МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Сучасна якість українського суспільства вимагає відповідального переоцінювання системи його власних інтересів, формування нової свідомості, що базується на національній українській культурі.

Будь-яка національна культура стає по справжньому значущою тільки тоді, коли переростає вузько локальні рамки, сприймається іншими націями. Мистецтво, що проростає на рідному ґрунті, бере з народного джерела відтворену протягом віків філософську систему, ясність, метафоричну зумовленість і на цих засадах виявляє свою неповторну індивідуальність, утверджуючи національну самобутність у широкому світовому контексті.

Кожен розвинутий індивід вивчає своє національне коріння, свою етнічну неповторність, заглиблюючись у культурні відносини своєї нації з іншими, такими ж неповторними і своєрідними. Етнос несе в собі не тільки відбиток навколишнього середовища, але й минуле, що формує певні стереотипи.

Немає однакових людей – немає однакових культур. Тому, щоб пізнати чужу культуру, необхідно заглянути в коріння української національної культури, побачити й зрозуміти її завжди суперечливий розвиток. Прагнення осмислити місце своєї культури – це здорове національне почуття, утверджувати яке покликана українська інтелігенція.

Українська національна культура – це загальнолюдське надбання. Це неповторний феномен у гамі таких же феноменів у яких проявляється національний характер, національна індивідуальність, без яких світ народів був би, за висловом Д.С.Лихачова, «дуже нудним і сірим».

Українська культура належить до європейського кола культури, де традиційно вищою цінністю визнавалися свобода і значущість особливості. Саме визначення особистості як основної цінності національної культури може забезпечити прогресивний культурний розвиток країни. Культура виступає водночас і як мирило цивілізаційності етносу, і як форма та зміст внутрішнього зв'язку поколінь. Процес створення і передавання всього найкращого, формування культурної традиції є своєрідною потребою кожної нації. Протягом усього часу свого існування український народ творив культуру, яка постійно збагачувалась, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції.

Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства та формування національної самосвідомості. Визначення сутності, змісту та визначальних етапів еволюції національної культури є основними завданнями сучасної української культурологічної науки.

У вивченні навчального модуля «Історія української культури» розкривається розвиток української культури, досліджується її сучасний стан.

Предмет навчального модуля: Історія української культури у її взаємозв'язках зі світовою культурою, розгляд досягнень українського народу в галузі матеріальної та духовної культури упродовж тривалої боротьби за національну незалежність та власну державність.

Завдання навчального модуля:

- дати студентам необхідний мінімум теоретичних знань про українську культуру як систему потенційних та актуальних цінностей, їх зміст та функціонально-рольове призначення у системі суспільних відносин;

- допомогти гармонійному поєднанню спеціальних і гуманітарних знань, сприяти формуванню професійної етики і моральності;

- виробити здатність до творчого, критичного, свідомого сприйняття різноманітних напрямів та течій в українській культурі;

- виробити свідоме сприйняття соціально-перетворюючих функцій культури;

- сприяти підвищенню національного виховання у студентської молоді.

Студенти повинні знати:

- предмет, об’єкт, структуру історії української культури;

- досягнення українського народу на кожному історичному етапі з часів первісної доби і до наших днів;

- специфіку української культури як складової частини світового культурного процесу;

- закономірності розвитку вітчизняної культури, ураховуючи у своїй діяльності сучасні проблеми збереження та ефективного використання культурної спадщини;

- досягнення провідних наукових концепцій українських культурологів, оскільки цим характеризуються етапи розвитку національної історії;

- різноманітність художніх течій;

- надбання української культури.

Студенти повинні вміти:

- вільно орієнтуватися в процесах розвитку української культури як оригінальної гілки слов’янської та світової культури;

- орієнтуватися в культурному середовищі сучасного українського суспільства;

- розвивати свої творчі здібності на основі духовних цінностей національної культури;

- уміти орієнтуватися в художньо-естетичній і моральній проблематиці, вміти застосовувати їх у своїй практичній діяльності. Що визначатиме фахівця як інтелігентну, освічену особистість.

- збагачувати власну духовну культуру через самоосвіту.