Категорії і типи представниць секс-бізнесу

У нинішній час різноманітність соціального середовища, майнове розшарування суспільства впливають на типи проституції, які теж з часом змінюються. Сьогодні на думку соціологів існують елітарні, центрові, валютні, «брючниці», «дорожні», «плечові», «залізничні», «іподромні», «музичні», «клубні» проститутки. Також бувають «вокзальні», «готельні», «квартирні», «банні», «телефонні», «повітряні», учениці-малолітки, ті які діють у організованій бригаді, стихійні, і ті що працюють самостійно на свій страх та ризик. За оперативними спостереженнями це в основному жінки від 15 до 40 років. Серед них учні, студентки, працюючі і безробітні, особи без визначеного місця проживання [7].

За дослідженням Л. Іванової в нинішній час у залежності від психофізичних особливостей, особистих задатків і соціальних розумів, які призводять до того, що жінки стають «на панель», повій можна розділити на 2 категорії:

- «порочні» у яких схильність до проституції закладалася ще в сім'ї. Це як правило дочки повій. У таких сім'ях існує культ жорстокості, обману, лицемірства, повної соціальної деградації батьків, або близьких членів родини. Дівчата з таких сімей стають повіями, бо на їх думку ця професія добре оплачується. Але як правило вони самі дуже швидко деградують, мають певні проблеми з психічним та фізичним здоров'ям, закінчують своє життя в злиднях та самоті, у кращому випадку, в лікарні або тюрмі.

- «випадкові». Ця категорія молодих людей яка стала на шлях проституції від незалежних від їх причини. Вони не настільки морально деградовані. Бідність, злидні, безпритульність, дитяча цікавість спонукали до заняття проституцією. «Випадкові» проститутки звертають на себе увагу чоловіків яскравістю та розкішшю свого вбрання. Разом з тим соромляться тих людей, які їх знають, тому «практикують» у тих частинах міста де їх не знають.

І.Д. Звєрєва і Г.М. Лактіонова зауважують, що більшість жінок стають на шлях проституції не через серйозні економічні чи фінансові труднощі, а через зовнішні неконтрольовані чинники (зґвалтування, статева ненормальність у минулому, споконвічне ненормальне життя в батьківській сім’ї, труднощі у стосунках з ровесниками, відсутність прагнення до освіти, бажання стати незалежною від сім’ї [10, с. 180, 181].

На думку соціологів по-перше стають повіями жінки та дівчата:

- відірвані від своєї сім’ї (студентки, учні ПТУ і т.п.);

- з неблагополучних сімей;

- які перенесли у дитинстві психосексуальну травму, після чого у них виникла хвороблива цікавість до статевих відносин;

- схильні до девіантної поведінки. Вони складають основну масу підліткових повій.

- одружені молоді жінки, які незадоволені своїм сексуальним життям;

- молоді жінки-заробітчанки, які відїжджають за кордон;

- молоді дівчата, що хочуть у такий спосіб розважаються;

- молоді жінки, які хочуть заробити на своєму тілі.

Багато повій шукають клієнтів у клубах та барах, а також розміщують свої оголошення у засобах масової інформації (ЗМІ) та інтернеті. Середня ціна послуги «нічного метелика» не вуличного типу сягає 50-100 доларів, інколи доходить і до 300 доларів. Наявність бажаючих отримати сексуальні послуги породжує значний попит. За підрахунками правоохоронців лише у Києві одночасно на нічний промисел виходить 3-5 тис. «трудівниць кохання». Якщо взяти середню ціну в $80 із клієнта і наявність у середньому трьох клієнтів у дівчат за ніч, виходить, що в звичайний робочий день повії столиці сумарно заробляють більше мільйона доларів, що означає — більше третини мільярда на рік. При цьому хабарі, які щодня отримуються «кришуючими структурами», у тому числі і співробітниками міліції, за даними джерела в прокуратурі, складають $200 тисяч за добу.

Останнім часом значний розвиток отримала дитяча та підліткова проституція. Заняття проституцією підлітком – це неодноразовий (не менше двох разів) вступ дівчини, якої не виповнилося 17 років, у статеві стосунки за винагороду з особою чоловічої статі. Підліткова проституція – особливе соціальне явище, яке характеризується тим, що підлітки, які не досягнули 18 років мають сексуальний контакт за гроші з чоловіками.

Що стає причиною того, що молоді дівчата стають на слизький та небезпечний шлях проституції? Більшість підлітків-повій походять з нестабільних і проблемних родин. Близько 95% таких підлітків стали жертвою сексуального насилля або їх кинула родина. Більшість з них погано вчилися у школі і мають низьку самооцінку. Більше 80% дівчаток та 60% хлопчиків, що займаються проституцією, всерйоз замислюють самогубство і навіть роблять спроби його скоїти. У дитинстві за ними ніхто не доглядав і вони вели хаотичний спосіб життя, у школі вони відчували себе знедоленими і мали мало друзів. Згідно даних Українського інституту соціологічних досліджень, серед жінок, займаються проституцією, 11% складали діти у віці від 12 до 15 років і 20% – у віці від 16 до 17 років. Інколи до секс-бізнесу залучаються дівчатка 10 річного віку [16].

Наслідування дорослих, як причетні до проституції, мрія про щасливе життя з пригодами, розкішшю, великим рахунком у банку поступово втягує дітей у секс-бізнес. Як правило малолітні повії з часом стають на шлях злочинності, мають проблеми з наркотиками, хворіють на СНІД [6].

Шляхи залучення до проституції дівчаток-підлітків можуть бути самими різноманітними. Нестійка психіка молоді, нестабільність у сімейних стосунках, бажання швидко та порівняно легко заробити гроші, виокремитися з групи однолітків, бажання отримати задоволення, новизна свого положення сприяють становленню молодої особи як повії. Їм активно допомагає преса, Інтернет, модельні агентства, участь у фото сесіях. Сьогодні без особливого напруження на шпальтах газет можна знайти оголошення, які запрошують працювати танцівницями у нічних клубах, офіціантами, супроводжуючими «прес-секретарями», на курси топ-моделей, амін. персоналом у саунах і т.і.

За дослідженням Л. Іванової останнім часом небезпечно широке поширення отримала порнографія, і особливо, дитяча. За неофіційними даними за п’ятихвилинну участь у понозйомках оплата підліткові складає 10 доларів, а на чорному ринку ціна оригіналу касети дорівнює від 500 до 700 доларів. Наявність подібних фільмів сформувала коло зацікавлених осіб які купують подібну продукцію, розвиваючи таким чином секс індустрію [9, с.9].

Порногра́фія (грец. πόρνη; (порні) — «проститутка» і грец. γραφή; (графі) — писання) — це зображення людського тіла чи сексуальної активності з метою сексуального збудження. Це поняття схоже, але відмінне від еротики, однак ці терміни часто вживаються взаємозамінно. Порнографія вважається чимось поганим із загальнолюдської точки зору в культурі іудеїв, мусульман (особливо серед мусульман-фундаменталістів) та християн (також, зазвичай, серед фундаменталістів).

Згідно із законом про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію, який набув чинності у 2003 році, виробництво й продаж продукції порнографічного характеру в Україні заборонені в будь-якій формі. Виробництво й поширення порнографії карають позбавленням волі терміном до п'яти років, а повторні порушення — терміном до десяти років.

Важливо відмітити, що безладні статеві стосунки призводять до ранньої небажаної вагітності, неврозів, серйозних психічних розладів, зараження «трудівниць кохання» різними венеричними захворюваннями, сифілісом, СНІДом, соціально-небезпечними хворобами туберкульозом, проказою, широким спектром інфекційних хвороб. Діяльність у секс бізнесі нерідко супроводжується активним вживанням алкогольних напоїв, ін’єкційних наркотиків, токсичних речовин. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я України, станом на 1.08.2006 в державі офіціально зареєстровано 110 454 випадків зараження ВІЛ, серед яких 95 619-дорослих, 14 835-дітей. Кількість випадків захворювання СНІДом всього 19 757, із них 19 107 дорослих, 650-дітей. Померло від СНІДу – 10 877 людей, з них 10 638 дорослих, 239 – діти [2].

Отже, серед представниць секс-бізнесу переважна кількість молодих дівчат і жінок, які в силу різних причин стали повіями. Запроваджена вченими їх типізація та розподіл за категоріями дозволяє більш предметно вивчати це негативне суспільне явище з метою відпрацювання та запровадження дієвих соціальних заходів щодо його обмеження, можливо регламентації та викорінення.