Соціальні відхилення від поведінкової норми

Говорячи про девіантну поведінку, як вже зазначалося, ми маємо на увазі, насамперед, відхилення від поведінкової норми конкретного індивіда чи групи людей. Разом з тим, необхідно звернути увагу на вирішальну роль соціальних процесів у формуванні поведінки, яка виходить за межі суспільних норм. Тобто, нас повинні цікавити соціальні відхилення – порушення соціальних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю і поширенням [6, с. 25]. Маються на увазі такі негативні прояви у суспільстві як пияцтво, проституція, наркоманія, токсикоманія, злочинність, суїцид, які мають економічне, соціальне та культурологічне коріння та існують сотні і тисячі років. Їх роль і місце у суспільстві визначаються як різко негативні. До того ж девіантні явища мають свої негативні наслідки – соціальні хвороби, неврози, моральну деградацію тощо.

Загалом питання про наслідки соціальних відхилень складні і неоднозначні. Наприклад, як розцінювати пияцтво, яке не несе шкоди оточуючим, дрібні крадіжки продуктів харчування бомжем для того щоб йому не померти з голоду, як відрізнити періодичні сексуальні стосунки жінки з різними чоловіками від проституції тощо.

Однією з передумов соціальної девіантності у молодіжному сучасному середовищі є відсутність можливості молодій особі самореалізуватися, самоактуалізуватися. У нинішній час «процес самореалізації особистості складний і тривалий, а неспроможність індивіда самореалізуватися іноді стає передумовою його маргіналізації» [4, с. 10]. Так було завжди і особливо є актуальним сьогодні.

Соціальні відхилення мають наступні ознаки:

- історична детермінованість;

- негативні наслідки для суспільства;

- відносно масовий і відносно стійкий характер в часі [6, с. 26].

Соціальні відхилення характеризуються спрямованістю і змістом. Суспільство протиставляє соціальним відхиленням організовані засоби боротьби з ними: правові, економічні та моральні санкції [6, с. 26]. З метою попередження та профілактики поведінкового відхилення суспільством застосовуються засоби впливу – правові (адміністративний суд, притягнення до кримінальної відповідальності), суспільні (товариський суд, громадський осуд, профспілки тощо), економічні (зниження заробітної плати, пониження на посаді, посадового окладу), адміністративні (попередження, догана, звільнення з роботи).

З незапам’ятних часів значну роль у житті людини відігравала церква. Релігійне виховання сприяло формуванню світогляду, зміцненню віри, профілактиці негативних явищ і тенденцій у суспільстві. Нажаль з часом церква втратила свою роль боротьбі з негативними суспільними явищами. А демократичні перетворення у країні ще не у достатній мірі підкріплені ефективними важелями боротьби з девіантними процесами. Сучасний лозунг «дозволяється робити все, що не забороно законом» інколи розуміється окремими членами нашого суспільства як вседозволеність. Тому і не дивно, що за темпами поширення наркотиків, пияцтва серед молоді, проституції наша країна на лідируючих позиціях у Європі.

Маючи спільну ґенезу, різні форми девіантної поведінки тісно пов’язані між собою і за дослідженням Я.І. Гілинського мають:

1. відносно стійкий характер взаємозв’язку (насильницькі і корисні злочини, алкоголізація і наркотизація населення, вбивства і самогубства, жіноча злочинність і проституція;

2. взаємозв’язки різних форм поведінки, що відхиляється від загально прийнятої норми, складні, протирічні і часто не відповідають існуючим уявленням, тобто, коли один проступок посилює інший (алкоголізація посилює хуліганство, наркотизм – злочини тощо, проституція поширює венеричні захворювання);

3. очевидну залежність різних форм девіантної поведінки від середовища – економічних, соціальних, демографічних, культурологічних, ідеологічних та інших факторів. Наприклад, під час війни знижується кількість самогубств, а під час економічних криз зростає кількість корисних злочинів).

Рівень (коефіцієнт) відхилення визначається кількістю негативних проявів на 100 тис. населення. Це можна вже спостерігати і у статистиці суїцидальних вчинків у Російської імперії («Сборник Херсонского земства», друга половина ХІХ ст.). Або у відсотковому вимірі відносно якогось періоду часу (наприклад, за радянських часів і за часів незалежної України).

Структура відхилення відображає співвідношення окремих підвидів в середині явища. Експериментальні дані щодо правопорушень неповнолітніх в Україні дозволяють стверджувати, що в загальному масиві злочинності показники їхньої участі є досить вагомими (кількість злочинів неповнолітніх становить: для убивств – 5,5 %; важких тілесних ушкоджень – 5,7 %; зґвалтувань – 9,7 %; розбоїв – 15,3 %; грабежів – 16,2 %; крадіжок – 13,5 %; хуліганства – 8,9 %) [6, с. 23].

У різні періоди часу девіація мала свої коливання. Це було пов’язано з цілим рядом суспільних проблем. Політична нестабільність, економічна криза, фінансові проблеми давали можливість розвиватися і поширюватися негативним проявам у суспільстві. Так у Миколаївській області найвищий рівень алкоголізації населення спостерігався у середині 1990-х років (8,1 чол. на 10 тис. населення), наркоманії (1981 рік. – 146 чол., 1999 рік – 4532, 2007 рік – 2745 чол.). За 2008 рік працівниками міліції «офіційно зареєстрованих» біля 700 «трудівниць кохання»; щорічно обласна статистика поповнюється 1 тис. алкоголіків. Безладні сексуальні стосунки, наркоманія спричинили сплеск ВІЛ-інфекції – 5 тис. жителів області є носіями «чуми ХХ століття» і 2,5 тис. мають сіро-позитивну реакцію. У той же час ставлення суспільства до негативних девіантних проявів стає більш ліберальним. Все більше і більше людей розуміє незначну ефективність каральних заходів і робить ставку на профілактику і попередження негативних поведінкових проявів.

Отже, суспільні катаклізми прямо пропорційні негативним проявам. Соціальні відхилення кількісно і якісно характеризуються рівнем, структурою і динамікою.