших школярів має важливе значення для розуміння сьогоднішньої ситуації і майбутнього суспільства.

Перші дослідження цінностей учнівської молоді в незалежній Україні (90-і рр.) були направлені передусім на фіксацію різниці ціннісних орієнтацій в умовах командно-адміністративної системи та умовах її відсутності. Протягом 15 років колективом Харківського національного університету внутрішніх справ проводились дослідження девіантної поведінки підлітків [88]. Форми адиктивної поведінки вивчались у межах міжнародних проектів під керівництвом О. Балакірєвої: з 1991 р. – Європейське опитування учнівської молоді з питань вживання алкоголю та наркотичних речовин, з 2001 р. – Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді [86, с. 636]. З 1997 р. колектив кафедри соціології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова започаткував дослідження старшокласників м. Одеси (1997, 2003, 2006 рр.) [88]. У 2011 р. кафедра філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка здійснила дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра» [36; 89]. Одним із завдань дослідження було описати ієрархію цінностей сучасних школярів [89]. Дослідження показало, що ієрархія цінностей учнівської молоді в цілому повторює ієрархію, характерну для дорослого населення міста. Більшість школярів орієнтована на родину, соціальне визнання та суспільну активність. Лише незначна частина – на матеріальне багатство, владу, розваги та нелегальні практики їх досягнення [89, с. 17].

Таким чином, дозвілля та цінності досить активно вивчаються соціологами. Частіше за все розглядають структуру дозвілля, найбільш популярні види проведення вільного часу серед різних категорій населення, а також ієрархію цінностей. Об’єктами дослідження, як правило, стають студенти. Школярі рідко потрапляють у фокус дослідницької уваги. Так, якщо у випадку студентів вивчалася ціннісна зумовленість дозвільних практик, то у випадку підлітків шкільного віку таких досліджень не проводилося.