Економічна сутність доходу підприємства

Згідно з Законом України "Про підприємства" в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отри­мання відповідного доходу (прибутку).

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприєм­ства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва та реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Доходність підприємства є одним із найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан. Такий показник відображує мету підприємницької діяльності. Окрім керівництва фірми та колек­тиву, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а та­кож державні органи, насамперед податкову службу, фондові, біржі, які здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Основний результат діяльності підприємства визначається з до­помогою цілого ряду показників, які поділяються на абсолютні та відносні. До абсолютних показників відносять прибуток підприєм­ства, який іноді ототожнюють з поняттям "доход", а до відносних – рентабельність підприємства.

Ототожнювати доход з прибутком підприємства неправильно. Поняття "доход" широко застосовується як на макроекономічному рівні, так і в побуті. Можна говорити про національний доход держа­ви, доход громадянина, доход підприємства та ін. Але зміст доходу при цьому не однозначний. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Разом з тим під поняттям "доход" розуміють фінансовий показник, який визначається як різниця між виторгом, отриманим від підприємницької діяльності, та матеріальними витратами (включаючи ви­трати, що прирівнюються до цих). Таке визначення доходу може бути правильним з точки зору макроекономіки, але стосовно окремого підприємства воно є суперечливим. Річ у тім, що в даному визначенні заробітна платня розглядається тільки як елемент доходу, а не різно­вид витрат. На підприємстві ж заробітну платню можна розглядати як з одного, так і з іншого боків. Це залежить від форми власності на фактори та результати виробництва. Як доход заробітна платня розгля­дається тоді, коли вона виплачується основним працівникам, котрі є власниками підприємства. Це стосується переважно індивідуальних, сімейних та колективних підприємств. Як витрати заробітна платня розглядається тоді, коли вона виплачується найманим працівникам (підприємства приватні, спільні, державні та ін.). Таке розуміння до­ходу та заробітної платні в ньому або поза ним, також не є вдалим. Економічна сутність заробітної платні не може змінюватись залежно від форми власності.

З практичної точки зору показник "доход" означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вира­хування податків, може бути використана на споживання та інвесту­вання. Таким чином, доход є виручкою підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Загальна сума доходу визначається так:

, (4.19)

де Ді – сумарне значення доходувід усіх видів діяльності підприємства;

Д₁ – виручка від реалізації виготовленої підприємством продукції (послуг) або кошторисна вартість зданих замовнику об'єктів;

Д₂ – інші операційні доходи (доходи від операційної оренди, від операційних курсових різниць, від реалізації оборотних активів);

Д₃ – фінансові доходи (отримані від інвестицій в асоційовані, дочірні, або спільні підприємства, дивіденди, відсотки та ін. доходи, отримані від фінансових інвестицій тощо);

Д₄ – інші доходи (доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів тощо).