Дескриптори якоряНа мові HTML гіперпосилання на іншу Web-сторінку створюється за допомогою дескриптора якоря <a>. Цей дескриптор містить декілька параметрів, найбільш важливим з яких є параметр href. Цей параметр задає адресу URL цільового документа або відносну адресу URL без зазначення Web-сервера і каталогу. Ці значення можуть успадковуватися від відповідних значень поточної сторінки. Наприклад, можна використовувати наступний дескриптор якоря. У нас є різноманітний асортимент <a href=“prod.html”>товарів</a>, серед яких можна вибрати потрібні. У цьому прикладі посилання вказує на сторінку, розташовану на тій ж машині й у тому ж каталозі, що і поточна сторінка. Крім розташування й імені Web-сторінки, у дескрипторі якоря можуть бути зазначені параметри запиту. Якщо запит на сторінку містить параметри, то він є запитом на сторінку, що виконується. Запитувана Web-сторінка використовує ці параметри для генерації коду HTML. Параметри запиту передаються у вигляді пар ім'я/значення, які розділені символом амперсанта (&). Список параметрів відокремлюється від імені Web-сторінки знаком питання (?). Наступний запит містить два параметри: ProductID і RateCode. Параметр ProductID має значення 452, а RateCode — значення В. http://www.mystore.com/catalog/products.jsp?ProductID=452&RateCode=B Крім href, важливим параметром дескриптора якоря є target. При виборі гіперпосилання новий документ зазвичай відображається в тому ж вікні броузера, що і вихідний. Однак це не завжди так. При використанні фреймів, що розділяють вікно броузера на прямокутні області, в кожному фреймі відображається окрема сторінка. Більш докладно фрейми розглядаються далі. При використанні фреймів або декількох екземплярів броузера документ, на який вказує гіперпосилання, можна відображати в окремому фреймі або окремому вікні. Фреймам і екземплярам броузера можна надати будь-яке ім'я, однак найчастіше в якості значення параметра target використовуються наступні зарезервовані ім’я.
В наступному прикладі дескриптор якоря вказує на цільове вікно з іменем maindoc. <a href=“chapt1.html” target=“maindoc”> Розділ 2, Основи створення Web-додатків.</a> Форми Наявність форм відрізняє Web-додаток від Web-вузла. Форма (form) у мові HTML — це частина Web-сторінки, в якій користувач може вводити свою інформацію. Форма являє собою набір полів для введення тексту або вибору елементів зі списку. Крім текстових полів, в формі можуть бути присутні кнопки, перемикачі і прапорці. Якщо Web-сторінка містить форму, то броузер буде відображати відповідні керуючі елементи, що дозволяють користувачеві вводити і змінювати значення її полів. Більшість форм містять кнопку, при натисканні якої дані форми передаються Web-серверу в якості частини запиту на наступну Web-сторінку. Web-сервер отримує запит на спеціальну Web-сторінку або виконуючий модуль, який призначено для обробки значень полів форми. В результаті генерується нова сторінка у форматі HTML, яка і відправляється назад броузеру. Загальний принцип обробки форм полягає в тому, що сторінки, що виконуються, використовуються Web-сервером для обробки значень, введених у форму, і генерування нової сторінки HTML. Найчастіше в процесі обробки цих значень об'єкти сервера взаємодіють з базами даних. Для відображення форми в мові HTML використовується дескриптор <form>, що має два основних параметри — method і action. Параметр action задає адресу URL Web-сторінки, яка буде виконувати обробку значень полів форми. Параметр method визначає спосіб передачі даних на сервер. Він може приймати два значення: GET і POST. При використанні значення GET дані всіх полів форми додаються до адреси URL в якості параметрів. Недоліком методу GET є те, що він дозволяє передавати лише обмежену кількість інформації. Більш кращим є метод POST. Метод POST дозволяє розміщати значення полів у спеціальному розділі запиту — області даних. Базова мова HTML включає лише декілька основних елементів форми: <input>, <select> і <textarea>. Дескриптор <select> визначає список, з якого користувач може вибирати значення. Дескриптор <textarea> задає керуючий елемент, що дозволяє користувачу вводити великі блоки тексту. Дескриптор <input> може використовуватися для реалізації різних елементів, таких як кнопки, прапорці, перемикачі або однорядкові текстові поля. Параметр name дескриптора <input> визначає ім'я поля, яке використовується Web-сторінкою при обробці даних форми. Параметр type задає тип керуючого елемента інтерфейсу і тип даних, що вводиться. Найбільш типовими є наступні значення цього параметра.
Наступний фрагмент коду HTML відображає просту форму для отримання реєстраційних даних. <form method=“POST” action=“cgi-bin/logon.pl”> <p>Ім'я користувача: <input type=“text” name=“username” size=”10”></p> <p>Пароль: <input type=“password” name=“password” size=”10”></p> <p>Зареєструватися як:</p> <p> <input type=“radio” name=“Role” value=“Supervisor”>Керівник<br> <input type=“radio” name=“Role” value=“Clerk”>Підлеглий<br> <input type=“radio” name=“Role” value=“Guest”>Гість<br> </p> <p><input type=“submit” value=”OK” name= “LogonBtn”></p> Фрейми Фрейми (frame) — це досить неоднозначний з точки зору використання елемент HTML. Вони поділяють область броузера на прямокутні частини, в кожній з яких відображається окремий документ HTML. Дескриптор набору фреймів визначає кількість фреймів, а також їх розміри або пропорції. Окремі дескриптори <frame> задають параметри кожного фрейму, а саме цільове ім'я і Web-сторінку, яка буде відображатися в цьому фреймі на початку. Після завантаження сторінки з набором фреймів користувач може вибрати гіперпосилання на кожній з відображуваних сторінок. Це посилання може вказувати на новий документ, що буде відображатися в цьому ж фреймі, або на сторінку, що завантажується в інший фрейм. Найчастіше фрейми застосовуються для відображення змісту та основного документа. Фрейм зі змістом зазвичай містить довгий список елементів, в якому кожне гіперпосилання вказує на деяку область на Web-вузлі. При цьому кожна Web-сторінка повинна відображатися у фреймі основного документа. Параметри cols і rows дескриптора <frameset> визначають початковий розмір і кількість фреймів у наборі. Наприклад, значення “20%, 50%, *” задає три фрейми. Перший з них займає 20% екрана, другий — 50%, а третій — те, що залишилося. Замість процентного співвідношення ширина фрейму може бути задана в явному виді. Наступний фрагмент коду HTML визначає просту сторінку зі змістом. Цей зміст відображається в лівому фреймі, що займає 20% екрана. <frameset cols=“20%, 80%”> <frame name=“toc” src=“toc.html”> <frame name=“maindoc” src=“intro.html”> </frameset> Для кожного фрейму задається ім'я. В якості місця відображення документа, на який вказує посилання у фреймі зі змістом, вказується фрейм maindoc. Наприклад, при натисканні на наступне гіперпосиланні у фреймі основного документа буде відображена сторінка chapter1. При цьому вміст фрейму зі змістом не зміниться. <a target=“maindoc” href=“chapter1.html”> Розділ 1. Основи розробки Web-додатків</a>
|
