Тетчеризм».

У травні 1979 р. на парламентських виборах перемогла консервативна партія на чолі з Маргарет Тетчер.

Мета уряду:

Вивести країну з соціально-економічного застою, проведення «неоконсервативної революції», повернувшись до політики свободи.

Тетчер і її однодумці представляли нове покоління британських консерваторів, яких стали називати «неоконсерваторами» («новими консерваторами»).

Основні положення неоконсервативної програми Тетчер і засновану на ній внутрішню політику її уряду згодом назвали «тетчеризмом».

Внутрішня політика:

1. Надання свободи приватному підприємництву.
2. Скорочення національного сектору економіки (до приватних власників верталися підприємства нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості).
3. Скорочення витрат на будівництво комунального житла, прокладання шляхів, культуру і освіту.
4. Зниження податків на великі прибутки.
5. Уряд розгорнув наступ на профспілки. Закони про зайнятість, які приймав парламент, ускладнювали процедуру проведення страйків, передбачали судове переслідування «незаконних страйків», ускладнювали пікетування підприємств.
6. Денаціоналізація ряду державних підприємств.

Зовнішня політика:

1. Зміцнення обороноздатності країни і НАТО. Тетчер розглядала ядерну зброю як засіб досягнення безпеки.
2. Англія почала брати участь у європейській економічній інтеграції.

Інтеграція (від лат. integratio – поповнення, відновлення) – об’єднання в одне ціле яких небудь частин або елементів. Наприклад, економічна І., політична І.

1. У 1982 р. уряд рішуче вступив у військовий конфлікт з Аргентиною за Фолклендські (Мальвінські) острови і виграв його. В 1990 р. англо-американські відносини відновилися.
2. Після радянської інтервенції в Афганістан відносини з СРСР почали погіршуватись. Водночас уряд М. Тетчер активно підтримував позитивні зміни у зовнішній політиці СРСР, що відбулися з 1985 р. В 1987 р. Тетчер особисто відвідала Москву з офіційним візитом.

Результат:

У результаті політики «тетчеризму» країна досягла значного рівня економічного розвитку, який дав підстави говорити про «британськеекономічне диво».

1. Зросли доходи населення. 60% англійців стали власниками квартир чи будинків. Кожен четвертий британець став власником акцій.
2. Зменшилася зовнішня заборгованість. Збільшились золотовалютні запаси. Піднявся курс фунта стерлінгів.
3. Скоротилося число страйків і членство у тред-юніонах.
4. Однак майже 9 млн. чоловік потрапили до категорії бідняків.

Спроба М.Тетчер запровадити новий подушний податок наразилася на опозицію не лише з боку противників, а й навіть у середовищі консерваторів. З цих причин у листопаді 1990 р. М.Тетчер подала у відставку.

Новим прем’єр-міністром Великої Британії став Джон Мейджор.

 

4. Сучасне становище у країні.

На парламентських виборах в травні 1997 р. перемогла лейбористська партія на чолі з Тоні Блером.

Під його керівництвом лейбористська партія суттєво змінила свою програму, відкинувши традиційні соціалістичні принципи та запозичивши ряд тез у консерваторів і соціал-демократів. Лейбористи почали відстоювати і послідовно впроваджувати в життя курс на розвиток ринкової економіки і різноманітність форм власності, заливши в минулому свою орієнтацію на націоналізацію промисловості.

Англійський фунт протягом 1997-2001 р. постійно зростав, як і ВВП.

Був відчутний прогрес в сфері охорони здоров’я та освіти, які британці в списку пріоритетів ставлять навіть вище економіки. За останні 16 років в Британії був зафіксований самий низький відсоток безробітних.

На виборах 2001 р. лейбористська партія знову отримала перемогу. У травні 2007 р. прем’єр-міністром Великої Британії став Гордон Браун, представник тієї ж лейбористської партії. Наступним прем’єр-міністром Великої Британії в травні 2010 р. став 43-річний лідер консервативної партії Девід Кемерон (наймолодший прем’єр-міністр у Великій Британії з 1812 р.)