ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СТАТУСУ ШКОЛЯРА. (АЛГОРИТМ РОБОТИ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА В ШКІЛЬНІЙ ПАРАЛЕЛІ: з дітьми, батьками, педагогами)

2. Названі ті сфери психічного життя школяра, в яких виявлені, визначені порушення чи відхилення від вікової психологічної чи соціальної норми і описані конкретні прояви цих порушень. Мова йде про такі явища як розумове зниження по відношенню до вікової норми, психічні порушення, що проявляються в особистісних акцентуаціях чи відхиленнях в поведінці, асоціальних проявах та ін. За можливості вказуються причини існуючих порушень.

3. Названі ті сфери психічного життя школяра, розвиток яких характеризується вираженими індивідуальними особливостями і описані їх реальні прояви.

4. Перераховані адекватні, з точки зору психолога, форми супроводу.

Представляючи дані психолог може використовувати первинні дані, однак іншим учасникам консиліуму для ознайомлення і роботи представляються лише тексти додатків.

Загалом інформація психолога поділяється на дві групи: 1) інформація про конкретних школярів; 2) узагальнена інформація по класу чи паралелі.

Інформація по класах являє собою зведені таблиці показників, що вивчаються у даному психодіагностичному мінімумі подається у вигляді загальних тенденцій і стані школярів.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК подає педагогічну характеристику навчання, діяльності і поведінки конкретних школярів і класу в цілому, яка повинна стосуватися: труднощів учня в різних педагогічних ситуаціях, особливостей індивідуальних рис навчання школяра, спілкування, самопочуття.

Характеристика школяра може складатися з наступних показників:

ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1. Труднощі і особливості, які проявляються при підготовці домашніх завдань.
2. Труднощі і особливості, які проявляються при усних і письмових відповідях на уроці, особливості відповідей біля дошки.
3. Труднощі і особливості, які виникають при виконанні творчих завдань і рутинної, трудомісткої роботи.
4. Труднощі і особливості, які виникають в процесі засвоєння нового матеріалу чи повторенні пройденого.
5. Види знань чи навчального матеріалу, які викликають найбільші труднощі.
6. Передбачувані причини описаних труднощів і особливостей.

КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1. Встигання, успішність з основних предметів.
2. Передбачувані причини низької чи нерівної успішності.

 

ПОКАЗНИКИ ПОВЕДІНКИ І СПІЛКУВАННЯ В НАВЧАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ:

1. Опис і оцінка поведінки з точки зору навчальної активності і зацікавленості.

2. Опис і оцінка поведінки з точки зору дотримання загальноприйнятих правил.

3. Індивідуальні особливості і труднощі, які виникають в процесі спілкування з педагогами і однолітками.

 

ПОКАЗНИКИ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ В НАВЧАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ:

1. Опис “типового для школяра емоційного стану на уроці”.
2. Опис ситуацій, які викликають у учня різні емоційні труднощі (плач, роздратування, агресію, переляк ін.)

 

Даючи характеристику варто зупинятися лише на тих показниках, які містять інформацію важливу для даного консиліуму.

 

ПЕДАГОГИ-ПРЕДМЕТНИКИ включаються в обговорення за схемою повідомлення класного керівника.

 

За постійності використання такої схеми педагоги накопичують досвід і формують навички спостереження за визначеною схемою, формування своїх думок і висновків.

 

МЕДИЧНИЙ ПРАЦІВНИК висвітлює інформацію за трьома основними показниками:

ФІЗИЧНИЙ СТАН ДИТИНИ НА МОМЕНТ ПРОВЕДЕННЯ КОНСИЛІУМУ:

1. відповідність фізичного розвитку віковим нормам.

1. Стан органів зору, слуху, кістково-м’язевої системи.
2. Витривалість при фізичному навантаженні (на основі даних вчителя фізичного виховання).

ФАКТОРИ РИЗИКУ ПОРУШЕННЯ РОЗВИТКУ:

1. Наявність в минулому захворювань і травм, які можуть вплинути на розвиток дитини.
2. Фактори ризику за основними функцій ними системами, наявність хронічних захворювань

ФАКТОРИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ЗА ОСИАННІЙ РІК.

 

Інформація про дитину надається за тими пунктами характеристики, в яких містяться важливі для супроводу дані.

 

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ може взяти на себе організаційні обов’язки, пов’язані з консиліумом, а також допомогти класному керівникові в реалізації рішень консиліуму. Може професійно здійснити ті рішення консиліуму, які стосуються безпосередньої роботи з сім’єю.

 

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА, який приймає участь у консиліумі, є ведучим консиліуму. Він збирає інформацію про тих учнів, у відношенні яких передбачається індивідуальне обговорення і розробляє схему проведення консиліумів. А також він забезпечує, згідно річного плану психолога, години в розкладі для якісного проведення діагностичного мінімуму.

Обговорення даних встановлює за наступним планом (слідкує за регламентом обговорення)

1. Обговорення стратегії супроводу тих учнів, які за даними учасників супроводу є найбільш “проблемними”.

2. Обговорення стратегії супроводу учнів з “потенційними” проблемами.

3. В останню чергу розробляються стратегії розвиваючого супроводу для “психологічно благополучних” школярів.

І ЕТАП РОБОТИ КОНСИЛІУМУ: ОБГОВОРЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВИПАДКІВ: Здійснюється інформаційний обмін між учасниками консиліуму і взаємні відповіді, які слугують основою для опису психолого-медико-педагогічного стану школяра. Учасники консиліуму можуть побачити і зрозуміти проблеми учня не будучи обмеженими своїми професійними задачами.

ІІ ЕТАП РОБОТИ КОНСИЛІУМУ:АНАЛІЗ ДАНИХ ПО ПАРАЛЕЛІ і вироблення відповідних рекомендацій надасть наступне:

1. Важливу інформацію про різні тенденції в стані психолого-медико-педагогічного стану школяра паралелі.

2. Знаючи інформацію можна вносити змістовні осмислені зміни в навчальний і виховний процес, планувати психологічну і педагогічну роботу з паралеллю, організовувати просвітницьку роботу і консультативну з педагогами і батьками.

3. Можуть бути