Розділ VII. Відповідальністьборжника за дії іншихосіб

ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ __________________ в*

 

Відповідальність боржника за дії інших осіб. При порушенні зо­бов'язання третіми особами, на яких виконання було покладено від­повідно до ст. 528 ЦК (без заміни боржника у зобов'язанні), відпо­відальність за загальним правилом покладається не на третю особу, а на боржника (ст. 618 ЦК). Це обумовлено відносним характером зо­бов'язальних правовідносин, який проявляється, зокрема, у визначе­ності його сторін. У зв'язку з тим, що саме кредитор і боржник пере­бувають у зобов'язальних відносинах, при невиконанні або неналеж­ному виконанні зобов'язання саме боржник є відповідальною особою перед кредитором. Якщо ж третя особа зобов'язується перед боржни­ком виконати зобов'язання останнього перед кредитором, то вона не­се відповідальність за невиконання перед боржником. У кредитора відсутнє право вимоги до третьої особи. Договором або законом мо­же бути встановлено відповідальність перед кредитором третьої осо­би (безпосереднього виконавця). Наприклад, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушен­ням правил розрахункових операцій виконуючим банком відпо­відальність може бути покладена судом на останній (ч. 2 ст. 1092 ЦК). Аналогічна норма міститься у ст. 1097 ЦК щодо порушення ви­конуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива.

§ 5. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

Грошові зобов'язання можуть передбачати передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

До грошових зобов'язань з передачі грошей як предмета договору належать: зобов'язання з дарування, пожертви грошей (статті 717,718 ЦК), сплати рентних платежів у грошовій формі (статті 731, 737 ЦК), повернення грошей за договором позики (ст. 1046 ЦК), кредитні зо­бов'язання (ст. 1054 ЦК), зобов'язання з банківського вкладу (ст. 1058 ЦК), банківського рахунка (ст. 1066 ЦК), факторингу (ст. 1077 ЦК), зобов'язання зі сплати страхових платежів та здійснення страхових виплат (ст. 979 ЦК).

До грошових зобов'язань з передачі грошей як ціни договору нале­жать зобов'язання зі сплати вартості предмета договору (речей, іншо­го майна, майнових прав) за договорами купівлі-продажу (ст. 655 ЦК), поставки (ст. 712 ЦК), контрактації сільськогосподарської про­дукції (ст. 713 ЦК), постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу (ст. 714 ЦК), договору міни з доплатою (ст. 715 ЦК), сплати разових періодичних платежів за договорами на­йму (статті 759,762 ЦК), прокату (ст. 787 ЦК), вартості робіт (послуг) за договорами підряду (ст. 837 ЦК), надання послуг (ст. 901 ЦК), пе-

ревезення (ст. 908 ЦК), зберігання (ст. 936 ЦК), доручення (ст. 1000 ЦК), комісії (ст. 1011 ЦК), управління майном (ст. 1029 ЦК) тощо.

Особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань обумовлені їх специфічними озна­ками, до яких належать наступні:

1) цей вид зобов'язань включає в себе обов'язок сплатити гроші та має на меті погашення грошового боргу;

2) таке зобов'язання є підставою виникнення як права власності щодо готівки, так і зобов'язального права при безготівкових розра­хунках;

3) встановлюються спеціальні правила про відповідальність за по­рушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування процентів річ­них як плати за безпідставне користування чужими грошовими кош­тами;

4) спеціальний порядок розподілу ризиків;

5) предметом виконання є грошові знаки у визначеній сумі чи у су­мі, що може бути визначена;

6) специфічним є вплив прострочення на зміст грошового зобов'я­зання, оскільки останнє у разі прострочення все одно залишається грошовим, на відміну від інших видів зобов'язань, які в результаті їх порушення (у тому числі й прострочення) можуть бути трансформо­вані у грошове зобов'язання.

Статтею 625 ЦК передбачений спеціальний вид відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання: на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму бор­гу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три про­центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, є санкцією за його порушення. Отже, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокре­ма за договором позики (ст. 1048 ЦК), до них застосовуються загаль­ні норми про цивільно-правову відповідальність. Проценти, встанов­лені ст. 625 ЦК, підлягають стягненню при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Проценти є самостійною формою цивільно-правової відповідаль­ності у вигляді плати за користування чужими грошовими коштами. За своєю правовою природою вони не є неустойкою, що підтвер­джується практикою Верховного Суду України¹. Проценти, як прави­ло, нараховуються на суму боргу за основним зобов'язанням. Нара-

Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України. -Вил. 1 / За заг. ред. В. Т. Маляренка. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 116-117; Постанови Вер­ховного Суду України та Вищого господарського суду України. - Вил. 2 / За заг. ред. В. Т. Маляренка. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 182-184.

82

Розділ VII

 

хування процентів на проценти за користування чужими грошовими коштами може передбачатися договором або законом.

Ставка у 3 % є чи не найнижчою у порівнянні з встановленими у актах цивільного законодавства інших держав. Так, у Німеччині та Франції ставка процентів складає 4 % за цивільно-правовими та 5 % за торговельними угодами. ЦК УРСР 1922 р. встановлював обов'яз­ковість нарахування процентів річних за ставкою 6 % від суми основ­ного боргу. Правила ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений до­говором або законом.

Крім процентів річних, до наслідків прострочення віднесені й ін­фляційні втрати, які збільшують суму основного боргу. їх слід роз­глядати як самостійні негативні наслідки прострочення боржника, а не включати останні до складу збитків.

Відповідно до ст. 607 ЦК однією з підстав припинення зобов'язан­ня є неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Що ж стосується грошового зобов'я­зання, то, як зазначав Л. А. Лунц, - об'єктивна неможливість його ви­конання може настати тільки у випадку зникнення або вилучення з обігу старих грошей без заміни їх новими, тобто лише при знищенні товарно-грошового господарства¹. Боржник не звільняється від від­повідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК) тому, що остання має суб'єктивний характер.

¹ Лунц Л. А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. - М.: Статут, 1999.-С. 106.

Розділ VIII. Загальні положення про договір