Історія впровадження ISBN у світову та вітчизняну практику книговидання

Різке збільшенням випуску видавничої продукції та пожвав­лення книгообміну між провідними державами світу, яке припа­дає па середину XX століття, спонукало видавців і киигорозповсюджувачів шукати нові, ефективніші, форми просування своєї продукції на ринку, спрощення процедури пошуку та передачі за кордон необхідної промоційної інформації. Якраз у цей час на За­ході активно розгортається комп'ютеризація видавничої справи.

Початком розроблення нової системи ідентифікації видавничої продукції можна вважати 1966 рік, коли під час роботи Міжнарод­ної конференції із Берліні з проблем дослідження книжкового рин­ку та книжкової торгівлі було прийнято рішення «запустити» через комп'ютерну мережу процес управління книговиробництвом і спростити процес ідентифікації кожного окремого видання.

В основу простої й унікальної світової нумерації книг була покладена розроблена англійцями в спілці з американцями 1968 року Британська система нумерації друкованої продукції

Структура ISBN та зміст цифрових блоків

Структура Міжнародного стандартного номера книги є такою:

• абревіатура ISBN;

• десять цифр, які розділяються рискою на чотири блоки.

У кожному з цих блоків цифр закодовані певні ідентифікато­ри. Аби їх безпомилково «прочитати», слід знати послідовність розміщення блоків:

перший блок – ідентифікатор країни (або групи країн);

другий блок – ідентифікатор видавництва (або видавничої організації);

третій блок - порядковий ідентифікатор конкретного видання;

четвертий блок - контрольна цифра..

Розглянемо цифрову наповненість кожного з цих блоків.

Ідентифікатор країни

Це число (перший блок цифр) присвоюється Міжнародним агентством ISBN. Кількість цифр у цьому блоці може бути від однієї до п'яти (це залежить від обсягу книжкової продукції, що виготовляється країною в середньому за рік). Діапазон чисел для країн Міжнародним агентством визначений такий: 0-7; 80-94; 950-997; 9980-9989; 99900-99999.