Методичні рекомендації. Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «стрес», «стресори», «управління стресами».

 

Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «стрес», «стресори», «управління стресами».

Стрес (від англ. stress — «тиск, напруга») — стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини.

Стрес — явище достатньо поширене й звичайне. Незначні стреси неминучі й нешкідливі, але надмірний стрес створює проблеми як для особи, так і для організацій у виконанні поставлених завдань. Психологи вважають, що людина більше й частіше страждає від нанесених їй образ, почуття власної незахищеності, невпевненості в завтрашньому дні.

У цілому вважається, що невеликий і нетривалий стрес може бути навіть корисним для виконання роботи та нешкідливий для людини, а тривалий і значний — може призвести до різних небажаних наслідків. За даними досліджень фізіологів, якщо стрес триває місяць, рік і вже став причиною якогось захворювання, повернути фізіологічні функції організму в норму практично неможливо.

Причини стресу як правило називають «стресорами». Стресори — це фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить із рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організму та спричиняє виникнення стресу.

Будучи частиною життя кожного, стреси неминучі. Зміни на роботі й у родині, особливо непередбачені, можуть вивести людину з рівноваги, привести до невідповідності її стану навколишньому середовищу. Така невідповідність, у свою чергу, породжує втому, почуття небезпеки, послаблення розумових здібностей, підвищення кров'яного тиску, пасивне ставлення до роботи, зниження рівня організованості, порушення трудової дисципліни тощо. Це призводить до втрат в організації через збільшення кількості нещасних випадків, зниження якості роботи, росту плинності кадрів, передчасної смерті працівників. Щоб уникнути подібних втрат, необхідно навчитися визначати причини стресів, якими є стресори.

Стресова ситуація виникає, коли людина зазнає впливу того чи іншого стресора. При цьому її мозок швидко визначає, що несе із собою даний стресор: загрозу чи користь? Потім випливає стресова реакція — за природою кожного разу та сама, але за силою й тривалістю залежна від стресора, а також від психологічного й фізіологічного стану людини.

Стресори класифікують за зовнішніми (навколишнього середовища) і внутрішніми (особистими) ознаками. А їхні наслідки можуть носити суб'єктивний, поведінковий, когнітивний, фізіологічний та організаційний характер.

Фактори, що викликають стрес, — це вплив на людину з боку зовнішнього і внутрішнього середовища, що приводить її у стан стресу.

Основні фактори, що впливають на виникнення стресу особи в організації: організаційні, внутріорганізаційні, особисті.

Організаційні фактори визначаються позицією індивіда в організації, зокрема, відсутністю роботи, відповідної до його кваліфікації; поганими взаєминами зі співробітниками; відсутністю перспектив зростання, наявністю конкуренції на робочих місцях та ін.

Внутрішньоорганізаційні фактори викликають виникнення стресів у результаті дії таких обставин:

· відсутності роботи чи тривалого її пошуку;

· конкуренції на ринку праці;

· кризового стану економіки країни й регіону зокрема;

· сімейних труднощів.

Особисті фактори, що викликають стан стресу, починають діяти під впливом нереалізованих потреб особи, емоційної нестійкості, заниженої чи завищеної самооцінки та ін.

Модель стресу дозволяє проаналізувати різні фактори оточення людини, що ведуть до прояву стресу й появі захисної реакції. Розглянемо елементи моделі більш докладно.

Реальне оточення – це умови, у яких постійно перебуває людина і які впливають на неї. Умови роботи, співробітники, шум або жара – приклади можливих стресових факторів у робочій обстановці.

Неробочі фактори, такі як соціальна відповідальність, проблеми суспільства, також можуть викликати стрес і безпосередньо впливають на те, що відбувається на робочому місці. Це дуже важливі фактори, тому що відносини між родиною й роботою, а також іншими аспектами людського життя повинні бути досить чітко визначені, щоб забезпечити стабільну життєву структуру.

Психологічне оточення – це те, як людина сприймає реальне оточення. Наприклад, людина, робота якої вимагає постійних контактів з людьми поза організацією, має великий обсяг інформації про процеси, що проходять в різних зовнішніх структурах (факт реального оточення). У цьому випадку, базуючись на наявних даних, вона може формувати більш високі вимоги до умов своєї праці (аспект психологічного оточення), чим людина, що має контакти тільки усередині організації й такою інформацією не володіє.

Індивідуальні відмінності. Людина, як правило, інтерпретує навколишню дійсність зовсім відмінно від інших людей, що перебувають у подібній ситуації. Цей процес називають пізнавальною оцінкою.

Прояв стресу. Коли людина переживає стрес, відбувається природна реакція на стресові фактори. Фізіологічні, психологічні або поведінкові зміни, викликані первинною оцінкою ситуації, називають проявом стресу.

Фізіологічна реакція обумовлена тим, що під час стресу функції організму людини змінюються, підвищується рівень адреналіну, зміст цукру в крові, частішає серцебиття, скорочуються мускули й загострюється сприйняття.

Психологічна реакція – це думки й почуття, пов'язані або не пов'язані з роботою. Незадоволеність роботою, занепокоєння про кар'єру, зростаюча байдужність – все це психологічна реакція на стрес.

Поведінкові реакції на стрес можуть бути різні. Збільшення споживання алкоголю, сигарет, зміна в пристрастях до їжі – це симптоми стресу. Може знизитися продуктивність, зрости небажання працювати. Люди в стані стресу стають менш товариськими, з'являються нетерпимість і ворожість до інших людей, агресивність, загострюється конкуренція.

Захисна реакція. Захист – це метод, яким людина бореться проти стресових факторів. Людина свідомо або несвідомо вибирає шлях боротьби зі стресовими факторами. Даний процес реалізується через вторинну пізнавальну оцінку.

Існує дві функції захисту. Перша – це функція рішення проблеми: можна так змінити стресовий фактор оточення, що він або взагалі не з'явиться, або буде більш легко сприйматися. Наприклад, людина переживає стрес, тому що отримала інформацію, щодо невдоволення її роботою з боку керівництва. Якщо людина працює добре, то вона може змінити цю думку, подбавши, щоб начальник одержував вірну інформацію. Вона може також виправити цю думку, збільшивши свою продуктивність. Друга функція захисту – керування фізіологічними й емоційними реакціями на стрес, щоб вони не загрожували людині й не руйнували її моральне і соціальне функціонування.

При вивченні четвертого питання слід враховувати результати досліджень Ганса Сел’є, який визначив стрес як «швидкість зношення й руйнування організму». Він зазначив, що яка б не була б причина стресу, в організмі людини виникають однакові фізичні симптоми. Сел’є назвав їх «загальним адаптаційним синдромом», або реакцією на стрес. Існують 3 стадії розвитку цього синдрому:

1. Стадія тривоги.

2. Стадія опору.

3. Стадія виснаження.

Перші дві стадії «загального адаптаційного синдрому» – короткі. Теоретично можливо справитися зі стресом на другій стадії. Якщо стрес не подолано, організм починає руйнуватись, що у результаті може спричинити хворобу або навіть смерть.

Вивчення п’ятого питання «Заходи, які попереджують стрес. Засоби подолання стресу» слід розглядати в світлі управління стресами.

Управління стресами – це процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу й оволодіння методами їх нейтралізації всім персоналом організації.

Існує два рівні управління стресами.

Перший – на рівні організації, у результаті змін у політиці, структурі виробництва, полягає у виробленні чітких вимог до співробітників, оцінці їх діяльності. У деяких організаціях, переважно в закордонних компаніях і в окремих вітчизняних банківських структурах, проводять тренінги релаксації (2-3 рази на тиждень після роботи) із використанням аудіокасет під управлінням психолога. Проводяться також комунікативні тренінги для розвитку комунікативної культури співробітників, оволодіння навичками зняття напруги, виїзні ігрові тренінги з метою зняття напруги в колективах, зміцнення зв'язків між співробітниками. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити свої сили. Подібні програми існують і застосовуються на рівні всієї організації, особливо багато їх розроблено в останні роки на підприємствах країн Західної Європи й США.

Другий рівень управління стресом здійснюється на рівні окремої особи. Цей спосіб полягає в тому, щоб уміти справлятися зі стресами індивідуально, використовуючи рекомендації та спеціальні програми з нейтралізації стресів.

Такі програми включають медитацію, тренінг, фізичні вправи, дієту й іноді навіть молитву. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити сили.

Висока стресостійкість працівників організації – це висока продуктивність їх праці, непотоплюваність, конкурентноздатність, прогресивний розвиток фірм і підвищення комфортності, якості та тривалості життя їх співробітників.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Дайте визначення стресорів.

2. Наведіть класифікацію стресорів.

3. Які наслідки стресів ви знаєте?

4. У чому сутність стресу?

5. Фактори, що викликають стрес.

6. Розкажіть про стадії розвитку стресу.

7. Методи управління стресами на організаційному й особистому рівні.

8. Умови, що сприяють запобіганню стресу.

9. Запропонуйте способи захисту працівника від стресогенних впливів.

10. Прийоми нейтралізації стресів.