ПЕРЕДМОВА. Сучасний світовий статус держав визначається за двома найважливішими інтегральними показниками: технічним рівнем та здатністю до технологічного розвитку

Сучасний світовий статус держав визначається за двома найважливішими інтегральними показниками: технічним рівнем та здатністю до технологічного розвитку. Техніко-економічний розвиток – це еволюційна зміна технологічних укладів (ТУ) – конгломератів поєднаних виробництв, що охоплюють замкнені виробничі цикли єдиного технічного рівня. Сучасна світова економіка знаходиться переважно на стадії 5-го ТУ, ключовим фактором якого є мікроелектронні компоненти. Ядро 6-го ТУ складуть біотехнологія, космічна техніка та нано- та біохімія і який, ймовірно, сформується у 30-40 роках ХХІ століття.

Успішний розвиток незалежної України неможливий без розвитку пріоритетних галузей світового рівня: робототехніки та сенсорних пристроїв, хіміко-біологічних технологій, екологічно-безпечних відновлюваних джерел енергії, нових напрямків використання біологічно-сировинних ресурсів океану, телекомунікаційних і геліоенергетичних можливостей космосу, нових розробок інформатики, застосування досягнень біотехнології, мікробіології, біохімії та генної інженерії для охорони здоров’я, сільського господарства, хімічної та харчової промисловості. Для динамічного розвитку суспільства та виробництва потрібен безперервний потік виробів, технологій та безперервність інноваційного процесу.

З економічної точки зору та стратегії розвитку України, особливо важливим, є технологічна та організаційна переорієнтація підприємств-гігантів ВПК, які є великими платниками податків та носіями передових наукоємних технологій, на виробництво широкого спектру товарів споживання з використання новітніх прогресивних технологій. Це вимагає пакетного впровадження перспективних інновацій з використанням сучасних інформаційних, промислових та інших технологій з врахуванням надзвичайного динамізму їх розвитку.

В сучасних умовах важливою передумовою розвитку держави є підготовка висококваліфікованих фахівців нової генерації, оскільки комплексне впровадження інновацій потребує не тільки нових форм управління циклом “наука – техніка – виробництво” шляхом створення технополісів і технопарків, а й радикальної перебудови системи підготовки сучасних технологів, економістів, фінансистів, працівників митної та податкової служб у напрямку засвоєння ними ґрунтовних знань технологій різних галузей. Без взаєморозуміння та взаємодії усіх висококваліфікованих фахівців сучасного виробництва неможлива їх плідна співпраця, технічний прогрес, зміцнення економіки та підвищення рівня життя.

При підготовці висококваліфікованих фахівців необхідно враховувати те, що працювати їм доведеться у складних умовах розвитку та зміцнення 5-го та 6-го ТУ. Ядро цієї підготовки – поєднання досконалого володіння сучасними інформаційними технологіями та глибоких знань в області фінансів, права, економіки, банківської справи, податкової системи та митної служби, обліку і аудиту з ерудицією в галузях прогресивних технологій виробництв різного призначення.

Навчальний курс «Основи технологій виробництва» за своїм змістом розрахований на вивчення майбутніми економістами, фінансистами, спеціалістами податкових служб, контролюючих органів та ін. основ технологій виробництв добувних галузей промисловості, паливно-енергетичного, металургійного, машинобудівного, хімічного, будівельного, агропромислового комплексів, галузей легкої промисловості, перероблення відходів та ін., які є головними об’єктами капітальних вкладень, важливим джерелом отримання прибутку та податків. Вивчення галузевих технологій та їх окремих процесів дає можливість об’єктивно оцінювати технічну, економічну та фінансову діяльність підприємств, попереджувати навмисне заниження чи приховування прибутковості підприємств та податку з прибутку.

Дисципліна «Основи технологій виробництва» містить загальні відомості про технології базових галузей народного господарства України, а також найбільш перспективні технологічні процеси, розкриває розуміння суті технологічних систем, розглядає питання якості продукції, загальні положення про організацію виробництва і його структуру, роль інновацій в технологічному розвитку, впливу технологій на техніко-економічну ефективність роботи підприємства. Навчальна дисципліна дозволяє ознайомити студентів із закономірностями технологічних процесів, способами їх оптимізації, добре орієнтуватися у основних напрямках науково-технічного прогресу. Вона базується на досягненнях природничих та технічних дисциплін, основних фізико-хімічних законах перебігу технологічних процесів, які використовуються в технологічних системах. Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:

· основні положення і тенденції розвитку технологічних процесів найважливіших галузей економіки України;

· сучасний стан сировинно-енергетичної бази найважливіших для економіки України галузей та пріоритетні напрямки їх розвитку;

· основи метрології, стандартизації та сертифікації продукції;

· сутність і структурні елементи технологічних процесів та їх значення для виробництва;

· найперспективніші інновації в сучасних технологічних процесах;

· основи створення безвідходних, екологічно безпечних виробництв, принципи комплексного перероблення сировини.

Випускники Університету ДПС України повинні вміти визначати перспективні напрями розвитку підприємства, оцінювати технологічний рівень галузі, економічну, соціальну та екологічну ефективність діяльності виробництв. Глибоке засвоєння технологічних основ виробництва різних видів продукції, а також розуміння перспектив розвитку базових галузей народного господарства та інноваційних технологій, що визначають технологічний прогрес, дозволять майбутнім керівникам активно впливати на економічну політику в діяльності галузевих підприємств та держави. Завдання такої підготовки – поєднання основ економічних знань з особливостями промислових технологій різного призначення.

Міжпредметні зв’язки: дисципліни “Інвестиційна діяльність”, “Основи інноваційної діяльності”, “Економіка підприємства”, “Політична економія”, “Екологія”, “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Інформатика і комп’ютерна техніка”.

Викладання дисципліни проводиться у формі лекцій, семінарських занять, самостійної роботи студентів, індивідуальних занять студентів під керівництвом викладача.