Об оказании платных дополнительных образовательных услуг

— причини, пов'язані з циклічністю розвитку підприємства та несприя­тливими природними явищами (так званими обставинами непереборної сили — землетрусами, посухами, повенями тощо).

Оперативне кризове управління у підсистемі постачання полягає в опрацюванні та запровадженні на підприємстві в умовах кризи захо­дів, метою яких є послаблення та/або усунення негативного впливу збоїв у сфері постачальницької діяльності на діяльність інших підсис­тем та підприємства в цілому.

Оперативні заходи антикризового управління виробництвом — дії, що мають на меті локалізацію розвитку виробничої кризи, недопущення її переростання у кризу системну, а також ліквідацію наслідків кризових явищ на підприємстві.

Організаційна криза — результат навмисного чи випадкового по­рушення законів розвитку організації. Організаційна криза в тому чи­слі виступає як спосіб розв'язання суперечностей в організації, при­чому стиль розв'язання протиріч залежить від ступеня підготовле­ності керівників та персоналу до свідомого використання законів роз­витку організації.

Організаційна криза — тип кризи, за умов якої наявні організаційні важелі впливу (організаційний механізм та структура, процеси, інстру­менти управління тощо) перестають сприяти досягненню поставлених цілей, тобто «не спрацьовують», внаслідок виникнення суперечностей усередині і поза межами організації, які мають хронічний характер та зумовлені невідповідністю організаційних параметрів підприємства умовам його функціонування.

Організаційна криза — тип кризи, що розвивається під впливом кри-зоутворюючих факторів з боку зовнішнього та внутрішнього середови­ща, які формують систему кризових явищ, за яких відбувається руйну­вання пріоритетів у вищих цілях та стратегіях підприємства, котрі зумовлювали його існування у попередньому періоді і вимагають від власників і керівників підприємства специфічних заходів, суворих обме­жень для забезпечення виживання організації та збереження власності.

Організаційне забезпечення антикризового управління підсисте­мою постачання підприємства — удосконалення сукупності діючих та створення нових структурних елементів і процесних організаційних взаємовідносин всередині та за межами підприємства, а також складо­вих організаційного механізму, що сприяє (або ні) досягненню цілей підприємства шляхом підвищення надійності матеріально-технічного забезпечення виробничої діяльності.

Організаційний аудит (ОА) — являє собою процес збору, аналізу та оцінки інформації про організаційні елементи у діяльності підприєм­ства (організації) і на цій основі формування пропозицій щодо розробки або заміни стандартів, норм та правил для відповідних елементів орга­нізаційного механізму та структури управління в цілому.

Організаційно-управлінська реструктуризація — це організаційне оформлення продуктової, виробничої та правової реструктуризації, що пов'язане зі змінами у партнерських стосунках, обслуговуванням нових ринків, тощо.

Організаційно-управлінська реструктуризація — це організаційне оформлення продуктової, виробничої та правової реструктуризації, що пов'язане зі змінами у партнерських стосунках, обслуговуванням нових ринків тощо. Знаходить вираз у вертикальній, горизонтальній інтеграції, кооперації різних типів, змінах в організаційних структурах управління.

Підсистеми антикризового управління (ПАУ) — це сформована на постійній чи тимчасовій основі підсистема управління підприємством, призначена для цільового планування, організації та інституаліча-ції дій та ресурсів, мотивації ефективної антикризової діяльності та ко­нтролю, необхідної для превентивної (запобіжної), «кризової» та «иост-кризової» діяльності, спрямованої на захист (мінімізацію) впливу кри­зових явищ та пов'язаних з цим втрат.

Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання.

Портфельний аналіз — це інструмент, за допомогою якого керів­ництво підприємства виявляє та оцінює свою господарську діяльність з метою інвестування в найприбутковіші чи перспективніші її напрямки та зменшення або припинення інвестицій у неефективні проекти.

Постачальник — фірма або особа, яка забезпечує підприємство ре­сурсами, необхідними для виробництва конкретного товару або надан­ня послуг.

Представник працівників боржника уповноважується загальними зборами працівників згідно з Законом України від 15.09.1999 р, № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілковим представником (довіреною особою). Стаття І 'Закону дає визначення представник працівників боржника — особа, упоннона-жена загальними зборами, на яких присутні не менш як гри чверті під штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу,

Приховане банкрутство — навмисне ирихонагіия факту стійкої фі­нансової неспроможності підприємства, через подання недостовірних даних з метою одержання кредитів для поліпшення фінансового етапу підприємства, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам або для привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підпри­ємства.

Причини кризи управління персоналом — це зовнішні та внутрішні фактори, які можуть спричинити кризові явища в підсистемі управління персоналом.

Причини кризових явищ — взаємодія об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів, які переважно негативно впливають на діяльність підприємства, наносять шкоду окремим його елементам або системі в цілому та при несвоєчасній реакції на ці чинники відпові­дними заходами — можуть призвести до загибелі системи, на яку вони впливають.

Прогнозування товарних ринків — виявлення напрямків розвитку кон'юнктури товарних ринків з метою розробки рекомендацій для тор­говельної діяльності.

Програма ФВА — комплекс робіт, що забезпечує функціональний пошук оптимальних соціально-економічних та організаційно — управ­лінських рішень при проектуванні (перепроектуванні) об'єкта аналізу;

Продуктова реструктуризація — різні за масштабом зміни у стру­ктурі продукції, що випускає підприємство, спрямовані на підвищення загальної конкурентоспроможності та прибутковості «портфеля».

Продуктова реструктуризація — це зміна структури продукції, що виготовляє та реалізує підприємство, базованій на перегляду полі­тики підприємства з виробництва «що можу» до «виробляю те, що ба­жає споживач».

Процес конфлікту — це розвиток подій та відносин учасників кон­флікту у часі та просторі, який складається з чотирьох стадій: виник­нення конфліктної ситуації, виникнення інциденту, криза у відносинах, завершення конфлікту.

Процесні організаційні взаємовідносини антикризового управлін­ня системою постачання підприємством — це сукупність організа­ційних зв'язків, систем підпорядкування, звітності, контролю тощо у підприємстві, що забезпечують взаємодію та координацію діяльності його структурних елементів з упередження та/або протидії локальним кризам постачання.

Реальне банкрутство — повна неспроможність підприємства від­новити в наступному періоді своєї фінансової стійкості та платоспро­можності в наслідок реальних фінансових збитків. Втрати капіталу в результаті господарсько-фінансової діяльності без злого наміру, особи­стої чи корпоративної корисливості, не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність, в результаті чого воно оголошується банкрутом.

Результативність антикризового управління у підсистемі поста­чання полягає у своєчасному розпізнаванні симптомів та ідентифікації чинників (причин) виникнення кризових ситуацій у сфері постачання.

Реінжиніринг бізнес-процесів (РБП ) —- метод переоцінки стану компанії, перебудови її діяльності, починаючи з самих основ, з метою різкого зниження витрат, покращення якості продукції і підвищення оперативності в роботі. Сутність РБП полягає в переході від спеціаліза­ції до генералізації, тобто у відмові від принципів розподілу праці.

Рекламація — заява з приводу неналежного виконання зобов'язань. Рекламації (претензії) можуть заявлятися сторонами, які уклали дого­вір, за різними обставинами, частіше за все у відношенні кількості, яко­сті товару, простроченого постачання, порушення порядку платежів.

Реорганізація — перетворення, перебудова організаційної структу­ри і управління підприємством, фірмою, компанією, спрямовані на збе­реження основних засобів, виробничого потенціалу підприємства.

Реструктуризація (згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. 1 «Визначення термінів») — здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, як­що це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управ­ління, орг-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Реструктуризація активів — санаційні заходи, пов'язані зі зміною структури та складу активної сторони балансу (нерідко ці зміни супро­воджуються також змінами у складі й структурі балансу).

Реструктуризація боргу — перегляд (продовження) строків креди­ту з метою полегшення фінансового стану боржника, який має трудно­щі з платежами. Одночасно можуть переглядатися інші умови кредиту­вання (наприклад, списання частини боргу або розділення в часі сплати боргу та відсотків за ним).

Реструктуризація на макрорівні — це політика уряду по зміні струк­тури економіки в цілому (тобто співвідношення між окремими її елемен­тами), а також механізмів управління нею з метою підвищення ефективно­сті її функціонування згідно з обраними пріоритетами та критеріями.

Реструктуризація на мікрорівні — це раціоналізація діяльності та переорієнтація параметрів існуючого підприємства (системи підпри­ємств або організацій) для підвищення його конкурентоспроможності з метою забезпечення існування у довгостроковій перспективі.

Ресурсна стратегія — це узагальнена модель дій підприємства у зоні стратегічних ресурсів: форми та методи постачання, політика ство­рення страхових запасів, система розподілу і поповнення ресурсів.

Ресурсний потенціал підприємства — це здатність усіх підсистем підприємства адаптуватись до змін умов його ресурсного забезпечення у безкризовому режимі.

Рефінансування дебіторської заборгованості — форма реструкту­ризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткостро­кові фінансові вкладення тощо.

Ризик — менеджмент — тип менеджменту, що характеризується спрямованістю на розробку та впровадження таких управлінських впливів, що дозволяють мінімізувати широкий спектр потенційно мож­ливих кризоутворюючих чинників, які, у свою чергу, формують випад­кові або запрограмовані події всередині та за межами підприємства, на­слідками яких є суттєві матеріальні та інші втрати.

Ризик — невизначеність, можливі втрати на шляху досягнення цілей.

Ризик відповідальності — можливість економічних втрат в резуль­таті того, що людина або організація в законному порядку будуть ви­знані винними в нанесенні шкоди іншим особам або організаціям.

Ризик внутрішнього фінансового стану фірми — ризик, що впли­ває на здатність фірми користуватися кредитами, згладжувати здійс­нення фінансових операцій у часі, уникати ситуацій, що можуть піді­рвати довіру до неї з боку працівників, постачальників, споживачів та суспільства в цілому.

Ризик комерційний — ризик, пов'язаний з реалізацією товарів на ринку, а також з перевезенням вантажів, платоспроможністю покупця, коливанням валютних курсів тощо.

Ризик невідповідності — можливості того, що продукція або по­слуги підприємства не відповідають стандартам або зазначеним у дого­ворі параметрам.

Санаційний аудит — поглиблений аналіз фінансово-господарсь­кого стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що пере­бувають у фінансовій кризі.

Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника бан­крутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів та капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація — це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банк­рутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному об­сязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктури­зації підприємства, боргів і капіталу та зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Сезонні коливання — підвищення або зниження в межах одного року рівня економічної активності внаслідок зміни сезонів.

Симптоми кризи управління персоналом — це кількісні та якісні показники, які свідчать про наявність вияв кризових ситуацій в підсис­темі управління персоналом.

Симптоми кризи — зміни у «кризових точках» діяльності підпри­ємства, які характеризуються відхиленням показників від встановлених нормативів у негативному напрямку.

Системна криза — процес погіршення фінансового, технологічно­го, виробничого організаційного, соціального стану підприємства, ста; дія у його функціонуванні, коли виникає загроза подальшого його існу­вання в умовах обмежених можливостей впливу керівників і персоналу на його діяльність.

Собаки — термін, введений БКГ для визначення виробництва, про­дукція якого має низьку відносну частку ринку (не входить в число лі­дерів ринку) на повільно зростаючому ринку. Таке виробництво реко­мендувалось продавати.

Специфічні симптоми виникнення кризи виробництва — сигна­ли, що відбивають негативні зрушення та тенденції саме у виробничій підсистемі.

Специфічні симптоми виникнення кризи постачання — сигнали, що відбивають негативні зрушення та тенденції власне у сфері постача­льницької діяльності.

Стагфляція — інфляція, яка супроводжується стагнацією виробни­цтва та високим рівнем безробіття; загальні показники наявності стагф­ляції — одночасне підвищення рівня цін та рівня безробіття.

Стратегічна криза — незапланований процес певної тривалості, що формується під впливом певного співвідношення зовнішніх та внутрішніх кризотвірних чинників, та обмеженої можливості впливу з боку керівників та власників підприємств з важко прогнозованими на­слідками, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого існування організації з незмінними мі­сією, цілями, напрямками діяльності та виробничим потенціалом.

Стратегічне антикризове управління у сфері постачання полягає в опрацюванні та впровадженні заходів, метою яких є запобігання ви­никненню локальної кризи постачання та її негативного впливу на інші підсистеми підприємства.

Стратегічний моніторинг у сфері постачання — комплекс до­сліджень з відстеження, аналізу та оцінки ресурсних ринків, прогнозу тенденцій розвитку окремих їх складових та діагностики їх відповідно­сті рівню ресурсного потенціалу підприємства.

Стратегічні заходи антикризового управління виробництвом— дії, що мають на меті уникнення виробничої кризи шляхом завчасної адаптації виробничого потенціалу підприємства до негативного впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища.

Стратегія «кінця гри» — стратегія компанії в занепадаючій галузі, особливо в ситуації, коли в ній майже не залишилось конкурентів.

Стратегія «підштовхування» — збільшення обсягу продажу шля­хом активізації каналів розподілу, коли товари «підштовхуються» ближ­че до покупців, а не «притягуються» зростаючим споживчим попитом.

Стратегія «притягування» — збільшення обсягу продажу товару, «притягуючи» товар з боку споживачів, намагаючись вплинути на збі­льшення споживчого попиту активною рекламною компанією.

Стратегія консолідації — консолідація галузі за рахунок дрібних конкурентів та/або поглинання невеликих підприємств в так званих за­непадаючих галузях.

Структурні елементи організаційного забезпечення антикризо­вого управління системою постачання підприємством — сукупність підсистем, рівнів управління, підрозділів, окремих виконавців та їх груп, які приймають та реалізують управлінські рішення стосовно убезпечення підприємства від розвитку локальної кризи постачання, мінімізації та/або усунення її негативних наслідків.

Суб'єктивні чинники формування кризових ситуацій постачання — причини, джерелом яких є управлінські помилки (в тому числі ціле­спрямовані).

Суб'єкт банкрутства (боржник — банкрут), неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена Господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні під­розділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Технічний рівень виробництва визначається насиченістю підпри­ємства засобами праці, їх складом, станом та рівнем використання.

Технологія виробництва — собою сукупність процесів обробки або переробки сировини, матеріалів та інших предметів праці з метою оде­ржання готового продукту.

Трансформація — процес організаційно-економічних перетворень підприємств, за яких змінюється склад юридичних осіб, що беруть участь у перетвореннях, здійснюється реструктуризація організаційно — економічного механізму їх функціонування, включаючи системи управління в цілому та ОСУ, зокрема.

Умисне банкрутство — це свідоме доведення суб'єкта підприєм­ницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка ви­никає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує (чи неналежна виконує) свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

Утримання споживачів — кількість повторних покупок товару або послуги споживачами. Як правило, саме рівнем утримання споживачів пояснюється різниця в рівні рентабельності компаній.

Фази економічного циклу — певні стани циклу, які періодично по­вторюються і мають такі характерні ознаки: «стиснення» (спад); «по­жвавлення»; «експансія» (піднесення); «вершина».

Фактори ризику — це такі процеси та явища, які негативно впли­вають на діяльність підприємства, сприяють розбалансованості вироб* ничо-управлінської системи та частішому виникненню збоїв (кризових ситуацій) у різних підсистемах підприємства та поза його межами — у зв'язках з агентами зовнішнього середовища.

Фіктивне банкрутство — заява власника або засновника підпри­ємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом з метою введення в оману кредиторів для отримання від них розстрочки чи відстрочки виконання своїх зо­бов'язань, чи отримання скидки в сумі кредиторської заборгованості, чи для приховання незаконного витрачання коштів.

Фінансова криза — це робота підприємства в безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху, загрожує його платоспро­можності та подальшому існуванню як суб'єкта господарювання.

Фінансова криза — це фаза розбалансованої діяльності підприємст­ва та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Фінансова криза на підприємстві — це кінцева стадія не прогнозо­ваного процесу втрати (під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, у ході котрого структура капіталу та ліквідність підприємства погіршується настільки, що це загрожує його подальшо­му існуванню.

Фінансова реструктуризація означає «наведення порядку» в ак­тивах, а також списання чи відстрочку сплати боргів (ще знаходить перш за все вираз у зміні структури балансу) з метою стабілізації діяльності підприємства, яке є гарантією його життєздатності у ко­роткостроковій перспективі, закладає основи для довгострокового успіху.

Фінансовий ризик — можливість того, що інвестиції не забезпечать грошового потоку, достатнього для покриття витрат з обслуговування боргу (своєчасних виплат процентів та основної суми), а також для за­безпечення необхідного рівня прибутковості фірми (в тому числі у зв'язку з втраченими можливостями, інфляцією тощо).

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) являє собою метод систе­много дослідження реально існуючого об'єкту — виробу, процесу, структури.

Хвильові процеси — атрибут великих систем, здатних до самоорга­нізації, саморегулювання, та самовідтворення.

Цільова програма — це координуючий, адресний документ, який являє собою сукупність економічно та науково обґрунтованих, зорієн­тованих на досягнення загальних (як правило комплексних) цілей захо­дів, які пов'язані за термінами, місцями виконання, а також забезпечені необхідними ресурсами.

Чиста цінність підприємства розраховується шляхом дисконту­вання чистих перевищень надходжень над видатками майбутніх пері­одів, що відповідає розрахунковому чистому прибутку (доходу) під­приємства.

 

об оказании платных дополнительных образовательных услуг