Вимоги до захисних властивостей спорудДля того, щоб захисні споруди відповідали у повному обсязі своєму призначенню, вони повинні зводитися з урахуванням основних вимог до їхніх захисних властивостей. До сховищ: · сховища повинні забезпечувати надійний захист людей, що переховуються в них, від усіх вражаючих факторів НС; · будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню та пожежі; · мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу - аварійні виходи; · конструкції сховища повинні мати необхідну тривкість і термічну стійкість, що запобігає прогріванню внутрішніх поверхонь при пожежах; · не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховища; · мати підходи, вільні від складування небезпечних, горючих речовин, а також під’їзні шляхи; · мати основні приміщення заввишки більше 2,2 м, а рівень підлоги має бути вищим за рівень ґрунтових вод більш ніж на 20 см; · мати фільтровентиляційне обладнання, яке забезпечувало б очистку повітря від домішок та подачу у сховище не менш ніж 2 м3 повітря на годину на одну особу; · інженерно-технічне устаткування сховищ повинно забезпечувати перебування в них людей не менше двох діб. До протирадіаційних укриттів (ПРУ): · ПРУ повинні забезпечувати захист людей, що переховуються в них від радіації, відповідно до розрахункової кратності ослаблення; · для підтримки життєдіяльності людей, що переховуються, ПРУ повинні мати санітарно-технічні устрої. До найпростіших укриттів: · найпростіші укриття повинні забезпечувати захист населення від комбінованих уражень. Захисні споруди будуються з урахуванням їхнього двоякого використання: як для захисту населення від впливу факторів уражень НС мирного і воєнного характеру, так і для виробничих та господарсько-побутових потреб у мирний час. У них можуть розміщуватися гардероби, склади, овочесховища, приміщення для побутового обслуговування населення, спортивні зали тощо. Але при погрозі виникнення НС, ці приміщення повинні бути приведені в стан готовності, як засіб захисту населення, не пізніше, чим через добу після повідомлення про НС.
5.3 Правила поведінки та дії населення при повенях Важкими стихійними бідами є повені. Основними причинами більшості повеней є сильні зливи, інтенсивне танення снігів, річкові паводки, які виникають внаслідок приливної хвилі. Дії населення при повенях здійснюються з урахуванням часу попередження повені, а також досвіду спостережень минулих років з урахуванням масштабів повеней, їх часу появ (весняні, літні або осінні). При значному часі, попередження повені здійснюється заходом щодо зведення відповідних гідротехнічних споруд на річках і в інших місцях і проведенню завчасної евакуації населення і сільськогосподарських тварин, по вивозу матеріальних цінностей з районів можливого затоплення. Про евакуацію на випадок повені, як правило, оголошується спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з повенями. Населення про початок і порядок евакуації оповіщається по місцевих радіотрансляційних мережах і місцевому телебаченні; працюючі - оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ і учбових закладів, а населення, не зайняте у виробництві і сфері обслуговування, – через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління. Населенню повідомляється місця розгортання збірних евакопунктів, терміни явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком. Евакуація проводиться в найближчі населені пункти, що знаходяться зовні зон затоплення. Розселення населення здійснюється в суспільних будівлях або на житловій площі місцевих жителів. На підприємствах і в установах при загрозі затоплення змінюється режим роботи, а в деяких випадках робота припиняється. Захист деякої частини матеріальних цінностей іноді передбачається на місці, для чого закладаються отвори підвалів і нижніх поверхів будівель. В зонах можливих затоплень тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі установи; дітей переводять в школи і дитячі установи, які знаходяться в безпечних місцях. У разі раптових повеней попередження населення здійснюється всіма технічними засобами, що є, сповіщення, у тому числі і за допомогою гучномовних жвавих установок. Раптовість виникнення повені викликає необхідність особливих заходів щодо поведінки і дій населення. Якщо люди проживають на першому поверсі і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно покинути квартири, піднятися на верхні поверхи, якщо будинок одноповерховий – зайняти горищні приміщення. При знаходженні на роботі по розпорядженню адміністрації необхідно дотримуватися встановлений порядок. Знаходячись на відкритої ділянки місцевості, при раптовому затопленні слід зайняти піднесені місця або дерева, використовувати різного роду плаваючі предмети (наприклад, камери шин сільськогосподарської техніки). Пошук людей на затопленій території організовується і здійснюється негайно, для цього притягуються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони та їх засоби. При рятувальних роботах необхідно проявляти витримку і самовладання, суворо виконувати вимоги рятівників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери, човни, плоти і т. п.), оскільки це загрожує безпеці і урятованих, і рятівників. Потрапивши у воду, слід скинути з себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу плаваючі або підносяться над водою предмети, скористатися ними до отримання допомоги.
5.4 Правила поведінки та дії населення при селевих потоках, обвалах та снігових заметах Селеві потоки – це потоки з гір суміші води, піску, глини, щебеня, осколків каміння і навіть валунів. Обвали відбуваються внаслідок порушення умов рівноваги схилів, частіше за все по берегах річок і водоймищ; основною причиною їх виникнення є насичення підземними водами глинистих порід, що призводить до пластичного і текучого стану порід, внаслідок чого і відбувається сповзання по схилу величезних мас ґрунту зі всіма спорудами. Великий вплив на поведінку і дії населення при селевих потоках і обвалах надає організація своєчасного виявлення і обліку ознак цих стихійних бід і організація сповіщення. В сельонебезпечних районах прямими ознаками можливого виникнення сельових потоків є надмірні (зливові) атмосферні опади, швидке танення снігів і льоду в горах, переповнення гірських озер і водоймищ, порушення в природному стоці вод. Непрямими ознаками можливого селя є підвищена ерозія ґрунтів, знищення трав'яного покриву і лісонасаджень на схилах гір. В більшості випадків населення про небезпеку сельового потоку може бути попереджено лише за десятки хвилин. Наближення потоку можна чути по характерному звуку, що нагадує гуркіт з великою швидкістю потягу, що наближається. Найефективнішим в боротьбі з сельовими потоками є завчасне здійснення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісометеорологічих і гідротехнічних заходів. Населення в сельонебезпечних районах зобов'язано суворо виконувати рекомендації по рубці лісонасаджень, веденню землеробства, по випасу худоби. При загрозі селя на шляху його руху до населених пунктів зміцнюються дамби, зводяться насипі і тимчасові підпірні стіни, влаштовуються сельові пастки, відвідні канави. Обвали, як і сельові потоки, частіше за все викликаються сильними дощами і ерозією ґрунту, діяльності людей, внаслідок чого змінюються умови стійкості ґрунту (знищення лісових масивів і викорчовування навіть окремих дерев, надмірне використовування зрошувальних систем, ведення гірських і земляних робіт там, де геологічна будова землі вивчена з недостатньою повнотою, і ін.). Первинними ознаками обвалу є поява тріщин на будівлях, розривів на дорогах, зсувів висотних конструкцій і навіть дерев в нижній частині щодо верхньої. Протизсувними заходами є відведення поверхневих вод, деревонасадження, пристрій різних підтримуючих інженерних споруд, розвантаження і планування обвального схилу. Крім того, населення, що проживає в сельоненебезпечних районах, не повинне допускати витоку води з кранів, влаштовувати стоки при скупченні поверхневих вод. При загрозі сельового потоку або обвалу здійснюється евакуація в безпечну зону як пішим порядком, так і з використанням транспорту. Разом з людьми здійснюється евакуація матеріальних цінностей, проводиться відгін сільськогосподарських тварин. У разі сповіщення населення про сельовий потік, що наближається, або обвал, що почався, а також при перших ознаках їх вияву потрібно щонайшвидше покинути приміщення, попередити про ці небезпеки оточуючих і вийти в безпечне місце. Покидаючи приміщення, слід загасити печі, перекрити газові крани, вимкнути світло і електроприлади. Потерпілому негайно потрібно надати допомогу всіма підручними засобами: палиці, канати, вірьовки. Виводити урятованих з потоку потрібно по напряму потоку з поступовим наближенням до його краю. При обвалах можливе завалення людей ґрунтом, нанесення ним ударів і травм падаючими предметами, будівельними конструкціями, деревами. Треба швидко надавати допомогу потерпілим, звільнити від тиску різних предметів, та проводити невідкладні заходи, які загрожують життю людини.
Правила поведінки та дії населення при снігових заметах Зимові прояви стихійних сил природи нерідко супроводжуються сніговими заметами внаслідок снігопадів і завірюх. Снігопади, тривалість яких може бути від 16 до 24 годин, сильно впливають на господарську діяльність населення, особливо в сільській місцевості. Негативний вплив цього явища посилюються завірюхами (заметіллю, сніжними буранами), при яких різко погіршується видимість, порушується транспортне повідомлення як внутрішньоміське, так і міжміське. Випадання снігу з дощем при зниженій температурі і ураганному вітрі створює умови до обмерзання ліній електропередач, зв'язку, контактних мереж електротранспорту, а також крівлі будівель, що викликає їх руйнування. З оголошенням штормового попередження про можливі сніжні замети – необхідно обмежити пересування, особливо в сільській місцевості, створити у будинках необхідний запас продуктів, води і палива. В окремих районах з настанням зимового періоду по вулицях, між будинками, необхідно натягнути канати, що допомагати мають в сильну заметіль, орієнтуватися пішоходам і долати сильний вітер. Особливу небезпеку сніжні замети представляють для людей, захоплених в дорозі, далеко від людського житла. Занесені снігом дороги, втрата видимості викликають повну дезорієнтацію на місцевості. При слідуванні на автомобілі не слід намагатися подолати сніжні замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун з боку радіатора. Якщо є можливість, автомобіль потрібно зупинити двигуном в навітряну сторону. Періодично треба виходити з автомобіля, розгрібати сніг. Крім того, занесений снігом автомобіль – хороший орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати щоб уникнути його «розморожування». При прогріванні автомобіля важливо не допустити попадання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів, з цією метою важливо стежити, щоб вихлопна труба не завалювалася снігом. Якщо в дорозі разом виявляється декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися всім разом і використати один автомобіль як укриття; з двигунів решти автомобілів необхідно злити воду. У жодному випадку не можна покидати укриття – автомобіль. В сільській місцевості з отриманням штормового попередження потрібно в терміновому порядку заготовити у необхідній кількості корм і воду для тварин. З відгінних пасовищах худоба перегоняється в найближчі укриття, наперед обладнані в складках місцевості, на стаціонарні стійбища або ферми. Для доставки тваринників до місця майбутньої роботи виділяється надійна, технічно справна гусенична техніка. Під час ожеледі масштаби біди збільшуються. Ожеледне утворення на дорогах зовсім зупиняє роботу автомобільного транспорту. Обвалення різних конструкцій і предметів під навантаженням стануть реальною небезпекою; в цих умовах необхідно уникати перебування у ветхих будовах, під лініями електропередач і зв'язку і поблизу їх опор. В гірських районах після сильних снігопадів зросте небезпека сходу сніжної лавини, встановлюються місця можливого їх сходів та обвалів. Не слід нехтувати цими попередженнями, треба суворо виконувати їх рекомендації.
Питання до самоконтролю: 1. Назвати сигнали безпеки при НС. 2. Основні принципи і способи захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійних лихах і застосуванні засобів ураження. 3.Дії населення в осередках надзвичайних ситуацій. Література, що використовується: 1, 2, 3, 4, 8, 10, 12, 39, 42, 43, 44,45, 46, 48, 56, 60, 65 Заліковий модуль2. Профільна підготовка А. Гуманітарний профіль Змістовий модуль 6. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.
План 1. Система оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій 2. Загальна характеристика регуляторних процесів. 3. Саморегуляція професійної діяльності та поведінки.
Серед комплексу заходів щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій особливо важливе місце належить організації своєчасного його оповіщення про погрозу і виникнення техногенної катастрофи, про стихійне лихо, яке наближається, або надзвичайній ситуації військового характеру. В даний час на території України оповіщення здійснюється централізовано, для чого на базі загальнодержавної мережі зв'язку (телефону, телеграфу) і телерадіомовлення створена якісно нова єдина автоматична система оповіщення, що підрозділяється на загальнодержавну і регіональну. Крім того, на всіх потенційно небезпечних об'єктах є локальна система оповіщення, призначена для оперативного оповіщення населення про аварії на промислових об'єктах, хімічно небезпечних підприємствах, гідровузлах і інших об'єктах, що подають потенційну погрозу виникнення надзвичайних ситуацій. За їхньою допомогою своєчасно сповіщають не тільки керівників, робітників та службовців цих підприємств, але і керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, що знаходяться поблизу них, а також усе населення, що потрапляє в зони можливого зараження, руйнації, катастрофічного затоплення. Межі таких зон визначаються заздалегідь. Для того, щоб населення своєчасно одержало попередження про небезпеку, що насувається, подається попереджувальний звуковий сигнал, який означає: “УВАГА ВСІМ!”: завивання сиренний, переривчасті гудки на підприємствах, сигнали транспортних засобів. Почувши такий сигнал, треба негайно ввімкнути теле- і радіотрансляційні приймачі і прослухати ЕКСТРЕНЕ повідомлення місцевих органів влади і Управління (штабу) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення (далі штаб цивільної оборони). При аварії на хімічно небезпечному об'єкті зміст повідомлення може бути таким: “УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Відбулася аварія на хімічному підприємстві з викидом сильнодіючої отруйної речовини - аміаку. Хмара зараженого повітря поширюється у напрямку сел. Сонячний. Населенню, що мешкає по вулицях Некрасова, Заводській, необхідно знаходитися у приміщеннях і провести додаткову герметизацію своїх квартир, будинків. Населенню, яке мешкає по вулицях Паркова, Бауманська, негайно покинути житлові будинки, приміщення установ, організацій і вийти у район Ульчського озера. Перед виходом із помешкань надіньте ватно-марлеві пов'язки, змочивши їхньою водою або 5% розчином лимонної кислоти. Про отриману інформацію повідомте сусідам. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу цивільної оборони”. При можливому землетрусі подається попереджувальний сигнал і дається мовна інформація: ”УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом вжийте необхідні застережливі заходи: відключіть газ, воду, електрику, загасіть вогонь у печах. Оповістіть сусідів про отриману інформацію. Допоможіть хворим і людям похилого віку. Візьміть необхідний одяг, документи, медикаменти, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Займіть місце подалі від будинків, споруд і ліній електропередач. Знаходячись у приміщеннях під час першого поштовху, станьте у дверний проріз. Зберігайте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони”. При аварії на атомній станції подається попереджувальний сигнал, ”УВАГА ВСІМ! ” і дається мовна інформація: “УВАГА! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Сталася аварія на N-атомній станції. У західній частині м. Нузала передбачається випадання радіоактивних опадів. Населенню, яке мешкає по вулицях Тамаєва, Садовій необхідно знаходитися у приміщеннях. Провести додаткову герметизацію житлових та виробничих приміщень. Провести йодну профілактику. Для захисту органів дихання надіти ватно-марлеві або тканинні пов'язки; респіратори. Скласти документи, цінні папери, гроші, коштовності у поліетиленові пакети; упакувати харчові продукти і воду (на две-три доби) у герметичну тару, приготувати комплект одягу за сезоном у герметичній упаковці. При оповіщенні про евакуацію організовано і без паніки займіть місце у транспорті, поданому до вашого будинку, підприємству. Дотримуйте спокою й організованості”. У випадку загрози виникнення надзвичайних ситуацій воєнного характеру подається такий самий попереджувальний сигнал “УВАГА ВСІМ!”, а потім при безпосередній небезпеці ударів із повітря засобами радіо і телебачення буде передано: “Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Повітряна тривога! Повітряна тривога! Відключить світло, газ, воду, загасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас продуктів, води, медикаменти. Попередьте сусідів і при необхідності, допоможіть хворим і старим вийти на вулицю. Якнайшвидше дійдіть до захисної споруд або укрийтеся на місцевості. Дотримуйтеся спокою і порядку. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони! Після сигналу “Увага всім!” може піти й інша інформація, наприклад, про загрозу радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження у результаті застосування гіпотетичним супротивником зброї масового ураження. І в цих випадках буде передане стисле повідомлення про порядок дій і правила поведінки. При виникненні надзвичайних ситуацій воєнного характеру через засоби оповіщення можуть передаватися різноманітні урядові повідомлення: звернення Президента країни, постанови Кабінету Міністрів, розпорядження про порядок дій населення у конкретній обстановці, що склалася. Таким чином, у наш час на території України діє єдина національна система оповіщення населення про надзвичайні ситуації мирного і воєнного характеру. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про Єдину державну систему попередження і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру” відповідальність за організацію своєчасного оповіщення населення покладається на Міністерство зв'язку, Державний комітет телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади й органи управління цивільного захисту. Організація і проведення евакуаційних заходів Проведення евакуаційних заходів - це один із засобів захисту населення у надзвичайних ситуаціях, які містять у собі три етапи - розосередження, часткову евакуацію і загальну евакуацію. З метою диференційованого проведення евакуаційних заходів населення ділиться на три групи: 1) робітники, службовці категорійних промислових об'єктів, тобто працюючих на підприємствах із безупинним процесом виробництва і на стратегічно важливих об'єктах (металургійні, нафтопереробні заводи, об'єкти енергетики тощо); 2) робітники та службовці, які працюють на некатегорійних об'єктах, що не відносяться до перерахованих вище; 3) населення, незайняте у сфері виробництва й обслуговування (студенти, учні шкіл, діти дошкільних установ, непрацююча частина населення). Розосередження - організований вивіз (вивід) із населених пунктів і розміщення у безпечній заміській зоні робітників та службовців категорійних промислових об'єктів. Ця група робітників та службовців позмінно працює на підприємствах, а по закінченні роботи повертається для відпочинку в безпечну зону. Райони розосередження робітників та службовців повинні знаходитися на такій відстані від об'єкта, де вони продовжують працювати, яка б гарантувала їхню безпеку, а переїзд на роботу й повернення в місця відпочинку займав би мінімальну кількість часу. Загальна евакуація - це організований вивіз або вивід із населених пунктів і розміщення в безпечній зоні за містом робітників та службовців промислових об'єктів, які припинили або призупинили свою виробничу діяльність, а також населення, не зайнятого у сфері виробництва. На відміну від розосереджених, евакуйовані постійно мешкають у безпечній зоні до особливого розпорядження. У деяких випадках передбачається часткова евакуація, яка проводиться до проведення загальної евакуації і розосередження робітників та службовців. Вона передбачає вивіз із населених пунктів найбільш уразливих груп населення: дітей, вагітних жінок, стаціонарних хворих. Розосередження та евакуація здійснюються комбінованим засобом, який полягає у тому, що масовий вивід населення пішим порядком поєднується з вивозом усіма видами наявного транспорту (залізничним, автомобільним, морським, річковим, а також особистим). Розосередження й евакуація організується та здійснюється за виробничо-територіальним принципом. Це значить, що вивіз і вивід у безпечну зону робітників, службовців і членів їх родин, студентів вузів, учнів середніх спеціальних закладів організується відповідними промисловими об'єктами, підприємствами, установами, навчальними закладами, тобто по виробничому принципі. Інше населення, яке не пов'язане з виробництвом і не є членами сімей робітників, службовців, евакуюється за територіальним принципом - за місцем проживання через житлово-експлуатаційні контори (домоуправління). Рішення про евакуацію населення з осередків надзвичайних ситуацій у мирний час приймає постійно діюча Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при місцевих адміністраціях, а у військовий час - Президент країни та Уряд. Забороняється розселяти населення в місцях, де знаходяться атомні станції, хімічно небезпечні об'єкти, трубопроводи, у зонах катастрофічного затоплення, а також районах, закритих Міністерством оборони.
6.2 Загальна характеристика регуляторних процесів Дослідники особливостей перебігу поведінки вважають, що для її вивчення й оптимізації необхідне цілісне уявлення про психологічні закономірності будови регуляторних процесів, які забезпечують ефективність довільних дій, поведінкових актів. Н.С.Лейтес, досліджуючи цю проблему, застосував поняття активності й саморегуляції для характеристики найзагальніших передумов діяльності, які мають у своїй основі, зокрема, властивості типу нервової системи. До регуляторних процесів під час виконання професійної діяльності велике значення має саморегуляція організму. Суть саморегуляції - здатність керування власними діями й станами, яка виявляється на різних рівнях діяльності. Існує думка, що мозок функціонує як динамічна система комбінованого типу, в якій процеси регулювання поєднуються з процесами управління. При ньому регуляція більш пов,язана з інформацією про внутрішній стан організму й визначає процеси у відносно закритій частині системи. Керуюча функція мозку забезпечує обробку інформації про зовнішнє сиредовище і являє собою відкриту частину функціональної системи. Саморегуляція визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. У саморегуляції функціональних систем яскраво виявляється єдність психічних процесів і станів. У здійсненні саморегуляції сприймання пам'яті, мислення, уяви великого значення набувають стан мозку “до початку діяння” (фоновий рівень) та “вихідний рівень” при входженні у роботу. Отже, зовнішній контур (контур управління) значною мірою залежить від внутрішнього контуру (контуру регулювання), а разом вони складають основу доцільної поведінки людини. Згідно з системним підходом, саморегуляція - багаторівневе поліфункціональне явище; вона включає і психомоторну, і когнитивну, і комунікативну сфери діяльності людини та видображається в перебігу цілісної поведінки, діяльності, а також у взаєминах людей. Процес саморегуляції зумовлюється як природними (типологічними) особливостями, зокрема емоційністю, так і особистісними властивостями (характер, спрямованість, інтереси, ідеали, цінності). Вплив емоцій на перебіг процесів регуляці виявляється в організації й спрямованості зовнішніх дій, поведінкових реакцій, вибірковості пізнавальних процесів, чіткості психомоторних і пізнавальних дій, а також діяльності внутрішніх органів. Цей вплив пов'язаний з характерними властивостями емоцій - їхнім змістом, знаком та інтенсивністю. Результати експериментальних досліджень дали підстави стверджувати, що емоція: - справляє організуючий вплив на процеси регуляції, викликаючи виразні рухи, а також емоційні дії та відношення; - чинить вибірковий вплив на процеси регуляції, сприяючи їх виникненню або утруднюючи його; - справляє тонізуючий вплив на всі психічні процеси, змінюючи умови їхнього перебігу. У ряді досліджень було встановлено вплив емоційного етапу на продуктивність (якість) сприймання. Зумовленість якості сприймання емоційним досвідом простежується незалежно від того, яким був емоційний стан, пов'язаний з предметом сприймання, - позитивним чи негативним. Емоційний досвід впливає і на сприймання властивостей предмета. Відомо, що багато подразників мають природну емоційну значімість. Зумовлено це тим, що в досвіді людини встановився зв'язок між певним подразником і життєво важливими подіями. Брунер і Гудмен довели, що точність сприймання залежить від емоційної значімості символу. Досліджувалась оцінка дітьми розмірів предметів: маніпулюючи регулятором проектора, діти повинні були висвітлювати на екрані кільце, яке за розмірами відповідало зразку (один раз збільшуючи, іншого разу зменшуючи кільце на екрані). Як зразки, використовувались монети та однакові з ними за розмірами картонні кружки. Виявилось, що величина монети видавалась дітям більшою, ніж величина відповідних кружків. Ступінь переоцінки залежав від номіналу монети. Спостереження психологів-клініцистів свідчать і про протилежне: «деякі емоційні подразники перцептивно немовби ігноруються, неначе людина захищається від них». Спроби експериментальної перевірки гіпотези щодо наявності «перцептивного захисту» дали суперечливі результати. Відмінність у швидкості сприймання подразника, що супроводжувалося емоційною реакцією, пояснювалася зрушеннями як у сприйманні, так і у відтворенні. Неоднозначність інтерпретацій експериментальних даних, одержаних при перевірці, дає підстави вважати, що «перцептивний захист» не зводиться лише до актів сприймання, він може виявлятися (або бути відсутнім) під впливом багатьох факторів: від процесуальних модифікацій сприймання до особистісних властивостей людини. Одержані емпіричні дані стосовно зв'язку сприймання та емоційного стану свідчать, що «незалежно від того, чи сприймає людина предмет, який має для неї значення, або ж відносно нейтральний предмет, на зміст сприймання можуть справляти вплив емоції, викликані факторами, що діяли раніше. Цей вплив виявляється передусім у зміні значення змісту, що сприймається». Зв'язок між змістом емоцій і змінами сприймання найпомітніше виявляється в тих випадках, коли відмінності в сприйманні можна досліджувати в різних за змістом емоційних станах. До спрямованої зміни сприймання приводять не тільки тимчасові емоційні стани, а й стійкі емоційні установки. Підсумовуючи наведені дані, можно зробити висновок про те, що «емоціональний процес є одним із факторів, який справляє вплив на формування перцептивногообразу; цей вплив полягає у торуванні шляхів для тих перцептивних процесів, зміст яких відповідає змісту емоцій». Емоції впливають і на навчання, і на процеси пам'яті. Наявні експериментальні дані свідчать те, що вплив емоцій на навчання є вибірковим. Вони сприяють установленню тих зв'язків, які певним чином відповідають змісту емоції, які зазнаються. На процеси пам'яті впливають знак і сила емоції: позитивних пригадувань (споминів) більше, ніж негативних; негативний досвід запам'ятовується краще, ніж нейтральний; запам'ятовування матеріалу, пов'язаного з досягнутим успіхом, відбувається легше порівняно з нейтральним матеріалом; більш сильні емоції, незалежно від їх знака, сприяють запам'ятовуванню більшої кількості фактів. Тлумачення забування як витіснення неприємних переживань і зведення чинників, що зумовлюють забування подій, імен, місцезнаходження предметів, лише до негативних емоцій не є вичерпним. Вплив емоцій простежується в мисленні, уявіта фантазії. Експериментальні дані показують, що внаслідок впливу емоційного стану посилюється тенденція до фантазування. Зміст фантазій залежить від змісту емоційного стану. Емоції, які виникли під час виконання захоплюючих людину завдань, зберігаються певний час після завершення роботи і надають специфічної спрямованості інтелектуальним процесам. Вплив емоцій на їх перебіг виявляється у активізації інтелектуальних процесів (емоції сприяють їх посиленню, поширенню, прискоренню) та вибірковому впливі та зміст інтелектуальних процесів, сприянні виникненню таких асоціативних процесів, зміст яких пов'язаний зі змістом емоцій (емоції агресії стимулюють агресивні асоціації, емоції страху -тривожні). Модифікуючий вплив емоцій залежить: - від їх сили; - від особливостей пізнавального процесу; - від властивостей суб'єкта, тобто від його специфічних і відносно стійких рис. Активність особистості у перебігу процесів регуляції Суттєву роль у регуляції пізнавальних процесів відіграє активність особистості, яка може бути спрямована або на сам процес, його хід, побудову, або на результат. Активність розглядається як система характеристик індивідуальної поведінки, що відображає швидкісний, енергічний (внутрішнє прагнення індивіда до напруженої діяльності) та варіаційний (тенденція до різноманітності й новизни) її аспекти. Активність опосередковує перебіг природно детермінованих властивостей нервової системи на психологічному рівні, зокрема в темпераменті й загальній обдарованості, і виступає у вигляді як внутрішніх процесів, так і зовнішніх проявів. Підвищення продуктивності процесу можливе лише завдяки його організації на більш високому рівні. Пізнавальна активність змінюється залежно від ступеня включення її в загальну структуру мотивації особистості. Вона зумовлюється конкретно-ситуативними мотивами пізнавальної діяльності, а також спрямованістю та установками особистості, рівнем її домагань.
6.3 Саморегуляція діяльності та поведінки при НС Саморегуляція особистості має ту особливість, що в ній відображасться конкретизоване ставлення людини до дійсності, в якому виявляються властивості особистості, що мають більш комплексний конкретизований харакгер, ніж функції та процеси. Системний аналіз діяльності вимагає не тільки розкриття її цілісної картини, а й виявлення рівнів і процесуальних особливостей саморегуляції. Діяльність у кожен момент адекватна її предмету, засобам та оточуючим предметам. Це можливо тільки в тому разі, якщо предмет, засоби й умови відображаються відносно цілей і мотивів та регулює дії. Рівень організації діяльності зумовлюється рівнем відображення: чим повніше, глибше й адекватніше суб'єкт діяльності відображає навколишнє середовище, тим більшими можливостями для здійснення діяльності він володіє. Рівнями психічного відображення, якими регулюються дії як складові діяльності, вважаються: 1) сенсорно-перцептивний (образи відчуття, сприймання); 2) уявлення (образи уявлення, тобто образи тих предметів і явищ, які в даний момент на органи чуття не впливають, але впливали в минулому); 3)вербально-логічний - рівень мовно-мисленнєвих процесів, де характерним є узагальнене й опосередковане відображення дійсності, формування та засвоєння індивідом знань, прийомів, їх узагальнення та абстрагування. Створення програми актуальної дії реалізується шляхом здійснення цілої низки орієнтувально-оцінних інтелектуальних операцій, а саме: оцінка просторового співвідношення предметів, порівняння довжин і величин (особливо у випадках різного положення порівнюваних предметів або різного їх віддалення), розрізнення предметів за їх величиною та формою, оцінка прискорених і уповільнених рухів, просторове уявлення та конструктивна уява. Виконання таких операцій зумовлюється певним рівнем розвитку й спеціалізації відповідних психофізіологічних функцій людини. Співвідношення «образ-ціль» — «образ-результат»(або «проміжний результат») є головною умовою регулювання виконання актуальної (поточної) дії. У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема розуміння суб'єктом цілі діяльності. В усіх типах професій, спеціальностей важливе місце посідають предметно-практичні й предметно-розумові дії. У їх регуляції значне навантаження припадає на образи сприймання та уявлення. Якщо образи сприймання забезпечують переважно формування «різних траєкторій рухів у процесі виконання однієї й тієї самої дії», дають змогу довільно вибирати їхні ритм і темп, то образи уявлення забезпечують «можливість перенесення прийомів праці з одних сигуацій на інші». Йдеться про сенсомоторну регуляцію, яка тут переважає мовно-мисленнєву. Процесуальна саморегуляція профдіяльністю значною мірою забезпечується завдяки створенню функціональних систем. Функціональна система, як правило, включає в себе різні органи, тобто в ній узгоджуються відповідно до вимог реалізації провідного мотиву образні й моторні компоненти психомоторики індивіда. Отже, особливості перебігу процесуальної саморегуляції зумовлюються, з одного боку, видом, типом і формою дії, що виконується, з іншого - рівнем розвитку психомоторних (мовно-моторних), перцептивних, мнестичних, розумових здібностей індивіда, які під впливом змісту діяльності, зокрема трудової, набувають спеціальної спрямованості й трансформуються в актуальні професійні. В процесуальній саморегуляції психічні (когнітивні) процеси розгортаються переважно як мимовільні, тобто в них - більшою чи меншою мірою - відсутній свідомий контроль. Головне в особистісній саморегуляції - цілепокладання. Саме ціль є тією ланкою саморегуляції, яка весь час усвідомлюється. Однак «образ-ціль»впливає не тільки на загальну спрямованість діяльності, що усвідомлюється, а й на особливості формування й роботи інших ланок процесу саморегулювання. Таким чином, «образ-ціль», «образ-результат», «образ-значущі умови» - це головні базові регуляційні опори, які дають можливість здійснювати усвідомлений контроль за виконанням діяльності. У
|
