Агротехніка вирощування пізньостиглої білоголової капусти

Попередниками пізньостиглої білоголової капусти в овочевих сівозмінах є багаторічні трави, картопля, огірки, томати, цибуля, коренеплоди, озимі зернові. Основний обробіток грунту залежить від попередника і ступеня забур'яненості. Лущення прово­дять дисковими лущильниками ЛД-5 чи ЛДГ-10 з трак­тором ДТ-75 на глибину 6—8 см у два сліди. При за­сміченні поля кореневищними і коренепаростковими бур'янами, а також після попередників, що рано звіль­няють поле, лущення здійснюють лемішними лущиль­никами ППЛ-10-25, ППЛ-5-25 на глибину 14-16 см. Після люцерни поле лущать плугом ПЛН-4-35 без по­лиць в агрегаті з трактором ДТ-75 на глибину 5-6 см.

На зрошуваних полях проводять експлуатаційне роз­планування у двох напрямах. Через 2—3 тижні, коли появляються на злущеному полі сходи бур'янів, почина­ють вносити органічні і мінеральні добрива. На підзо­листих грунтах гній слід обов'язково вносити, а на чор­ноземах можна вносити лише мінеральні добрива в розрахункових нормах за виносом із запланованим урожаєм і вмістом поживних елементів у грунті. На Поліссі на дерново-підзолистих грунтах без зрошення вносять 40— 60 т гною, 80—100 кг азоту, 60—80 кг фосфору і 80— 150 кг калію на 1 га під зяблеву оранку або під переорю­вання зябу.

У правобережному Лісостепу на сірих, темно-сірих грунтах і чорноземах опідзолених без зрошення слід вносити 30—50 т/га гною і N-60-80 P-60-80 K-100-150. На тор­фових грунтах органічні і азотні мінеральні добрива не вносять. На кислих грунтах слід вносити вапняні добри­ва в дозах, розрахованих за гідролітичною кислотністю за 2—3 р. до розміщення капусти, тоді дія вапнуван­ня найефективніша.

У лівобережному Лісостепу на глибоких і мало гумусних чорноземах вносять 30—40 т/га гною і N-60-75 P-45-60 K-45-60, а на зрошенні відповідно 30—50 т гною.

У Степу на темно-каштанових грунтах, де капуста обов'язково зрошується, вносять 40—45 т/га гною і N80-110 P40-70 K25-45.

Якщо капуста розміщена після добре удобрених по­передників, то на чорноземах Лісостепу і Степу безпо­середньо під пізню капусту можна вносити тільки мінеральні добрива у збільшених дозах (азотних — на 15— 20%, фосфорних і калійних -на 25-30%). Наведені дози добрив є орієнтовними і потребують уточнення відповідно до конкретних умов.

Спочатку вносять мінеральні добрива причіпними розкидачами РУМ-5, РУМ-8, їх навантажують агрегатом ПЕ-0,8Б з трактором ЮМЗ-6АЛ. Після цього завантажують гній агрегатом ПБ-35 з трактором ДТ-75 на розкидачі КСО-9, РТО-4, РОУ-5, ПРТ-10 чи ІПТУ-4, якими його транспортують ірозкидають рівномірно по полю. Розкиданий гній не пізніше як протягом 2 год приорюють, інакше це може призвести до втрат поживних речовин і висушування.

Зяблеву оранку проводять на глибину 27—30 см агрегатом ПЛН-4-35 з трактором ДТ-75 чи ПЛН-6-35 з трактором Т-150К. На супіщаних дерново-підзолистих грунтах глибина оранки 22—25 см. На важких заплав­них грунтах Полісся та в західних областях України навесні зяб треба переорювати.

Навесні, як тільки дозволяє стан грунту, в більшості районів проводять закриття вологи в два сліди борону­ванням агрегатами ДТ-75 із С-11У і боронами ЗБЗТС-1,0 з ЗБП-0,6А. Після закриття вологи здійснюють культи­вацію на глибину 10-12 см культиватором КПС-4 з одночасним боронуванням ЗБЗТС-1,0 в агрегаті з трак­тором ДТ-75. Перед культивацією, як правило, вносять азотні добрива. Після першої культивації поверхню грунту коткують гладенькими котками СКГ-2 у зчіпці з С-11У і трактором МТЗ-80. Це прискорює появу сходів бур'янів, які потрібно знищити наступною культи­вацією.

В умовах посушливої погоди навесні проводять по­лив для прискорення появи сходів бур'янів нормою 100—150 м³/га. Другу передсадивну культивацію здій­снюють також культиватором КПС-4 на глибину 14— 16 см з боронуванням. Між першою і другою культива­ціями, якщо випадає інтенсивний дощ, проводять за­криття вологи боронами. Якщо пізньостиглу капусту вирощують після збирання ущільнювальної культури, то після звільнення поля від попередника проводять лущення, потім полив і оранку на глибину 25—27 см з боронами в агрегаті. Якщо потрібно вирівняти поверх­ню, поле ще боронують.

Розсаду пізньостиглої білоголової капусти в усіх грунтово-кліматичних зонах України вирощують на грядках у відкритому грунті. Площу, вибрану під роз­садник, восени удобрюють, вносячи 60—80 т/га пере­прілого гною і P80-100 K80-100, і проводять зяблеву оран­ку. Навесні площу боронують і культивують. Під куль­тивацію вносять 2—3 ц/га аміачної селітри.

Строк висіву насіння пізньої капусти визначають залежно від вегетаційного періоду сорту і строку зби­рання врожаю. Строк збирання пізньої капусти в біль­шості областей планують переважно на 10 жовтня.

За 45-50 днів до висаджування розсади насіння капусти висівають сівалкою СО-4,2, СКОН-4,2 з міжряд­дям 45 см, суцільним рядковим способом або за схемою багаторядкової стрічки. Норма висіву насіння – 8- 12 кг, глибина загортання - 2,5-3 см. Після сівби про­водять коткування. Щільність насадження і вихід розса­ди 150-200 шт. зі м² корисної площі грядки.

Через 3-5 днів після появи сходів для профілактики пошкодження рослин хрестоцвітими блішками їх обприскують інсектицидами. Міжряддя у розсаднику розпушують тракторними культиваторами КОР-4,2, КРН-4,2з трактором МТЗ-80, на суцільних і стрічкових посівах - вручну. Для нормального росту розсаду добре поливають і двічі підживлюють. Перший раз розсаду підживлюють у фазі 2 справжніх листків і другий раз—у період утворення 4-го листка. Готова розсада пізньої капусти у віці 45 днів має висоту 12- 15 см, у неї 5-6 добре розвинених листків. З 1 га роз­садника вихід стандартної розсади становить. 1,5- 2 млн. шт. За день до вибирання розсаду добре поли­вають і наступного ранку висаджують.

Використовують розсадосадильні машини СКН-6 або СКН-6А. Ширина міжрядь при садінні 70 см, а за астраханською технологією - 90 см з попереднім нарізан­ням щілин щілинорізами, встановленими на саджалках. Відстань між рослинами в ряду - відповідно 60-70 і 31-37 см. Одночасно з висаджуванням розсаду полива­ють. Для заправлення розсадосадильних машин воду підвозять цистерною ВУ-3 з трактором МТЗ-80. Для кра­щого приживлення розсади площу поливають агрегата­ми ДДА-100МА нормою 250-300 м³/га.

Через 3-4 дні після підсаджування рослин, що не прижилися, проводять перше розпушування міжрядь на глибину 6—8 см культиваторами КРН-4,2. Наступні об­робітки проводять на глибину 8—12 см. За астрахан­ською технологією міжрядний обробіток проводять куль­тиватором КОР-4,2 з використанням комплекту робочих органів ППР-5,4 в агрегаті з трактором МТЗ-80.

Для захисту від шкідників і хвороб капусту потрібно обприс­кувати хімічними препаратами. Всього планують 3—4 обприскування проти шкідників і хвороб. Ефективні біологічні заходи боротьби з капустяною совкою і біланом (трихограма, ентобактерин, гаупсін).

До змикання розеток листків у міжряддях проводять 3—4 механізованих обробітки і 1—2 ручних з розпушу­ванням грунту в рядках навколо рослин. Під час меха­нізованих обробітків культиватори обладнують лапами з полицями, які загортають сходи бур'янів, і вони гинуть. В умовах Полісся добрі результати дає підгортан­ня капусти після дощу. Якщо за допомогою сокової діагностики виявлено порушення у збалансованому мінеральному живленні рослин, одночасно з механізова­ним розпушуванням їх підживлюють мінеральними добривами. При виявленні у період інтенсивного росту головок надмірного вмісту нітратів у соку, рослини підживлюють тільки фосфорно-калійними добривами. У ранній період вегетації під капусту вносять повне мінеральне добриво в дозі 25 кг/1 га.

При зниженні вологості грунту до 75—80 % НВ ка­пусту потрібно систематично поливати. У Лісостепу в період утворення і росту розеток капусту поливають 1-2 рази, а в період утворення і росту головок -2-3 рази; в північному Степу -відповідно 2-3 і 5-6 разів; у південному Степу -3-4 і 6-7 разів. Норми поливів орієнтовно становлять 300—350 м³/га до зав'язування головок і 450—500 м³/га в наступний період. Припиняють поливи за 20—25 днів до збирання врожаю.

Збирають пізню капусту в один прийом, коли голов­ки достатньо великі і щільні. Для часткової механізації збирання застосовують транспортери-навантажувачі ТШП-25 та інші широкоза­хватні транспортери. Головки капусти при цьому зрі­зують вручну, очищають від зеленого листя і кладуть на елеватор транспортера, з якого головки завантажують у тракторні платформи 2ПТС-4. Якщо немає транспортерів, головки зрізують з 6 рядків і складають в один валок, з якого вручну завантажують в транспортні засо­би і вивозять з поля. Головки капусти з валків заван­тажують у транспортні засоби транспортером-навантажувачем ТН-12.

При повній механізації збирання пізньої капусти використовують капустозбиральні комбайни МСК-1, напівначіпний комбайн МСК-2 і самохідний трирядковий комбайн МСК-3. Комбайн МСК-3 обслуго­вують від 2 до 8 робітників. Він виконує всі технологіч­ні процеси: зрізування головок, очищення від зеленого листя, завантаження у транспортні засоби. При використанні таких комбайнів завантажені в транспортні засоби головки перевозять на сортувальний пункт для доведення їх до кондиції. Для післязбиральної обробки головок капусти викорис­товують лінію ЛДК-30. Два комбайни МСК-2 вісім транспортних агрегатів МТЗ-80 + 2ПТС-4 і одна лінія ЛДК-30 здійснюють усі процеси на збиранні капусти з площі 60—70 га із загальними затратами праці 3 лю­дино-години на 1 т. Лінію ЛДК-30 обслуговують 23— 33 робітники. Продуктивність лінії при обробці головок на реалізацію—10—12 т/год, для зберігання — 15—30 після зберігання — 5—6 т/год.