Історія Трістана та Ізольди як архетип непорушного кохання: Готфрід Страсбурзький, прозова французька версія 15 ст.

Трістан був сином короля. Мати, народивши його, померла. Вона встигла охрестити сина Трістаном, що означає «сумний».

Мачуха не злюбила хлопчика та хотіла зжити його зі світу. Батько відправив сина служити до галльського короля Фарамона. Трістан став дуже розумним юнаком, хоробрим та вправним воїном, ще й таким красенем, що жодна дівчина не змогла би відмовити йому.

У п’ятнадцять років Трістан поїхав у Корнуельс та найнявся служити до свого дяді — короля Марка. Юнак переміг могутнього ірландського короля Морхульта, який багато років збирав данину з Корнуельса. Забирав навіть по сотні найкращих юнаків та дівчат.

Після перемоги Трістан захворів від поранень. Одна дама порадила йому поїхати за одужанням у чужі краї. Він так і зробив. Попросив у короля Марка човна та й вирушив у море. Вітер та хвилі прибили його човен до берегів Ірландії. Ірландський король та його дружина, сестра Морхульта, вийшли на берег і почули, як Трістан грає на арфі та співає. Він приховав від них своє ім’я, але сказав, що він лицар. Його взялася лікувати прекрасна Ізольда — донька короля. Знайшовши у рані отруту, вона вилікувала лицаря.

У той час Ірландію спустошував страшний дракон. Тому, хто його знищить, король обіцяв півкоролівства та руку прекрасної Ізольди. Трістан переміг дракона не тому, що зазіхав на королівство, а тому, що хотів віддячити за своє спасіння. Лицар вирізав драконів язик та поклав собі у кишеню. Отрута, що була у пащі дракона, проникла у кров. Трістан упав, наче мертвий.
Підступний підданий (сенешаль) короля відрізав дракону голову та відніс її до палацу. Мовляв, це він убив дракона. Але Ізольда не повірила йому, бо сенешаль був слабкодухий.

Брехуна спитали, де язик дракона. Він не міг відповісти. Тоді король з дружиною та донькою відправилися на місце подій та побачили Трістана, який весь почорнів від отрути. Ізольда знову вилікувала його. Випадково король та королева узнали, що це Трістан убив Морхульта. Спершу вони вирішили, що лицаря треба стратити. Але потім відпустили, бо він урятував країну від дракона.

Трістан повернувся до короля Марка та розповів йому про те, як його вилікувала Ізольда Білокура. Король Марк послав Трістана посватати за нього прекрасну Ізольду. Він почав ненавидіти племінника, бо той був кращим за нього воїном та розумнішім чоловіком.

Трістан поїхав виконувати доручення. Так сталося, що він допоміг ірландському королю у війні. Той у подяку віддав йому прекрасну Ізольду для його дяді, короля Марка.
Королева зварила напій кохання: якщо чоловік та жінка вип'ють з одного келиха, вони будуть кохати одне одного до смерті. Цей напій був призначений для Ізольди та короля Марка. Але покоївка Бранжієна помилилася та подала цей напій замість вина Трістану та Ізольда. І вони покохали одне одного.

Виконуючи обіцянку, Ізольда вийшла заміж за короля Марка. Король дуже кохав дружину, та вона потайки зустрічалася з Трістаном. Їх палкі погляди викликали у короля підозру, та й служники доносили йому про таємні зустрічі. Король починає розставляти пастки, однак доля оберігає коханців. Та ось Трістана нарешті примусили забратися з замку. У мандрах його було поранено, на обличчі з’явився шрам. Трістан так змінився, що наважився прийти до замку, прикинувшись божевільним. Король бере нещасного у покої — блазень розважає його. І знову закохані починають зустрічатися. Нарешті король про все дізнався і Трістану довелося втекти. Він прибув в інше королівство й одружився там з донькою короля — Ізольдою Білорукою, яка дуже покохала його. Вона йому теж подобалася, але Ізольду Білокуру він забути не міг. Коли у бою його було поранено, надіслав він корабель за Ізольдою Білокурою. Наказав, якщо вона приїде, підняти білі вітрила, а якщо ні — чорні.

Ізольда, дружина короля Марка, голубкою полетіла до свого коханого. Але про це дізналася королева Ізольда Білорука та з ревнощів сказала, що вітрила на кораблі чорні.
Трістан зітхнув глибоко, почувши цю звістку, та помер. Він не міг більше жити без коханої. Побачила його мертве тіло Ізольда Білокура, обійняла його — і теж померла. Життя її втратило сенс.

Поклали два тіла у розкішні домовини з дорогоцінного каміння та відправили до короля Марка. Від покоївки дізнався він про чарівний напій, зрозумів, що це доля привела Ізольду та Трістана до такого смертельного кохання.

Звелів він поховати Трістана по один бік каплички, а Ізольду — по інший. Навесні виріс із могили Трістана кущ червоної шипшини, а з могили Ізольди — кущ шипшини білої. Вони переплелися.

І скільки не наказували зрубати ті кущі, вони виростали знов. Були незнищенні, як кохання Трістана та Ізольди.

Шляхом звіряння похідних версій низка дослідників (Бедьє, Гольтер та ін.) поновили в основних рисах зміст і конструкцію «прототипу».

Трістан, королевич Лоонуа, рано осиротів і, ховаючись від підступів мачухи, потрапив у Тінтагель — до двору свого дядька, Корнуельськогокороля Марка.

Той, не маючи власних дітей, дбайливо виховав його і мав намір зробити своїм наступником. Чотири барони при дворі короля, Андре, Генелон, Гондоїн і Деноален зневажають його прихильність до Трістана.

Юний Трістан надає своїй новій батьківщині велику послугу, убивши в поєдинку ірландського велетня Морхульта, що стягував із Корнуельса живу данину. Сам тяжко поранений отруєною зброєю Морхульта, Трістан сідає в човен і пливе навмання в пошуках зцілення, яке він отримує в Ірландії від білявої принцеси Ізольди, майстерної в лікуванні.

Пізніше, коли васали примушують Марка одружитися для отримання законного спадкоємця, Трістан добровільно шукає йому наречену і привозить Ізольду. Але в дорозі він помилково випиває з нею любовний напій, який їй дала мати для забезпечення міцної любові між нею та чоловіком. На кораблі між Трістаном і Ізольдою виникає гріховна близькість.

Перед весіллям Трістан переживає і звертається за порадою до свого вихователя Гуверналу. Той каже, що в першу ніч слід погасити всі свічки і підкласти до короля Бранжьєну, служницю Ізольди. Так вони і роблять. Король так і не здогадався про підміну. Трістан та Ізольда пов'язані любов'ю настільки ж сильною, як життя і смерть. Між ними відбувається низка таємних побачень, але нарешті вони викриті і засуджені. Вони біжать і довго поневіряються в лісі. Потім Марк прощає їх і повертає Ізольду до двору, але велить Трістану піти. Багато разів від покарання і смерті їх рятують вірні Гувернал і Бранжьєна.

Трістан їде до Британії і здійснює там низку подвигів. У короля Британії є сини Каердін, Рівален, і дочка Ізольда Білорука. Одного разу уві сні Трістан вимовляє вголос визнання своєї любові до Ізольди. Каердін ж упевнений, що Трістан говорить про його сестру, Ізольду Білоруку. Він розповідає про це своєму батькові, і той із радістю віддає Трістану свою дочку, Трістан же не сміє відмовитися. Був улаштований весільний бенкет — проте, вірний своєму почуттю до першої Ізольди, Трістан не зближується з дружиною.

Одного дня Трістан поранений отруєною зброєю і просить Каердіна, сина престолу Британського, відправитися до білявої Ізольди з благанням приїхати і поговорити останній раз у житті з коханим. Вони домовилися, що якщо Каердіну вдасться привезти Ізольду, на його кораблі буде виставлене біле вітрило, в іншому випадку — чорне.

Ревнива дружина Трістана, довідавшись про це, в останній момент говорить Трістану, який умирає, що показався корабель із чорним вітрилом. Трістан повертається до стінки і вимовляє: «Я більше не можу стримувати своє життя», — тричі вигукує: «Ізольда, дорога!» — і вмирає. Ізольда сходить на берег, лягає поруч із тілом Трістана і вмирає від туги за коханим. Їх ховають у сусідніх могилах по обидві сторони абсиди храму в Тінтагель, і терен, зелений та міцний, із запашними квітами, за ніч перекидається через каплицю і потрапляє на могилу Ізольди. Тричі рубають терен городяни, і тричі він виростає. Згодом король Марк дізнається про це чудо і забороняє будь-коли зрізати терну. Король Марк хотів залишити при собі Гувернала з Бранжьєною, але вони не захотіли.