Сутність, структура та механізм ринку. Ринкова економіка

Сутність сучасного ринку визначається як сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм і організацій, перш за все крупними компаніями, і державою, включно з наднаціональними органами, з приводу купівлі-продажу товарів і послуг в сфері обігу, а також механізм реалізації таких відносин у відповідності з законами товарного виробництва і грошового обігу.

Формула ринку:

Т, ц ® Г ® Т_н, ц_н,

де: Т – товар;

ц – ціна товару

Г – гроші;

Т_н – товар новий; ц_н – ціна нова.

Ринкова економіка – це система товарно-грошових виробничих відносин і ринкових механізмів їх реалізації.

Ринкова економіка спирається на принципи:

- свободи діяльності (економічної, господарської, підприємницької), особи, сім'ї, соціальної групи;

- вільного ціноутворення (ціна формується в результаті попиту і пропозиції; ринкові ціни об'єктивні, тому є вимірювачами грошової вартості продукції);

- пріоритету споживача (споживач виступає основним замовником або покупцем на ринку товарів, послуг, робіт);

- відкритості економіки (економіка не має меж щодо спілкування продавців і покупців на різних ринках за їх видами);

- договірних (контрактних) відносин (розвиток горизонтальних зв'язків, тобто створення різних організаційно-правових форм господарювання, взаємовідносин);

- державного регулювання ринку та ринкових відносин (податкове, фінансово-кредитне, трудове законодавство, цінове обмеження, антимонопольні заходи).

Вимоги до функціонування ринку:

- реалізація різноманітних форм власності та їх рівноправність;

- створення ринкової інфраструктури;

- вільна конкуренція – основна регулююча та контролююча сила у ринковій економіці.

Удосконаленим ринком вважається такий, на якому встановлюється одна і та ж ціна на один і той же продукт в один і той же час.

Умови функціонування ринку:

1. Розподіл праці і спеціалізація.

2. Достатня місткість ринку (платоспроможний попит).

3. Здатність цін динамічно змінюватись під впливом попиту і пропозиції.

4. Вільний обмін товарами і послугами.

5. Конкуренція товаровиробника, боротьба за покупця.

6. Розвинута кредитно-грошова система.

Функції ринку:

- регулююча (регулює виробництво товарів та послуг);

- контролююча (визначає суспільну значимість виробленого продукту та витрат праці на його виготовлення);

- розподільна (встановлює необхідні відновлювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки);

- стимулююча (стимулює зниження індивідуальних витрат праці, підвищення продуктивності праці, використання нової техніки);

- інформаційна (інформує про стан господарського життя).

Структура ринку - це сукупність окремих ринків в межах національної економіки, чи внутрішнього ринку, а також в межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв'язок та взаємодія між ними.

Ринок інтелектуальної власності – це ринок інтелектуальних продуктів у вигляді патентів, ліцензій, "ноу-хау" та інших видів інтелектуальної власності. З розвитком ринкових відносин поширюється перелік результатів інтелектуальної власності, а також формується новий, суто економічно-фінансовий підхід до цього виду продукту, який в умовах товарно-грошових відносин набуває ознаки товару або капіталу.

У вигляді ринкових відносин ринок пронизує всі клітини економічного організму.

Відмічають такі види ринків:

- за територіальним принципом: місцевий, національний (внутрішній) ринки; світовий (зовнішній) ринок;

- за укрупненими позиціями: ринок факторів виробництва; ринок товарів і послуг;

- за більш, детальною структурою ринку:

1) ринок споживчих товарів, послуг, приміщень, будинків і споруд невиробничого призначення;

2) ринок засобів виробництва і виробничих видів діяльності;

3) ринок грошей, валюти, цінних паперів;

4) ринок праці, робочої сили, робочих місць;

5) ринок інформації, інтелектуального продукту, інновацій, "ноу-хау", сучасних технологій;

- в залежності від ринкового середовища: ринок чистої конкуренції й олігополістичний ринок.

Функціонування ринкової системи здійснюється із застосуванням механізму, як писав А. Сміт, "невидимої руки". Теорія "невидимої руки" дозволяє зрозуміти, як у процесі балансування окремих ланок ринкового механізму вирішуються питання щодо кількості виробництва продукції, номенклатури товарів; складу факторів виробництва, динаміка яких розвивається відповідно до закону попиту, пропозицій та закономірностей ринкового ціноутворення, що випливають з нього; як збалансованість ринкової системи забезпечує досягнення народногосподарського оптимуму і яким чином наслідки можуть викликати стан дисбалансу.

При всій різноманітності та багатогранності ринків дія окремих із них взаємозв'язана і узгоджена з іншими. Оптимальне функціонування ринкової системи передбачає органічну цілісність і взаємозв'язок усіх її складових елементів. Кожному аспекту відповідають певні характеристики, закони розвитку, специфіка взаємодії і взаємовпливу.

Слід також враховувати й те, що на ринку можливо зустріти єдиного виробника, який панує на ринку, а також тисячі фірм, кожна з яких поставляє на ринок незначну частку продукції. Між цими крайностями розміщується безліч різноманітних ринкових структур. Економісти виділяють чотири види ринкових ситуацій:

1) чисту конкуренцію,

2) чисту монополію,

3) монополістичну конкуренцію

4) олігополію.

Ці чотири моделі ринку відрізняються між собою кількістю фірм у галузі незалежно від того, є продукція стандартизованою чи диференційованою, і наскільки легко або важко новим фірмам увійти в галузь.