Заняття №1. Основи ведення оборони загальновійськовими підрозділами.

1-е питання: Основи оборони механізованого батальйону (роти)

Оборона – вид загальновійськового бою, має мету:

– відбити наступ переважаючих сил противника;

– завдати йому максимальних втрат;

– утримати важливі райони (об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною й маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони – найбільш повно відповідає головній меті оборони й ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямків і передусім там, де втрата території неприпустима. Основна мета – міцне й тривале утримання районів (рубежів).

 

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу й збереження своїх сил. Основний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і ешелонованих у глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Маневрена оборона допускає залишення деякої частини території.

 

Оборона може застосовуватися умисно, коли наступ неможливий або недоцільний, зокрема на другорядних і важкодоступних напрямках, на морському узбережжі та островах. Вимушено перехід до оборони здійснюватиметься внаслідок обстановки, що склалася несприятливо.

Оборона може готуватися заздалегідь до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.

Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід роти (батальйону) до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найсприятливіші умови для підготовки роти (батальйону) до оборони.

 

Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню й загороджень, підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

Сучасна оборона має бути стійкою та активною.

Під стійкістю оборони розуміють:

– здатність протистояти зброї масового ураження ударам авіації й артилерії;

– відбивати атаки танків і піхоти противника;

– знищувати противника, що вклинився в оборону, або повітряні десанти, аеромобільні та диверсійно-розвідувальні групи, які висадилися в тилу.

 

Активність оборони полягає у:

– постійному ураженні против­ника всіма засобами;

– нав'язуванні йому своєї волі;

– створенні невигідних для нього умов ведення бою;

– проведенні широкого маневру та рішучих контратак;

– швидкому знищенні противника, що вклинився в оборону, і його десантів, які висадилися.