Висновки до першого розділу

1. Цінності знаходились у фокусі уваги філософії від самого початку її виникнення. За твердженням А. Гусейнова, давньогрецька етика дала практично весь набір моральних ціннісних орієнтацій або ціннісних моделей поведінки людей у суспільстві. В рамках філософської традиції цінності розглядаються як складова самого буття.

2. Особливе значення для перетворення ціннісної проблематики в самостійний предмет дослідження мали роботи І. Канта, зокрема його ранній твір «Основи метафізики моральності». Всі наступні теорії цінностей або мають витоком ідеї І. Канта, або відштовхуються від них. Вчення І. Канта заклало підвалини для виникнення самостійного вчення про цінності.

3. На даний час в філософії існує особливий розділ, який вивчає цінності – аксіологія. В сучасній аксіології виділяють п’ять напрямків дослідження цінностей:

– натуралістичний психологізм під цінністю розглядає будь-яке утворення, яке служить для реалізації інтересів людини та задоволення людських потреб;

– трансценденталізм, стверджуючи «надсуб'єктивну», «надбуттєву» природу цінностей, тлумачить цінності як абсолютні принципи, що задають фундаментальну основу пізнання і людської діяльності;

– персоналістичний онтологізм стверджує надприродну природу цінностей, що існують поза часом і простором, незалежно від людини і історичного розвитку суспільства. Відриваючи поняття цінності від матеріальної і соціальної основи, представники даного напряму як абсолютну цінність розглядають абстракції, ідеальні сутності речей, що відносяться до області трансцендентної дійсності;

– соціологічний напрямок, представники якого знаходять рішення проблеми цінностей в теорії соціальної дії як засобу виявлення соціальних зв'язків і форм функціонування суспільних інститутів;

– культурно-історичний релятивізм, в рамках якого цінність розуміється як основа існування та функціонування всякої культури.

4. В соціологічній інтерпретації цінності мають соціальний характер, вони є продуктами колективних уявлень членів суспільства. Різним суспільствам в різні часи притаманні різні цінності. Система цінностей суспільства виступає у вигляді сукупності ціннісних уявлень окремих людей. Цінності є тим механізмом, який регулює поведінку індивідів в суспільстві.

5. У сучасній соціології склалися три основні зарубіжні соціологічні школи, що займаються вивченням проблем вільного часу: американська, французька і німецька. За безсумнівної схожості основних концепцій у дослідженнях американських авторів робиться акцент на емпіричний підхід до дозвілля, який часто носить рекомендаційний характер. Роботи ж французьких і німецьких соціологів відрізняються абстрактністю теоретизування, прагненням виробити філософську та методологічну концепцію вільного часу.

6. Важливим аспектом вивчення дозвілля виступає співвідношення понять «вільний час» і «дозвілля». Ми спираємося на точку зору англійського соціолога Н. Андерсона, який виділяє три поняття: позаробочий час, вільний час і дозвілля. При цьому вільний час визначається шляхом виключення з позаробочого часу на сон, їжу і гігієну. За Н. Андерсоном, і домашня праця є складовою частиною вільного часу. Але не всі елементи позаробочого часу можна в повному розумінні назвати відпочинком, наприклад, домашню працю (прання, прибирання приміщення) навряд чи можливо назвати відпочинком. Хоча, за тлумаченням Н. Андерсона, домашня праця включається у вільний час лише на тій підставі, що вона не входить в «робочий час».

7. Залежно від аспекту розгляду та завдань аналізу в структурі вільного та дозвільного часу вивчають певні види дозвілля, що відрізняються за своїми функціями та змістом. Існують різні типології дозвільної діяльності. Ми в аналізі дозвільної діяльності школярів будемо спиратися на типологію видів діяльності у вільний час запропоновану В. Н. Піменовою, яка виділяє культурно-творчий, культурно-споживчий та рекреативний типи дозвільної діяльності.