Напрям, форми та методи виховної роботи із засудженими.

 

3.1. Поняття соціальної, виховної та психологічної роботи із засудженими.

Закон України № 27-13-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 року, покладає на персонал ДКВС зобов’язання неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених та ув’язнених (ст.16 КВК України).

Цей принцип гуманізації та особистісного підходу відображений у Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України від 25.04.2008 р. №401/2008, а також у кримінально-виконавчому законодавстві України.

Як наголошують науковці, педагоги, психологи зокрема О.Л.Карман у статі: «Готовність персоналу пенітенціарної служби України до соціально-виховної роботи із засудженими як предмет діагностичного дослідження». «Одним із провідних засобів досягнення мети пенітенціарного процесу – виправлення та ресоціалізації засуджених – чинне кримінально-виконавче законодавство України визначає соціально-виховну роботу. Така позиція законодавця повністю відповідає основним ідеям реформування сучасної пенітенціарної системи України, що полягає, передусім у соціальній переорієнтації та педагогізації процесу виконання і відбування покарань.

Отже, одним із приорітетних напрямів діяльності Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України є підготовка персоналу органів та установ, що належить до її управління, до соціально-виховної роботи із засудженими».

Крім того створення умов для повернення людини до суспільства є головним завданням усього пенітенціарного персоналу.

Даний вид пенітенціарної діяльності, як зазначає вітчизняний фахівець в галузі кримінально виконавчого права А.Х. Степанюк, що «У процесі виправлення засудженого, соціально-виховної робота складається з двох чинників – виховної та соціальної роботи які тісно пов’язані між собою і виступають як єдине ціле»

Адже більшість науковців також не розглядають окремо соціальну і виховну роботу. Хоча той же А.Х. Степанюк і зазначає, що: «соціальна робота це специфічний вид комплексної діяльності соціологівпо наданню соціальної допомоги, спрямованої на забезпечення всебічної життєдіяльності осіб,позбавлених волі, відтворення нових та збереження існуючих корисних навичок, збереження і зміцненняздоров’я, та відновлення та розвиток соціальних зв’язків»

Так на сьогодні існують основні напрямки у сфері соціальної роботи із засудженими, а саме:

- консультування i надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної,правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги;

- здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ таподолання таких наслідків;

- розробка та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій,психологічного та фізичного стану засуджених, які позбавлені волі;

- сприяння громадським організаціям, іншим об'єднанням громадян у реалізації ними власнихсоціально-значущих ініціатив i проектів;

- забезпечення дотримання соціальних стандартів i нормативів умов життєдіяльності, морального,психологічного та фізичного стану засуджених до позбавлення волі.

Ми також будемо розглядати соціальну і виховну роботу як єдине ціле, оскільки:

- будь-яке соціальне обслуговування засуджених до позбавлення волі має здійснюватись в першучергу у порядку зазначеному у кримінально-виконавчому законодавстві та інших нормативно-правовихактах. І якщо пригадати ст. 123 КВК України в якій соціально-виховнр робота також розглядається якєдине ціле;

- нажаль соціологів, соціальних працівників для роботи в місцях позбавлення відомчі ВНЗ, якідіють в Державній пенітенціарній службі України не готують, а як бачимо з вище наведених напрямків усфері соціальної роботи із засудженими, що персонал повинен мати відповідні теоретичні знання іпрактичні вміння та навички.

Пригадаймо, що відповідно до статі 6 чинного КВК України передбачено, що:

виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості тастворюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

ресоціалізація – свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного членасуспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя всуспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Основними засобами виправлення та ресоціалізації засуджених є:

- встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим);

- суспільно - корисна праця;

- загальноосвітнє і професійно-технічне навчання;

- соціально-виховна робота;

- громадський вплив.

Також необхідно пам’ятати, що засоби виправлення і ресоціалізації засуджених повиннізастосовуватися з урахуванням:

- виду покарання,

- особистості засудженого,

- характеру,

- ступеня соціальної небезпеки і мотивів вчиненого злочину,

- поведінки засудженого під час відбування покарань.

Соціально-виховна робота із засудженими будується на основі принципів дотримання основних прав і свобод людини, гуманізму, законності, пріоритету мети виправлення при виконанні покарань, стимулювання соціально-корисної ініціативи засуджених, широкої участі громадськості у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених.

Тому персонал ДПтС України повинен знати особливості соціально-виховної роботи із засудженими.

Згідно статі 123 чинного кримінально-виконавчого кодексу України соціально-виховна робота – це цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Отже, соціально-виховною роботою із засудженими повинні займатися всі співробітники УВП із залученням представників соціальних інституцій, проте для безпосередньої її організації та проведення окремо функціонують соціально-психологічні служби, діяльність яких регламентується Положенням, затвердженим наказом ДДУПВП від 17.03.2000 №33.

Також до даного виду діяльності можуть залучатися державні, громадські, благодійні та релігійніорганізації.

Психологічна робота з засудженими – це професійна діяльність психологів щодо наданнязасудженим психологічної допомоги.

Психологічна робота із засудженими проводиться відповідно до наказу ДДУПВП від 05.06.2007 №145 «Про затвердження положення про психолога УВП та слідчого ізолятора».

3.2. Напрями, форми та методи виховної роботи із засудженими

Згідно ст.124 КВК, соціально-виховна робота в УВП повинна здійснюватися за такими напрямками:

- правове виховання;

- трудове виховання;

- морально-естетичне виховання;

- фізкультурно-оздоровче виховання;

- санітарно-гігієнічне виховання;

- соціально-світоглядне виховання;

- релігійне (духовне) виховання.

Правове виховання засуджених є одним із основних напрямків виховної роботи.

Під правовим вихованням розуміють сукупність виховних заходів, що спрямовані на виховання узасуджених здібностей правильно розуміти сутність та призначення законів, на виховання стійкогопереконання в необхідності їх дотримання.

Форми правового виховання засуджених:

- лекції, бесіди, диспути, конференції з основ правових знань;

- юридичні консультації;

- наочна інформація на правову тематику;

- розгляд заяв, пропозицій та скарг засуджених;

- прийом засуджених з особистих питань;

- засідання спостережних комісій з питань умовно-дострокового звільнення, переведення до - установ інших видів режиму, переведення до приміщень камерного типу;

- вечори запитань та відповідей;

- радіо, телебачення, кінофільми, періодична преса.

До проведення правового виховання засуджених залучаються представники прокуратури, судді,адвокати, Центрів зайнятості, спостережних комісій при органах виконавчої влади, Центрів соціальнихслужб для молоді.

Трудове виховання засуджених – це система виховних заходів, які передбачають залученнязасуджених до трудової діяльності з метою їх підготовки до участі після звільнення в суспільно-корисній праці.

При організації друдової діяльності слід виходити з того, що вона не має мети кари, не єелементом кримінального покарання, а входить в систему заходів виховної дії.

Трудова діяльність в умовах виправної установи має особливості, основними з яких є:

- регламентація її нормами кримінально-виконавчого законодавства;

- негативне ставлення до цієї діяльності білышості засуджених колонії;

- обмежений вибір трудової професії.

Ефективність виправлення засуджених в трудовій діяльності досягається шляхом вирішенняконкретних завдань, приведених в певну систему.

Важливою соціаль-педагогічною вимогою до організації трудової діяльності є врахуванняінтересів засуджених.

Форми трудової діяльності у пенітенціарному закладі вельми різноманітні. Серед численних формцієї діяльності можна виділити наступні: трудові доручення i завдання; співпраця трудових колективівпрацівників з виробничим колективом засуджених; економічні й виробничо-технічні конференції,суспільні огляди i рейди; виробничі збори; вечори, присвячешні різним професіям; школи передовогодосвіду; раціоналізація та винахідництво.

Особливості праці засуджених регламентуються главою 18 КВК України «Праця засуджених допозбавлення волі» (ст.118-122 КВК України).

Згідно ст. 119 КВУ України: Умови праці засуджених до позбавлення волі.

1. Для ociб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не можеперевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початкуi закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи увихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

2. 3 урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облікробочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

3. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки iвиробничої caнітарії, встановлених законодавством про працю. [

Якщо ж засудженні не мають робітничої професії, за якою вони могли б бути працевлаштовані в колонії, ім надається можливість підготовки на курсах професійного навчання робітників в спеціально професійно-технічному училищі яке функціонує при установі, а також на виробництві.

Морально-естетичне виховання засуджених – це система різноманітних виховних заходів, які спрямовані на виявлення та нейтралізацію негативних моральних якостей, переконань, поглядів, звичок і прищеплення засудженим загальнолюдських, гуманістичних цінностей, ідеалів добра, справедливості, совісті, честі, тобто формування духовної особистості.

Відносно засуджених морально-естетичне виховання в першу чергу повинно бути спрямоване на боротьбу з проявами «субкультури», злочинних традицій, формування навичок позитивної поведінки, добропорядного відношення між засудженими і засудженими і співробітниками УВП, вмінь власноручно примножувати культурні надбання народу і керуватися естетичними принципами в повсякденному житті.

Основними формами морально-естетичного виховання є:

- мистецька діяльність;

- гуртки за інтересами;

- знайомство з творами мистецтвом;

- художня самодіяльність;

- участь у культурно-масових заходах;

- тематичні вечори та конференції;

- виставки робіт;

- радіо, музика, телебачення, кіно та інше.

Релігійне виховання засуджених – це система методів і засобів впливу на людину з метою прилучення її до життя згідно з основами релігійної моралі, засвоєння її основних законів, формування на їх основі таких моральних почуттів, як милосердя, співпереживання, добропорядність, поважне ставлення до людей.

Згідно Конституції України, а також Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожна людина, в тому числі засуджений, має право на свободу совісті та віросповідання. З метою реалізації цього права ст.128 КВК України визначає порядок організації та проведення Богослужінь і релігійних обрядів у колоніях.

В наш час УВП відвідують численні релігійні організації: Українська Православна Церква, Українська Православна Церква (Київський Патріархат), Українська Автокефальна Православна Церква, Римо-католицька Церква, Українська Греко-католицька Церква, Євангельські християни-баптисти, Християни віри Євангельської, Адвентисти сьомого дня, Свідки Єгови, юдеї та мусульмани.

Основними формами релігійного виховання в УВП є:

- богослужіння, молебні, треби;

- духовні бесіди із засудженими;

- спілкування з одновірцями;

- релігійні концерти;

- читання духовної літератури, перегляд релігійних відеофільмів, прослуховування аудіозаписів;

- відвідування занять у недільній школі.

Фізкультурно-оздоровче виховання - система фізкультурно-спортивних і оздоровчих заходів, які проводяться в УВП з метою укріплення здоров’я, розвитку фізичних сил і морально-вольових якостей, формування в них навичок суворого дотримання санітарно-гігієнічних правил, профілактика захворювань.

Фізкультурно-оздоровче виховання здійснюється у формах:

- ранкова фізична зарядка;

- виробнича гімнастика;

- спортивні гуртки та секції;

- спортивні змагання.

Санітарно-гігієнічне виховання – це сукупність виховних впливів, спрямованих на підвищення санітарно-гігієнічної культури осіб, позбавлених волі.

Санітарно-гігієнічне виховання здійснюється у формах:

- огляди санітарного стану відділень СПС та засуджених;

- організація прибирання приміщень, прасування одягу, миття у лазні тощо.

Соціально-світоглядне виховання – це сукупність заходів, спрямованих на формування у засудженого правильного світогляду, розумних потреб, своєчасне усунення негативних нахилів та звичок.

Воно здійснюється у формах:

- перегляд телепередач, прослуховування радіопередач, читання книжок;

- проведення бесід, лекцій, вікторин, конкурсів, інтелектуальних ігор.

В умовах УВП соціально-виховна робота із засудженими здійснюється в наступних формах:

- індивідуальні;

- групові;

- масові.

До індивідуальних форм виховного впливу на засуджених належать різні за видами тапризначенням індивідуальні бесіди (ознайомча, формуюча та інші), консультації, особисті доручення,звіти засуджених на засіданнях ради колективу засуджених установи та відділення або атестаційноїкомісії, розробка індивідуальних планів самовиховання засуджених тощо.

Групові форми менше персоніфіковані, ніж індивідуальні. Реалізуючи ці форми, співробітникиколонії впливають не на особистість безпосередньо, а на групу. “Виховання особистості черезколектив” - саме в цьому головна суть групових форм. Особливість виховного впливу цих формполягає в тому, що людина як суспільна істота залежить від думки колективу про нього, а колектив в свою чергу може схвалювати ту чи іншу поведінку людини.

Груповими формами прийнято вважати такі, де кількість задіяних засуджених коливається від 2 довідділення СПС.

Масові форми виховного впливу найменш персоніфіковані. До них належать: загальні збори засуджених, масові культурні заходи (перегляд кінофільмів, виступи художньої самодіяльності, концерти та вистави у клубі), а також масові спортивні заходи (спортивні змагання між відділеннями)

Також відповідно до наказу ДДУПВП № 116 від 17.06.2004. “Про затвердження Положення про порядок реалізації у виправних колоніях програм диференційованого впливу на засуджених до позбавлення волі ” в УВП реалізуються такі програми диференційованого впливу на засуджених:

1. «Підготовка до звільнення» (підготовка засуджених до звільнення з УВП та їх подальшого життя на волі – безпосередньо здійснює начальник відділення СПС, психолог та інспектор з підготовки до звільнення);

2. «Подолання алкогольної та наркотичної залежності» (допомога засудженим подолати алкогольну чи наркотичну залежність і вилікуватися від хронічного алкоголізму чи наркоманії – безпосередньо здійснює нарколог, психіатр, психолог, начальник відділення СПС);

3. «Творчість» (виявлення та розвиток творчих здібностей засуджених: літературних, музичних, декоративно-прикладних, акторських – безпосередньо здійснює начальник відділення СПС, інспектор та старший інспектор відділу соціальної роботи);

4. «Духовне відродження» (задоволення духовних потреб засуджених, насамперед, релігійних – здійснює начальник відділення СПС, представники релігійних організацій);

5. «Правова просвіта» (надання засудженим необхідних правових знань – безпосередньо здійснює начальник відділення СПС, інспектор, старший інспектор відділу соціальної роботи, інспектор з підготовки до звільнення);

6. «Освіта» (загальноосвітнє навчання засуджених – безпосередньо здійснюють працівники загальноосвітньої школи при УВП);

7. «Професія» (професійно-технічне навчання засуджених - безпосередньо здійснюють працівники ПТУ при УВП);

8. «Фізкультура та спорт» (прищеплення засудженим навичок здорового способу життя, залучення до занять фізкультурою та спортом – безпосередньо здійснюють начальники відділень СПС, інспектор, старший інспектор відділу соціальної роботи).

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в УВП, враховується при визначенніступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Крім того, розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких длязасуджених є обов’язковою: суспільно-корисна праця, ранкова фізична зарядка, загальноосвітнєнавчання засуджених, які не мають середньої освіти тощо.

Методи соціально-виховної роботи із засудженими.

У пенітенціарній педагогіці під методами СВР розуміється сукупність способів безпосереднього та опосередкованого педагогічного впливу на мислення, почуття та волю, поведінку засудженого з метою формування і виправлення його свідомості та досвіду поведінки, позитивних особистісних рис і якостей.

Ці методи умовно можна розділити на чотири групи:

1. Методи впливу на свідомість:

- переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух.

2. Методи впливу на поведінку:

- вправа, доручення, вимога, контроль.

3. Методи мотивації і стимулювання поведінки:

- змагання, критика, примус, довіри, покарання, заохочення.

4. Методи виявлення результатів виправлення:

- спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, анкетування, аналіз документації, психологічні тести.

Соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється на підставі індивідуальних програм, які складаються на підставі класифікацій засуджених за їх соціально-психологічною(особистісною) характеристикою та реалізуються за допомогою програм диференційованого виховноговпливу.

З метою контролю за результатами реалізації індивідуальних програм роботи із засудженими,фіксації соціально-виховних та психологічних заходів ведуться: у виправних колоніях – Щоденникіндивідуальної роботи із засудженим, у виховних колоніях – Щоденник соціально-виховної роботи іззасудженим неповнолітнім.

Таким чином, соціально-виховна робота із засудженими глибоко зачіпає внутрішній світ засудженого, викликає найбільш активну реакцію, яка дозволяє повною мірою судити про результативність виховного впливу. Вона дозволяє сформувати правильне відношення засудженого допокарання, до суспільно-корисної праці, виховних заходів, до самого себе та до інших людей.

 

1. Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під соціально-виховною роботою із засудженими

2. Що розуміють під засобами виправлення та ресоціалізації засуджених.

3. Надайте коротку характеристику засобам в виправлення та ресоціалізації.

4. Розкрийте напрямками соціально-виховної роботи із засудженими

5. Що розуміють під формами соціально-виховної роботи із засудженими?

6. Охарактеризуйте методи соціально-виховної роботи.

2. Завдання для самостійного опрацювання:

1. Опрацювати та законспектувати ст.:125, 126, 127, 128, 129, 149 КВК України

Лекція 4. Тема: Психологічні особливості засуджених до позбавлення волі

План