Воля. Воля Божа — це така риса Бога, за допомогою якої Він схвалює і дозволяє кожну дію, необхідну для існування і життєдіяльнсоті Його Самого та усього творінн.

1. Правове регулювання захисту рослин.

2. Правове регулювання плодівництва (овочівництва, картоплярства, льонарства, хмелярства, кормовиробництва тощо на вибір студента).

3. Порівняльний аналіз правового регулювання рослинництва в Україні та... (зарубіжній країні на вибір студента)

 

Література:

Аграрне право України: Підручник / За заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К., 2010.

Про насіння і садивний матеріал: Закон України в редакції від 02.10.2012

Про карантин рослин: в редакції Закону України від 19 січня 2006 // www.rada.gov.ua

Про захист рослин: Закон України від 10 жовтня 1998 р.

Про охорону прав на сорти рослин: в редакції Закону від 17 січня 2002 р.

Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 р.

Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 4 липня 2002 р.

Про виноград та виноградне вино: Закон України від 16 червня 2005 р.

Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру: Закон України від 17.06.1999 р.

Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: Закон України від 22.12.2006 р.

Питання до модульної контрольної роботи № 2 (особлива частина)

– 30 балів

1. Поняття, об’єкти та суб’єкти племінної справи.

2. Порядок державної атестації суб’єктів племінної справи.

3. Поняття племінного свідоцтва (сертифікату).

4. Поняття Державного племінного реєстру та Державних книг племінних тварин.

5. Поняття бонітування племінних тварин.

6. Поняття паспорту великої рогатої худоби.

7. Ветеринарна картка великої рогатої худоби: поняття, види.

8. Порядок державної реєстрації пасіки.

9. Правова охорона бджіл.

10. Поняття та види рибництва, його співвідношення із рибальством.

11. Види дозволів на ведення рибництва, на переробку та реалізацію продукції лову, їх характеристика.

12. Поняття та види державного ветеринарно-санітарного контролю.

13. Види діяльності, яка заборона в карантинній зоні.

14. Поняття ветеринарного свідоцтва та сертифікату.

15. Поняття штаму мікроорганізмів.

16. Поняття Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

17. Категорії насіння і садивного матеріалу.

18. Ознаки охороноздатності сорту рослин.

19. Поняття особливого режиму захисту рослин.

20. Поняття фітосанітарного сертифікату.

21. Поняття карантину рослин.

22. Поняття та особливості декларування зерна.

23. Поняття та види квотування виробництва цукру.

24. Поняття та види меліорації земель.

25. Поняття агрохімічної паспортизації земель.

26. Поняття та сторони договору контрактації.

27. Істотні умови договору контрактації.

28. Відмінність договору контрактації від договорів поставки та купівлі-продажу.

29. Поняття та види аграрних біржових договорів, їх характеристика.

30. Функції державного регулювання якості та безпеки продуктів харчування.

31. Загальна характеристика системи Hazard Analysis and Critical Control Points (HACCP).

32. Вимоги щодо етикетування харчових продуктів.

33. Декларація виробника продукції сільського господарства: поняття, зміст.

34. Предмет державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

35. Державна реєстрація ГМО: предмет, порядок здійснення.

36. Види харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту ГМО

37. Плата за землю: платники, об’єкт та база оподаткування, ставка, порядок обчислення, податковий період, строк та порядок сплати.

38. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

39. Правове становище ФАО, ІФАД, Міжнародного епізоотичного бюро.

 

доцент І.О. Шумак

березень 2015

Воля. Воля Божа — це така риса Бога, за допомогою якої Він схвалює і дозволяє кожну дію, необхідну для існування і життєдіяльнсоті Його Самого та усього творінн.

Воля Божа пов' я зана з Його вибором — Він вирішує, що Йому робити, а що ні.

1. Воля Божа загалом. Писання часто вказує на волю Божу як на вищу чи остаточну причину всього, що відбувається. Павло говорить про Бога як про “ Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,” (Еф.1:11). Частка “ все ” часто використовується Павлом для позначення всього, що існує чи усього творіння загалом. “Чинить” (бути діяльним, діяти, створювати — теперішній тривалий час (! Божа понадчасовість) — тобто точніший переклад звучав би так: “Той, Хто постійно творить усе в світі відповідно до рішення Своєї волі”. Все було створено згідно Божої волі: “бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!” (Відкриття 4:11). як у Старому так і вНовому заповітах про владу сказано, що її втсановлено з волі Божої (розмова з Навуходоносором: Дан.4:32) а Павло говорить, що не має влади не від Бога (Рим.13:1).

Єрусалимська церква вірила, що всі подї, пов'язані зі смертю Христа, було здійснено відповідно до во лі Божої, так як сказано у молитві єрусалимської церкви “Направду зібралися в цьому місті на Сина Твого Святого, Ісуса, помазанного Тобою, Ірод та Понтій Пилат з язичниками та народом Ізраїльським, щоб вчинити те, що передвизначила рука Твоя і рада Твоя” (Дії 4:27,28). Конкретна згадка про різних дійових осіб на різних етап ах розп'яття, як і невизначеність відносного додатку місця у множині “те,чому” (з грецької “ті речі, які ”) передбачають, що не лише смерть Ісуса, але й усі найменші деталі, пов'язані з нею, включено до цього твердження Божа воля і рука передвизначили, що все це має відбутися.

Іноді воля Бога полягає в тому, щоб християни страждали (1Петра 3:17 “ Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі.”) але далі Петро говорить: “Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.” (1Петра 4:19). Тут слова “з волі Божої” не можна віднести до того, як саме християни страждають, оскільки тут радше слід розуміти “ ті, хто страждає роблячи добро, нехай віддадуть Йому...” Тоді вислів “з волі Божої” стає просто зайвим. Швидше за все цей вираз стосується факту страждання подібно до вірша з попереднього розділу.

Яків закликає нас розглядати всі події нашого життя у зв'язку з їхнім підкоренням волі Божій. Тим, хто говорить: “ А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!... Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те. А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!” (Якова 4:13-16). Християнам часто важко пов'язати таку кількість подій, в тому числі і те, зло, яке відбувається, з волею Божою.

2. відмінності між двома аспектами волі Божої а) НЕОБХІДНА ВОЛЯ І ВІЛЬНА ВОЛЯ. Деякі висновки, зроблені дослідниками минулого, можуть допомогти нам зрозуміти аспекти волі Божої. Ми можемо бажати чи вибирати щось добровільно чи примусово, радісно чи шкодуючи, таємно чи очевидно, так і Бог у Своїй безкінечній величі може бажати по-різному.

Одна з вагомих відмінностей між різними аспектами волі Божої, - це відмінність між необхідноюволею Бога і довільноюволею Бога. До необхідної волі Бога відносимо все, чого Він має бажати відповідно зі Своїм єством. Що ж це може бути? Він хоче бути Самим Собою. Бог вічно хоче бути тим, Ким Він є і чим Він є. Він говорить: “Я Є ТОЙ, ХТО Я Є” або “Я БУДУ ТИМ, КИМ Я БУДУ” (Вихід 3:14). Бог не може хотіти бути іншим, ніж Він є, або припинити існувати.

До вільної волі Бога відноситься все те, чого Бог вирішив бажати, хоча Йому немає необхідності хотіти цього, відповідно Своїй сутності. Тобто, сюди слід віднести рішення Бога про створення світу і всі рішення, пов'язані з деталями цього творіння. Це також всі дії Бога, пов'язані зі спасінням. Ніщо в сутності Бога не вимагало від Нього створення світу чи відродження Свого народу з грішного людства (див. посилання на незалежність Бога). Проте Бог все таки вирішив творити і спасати, і це був цілковито вільний вибір з Його боку. Хоча серед осіб Трійці безкінечна любов, спілкування і слава існують вічно (Івана 17:5, 24), тим не менше Бог вирішив створити світ і спасти нас заради Його слави (Іс.43:7, 48:9-11; Рим.11:36; 1 Кор.8:6; Еф.1:12, Відкр.4:11). Неправильно було б шукати обов'язкову причину творіння чи спасіння в сутності Самого Бога, оскільки це позбавило би Бога Його незалежності. Це означало б, що без нас Бог не мож е бути Богом по-справжньому. Рішення Бога про творіння і спасіння бу ли абсолютно ві льними рішеннями/вибором.

б) ВОЛЯ ПРИХОВАНА І ВОЛЯ ВИЯВЛЕНА навіть з власного досвіду ми знаємо, що можемо хотіти чогось явно чи таємно, і тільки згодом відкрити це бажання іншим людям. Іноді ми розповідаємо іншим про те, чого б хотіли, ще до того як воно вібудеться, а інколи тримаємо все в таємниці доти, доки не вібудеться бажане.

Те, що Бог вирішив виявити, Він виявив для того, щоб ми підкорили себе Йому: “щоб ми виконували слова цього Закону” (Повт.Закону 29:29). Однак існує багато таких аспектів Його плану, які Він не вікрив людям, як приміром деталі майбутніх поій, які саме труднощі і благословіння бууть у їхньому житті, тощо. Тут нам оводиться просто довіряти Богові.

Оскільки виявлена воля Б ога часто полягає у Його заповідях чи “настановах”, що с тосуються нашої моральної поведінки, то таку волю Бога називають — волею заповіді.. Така Його воля стосується того, що ми повинні робити, чи того, що Бога наказує на м робити.

Прих ована воля Бога зазвичай полягає у прихованих наказах, через які Бог керує світом і визначає все те, що має відбутися. - так звана Божа воля рішення, бо про неї ми здогадуємося по тому, як вже все відбулося (за виключенням пророцтв про майбутнє).

У Писанні неодноразово згадується виявлена воля Бога. Слова “Нехай буе воля Твоя і на землі, як на небі” в молитві Господній говорять про те, що людям слід коритися виявленій волі Бога, Його заповідям точно так само як і на неб (тобто повністю і цілковито). Це не може бути молитва про те, щоб здійснилася таємна воля Божа (тобто Його рішення про події, які Він запланував) — адже вони вібдуться у будь-якому разі. Тож просити Бога, щоб Він здійснив те, що Він уже й так вирішив, значить молитися на кшталт: “Нехай буде те, що буде”. Це була би пуста молитва. Крім того, через те, що ми не знаємо прихованої волі Бога, то людина, яка молиться поібним чином ніколи не дізнається про що саме вона молилася. Саме тому молитву: “Нехай буде воля Твоя” слі розуміти тільки як заклик до того, щоб люди на землі слідували виявленій волі Бога: а саме, щоб люди корилися законам Бога, дотримувалися у повсякденному житті Його принципів, шкодували про свої гріхи і вірили в Христа як в Спасителя.

Дещо пізніше Ісус говорить: “Не кожен, хто говорить Мені: “Господи! Господи!” увійде в Царство Небесне, але тільки ті, хто виконує волю Отця Мого, що на небі” (Мт.7:21) — і знову з контексту зрозуміло, що йдеться не про волю рішення (адже все людство здійснює її, навіть якщо і не здогадується про це), а про відкриту волю, яку послідовникам Христа слід виконувати - про відкриту волю Бога також йдеться у Еф.5:17=Рим.2:18=1Ін. 5:14=1Тим.2:4=2Пет.3:9

З іншого боку в багатьох місцях йде мова про приховану волю Бога. Коли Яків наказує нам говорити: “ Якщобуде воля Господа ( точніше “якщо захо тт че

 

С другой стороны, во многих текстах говорится о скрытой воле Божьей. Когда Иаков повелевает нам говорить: «Если угодно будет Господу (точнее, «если пожелает Господь» — έ&6 ׳ κύριος θέληση. — Примеч. пер.) и живы будем, то сделаем то или другое» (Иак. 4:15), то он не может говорить о явлен-ной воле Божьей или воле наставления, так как в отношении многих наших действий мы знаем, что мы планируем и совершаем их в соответствии с пове-лениями Бога. Скорее всего, доверие скрытой воле Божьей смиряет гордыню и выражает смиренную зависимость от полновластного Божьего контроля над всеми событиями нашей жизни.

 

Когда Павел говорит коринфянам: «я скоро приду к вам, если угодно бу-дет Господу [точнее, „если пожелает Господь" — kbv b κύριος θελήση. — При-меч. пер.]» (1 Кор. 4:19), он говорит не о явленной воле Божьей, так как Павел, в повиновение Богу и во исполнение апостольского служения, уже решил от-правиться к коринфянам. Он скорее говорит о скрытой воле Бога, о Его тай-ном плане на будущее, который неизвестен Павлу и который станет известен ему, лишь когда произойдут будущие события (ср.: Деян. 21:14; Рим. 1:10; 15:32; Еф. 1:11; 1 Пет. 3:17; 4:19)³.

Евангельское благовестие может быть открыто одним людям и сокрыто от других по воле Божьей. Иисус говорит: «Славлю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты утаил сие от мудрых и разумных и открыл то младенцам; ей, Отче! ибо таково было Твое благоволение» (Мф. 11:25,26). И это также долж-но быть упоминанием о скрытой воле Божьей, ибо явная воля Бога заклю-чается в том, чтобы все люди спаслись. И действительно, Иисус повелевает всем: «Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас» (Мф. 11:28). Также Павел и Петр говорят нам, что Бог желает спасти всех людей (см.: 1 Тим. 2:4; 2 Пет. 3:9). Таким образом, тот факт, что некото-рые люди не спасены и от некоторых людей Евангелие утаено, следует пони-мать как свершение скрытой воли Божьей, которая нам неизвестна и кото-рую нам не следует пытаться выяснить. Точно так же мы должны понимать как скрытую волю Бога и упоминания в Рим. 9:18 («Итак, кого хочет, милует; а кого хочет, ожесточает») и в Деян. 4:28 («Чтобы сделать то, чему быть пре-допределила рука Твоя и совет Твой»).

Павел говорит, что Бог открыл «нам тайну Своей воли... дабы все небесное и зем-ное соединить под главою Христом» (Еф. 1:9,10). То есть что часть скрытой воли Бога стала явной волей Бога, потому что Бог открыл ее апостолам, а затем — Церкви.

Однако, когда мы говорим о том, что зло свершается по воле Божьей, воз-никает определенная опасность, хотя Писание и говорит о некоторых собы-тиях именно так. Во-первых, мы можем подумать, что Бог наслаждается злом, которого Он не совершал (см.: Иез. 33:11), так как Он может использовать его в благих целях (более подробно об этом см. в гл. 15). Во-вторых, мы можем обвинить в грехе Бога, а не самих себя, или думать, что мы не несем ответ-ственности за наши злые дела. Однако Писание не колеблясь соединяет утверждения о единодержавной юле Бога с утверждениями об ответственное-ти человека за зло. Петр в одном и том же предложении мог сказать, что Иисус был предан «по определенному совету и предведению Божию» и что «Сего [Иисуса]... вы взяли и, пригвоздив руками беззаконных, убили» (Деян. 2:23). И тайная Божья воля решений, и греховность «беззаконных», которая осу-ществила эту волю, утверждаются в одном и том же предложении. Как бы мы ни осмысляли тайное действие скрытой воли Божьей, никогда не стоит де־ лать вывода, что мы освобождены от ответственности за зло или что Бог вино-вен в грехе. Писание никогда не говорит подобного, не можем так говорить и мы, несмотря нато что причина событий пока остается для нас тайной⁴.

15. Свобода. Свобода Бога — это такой Его атрибут, с помощью которого Он свершает все, что пожелает. Это определение подразумевает, что ничто не может помешать Богу в осуществлении Своей воли. Таким образом, этот ат-рибуттесно связано с Его волей и Его властью. Этот аспект свободы подчер-кивает также тот факт, что Бог не подчинен ничему внешнему относительно Него и что Он свободен делать то, что пожелает. Нет ни личности, ни силы, которые могли бы диктовать Богу, что Он должен делать. Он не подчинен ни-какой власти и внешнему принуждению.

О свободе Бога говорится в Пс. 113, где Его великая сила сравнивается со слабостью идолов: «Бог наш на небесах; творит все, что хочет» (Пс. 113:11). Земные правители не могут устоять пред богом и противиться Его воле, ибо «сердце царя в руке Господа, как потоки вод: куда захочет, Он направляет его» (Прит. 21:1). Также и Навуходоносор в своем раскаянии понимает, что о Боге должно сказать: «По воле Своей Он действует как в небесном воинстве, так и у живущих на земле, и нет никого, кто мог бы противиться руке Его и сказать Ему: „что Ты сделал?"» (Дан. 4:32).

Поскольку Бог свободен, нам следует понять, что Он делает то, что жела-ет свершить, и что Его воля обладает совершенной свободой (пока Его дейст-вия соответствуют Его моральным качествам), и не стоит пытаться получить большее объяснение действий Бога в творении. Иногда люди пытаются по-стигнуть причину, по которой Богу следовало совершить то или иное деяние (напр., сотворить мир или спасти нас). Правильнее будет просто сказать, что лишь абсолютно свободная воля Божья (действовавшая в согласии с Его ка-чествами) была той высшей причиной, по которой Он решил сотворить мир и спасти грешников.

16. Всемогущество (власть, суверенность). Всемогущество Бога означа-ет, что Он может воплотить всю Свою святую волю. Свобода Бога указывает на тот факт, что решениям Бога нет никаких внешних ограничений, а веемо-гущество Бога указывает на Его власть сделать то, что Он решил сделать.

⁴ В Писании часто говорится об этой власти. Бог есть «Господь крепкий и сильный, Господь, сильный в брани» (Пс. 23:8). Риторический вопрос «есть ли что трудное для Господа?» (Быт. 18:14; Иер. 32:27), безусловно, подразуме-вает (в том контексте, где он встречается), что для Господа нет ничего трудно-го. Иеремия говорит Богу: «Для Тебя ничего нет невозможного» (Иер. 32:17).

Павел говорит, что Бог «может сделать несравненно больше всего, чего мы просим, или о чем помышляем» (Еф. 3:20). Бог назван «Вседержителем» (2 Кор. 6:18; Отк. 1:8), и это слово (греч. παντοκράτωρ [букв.: «все имеющий во власти» или «всемогущий». — Примеч. пер.]) подразумевает обладание всей силой и властью. Кроме того, ангел Гавриил говорит Марии: «...у Бога не оста-нется бессильным никакое слово» (Лк. 1:37), а Иисус говорит: «Богу же все возможно» (Мф. 19:26).

Эти тексты указывают на то, что власть Бога бесконечна и что Он по-этому не ограничен в действиях только тем, что Он сделал. Бог способен со-вершить больше, чем то, что Он совершает в действительности. Например, Иоанн Креститель говорит: «Бог может из камней сих воздвигнуть детей Ав-рааму» (Мф. 3:9). Бог «творит все, что хочет» (Пс. 113:11). Он могбыуничто-жить Израиль и произвести великий народ от Моисея (ср.: Исх. 32:10), но Он не сделал этого.

Тем не менее есть такие вещи, которые Бог не мог бы сделать. Бог не мо-жет желать или делать то, что отрицало бы Его сущность. Поэтому всемогу-щество Бога определяется как Его способность воплощать «всю Свою свя-тую волю». Это не означает, что Бог может сделать все; Он может сделать все, но только то, что согласуется с Его моральными качествами. Например, Бог не может лгать. В Библии Он назван (дословно) «не лгущим Богом» или «Бо-гом, Который никогда не лжет» (Тит. 1:2). Автор Послания к Евреям говорит, что в клятве и обетовании «невозможно Богу солгать» (Евр. 6:18). Во Втором послании к Тимофею (2:13) о Христе сказано: «Себя отречься не может». Кро-ме того, Иаков говорит: «Бог не искушается злом и Сам не искушает никого» (Иак. 1:13). Таким образом, Бог не может лгать, грешить, отрекаться от Себя и быть искушаем злом. Он не может прекратить существовать, или перестать быть Богом, или действовать вопреки своим атрибутам.

Это означает, что не совсем верно утверждать, что Бог может делать все. Даже в процитированных выше отрывках из Писания, где употребляются схо-жие выражения, в контексте их следует понимать в том смысле, что Бог может делать все, что Он желает сделать, или все, что согласуется с Его качествами. Хотя власть Бога бесконечна, употребление этой власти определяется друга-ми Его атрибутами (также как все атрибуты Бога определяют Его действия). Итак, это еще один случай, когда неправомерный акцент на одном атрибуте и желание рассматривать его в отрыве от прочих качеств Бога может привести к неверному пониманию этого атрибута.

Осуществление Богом власти над Своим творением иногда даже называ-ют единодержавием Бога. Единодержавие Бога — это осуществление Им прав-ления (в качестве «Владыки» или «Царя») над Своим творением. Более под-робно эта тема будет рассмотрена в гл. 15, о провидении Божьем.

В заключение следует подчеркнуть, что Бог создал нас таким образом, чтобы показать в нашей жизни некоторое слабое отражение каждого из атри-бутов намерения. Бог создал нас как творения, обладающие волей. Мы совер-шаем выбор и принимаем реальные решения, касающиеся событий нашей жизни. Хотя наша воля не является абсолютно свободной, как воля Бога, тем не менее Бог дал нам относительную свободу в рамках наших сфер деятельно-ста втом мире, который Он сотворил.

Мы интуитивно ощущаем свою способность пользоваться волей и совер-шать выбор и делаем это относительно свободно, что является одним из са-мых значительных признаков подобия Богу в нашем существовании. Конеч-но, наше желание пользоваться волей и наше стремление быть свободными от ограничений может проявляться греховным образом. Люди могут возгордиться и возжелать такой свободы, которая подразумевает бунт против власти Бога и отказ подчиняться Его воле. Тем не менее, когда мы пользуемся нашей волей и свободно совершаем выбор, который угоден Богу, мы отражаем Его каче-ства и прославляем Его. Когда порочная власть или иные обстоятельства ли-шают людей способности совершать свободный выбор, люди в значительной степени лишаются богоподобия. Нет ничего удивительного в том, что они го-товы вернуть себе свободу практически любой ценой. Возглас американского революционера Патрика Генри «Дайте мне свободу или предайте меня смер-ти!» находит отклик в каждой душе, сотворенной по образу Божьему.

Конечно же, мы не обладаем бесконечной властью или всемогуществом, как и бесконечной свободой или каким-либо другим атрибутом Божьим. Но, несмотря на то что мы не обладаем всемогуществом, Бог дал нам власть доби-ваться результатов, как и физическую силу, и другие виды возможностей: силу ума, духа, убеждения и власть в различных видах социальных структур (в се-мье, церкви, гражданском правительстве и т. д.). Во всех этих сферах исполь-зование власти так, как угодно Богу и в соответствии с Его волей, прославля-ет Его и отражает Его качества