Порівняно з попереднім етапом вимоги значно зростають і ускладнюються. Крім того, з’являються критерії, принципово нові в порівнянні з попередніми етапами навчання. Так, ускладнюються вимоги до пізнавальної діяльності, особливо - в плані розумових дій і розвитку мислення: виділення суттєвих ознак понять, здатність до розгляду предмету. що вивчається з різних сторін, здатність до зміни стратегії, гіпотези в процесі вирішення навчальної проблеми. Значно розширюється сфера передбачуваних поведінкових реакцій: фіксується здатність до глибоких і довготривалих емоційних прив’язаностей, здатність до прояву емпатії по відношенню до дорослих. Більш розгорнутими стають вимоги до свідомої регуляції поведінки і спілкування: здатність довготривало підкорювати поведінку наміченій цілі, вміння надавати вираженню емоцій “преднамеренный” характер.
Якісно нові пункти з’являються в мотиваційному блоці. Пов’язані вони, перш за все, з вимогами до процесу цілепокладання: вміння ставити конкретні цілі самоосвіти, інтерес до самостійних форм навчальної діяльності, інтерес до використання результатів навчальної діяльності в суспільно корисній діяльності.
Емоційний стан школяра починає визначатись значно більшою кількістю різних факторів, точніше, на нього починає впливати більш широкий клас відносин (наприклад, великий вплив здійснює референтна група однолітків і співвідношення її норм з нормами сім’ї, школи і можливостями самого підлітка).
Надзвичайно важливу роль починають відігравати показники четвертого блоку - системи відношень, так як сприйняття школярем самого себе і оточуючого світу і емоційна оцінка того що сприймається стає принципово важливими з точки зору його ефективного навчання і психологічного розвитку: це і суб’єктивна включеність у відношення з однолітками, і сприйняття своїх відносин з дорослими як близьких, але автономних, і відчуття суб’єктивної адекватності своєї поведінки і емоційних реакцій. Важливе також відношення підлітка до навчання, яке тепер виступає для нього в якості смислоутворюючого мотиву.
| ПАРАМЕТРИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СТАТУСА
| ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ДО НАВЧАННЯ, ПОВЕДІНКИ Й СПІЛКУВАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКА
|
| 1. ПІЗНАВАЛЬНА СФЕРА
|
| 1.1.Довільність психічних процесів
| 1. Вибіркова пізнавальна активність у відповідності з навчальними інтересами.
2. Здатність до наміреного запам’ятовування і утримання уваги.
3. Здатність до розподілу уваги між декількома видами навчальної діяльності.
4. Самостійне планування різних видів навчальної і позанавчальної діяльності.
5. Здатність до організації умов для самостійного отримання знань, що виходять за межі шкільної програми.
|
| 1.2. Розвиток мислення
| n Сформованість понятійного мислення: використання в навчанні формальних логічних операцій (абстрагування, узагальнення, аналіз, синтез, класифікація, порівняння).
|
| 1.3. Сформованість найважливіших навчальних дій
| 1. Виділення суттєвих і несуттєвих ознак понять, що вивчаються.
2. Оперування всією системою даних навчальної задачі.
3. Орієнтація на всю систему вимог навчальної задачі.
4. Здатність до розгляду предмету, що вивчається з різних сторін.
5. Здатність до зміни стратегії, гіпотези в процесі вирішення навчальної проблеми.
|
| 1.4. Розвиток мови
| 1. Багатий досвід мовного спілкування.
2. Використання мови як інструменту мислення (володіння складнопідрядними конструкціями в усній і письмовій мові, зв’язне викладення своїх ідей, використання доказів).
3. Грамотність і багатий словниковий запас усної мови.
|
| 1.5. Розвиток тонкої моторики
| 1. Зрозумілість письма.
2. Акуратність оформлення письмових робіт.
3. Здатність до різних видів ручної праці.
|
| 1.6. Розумова працездатність і темп навчальної діяльності
| 1. Збереження навчальної активності протягом всього уроку.
2. Адаптація до навчального навантаження.
3. Здатність працювати в єдиному темпі зі всім класом.
4. Надання переваги високому темпові роботи.
|
| 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ І СПІЛКУВАННЯ ШКОЛЯРІВ
|
| 2.1. Взаємодія з однолітками
| 1. Включеність у внутрішньогрупове спілкування з однолітками.
2. Стійке позитивне положення в групі однолітків, здатність до співпраці з однолітками в навчальній і позанавчальній діяльності.
3. Здатність до глибоких і довготривалих емоційної прив’язаності.
|
| 2.2. Взаємодія з педагогами
| n Включеність в особистісне спілкування з педагогами. Здатність до проявів емпатії по відношенню до дорослих.
|
| 2.3. Дотримання соціальних і етичних норм
| n Прийняття і дотримання класних і шкільних соціальних і етичних норм.
|
| 2.4. Поведінкова саморегуляція
| 1. Здатність довготривало підкорювати свою поведінку наміченим цілям.
2. Вміння стримувати емоції, надавати їх вираженню “преднамеренный” характер.
3. Моральна регуляція поведінки.
4. Здатність до відповідальної поведінки.
|
| 2.5. Активність і незалежність
| n Активність, самостійність і цілеспрямованість в пізнавальній і соціальній діяльності.
|
| 3. ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ.
|
| 3.1. Наявність і характер навчальної мотивації.
| 1. Інтерес до способів отримання знань.
2. Вміння ставити і досягати конкретних цілей самоосвіти.
3. Інтерес до знань, що виходять за межі шкільних.
4. Інтерес до самостійних форм навчальної діяльності.
5. Здатність до постановки “гнучких” і перспективних цілей освіти і самоосвіти.
6. Інтерес до використання результатів навчальної роботи в соціально-значущих формах діяльності.
|
| 3.2. Стійкий емоційний стан (рівень тривожності)
| n Відсутність виражених протиріч між:
- вимогами школи (педагога) і батьків;
- вимогами дорослих і можливостями підлітка;
- вимогами сім’ї і референтної групи однолітків;
- вимогами референтної групи і можливостями підлітка.
|
| 4. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ВІДНОШЕНЬ ШКОЛЯРА ДО СВІТУ І САМОГО СЕБЕ
|
| 4.1. Відношення з однолітками
| n Емоційно-позитивне сприйняття підлітками системи своїх відносин з однолітками: суб’єктивна включеність у відношення, сприйняття свого статусу в групі як позитивного і задоволеність ним.
|
| 4.2. Відношення з педагогами
| n Емоційно-позитивне сприйняття підлітком системи своїх відносин з педагогами і вихователями: сприйняття їх як відносин з повагою, довірливих, але таких, що зберігають автономність.
|
| 4.3. Відношення до значущої діяльності
| n Учіння виступає для підлітка як смислоутворюючий мотив.
|
| 4.4. Відношення до себе.
| n Позитивна “Я-концепція”, стійка адекватна самооцінка, орієнтація на майбутнє, суб’єктивне відчуття адекватності своєї поведінки і емоційних реакцій.
|
