Білет – 16

1.Класифікація міжнейронних синапсів, їх характеристика.

2.Локалізація функції у корі великих півкуль.

3.Гіпофіз, гормони нейрогіпофізу, їх роль в організмі.

1. Міжнейронні синапси - це контакти між нейронами, які служать для передавання нервового імпульсу з однієї нервової клітини на іншу. У місці синапса два нейрони контактують між собою оболонками. За способами передачі нервового імпульсу з однієї клітини на іншу розрізняють синапси:- хімічні - передача нервового імпульсу здійснюється за участі біологічно активних речовин - медіаторів (більшість синапсів є хімічні);- електричні - передають нервові імпульси у вигляді електричних сигналів. Синапс утворений пресинаптичною частиною, синаптичною щілиною, постсинаптичною частиною. Пресинаптична частина хімічного синапса утворена закінченням (кінцевою гілочкою) аксона нейрона, що передає нервовий імпульс, яке утворює розширення, і обмежене передсинаптичною мембраною. В розширеній частині (кінцевій цибулині) містяться дрібні мітохондрії і міхурці діаметром 30-150 нм, що містять хімічні речовини -медіатори. Медіатори синтезуються у тілі нейрона. Звідти вони транспортуються по аксону до кінцевих цибулин, де і нагромаджуються. Медіатори можуть бути збуджувальні - ацетилхолін, адреналін, норадреналін, та гальмівні - серотонін, глутамінова кислота, гама-аміномасляна кислота. Постсинаптична мембрана - це оболонка нейрона (тіла або відростків), що сприймає нервовий імпульс. У ній міститься особливий білок - рецептор медіатора, яким зумовлена дія останнього на постсинаптичну частину. Між пресинаптичною мембраною і постсинаптичною є синаптична щілина шириною 20-30 нм, заповнена тканинною рідиною

2. Локалізація функцій в корі характеризується динамічністю внаслідок того, що, з одного боку, є строго локалізовані і просторово відмежовані зони кора, пов'язана із сприйняттям інформації від певного органу чуття, а з іншої — кора є єдиним апаратом, в якому окремі структури тісно зв'язані і у разі потреби можуть взаємозамінюватися (т.з. пластичність кіркових функцій). Крім того, в кожен даний момент кіркові структури (нейрони, поля, області) можуть утворювати комплекси, що погоджено діють, склад яких змінюється залежно від специфічних і неспецифічних стимул-реакцій, що визначають розподіл гальмування і збудження в корі. Нарешті, існує тісна взаємозалежність між функціональним станом кіркових зон і діяльністю підкіркових структур. Території кори різко розрізняються по своїх функціях. Велика частина древньої кори входить в систему нюхового аналізатора. Стара і проміжна кора, будучи тісно пов'язаними з древньою корою як системами зв'язків, так і еволюційно, не мають прямого відношення до нюху. Вони входять до складу системи, регуляцією вегетативних реакцій і емоційних станів організму, що відає (див. Ретикулярна формація, Лімбічеськая система). Нова кора — сукупність кінцевих ланок різних сприймаючих (сенсорних) систем (кіркових кінців аналізаторів). Крім того, локалізація функцій в первинних зонах багато разів дублюється по механізму, що нагадує голографію, коли кожна найменша ділянка пристрою, що запам'ятовує містить відомості про весь об'єкт. Тому досить збереження невеликої ділянки первинного сенсорного поля, щоб здібність до сприйняття майже повністю збереглася. Вторинні поля отримують проекції від органів чуття через додаткові перемикання в підкірці, що дозволяє виробляти складніший аналіз того або іншого образу. Нарешті, третинні поля, або асоціативні зони, отримують інформацію від неспецифічних підкіркових ядер, в яких підсумовується інформація від декількох органів чуття, що дозволяє аналізувати і інтегрувати той або інший об'єкт в ще абстрагованішій і узагальненій формі. Ці області називаються також зонами перекриття аналізаторів.

3. Гіпофіз — залоза внутрішньої секреції, розташована при основі головного мозку. Складається з трьох часток: передньої, середньої та задньої, кожна з яких виробляє власні гормони.Передня частка гіпофіза здатна посилювати або послаблювати синтез гормонів, які діють на інші залози. Ця частка гіпофіза виробляє гормони, які мобілізують захисні сили організму, стимулюють функцію статевих залоз, регулюють ріст (гормон росту) та інші.Середня частка гіпофіза виробляє один-єдиний гормон — меланостимулюючий, який сприяє синтезу меланіну і зумовлює забарвлення шкіри. У разі недостатньої кількості меланостимулюючого гормону виникає захворювання — вітиліго (лат. vitiligo — недолік).Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі: вазопресин, або антидіуретичний гормон, і окситоцин. Вазопресин підвищує кров'яний тиск, зменшує діурез (виведення сечі), звідси й друга його назва антидіуретичний. Окситоцин вибірково діє на непосмуговані м'язи матки, а також стимулює лактацію — вироблення молока молочними залозами.У разі порушення функції гіпофіза розвиваються різноманітні захворювання. Наприклад, за надлишку гормону росту в молодому віці розвивається гігантизм, а за його нестачі — карликовість. У дорослому віці надмірне виділення гормону росту спричинює непомірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки) —акромегалію.Функція гіпофіза така: контролює вироблення гормону щитоподібною залозою; стимулює функцію надниркових залоз; контролює функцію чоловічих і жіночих статевих залоз, а саме виділення статевих гормонів; плаценти як тимчасової залози; початок пологів, а також ріст тіла і водний баланс.