Легенди пов'язані з Великим Сфінксом

Великий Сфінкс на західному березі Ніла в Гізі — найдавніша, що збереглася на Землі, монументальна скульптура. Висічена з монолітної вапняної скелі у формі колосальногосфінкса — лежачого на піску лева

Статуя Сфінкса повернута обличчям до Нілу і висхідного сонця. Майже всі давньосхідні цивілізації бачили в леві символ сонячного божества. З найдавніших часів фараона було прийнято зображати у вигляді лева, який нищить своїх ворогів. У світлі цих даних Сфінкса вважають стражником вічного спокою похованих навколо нього фараонів. Навколишні храми були спочатку присвячені сонячному богові Ра, і тільки в період Нового царства скульптуру стали ототожнювати з Хором (точніше — з Хоремахетом), внаслідок чогоАменхотеп II присвятив йому особливий храм на північний схід від Сфінкса.

Давньоєгипетська назва Великого Сфінкса залишається невідомою. Слово «сфінкс» — грецьке і означає буквально «Задуха», в чому криється відсилання до відомого міфу, за якимсфінкс задавав мандрівникам загадки і якщо не отримував правильної відповіді, то вбивав невдаху.

55.Архітектура Високого Ренесансу (Італія)

Архітектура Відродження - період розвитку архітектури в європейських країнах з початку XV до початку XVII століття, в загальному перебігу Відродження та розвитку основ духовної і матеріальної культури Стародавній Греції і Рима. Цей період є переломним моментом в історії західноєвропейської архітектури, особливо по відношенню до попереднього архітектурному стилю, до готики.

Особливе значення в цьому напрямку надається формам античної архітектури, а це — симетрія, пропорціонування, геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать випадково збережені зразки давньоримської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на зміну несиметричним контурам приходить півколо арки, півсфера купола, ніші, едікули. Архітектура знову стає ордерною (втраченою в архітектурі Візантійської імперії), як то було в добуантичності.

Розвиток архітектури Відродження обумовив нововведення у використанні будівельних технік і матеріалів

Зодчество італійського Відродження досягає вершини свого розвитку в Римі на початку 16 століття. У столиці папської держави завершуються найважливіші ідейно-художні пошуки італійської архітектури, що розвивалася до того в декількох відособлених осередках, і складається єдиний загальнонаціональний стиль. Прагнення до узагальненого монументального образу, сповненого величності, Серед майстрів, що збиралися з усіх кінців Італії в папський Рим, головне становище зайняв Донато Браманте Д'Анджело (1444-1514). Його творчість мала таке ж основне значен

Будівництво палаців для старої і нової аристократії — одне з першочергових завдань у розвитку ренесансної архітектури. Міські палаци спочатку мали вигляд фортець, оскільки виконували й оборонні функції. їхня ознака — простота композиції, поверхи були послідовно розчленовані карнизами. Верхня частина завершувалася особливо сильним карнизом, що іноді помітно виступав