открытого чемпионата аматорской лиги г. Донецка по волейболу сезона 2013-2014 г.г.
Ринок праці - це система економічних відносин з приводу використання та відтворення робочої сили. Робочу силу можна розглядати як суб’єкт ринку праці, а робочі місця - як його об’єкт. На ринку праці домогосподарства вролі найманих робітників пропонують свою робочу силу (N), а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит у робочій силі. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили формується зарплата (W) і певний рівень безробіття. Існує кілька теорій, які по-різному пояснюють механізм функціонування ринку праці. Згідно з класичною теорією зарплата є основним регулятором ринку праці, а попит і пропозиція на цьому ринку є високоеластичними щодо зарплати. Це означає, що в умовах зростання зарплати попит скорочується, а пропозиція збільшується і навпаки. Отже, рівновага на ринку праці забезпечується автоматично за допомогою абсолютно гнучкої зарплати. Це можна виразити задопомогою графічної моделі (рис. 8.1.) На рисунку початкова рівновага між попитом і пропозицією на робочу силу в точці Т1забезпечується рівноважною зарплатою на рівні W1. Якщо через зовнішні причини зарплата збільшиться до W2, то попит на робочу силу впаде до N2, а її пропозиція збільшиться до N3 Унаслідок цього виникає безробіття: SL>DL. Згідно з класичною теорією причиною виникнення безробіття є надмірна зарплата.
Рис. 11.1. Класична модель ринку праці
Проте ринок здатний усунути нерівновагу через вплив попиту і пропозиції на зарплату. Недостатній попит і надлишкова пропозиція швидко примусять зарплату зменшитися до рівноважного рівня (W1), що відновить рівновагу на ринку праці. Отже, згідно з класичною теорією надмірна зарплата викликає безробіття, а безробіття, зменшуючи заробітну плату, відновлює рівновагу і в такий спосіб само себе усуває. Якщо певна частка робітників не бажає найматися на роботу за зниженої зарплати, то, за цією теорією, таке безробіття є добровільним. Але, як показує практика, зниженню зарплати протистоять наймані робітники та профспілки. Роботодавці теж не завжди зацікавлені в її зниженні, оскільки воно викликає соціальні конфлікти і негативно впливає на продуктивність праці. Згідно з кейнсіанською теорією причиною безробіття є недостатність сукупного попиту, тому фактичний ВВП менший потенційної величини, а безробіття перевищує природну норму. Лише ринкові регулятори не вирішують проблеми. Ринок неспроможний швидко усувати безробіття і забезпечувані повну зайнятість. В короткостроковому періоді зарплата майже не змінюється під впливом попиту і пропозиції на ринку праці, особливо в бік зниження. За цих умов вирішити цюпроблему можливо з допомогою державного втручання в економіку. З метою усунення вимушеного (циклічного) безробіття Кейнс пропонував застосовувати державну політику стимулювання сукупного попиту. Завдяки зростанню сукупного попиту збільшується попит на ринку праці, усувається вимушене безробіття і підвищується номінальна зарплата. Досить часто причиною безробіття є не загальний спад виробництва, а негнучкість ринку праці. На тлі цього явища виникла теорія гнучкого ринку праці, згідно з якою високе безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією на ринку праці за професією та кваліфікацією робочої сили; між територіальним розміщенням вільних робочих місць та не зайнятою робочою сплою. Для усунення цієї невідповідності пропонується посилити гнучкість ринку праці з допомогою підвищення мобільності служб зайнятості, системи перепідготовки і підвищення кваліфікації та фінансової підтримки міжрегіонального переміщення робітників. Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень зарплати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності. Серед функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю, тобто забезпечення повної зайнятості. Теоретичною основою державного регулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунення вимушеного безробіття має досягатися з допомогою політики стимулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого - породжує інфляцію. Отже, за зменшення безробіття суспільство мусить розплачуватися інфляцією. Це означає, що між безробіттям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв'язок між безробіттям (U)та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філліпса (рис. 8.2). Крива Філліпса свідчить, що за зменшення безробіття від U1до U2інфляція зростає від і1 до і2. Спираючись на криву Філліпса, можна зробити три висновки: 1.Велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливі лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2.Стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції; 3. Вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить, від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми (зменшенню безробіття чи зниженню інфляції) він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філліпса адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією спостерігається інший зв’язок. Про це свідчить «крива» Філліпса у довгостроковому періоді (рис. 8.3).
Рис. 8.2. Крива Філліпса Рис. 8.3. «Крива» Філліпса у короткостроковому періоді у довгостроковому періоді
На рис. 8.3 короткострокова «крива» Філліпса 1 характеризує такий стан в економіці, коли інфляція дорівнює і1, а безробіття — природній нормі, тобто Un Тепер припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється збільшення сукупного попиту. У короткостроковому періоді це, з одного боку, зменшить безробіття, а з іншого, внаслідок збільшення сукупного попиту зросте інфляція попиту до і2, що перемістить економіку в точку Т2. Реагуючи на зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно підвищити зарплату. Це, з одного боку, зменшить прибутковість виробництва, скоротить його обсяги і збільшить безробіття до Un, що перемістить економіку в точку Т3. З іншого боку, виникне інфляція витрат, яка зросте до і3. Унаслідок цього «крива» Філліпса переміститься в положення 2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то цей процес повториться за умови зростання інфляції до і5 і повернення безробіття до природної норми. З'єднавши точки Т1і Т5, отримаємо вертикальну лінію, яка є «кривою» Філліпса у довгостроковому періоді. Наведений сценарій відповідає теорії адаптивних очікувань, згідно з якою зарплата постійно наздоганяє ціни, завдяки чому забезпечується лише короткострокове скорочення безробіття.
За теорією раціональних очікувань спіраль «ціни — зарплата» не виникає, оскільки робітники здатні враховувати майбутню інфляцію наперед у своїх вимогах до зарплати. Тому прибутковість не зросте, що не викличе навіть короткострокового збільшення виробництва і скорочення безробіття, а крива Філліпса матиме лише вигляд вертикальної лінії. Висновок: у довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією не існує альтернативи. Іншими словами, у кінцевому підсумку стимулювальна політика не зменшує безробіття, а лише породжує інфляцію. У довгостроковому періоді проблему зайнятості можна вирішити лише з допомогою неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання виробництва за рахунок нагромадження капіталу і збільшення потенційного ВВП. Крім політики експансії, додатковим елементом політики зайнятості є застосування державою спеціальних методів впливу на ринок праці. З цією метою розробляються державні програми сприяння зайнятості (наприклад, програма суспільних робіт) та гнучкі форми зайнятості (наприклад, запровадження неповного робочого дня, надомної праці тощо). Стратегічною метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку досягнення цієї мети супроводжується виникненням надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця (рис. 8.4).
Рис. 8.4. Крива Лоренця
На рис. 11.4 бісектриса ОД відображає абсолютну рівність у доходах, наприклад, 5% сімей отримує 5% доходу, 25% сімей — 25% доходу і т. д. Насправді певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренця, тобто опукла крива ОД, яка відхиляється від бісектриси і свідчить про існування певної нерівності в доходах. На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.
Нерівність розподілу доходів характеризують й інші показники. Децильний коефіцієнт диференціації: усе населення країни ділиться на 10 груп, по 10% кожна. Порівнюються доходи 10% вищої групи з доходами 10% нижчої групи. Індекс Джині: являє собою відношення площі, що обмежена фактичною кривою Лоренца і кривою Лоренца для абсолютно рівноважного розподілу доходів, до площі трикутника, обмеженого кривою Лоренца для абсолютно рівноважного розподілу доходів і осями координат. Соціальний захист - це система заходів, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків розвитку ринку праці, а також на підтримку населення у випадку хвороби, виробничої травми, інвалідності, народження дитини, похилого віку тощо. Сучасна система соціального захисту включає такі основні елементи: сукупність державних соціальних гарантій, державна соціальна допомога та державне соціальне страхування (рис. 8.5)
Рис 8.5 Система соціального захисту населення Задачі системи соціального захисту: · Забезпечення системи ефективної зайнятості (відповідно до рівня кваліфікації та здібностей). · Забезпечення ефективної системи формування доходів (в залежності від якості та результатів праці). · Макроекономічне регулювання через податковий механізм процесу диференціації рівня доходів та особистого споживання. · Встановлення реального рівня прожиткового мінімуму та його регулярна індексація. · Соціальна підтримка безробітних. Модель Хікса-Хансена доповнює модель IS—LM рівняннями попиту і пропозиції на ринку праці. В цій моделі показано, що споживання і заощадження є функціями і від доходу, і від процентної ставки.
Таблица. Сенсорные системы.
Таблица открытого чемпионата аматорской лиги г. Донецка по волейболу сезона 2013-2014 г.г.
|
