Методичні рекомендації. Розгляд першого питання теми треба починати з визначення вини в Кримінальному Кодексі (ст

Розгляд першого питання теми треба починати з визначення вини в Кримінальному Кодексі (ст. 23), потім слід розкрити її психологічний і соціальний зміст. Далі доцільно викласти сутність принципу суб’єктивного ставлення, розкрити відмінність його від принципу об’єктивного ставлення і на цій підставі показати значення вини за кримінальним правом. Тут також потрібно назвати критерії розподілу вини на форми і види, показати значення такого поділу, а потім, виходячи із тексту ст. 24 КК, дати визначення умислу, назвати його види.

Відповідь на друге питання рекомендується почати з визначення прямого умислу, а потім перейти до його докладної характеристики. При цьому необхідно розкрити інтелектуальний і вольовий моменти прямого умислу. Аналізуючи інтелектуальний момент, слід показати, що розуміється під поняттям усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння. Особливу увагу необхідно приділити питанню про особливості передбачення винним наслідків вчиненого суспільно небезпечного діяння. Характеризуючи вольовий момент прямого умислу, слід показати, що потрібно розуміти під “бажанням” настання суспільно небезпечних наслідків, і на конкретних прикладах із судової практики показати, в яких випадках можна говорити про наявність прямого умислу.

Після цього треба вказати на особливості змісту прямого умислу в злочинах із формальним складом. При цьому слід мати на увазі, що оскільки об’єктивна сторона формальних складів не включає в себе суспільно небезпечні наслідки, то, виходячи з цього, і психічне ставлення до них не може входити до змісту умислу. Стосовно таких складів воля винного може бути спрямована тільки на вчинення або невчинення ним суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності).

При відповіді на третє питання слід розкрити інтелектуальний і вольовий моменти непрямого умислу. Тут важливо показати, чим відрізняється непрямий умисел від прямого за характером передбачення винним суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Характеризуючи вольовий момент непрямого умислу, слід показати, в чому виявляється свідоме припущення винним настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності і чим за вольовим моментом відрізняється непрямий умисел від прямого.

Особливу увагу слід приділити питанню про відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості, враховуючи, що в юридичній літературі немає єдності поглядів з цього питання. Цю відмінність необхідно проводити як за інтелектуальним, так і за вольовим моментами, а також проілюструвати її прикладами із судової практики.

 

Нормативні акти та література:

 

1. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
2. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2010. / Гуторова Н.О., Житний О.О. - Х.: «Одисей» 2011.
3. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. Комент. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін..; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 4-те, допов. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
4. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін..; за ред.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с.
5. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, Издательство ВГУ, 1974.
6. Злобин Г.А., Никифоров Г.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972.
7. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Харків: УкрЮА, 1991.
8. Филановский И.Г. Социально–психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л.: Изд. Ленингр. ун–та, 1970.
9. Картавцев В. Кримінально–правове значення наміру як ознаки суб’єктивної сторони злочину // Рад.право – 1988 – № 6 – с.61–63.
10. Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. – М.: Профессиональное образование, 2002.
11. Селезнев М. Умысел как форма вины. // Российская юстиция. – 1997 – № 3 – С. 11–12.

Т е м а 13: Необережність та її види.

П Л А Н

Вступ.

1. Поняття необережності як форми вини. Її види.

2. Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний і вольовий моменти. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

3. Злочинна недбалість та її критерії. Відмежування злочинної недбалості від казусу.

Висновок.