Петербурзький період

У кінці березня 1858 р. приїхав до Петербург.

Бере активну участь у громадському житті, часто виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні, склав і видав для них “Буквар южнорусский”, зближується з уже відомими і прославленими російськими письменниками Тургенєвим, Лєсковим, Аксаковим, Полонським, Чернишевським, Майковим, діячами польського визвольного руху.

 

Бере участь і в українському житті Петербурха, зокрема у виданні альманаху “Хата”, у підготовці журналу “Основа”, підтримує молодих письменників, зокрема Марка Вовчка.

.

Влітку 1859 р. отримав дозвіл на відвідання батьківщини. Поїхав, маючи на меті вибрати місце для постійного мешкання в Україні. Та донос на богохульство поета призвів до арешту, а після місячного ув’язнення заборони виїздити в Україну.

Лірика останніх років

Творчість все більше набирає рис пророчої. В біблійних пророцтвах поет відчував співзвучну емоційну піднесеність, влучність слова.

Цікавим є той факт, що після повороту із заслання Шевченко подарував своєму другові Кулішу два Євангелія. Сам вибір подарунку – знаменний. А ще знаменніший є епіграф, виписаний на одному з тих Євангелій російською мовою:

Не погасай, мое светило,

Туман дешевый розганяй,

Живи меня твоею силой

И путь тернистый, путь унылый

Небесным светом озаряй.

Пошли на ум твою святыню,

Святым наитием напой –

Да провещаю благостыню,

Что заповедана тобой.

 

Драгоманів сказав, що Шевченко в основі своєї творчості був біблійцем аж до смерті.

Біблійні сюжети

Поеми “Саул”, “Во Іудеї, во дни они”, “Марія” та ін.

В них оповідання з Біблії стали відправною точкою творчості. Спираючись на біблійне оповідання, поет доносить до читача власні роздуми з тієї чи іншої проблеми.

Так, в “Саулі”, “Во Іудеї…” підноситься думка, що в своєму рабському становищі винні люди “серцем голі догола! Раби з кокардою на лобі! Лакеї в золотій оздобі… Онуччя, сміття з помела Єго величества.”, винен сам народ, що “дивиться та дивується”, як з’являються земні царі, утверджується думку, що в слабкості і пасивності народу криється сила царів.

Завершена ця тема у поезії “О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі, нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди – не собаки!”

Пророцькі тенденції

Бере на себе місію пророка, хоч прекрасно обізнаний з його трагічною долею. Він пророк-застерігач, пророк-оракул.

У цей час виступає від імені трьох пророків: Ісайї, Єзекиїла та Осії.

 

Звертаючись до пророцтв Єзикиїла та Осії, автор пов’язує гнівну інвективу з вірою в неминучу перемогу правди. Сповнена обурення патетична мова біблійних пророків виявилася співзвучною викривальній патетиці автора “Осії”, який пророкував оновлення Самарії через очищення і навернення до Бога. Так і Україна, що пов’язла в зрадах (починаючи від Богдана), осквернена панами і вірою в царя, згине, якщо не опам’ятається. Але

правда оживе,

Натхне, накличе, нажене,

Не ветхеє, не древлє слово

Ростліннеє, а слово нове

Між людьми криком пронесе

І люд окрадений спасе

Од ласки царської.

А в наслідуванні пророку Ієзекіїлу поет прорече:

Вітер з поля

Дихне, погне і полама,

І ваша злая своєволя

Сама скупається, сама

В своїй же крові. Плач великий

Вомісто львичиного рика,

Почують люди, і той плач

Межи людьми во притчу стане –

Самодержавний отой плач.

Ісайя – найбільший біблійний поет. Шевченкові найближче з його пророцтв – пророцтво народного щастя і того благословення, якими позначиться прихід Месії (українського Вашінгтона!).

У Ісайї в основі пророцтва лежить туга патріотичного серця поета. Саме цю тугу найкраще зрозумів Шевченко і передав своєму народові, що мусить оновитися. Єдине, що вніс автор у подражаніє: картина народного щастя дістала соціально-політичну основу.

 

Пророцтво Ісайї звучить і в поезії “І Архімед, і Галілей”, в якій йдеться про щасливе майбутнє українського народу:

Буде бите

Царями сіянеє жито,

А люде виростуть, Умруть

Ще не зачатії царята.

А на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,