Номінальні та реальні макроекономічні показники. Дефлятор ВВП та інші індекси цін. Дефлювання та інфлювання ВВП та інших макропоказників

Макроекономічні показники підраховуються, як правило, у вартісній або грошовій формі. Отже якщо їх рахувати в поточних фактичних ринкових цінах або за номіналом, то неможливо визначити реальні або фізичні зміни в обсягах виробленої продукції та послуг. Їх будуть спотворювати зміни у поточних фактичних цінах (інфляційні або дефляційні).

З метою, так би мовити, „очищення” від впливу зміни цін (їх підвищення або зниження) застосовуються операції відповідно дефлювання – у разі підвищення цін та інфлювання – у разі зниження цін у поточному статистичному періоді.

Отже, для визначення реальних обсягів ВВП, ВНД та інших макропоказників треба номінальні їх значення (у поточних фактичних цінах) поділити на загальні або середні індекси зростання (зниження) цін за той самий статистичний період. Наприклад, реальний ВВП можна розраховувати за формулою

, (2.14)

де ВВП_реал. – валовий внутрішній продукт реальний;

ВВП_ном. – валовий внутрішній продукт номінальний.

При цьому більшість індексів цін обраховуються за однаковою методологією – як співвідношення між вартістю певного набору („кошика”) товарів та послуг, вироблених і реалізованих у поточному році (періоді t) та вартістю цього самого кошика товарів і послуг у базовому – попередньому році (у періоді t-1). Тому будь-який індекс цін у періоді t розраховується за формулою

. (2.15)

Інший спосіб визначення реального ВВП та інших макропоказників – це підрахування у порівняльних (постійних) цінах, тобто у фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Такий рік називається базовим роком. Цей спосіб застосовується для визначення змін реального ВВП за більш тривалий (більший, ніж один рік) період.

Розраховуються різні індекси цін: загальний або середній індекс цін ВВП (дефлятор – інфлятор ВВП), індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції, індекс цін на будівельно-монтажні роботи тощо.

Найбільш узагальнюючими є дефлятор – інфлятор ВВП та індекс споживчих цін (індекс Ласпейреса). Останній відображує зміни загального (середнього) рівня цін і тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він розраховується на базі: по-перше, даних, одержуваних через спостереження цін і тарифів на споживчому ринку, по-друге, даних вибіркового обстеження типових домогосподарств щодо структури їхніх фактичних витрат на споживання за так званим споживчим кошиком – переліком товарів та послуг, найбільш вживаних домогосподарствами. З 2007 року цей кошик нараховує 296 найменувань товарів та послуг. Для порівняння: у Великій Британії споживчий кошик нараховує 350 найменувань, у Німеччині – 475, у США – 300 і т.д.

На кожний товар чи послугу цього кошика розраховується питома вага в бюджеті типової сім’ї. Тому ціна споживчого кошика визначається сумою цін на всі 296 товарів чи послуг з урахуванням питомої ваги кожного товару.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс Ласпейреса визначають за формулою

∙100%, (2.16)

де і - рівень цін -го блага (товару) відповідно в базовому (0) та поточному (1) роках;

- кількість -го блага в базовому році.

Дефлятор-інфлятор ВВП або індекс Пааше характеризує динаміку загального або середнього рівня цін за всіма основними групами товарів: споживчими, інвестиційними, товарами, які закуповує держава і товарами, що експортуються.

Індекс Пааше (Ір) визначається за формулою

, (2.17)

де - кількість -го блага, спожитого в поточному періоді.

Якщо замість -го блага підставити весь набір благ, що вміщує в собі ВВП, то матимемо індекс – дефлятор або інфлятор ВВП.

Оскільки добуток означає номінальний ВВП, а добуток - реальний ВВП, то формула дефлятор-інфлятор ВВП матиме вигляд

. (2.18)

Від індексу споживчих цін, дефлятор-інфлятор ВВП відрізняється тим, що, по-перше, він відображує зміни цін на всі основні групи вироблених товарів і послуг, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін – лише зміни цін на товари і послуги, які купують домогосподарства. По-друге, дефлятор-інфлятор ВВП враховує лише ціни на вітчизняні товари і послуги, а ІСЦ – як на вітчизняні, так і на імпортні товари і послуги. По-третє, якщо ІСЦ обраховується для незмінного набору товарів і послуг („споживчого кошика”), то в разі обчислення дефлятора-інфлятор ВВП враховуються зміни, які відбуваються в структурі всього ринкового кошика товарів і послуг у поточному періоді.

Частково недоліки індексів Ласпейреса та Пааша усуває інтегральний індекс Фішера, за формулою

, (2.19)

де - індекс Фішера;

- індекс Ласпейреса;

- індекс Пааше.

На основі реального ВВП розраховується індекс зростання або скорочення фізичного обсягу виробництва та індекс змін (приросту) зростання або скорочення, у процентах за формулами:

(2.20)

 

, (2.21)

де ∆ВВП_реал. – різниця між ВВП реальним у поточному році і ВВП реальним у базовому (попередньому) році.

Разом з тим наведені вище макропоказники як ринкові, що відбивають грошову форму вартості, залишають поза увагою багато інших важливих аспектів господарської діяльності. По-перше, показник ВВП та інші похідні від нього показники, не враховують зміни в стані природного довкілля; по-друге, ігнорує такий важливий компонент добробуту населення як вільний час, необхідний для відпочинку, спілкування з сім’єю, природою і задоволення інших потреб; по-третє, не повністю відображує результати господарської діяльності, що створюються у тіньовій економіці, яка у деяких країнах досить суттєва. Отже, ці проблеми макропоказників можна обговорити на семінарських заняттях.