Керівництво, орієнтоване на підлеглих
ЕНУ им. Л.Н.Гумилева Полковник в отставке В.Назаров Логіка викладу матеріалу Організація комунікацій Кажуть, що до 90% часу керівник витрачає на комунікації. Комунікація означає обмін інформацією між людьми, це спілкування, взаєморозуміння. Ділове спілкування – основа для розробки, прийняття й реалізації управлінських рішень, що складає сутність діяльності керівника організації. Досить важливо, якими є стосунки між керівником і підлеглими. Тому велика увага останнім часом приділяється проблемі культури комунікацій, вивченню здібностей керівника щодо ефективної взаємодії. Н. Енкельман здатність керівника до комунікацій описує п`ятьма сходинками впливу (Рис.20).
Рис. 20. П`ять сходинок впливу за Енкельманом Якщо є людина як об`єкт управління і людина як суб`єкт управління та вони разом визнають наявність спільної мети, досягнення якої забезпечується їхньою ж спільною працею, то між ними виникають стосунки управління. Якщо суб`єкт та об`єкт управління здійснюють обмін результатами своєї діяльності, то стосунки перетворюються у зв`язки. Зв`язки бувають прямими: від керівника до підлеглого, і зворотними: від підлеглого до керівника. Таким чином, управлінські стосунки являють складний комплекс взаємовідношень та взаємодій суб`єктів та об`єктів у процесі спільної діяльності по досягненню мети. Управління – це об`активно одна із самих давніх професій. Вожді племен, старости громади, військові начальники, царі, королі, голови рад… Управління – це завжди влада. Для одних влада – це ділова сфера самореалізації, можливості довести свою корисність. Для інших, влада – це реальна можливість злетіти над іншими, задовольнити свою пиху. Управлінська діяльність передбачає реалізацію своїх амбіцій, намірів. Так, відомо, що після смерті відомого підприємця Сави Морозова було створено дирекцію із 5 осіб, щоб виконувати обсяг роботи, який С.Морозов виконував із завзятістю сам. Ось чому превентивна підготовка керівного складу повинна бути обов`язковою. Матеріально-технічне забезпечення, висококваліфіковані кадри не вбережуть від занепаду організацію, якщо її керівник – неосвічена, психологічно безграмотна людина. У наш час люди не хочуть відчувати себе «гвинтиками», вони бажають свого визнання. Влада може мати різні форми: 1.Утілітарна – передбачає вплив засобами сильних мотивів та стимулів. 2.Авторитарно-нормативна – передбачає законодавчо-нормативне підгрутя. 3.Об’єднана – передбачає владу групи людей, яка зумовлює культуру та норми поведінки.. Розподіл влади оптимально здійснювати за Правилом прямих живих стосунків: у одного керівника повинно бути не більше 10-12 працівників. Оптимальний варіант – 7. Стиль – це сукупність засобів та методів роботи керівника, манера його поведінки по відношенню до підлеглих. Основними стилями вважаються: 1.Адміністративно-командний. Його формули: «Сказано - зроблено» або «Обговоренню не підлягає». 2.Маніпулятивний. У цирку були? Собачку, яка «вміє» рахувати і ходити на задніх лапках бачили? Отож. 3.Партнерський. Якщо це намалювати, то картинка мала б такий вигляд: дві руки, які тиснуть одна одну. 4.Духовний. Щось на зразок «Тато, мама і я – дружня сім’я». Таннебаум та Шмідт в роботі «Як обирати стиль керівництва» ще у 1958 році запропонували цікавий підхід до пояснення стилю керівництва. Вони визначають стиль за чотирма параметрами: 1. «керівник» - його особистість і стиль, якому він надає перевагу; 2. «підлеглі» - їх потреби, стосунки, навички; 3. «завдання» - вимоги та цілі роботи, яку треба виконати; 4. «ситуація» - організація, її цінності. Залежно від поєднання цих параметрів, стиль керівництва змінюється. Схематично це можна представити так (Рис. 21):
керівництво, орієнтоване на підлеглих
|
керівництво, орієнтоване на управлінця
