Инициализация строк
- Способы верификации программы - Критерии эффективности._______
Тема 13. Основные требо
Работа над собственной методоло
У літературі правовідносини прийнято поділяти на регулятивні та охоронювальні. У регулятивних правовідносинах встановлені строки – це строки здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків, в охоронювальних вони є строками захисту цивільних прав. До них належать строки: а) гарантійні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; д) процесуальні. В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб’єктивних прав, що належать управомоченій особі. Наприклад, право власності не обмежене для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права (право на ім’я, таємницю особистого життя тощо), невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні. Більшість строків, що встановлюється у регулятивних цивільних правовідносинах, дає можливість управомоченій особі здійснювати закладеш у суб'єктивному праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у цих відносинах, що здійснюється зобов'язаною особою у встановлений строк, свідчить про звичайне, нормальне протікання суспільних процесів. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права та виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному, претензійному або позовному порядку. Строк оперативного захисту. При оперативному захисті законодавча практика, наука цивільного права дозволяє захищати порушене суб'єктивне право власними односторонніми діями, без звернення до юрисдикційного органу. Це, зокрема, має місце при застосуванні оперативно-господарчих санкцій. Так, при порушенні зобов'язань контрагентом потерпіла сторона може відповідно на це відреагувати: скасувати знижки з ціни, які надавалися: відмовитися від оплати неякісної продукції, яку поставник поставив; відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і нарешті, в односторонньому порядку (як передбачено Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення) розірвати договір. Але застосування заходів оперативного впливу повинно бути пов'язане з необхідністю дотримання сторонами певного порядку й строків, що встановлюються законом чи договором. Так, при односторонньому розірванні договору поставки (наприклад, якщо поставши поставляє неякісну продукцію) відповідно до Положення про поставку необхідно, щоб недобросовісна сторона договору була письмово повідомлена про це за місяць. Присікальні строки. У законі передбачається, що в деяких правовідносинах нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивними) Це також строки здійснення суб'єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності, мають на меті усунення невизначеності у правовідносинах. Хоча законодавець не користується терміном "присікальні строки", він широко вживається у цивільно-правовій науці. На відміну від строків позовної давності присікальні строки - це строки існування прав та обов'язків, на них не поширюються загальні правила щодо зупинення, перерви чи поновлення строків позовної давності. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону захисту суб'єктивного цивільного права в примусовому порядку через суд, але це не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення строків позовної давності, добровільно виконає покладені на нього обов'язки. Закінчення ж присікального строку припиняє існування самого права, оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими, зупиненими. Присікальні строки передбачені різними статтями ЦК. Так, до присікальних строків можна віднести 6-місячний строк для збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право; строки пред'явлення претензій до органів транспорту, по закінченню яких позивач позбавляється права звернутися за судовим захистом, оскільки в цих випадках господарський суд на підставі п. З ст. 80 ПІК України припиняє провадження по справі, та деякі інші строки. В літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки: 1) строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права; 2) строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права; 3) строки, протягом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі. Особливість присікальних строків полягає у тому, що вони, визначаючи рамки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутрішньо властива межа існування. Закінчення присікального строку тягне за собою припинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроковим припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається після закінчення строку. Але присікальний характер того чи іншого строку має прямо випливати із змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди. Гарантійні строки. Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується вже у межах охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні зобов'язання якості продукції, робіт і та послуг. Вони дійсні протягом певних строків (гарантійні строки). Суть гарантійного строку продукції полягає в тому, що при виявленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару; б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків; г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні гарантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторони можуть встановити гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити триваліші гарантійні строки, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією. Претензійні строки. Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки. Претензійні строки — це встановлений законом строк, протягом якого сторона, право якої порушено, зобов'язана перед тим, як звернутися з позовом до господарського суду, направити порушникові претензію Суть претензійного порядку вирішення цивільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управомоченого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, основане на добровільній і взаємній повазі інтересів сторін, — найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту. Чинне законодавство не обмежує потерпілу сторону часом звернення з претензією, окрім випадків, передбачених у транспортному законодавстві. Щодо загальних строків розгляду претензій, то вони встановлені у ст. 7 ПІК України. Претензія підлягає розглядові протягом одного місяця від дня її отримання. ЦК України містить кілька норм щодо порядку і строків пред'явлення претензій: а) у зв'язку з недоліками проданої речі; б) у зв'язку з недоліками у роботі, виконаній за договором побутового замовлення; в) з перевезень; г) щодо претензій кредиторів спадкодавця. За загальним правилом, пред'явлення претензій не обов'язкове за спорами, у яких обома учасниками (або хоч одним з них) є фізична особа (крім відносин з перевезень і надання послуг зв'язку. За деякими вимогами, зокрема тими, що виникають з перевезення, операцій з надання послуг зв'язку, відносин з іноземного страхування тощо, діють певні строки і порядок пред'явлення та розгляду претензій. Строки набувальної давності - це строки, впродовж яких особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником. Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської Федерації встановлено два види строків набувальної давності: право власності виникає на боці без титульного володільця, якщо він володів нерухомим майном протягом 1 5 років; рухомим майном — протягом 5 років (ст. 234). В новому ЦКУ стаття 344 "Набувальна давність" регулює дане питання, зокрема, в ч. 1 сказано, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років набуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за надувальною давністю регулюється законом. Також, сказано, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за надувальною давністю з моменту державної реєстрації. В частині 4 даної статті закріплюється загальне правило, за яким, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Строки Строка – последовательность символов, заканчивающаяся символом ‘\0’. Всякий раз, когда компилятор встречается с чем-то, заключенным в двойные кавычки, он определяет это как строковую константу. Символы, заключенные в кавычки, плюс завершающий символ ‘\0’, записываются в последовательные ячейки памяти. Если нужно включить в строку символов символ двойной кавычки, ей должен предшествовать символ обратной косой черты. Например: char* s = “Symbol\””; Инициализация строк char s1[] = “Hello”; char s2[] = {‘H’, ‘e’, ‘l’, ‘l’, ‘o’}; char *s3 = “Hello”; char s4[100 ] = “Hello”;
|
