ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ

 

безоплатного договору управління майном, коли мотивами управите­ля при його укладенні не є отримання доходу від виконання дій за цим договором, наприклад, якщо він відчуває моральні зобов'язання щодо підопічного або особи, яка безвісно відсутня.

Договір управління майном діє відносно тривалий строк і не укла­дається на виконання разових дій. Цей строк може обумовлюватися й причинами його укладення (наприклад, до моменту прийняття спад­щини).

Істотними умовами договору управління майном, з якими пов'яза­не його укладення, є перелік майна, що передається в управління, форма та розмір плати за управління (ст. 1035 ЦК). Інші умови дого­вору передбачаються в ньому за бажанням сторін. До них відносить­ся навіть строк управління майном, який слід встановити в договорі. Однак оскільки умова про строк не є істотною, непередбачення його в договорі не дає підстави вважати його неукладеним, а запроваджує дію ч. 1 ст. 1036 ЦК про п'ятирічний строк дії договору.

Форма договору управління майном - письмова (ст. 1031 ЦК).
У випадку, коли предметом договору є нерухомість, він підлягає но­
таріальному посвідченню та державній реєстрації. При порушенні
вимог про нотаріальне посвідчення договору настають наслідки, пе­
редбачені ст. 220 ЦК, тобто цей договір є нікчемним. При відсутності
державної реєстрації договір управління майном вважається неукла­
деним (ст. 210 ЦК).,

Предметом договору управління може бути будь-яке майно (в то­му числі майнові права). Особливість становлять грошові кошти, управління якими за договором може здійснюватися як виняток у ви­падках, встановлених законом (ст. 1030 ЦК). Так, п. 5 ч. 4 ст. 47 Зако­ну України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність» передбачає для банків можливість здійснення операцій по управ­лінню грошовими коштами клієнтів. Прикладом управління грошо­вими коштами є також діяльність по управлінню активами або кош­тами спільного інвестування згідно з Законом України від 15 березня 2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)».

У зв'язку з відсутністю прямої заборони в управління можуть пе­редаватися як нерухомі, так і рухомі речі, як індивідуально визначені, так і речі, визначені родовими ознаками. При цьому слід лише додер­жуватися вимоги щодо відокремлення майна, яке передається в управління, від іншого майна установника управління і від майна управителя. Цим самим майно, що є предметом договору, не тільки індивідуалізується (хоча б це були й речі, визначені родовими ознака­ми), а й обліковується управителем на окремому балансі для запо­бігання його змішанню з майном останнього і належного ведення справ щодо нього. Однак, зазвичай, предметами договору управління майном виступають підприємство як єдиний майновий комплекс, не­рухомі??ечі, цінні папери.

Майно, яке передається в управління за цим договором, за загаль­ним правилом, повинно належати установнику управління на праві власності (ч. І ст. 1032 ЦК). Тому не можна укладати договір на управління майном особи, яка не є власником (наприклад, з особою, якій майно належить на підставі договору - орендарем, тощо). Винят­ки становлять випадки, коли власник не має достатнього обсягу діє­здатності або визнаний судом безвісно відсутнім, або помер.

Предметом договору управління майном можуть бути також май­нові права, що належать суб'єктам зобов'язальних правовідносин і суб'єктам права інтелектуальної власності. Оскільки управління гро­шовими коштами може встановлюватися лише якщо вони перебува­ють в банку на відповідному рахунку клієнта, сума, яку бажано пере­дати в управління, є зобов'язальним правом вимоги, а не об'єктом речового права (права власності). Відповідно, предметом договору управління будуть майнові права на цю суму грошей.

Предметом договору управління також можуть бути майнові пра­ва інтелектуальної власності. Спеціального їх відокремлення при цьому не потрібно, оскільки до припинення цих прав або їх передачі іншій особі управомоченим залишається їх творець (автор, патенто-володілець тощо), чим і обумовлюється неможливість їх змішання з майном (правами) управителя.

У ст. 1045 ЦК зазначається, що особливості управління цінними паперами встановлюються законом. Додержання вимоги про відок­ремлення бездокументарних цінних паперів як предмета договору управління відбувається через механізми ведення реєстрів власників іменних цінних паперів та інші способи зберігання цінних паперів, передбачені Законом України від 10 грудня 1997 р. «Про Національ­ну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

В управління може передаватися майно, що є предметом договору застави (ст. 1039 ЦК), за умов попереднього попередження про це управителя установником управління. Це може бути у випадках, на­приклад, коли предметом договору управління є нерухомість, що пе­ребуває у заставі, яку доцільно передати в управління для кращого її використання, ніж це може зробити її власник, або у відсутність останнього. При цьому доходи від управління використовуються для погашення заборгованості за договором, забезпеченим заставою.

Власником заставленого майна при цьому залишається заставода­вець, який і буде установником управління. Вимога про попереджен­ня управителя про заставу предмета договору потребується тому, що на це майно може бути звернено стягнення за договором застави на вимогу заставодержателя, внаслідок чого воно вилучається від упра­вителя. Останній може зазнати при цьому збитків. Тому правом упра­вителя при недодержанні вимоги про його попередження щодо заста­ви предмета договору управління (або коли він сам не знав або не міг