Визначення проституції.
Проституція – це залучення до безладних статевих відносин інших осіб, крім подружжя, в обмін на негайну оплату грошима чи іншими цінними речами. Термін проституція походить від латинського слова «виставляти привселюдно». Отже, під проституцією розуміють позашлюбні статеві відносини за плату, що не мають у своїй основі почуттєвого потягу. Існують й інші визначення негативного соціального явища «проституція». За висловом І.Д. Звєрєвої «проституція – це сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату статевих стосунків» [10, с. 180]. На думку професора С. Голода «під проституцією розуміється така форма поза шлюбних сексуальних стосунків, яка не базується на особистій схильності або чуттєвій потребі, при цьому для однієї з сторін важливим стимулом є заробіток». За висловом святого Ієроніма «проституткою є жінка, яка віддається похоті багатьох чоловіків» [5]. В.В. Черній наводить думки різних вчених стосовно визначень проституції, як соціального явища: - Л. Бляшко вказує, що проституція являє собою діяння що практикується якою-небудь особою, звичайно жінкою, з використанням власного тіла для статевих стосунків з метою заробітку; - Ю.В. Худяков вважає, що проституція – це надання жінкою свого тіла за винагороду особам, які шукають задоволення статевого бажання; - І. Блох визначає проституцію як певну форму позашлюбних статевих відносин, які відрізняються тим, що індивідум вступаючи на шлях проституції, постійно, безперечно і привселюдно, віддається, більш-менш не перебираючи, невизначеній кількості осіб; рідко без винагороди, у більшості випадків здобуваючи продажем свого тіла, або інших статевих діянь з цими особами, або взагалі доставляючи їм і задовольняючи їхні статеві збудження, а також провокуючи їх; причому проституючий об’єкт, внаслідок свого розпусного помислу, набуває визначеного постійного типу; - А.І. Лістратов розглядає проституцію як негативне соціальне явище, розуміючи під ним перетворення на товар тіла людини у статевих його відправленнях, коли це тіло викидається на ринок, як річ, і є предметом задоволення статевої потреби покупця та джерелом прибутку продавця; - Ю.В. Александров визначає проституцію як вчинення статевих актів за винагороду; - А.І. Ігнатов, К.К. Горяінов, А.А. Коровін і Є.В. Побєгайло вводять у поняття проституція ознаку систематичності, визначаючи її як систематичний вступ у статеві зносини з різними чоловіками за обумовлену винагороду [17]. Ознаками проституції є: - рід занять – задоволення сексуальних потреб клієнта; - характер занять – систематичні статеві зв’язки з різними особами без почуттів, направлених на задоволення статевої активності клієнта в будь-якій формі. Причини заняття проституцією: - неблагополучні сім’ї; - відсутність сім’ї; - пристрасть до алкоголю, наркотичним і токсичним речовинам, насильство в сім’ї і т.п.; - сексуальні домагання у дитячому віці з боку дорослих членів сім’ї; - бажання стати матеріально незалежними від сім’ї; - сексуальна активність індивіда, який не має матеріальної та сімейної підтримки; - недостатня поінформованість у підлітковому віці про статеві стосунки; - безконтрольність і байдужість освітянських установ і органів місцевої адміністрації до позашкільних занять дітей, підлітків і молоді [9, с. 84]. Мотиви заняття проституцією: 1. безвихідь, коли дівчинка за шматок хліба віддається, щоб вижити; 2. насильницькі дії матері, що спонукають дівчинку зайнятися проституцією; 3. наслідування дорослих, у тому числі і своєї матері; 4. приклад подруги чи близької знайомої. А такожзаздалегідь погоджена винагорода у вигляді грошей або матеріальних цінностей, які є основним або додатковим джерелом існування особи, яка займається проституцією. Проституція поширена переважно серед жінок, клієнтами яких є чоловіки. У той час все частіше зустрічається й чоловіча проституція – «жигало». У світовій практиці склалося три основних підходи до проституції: 1. заборонний (прогібіціонізм); 2. обмежувальний (регламентація); 3. дозвілевий (для конкретної особи та припинення фактів організованої проституції (аболіціонанізм)). Аналізуючи ситуацію пов’язану зі значним поширенням проституції П.Д. Павленок і М.Я. Руднєва розрізняють наступні теорії поширення цього негативного суспільного явища: 1. Генетичні, що розглядаються як сукупність наслідкових факторів, які приводять молодих жінок і чоловіків на «панель». З «біологічної точки зору проститутки – це категорія природжено-порочних людей, які можуть бути охарактеризовані як «хворобливі та недорозвинені істоти, які мають неблагополучну спадковість, яка має безумовні фізичні і психологічні ознаки виродження, які частіше всього проявляються у відсутності уявлень про етичність сексуальних стосунків» [11, с. 81]. 2. Психологічні – дають різне пояснення природи проституції, акцентуючи увагу на індивідуальних особистісних рисах індивіда та мотиваційно-потрібнісному аспекті проституції, коли на перше місце ставиться задоволення фінансових потреб, на друге – реалізація сексуальних бажань [8, с. 83]. 3. Соціальні теорії роблять спробу пояснити проблему проституції на макро- та мезорівнях. На макрорівні проблема секс-бізнесу розглядається через призму соціально-економічних, фінансових та інших проблем, які мають місце у суспільстві, на мезорівні – на рівні стосунків індивідів з різними соціальними групами. Отже, проституція – забезпечує матеріальне існування певної категорії людей, в основному молодого віку, для яких секс-бізнес є сенсом їх життя не зважаючи на його аморальність.
|
