Відмінності між групами й командами
Головна відмінність команди від групи полягає в переносі центра ваги на колективне прийняття рішень на основі сукупності міжособистісних взаємодій. При роботі над другим питанням студентам слід враховувати наступне: існують різні принципи розподілу команд на окремі типи, але зручніше за все класифікувати їх за такими чотирма характеристиками: мета, термін дії, членство і структура. Команди, як правило, відрізняються за своїми цілями. Вони можуть розробляти продукт, вирішувати проблеми, брати участь у реорганізації або виконувати будь-які інші види робіт, пов'язані з діяльністю організації, на базі якої вони створені. Залежно від терміну дії, команди бувають постійними або тимчасовими. Команди функціональних відділів та інші, які є частиною формальної структури організації, відносяться до постійного типу. Тимчасові команди створюються для вирішення конкретних завдань: команди для роботи над окремими проектами, команди для вирішення проблем і будь-які інші типи короткострокових команд. Членство в команді буває функціональним або перехресно-функціональним. Команда, створена на базі одного відділу, є функціональною, оскільки вона складається з фахівців у конкретній сфері. Залежно від структури, команди можуть бути контрольованими або самокерованими. Контрольована команда працює під управлінням менеджера, який відповідає за керівництво нею при постановці цілей і виконанні необхідних видів робіт; менеджер оцінює продуктивність команди. Самокерована команда приймає відповідальність за управління на себе. Ураховуючи ці чотири характеристики можна визначити такі типи команд: - з вертикальними структурними взаємозв'язками (вертикальні або функціональні команди); - з горизонтальними структурними взаємозв'язками (горизонтальні команди або команди з перехресними функціями); - виробничі (спеціалізовані) команди і самокеровані команди. Переваги командної роботи. Менеджери вважають, що використання команд дає їм можливість підвищити ефективність роботи у процесі реалізації функцій управління і покращити стан організацій, які в сучасних умовах змушені діяти в дуже мінливому зовнішньому середовищі. Команди сприяють формуванню корпоративного духу, стратегічного мислення, підвищенню гнучкості, використанню переваг різноманітної робочої сили, розвитку здатності до прийняття рішень, зростанню підтримки впровадження ухвалених рішень, посиленню контролю (або розвитку автономії), посиленню впливу лідера, навчанню командній роботі й в результаті підвищенню продуктивності праці. Існують два фактори, що перешкоджають упровадженню командної роботи. По-перше, часто менеджери не розуміють того, що команди не виникають «за вказівкою зверху», вони повинні розвиватися. Необхідно усвідомити, що формування команди – тривалий процес, що потребує значних зусиль і навичок менеджера. По-друге, серйозною перешкодою для розвитку команд є «роздвоєння почуттів», що відбувається з багатьма менеджерами. Існує кілька джерел такої подвійності: 1. Страх менеджерів втратити контроль над підлеглими. 2. Боязнь конфлікту. 3. Заклопотаність власною вразливістю. 4. Зростання тиску, що спричиняється членами команди. 5. Робота з більш складними проблемами. При опрацюванні третього питання слід зрозуміти, що будь-яка команда проходить кілька стадій розвитку, які слугують причиною зміни динаміки команди, взаємин між членами команди і поведінки лідера. У таблиці представлено чотири основні стадії розвитку команди. Кожній із цих стадій відповідають свої специфічні проблеми й результати, успішне діагностування та управління якими дозволяє досягти команді зрілості й ефективності.
|
