Тахеометри

Тахеометри – це прилади, що визначають напрям, довжину лінії і перевищення.

Розрізняють 2 типи тахеометрів:

1)Оптико-механічні;

2)Електронні або повністю автоматичні.

Оптико-механічні тахеометри мають всі ознаки теодоліта, доповненого далекоміром. Особливістю є нівелір – тахеометр, що застосовується для знімання плоского рельєфу.

Оптико-механічні тахеометри також поділяються на два різновиди:

1) Обчислення відстаней і перевищень виконується за допомогою таблиць і розрахунків. Такі тахеометри називають нередукційними.

2) Редукційні тахеометри дають можливість автоматично визначати горизонтальне проложення лінії або перевищення по відповідних шкалах (номограмах), в полі зору труби.

За конструкцією можуть бути „теодоліт-тахеометр” і „нівелір-тахеометр”. Бусольні тахеометри вже не застосовуються.

Нівелір-тахеометри представляють собою комбінацію нівеліра, доповненого горизонтальним кругом, а в зоровій трубі є далекомірні штрихи для визначення відстаней.

Недоліком нередукційнмх тахеометрів є необхідність значних обчислень. Є такі оптико-механічні тахеометри: Редта-002 з бікліновим компенсатором, авторедукційний тахеометр з базисом при інструменті та інше.

 

35. Авторедукційний тахеометр з базисом при інструменті.

 

При топозніманнях забудованої території для спеціальних робіт застосовують авторедуційні тахеометри з базисом при інструменті BRT-06.

 

 

Його оптична схема така:

	2		6

 

1

Рис.10.1. Оптична система авто редукційного тахеометра

1 – окуляр;

2 – прямокутна призма ;

3 – пара напівлінз;

4 – об’єктив;

5 – пентапризма з постійним кутом відхилення (нерухома);

6 – рухома пентапризма з кутом ;

7 – вимірювальна лінійна з ціною поділки .

При роботі з цим тахеометром реєчник непотрібний. Відстань визначається безпосередньо до предмету. Так як нерухома призма має постійний кут відхилення g_0, а рухома - пересувається, то стає

можливим виконати з’єднання зображень в одній точці, тобто утворюється малий паралактичний кут g₀ з перемінною базою при лінійці.

 

36 Електронні тахеометри.

Вітчизняні автоматичні електронні тахеометри виготовляють декількох типів. Серед них мають найбільше застосування електронні тахеометри Та-5 та Та-3.

Наведемо основні характеристики та призначення електронного тахеометра Та-5.

Це прилад, що об’єднує теодоліт, світловіддалемір та інші спеціальні устрої. В автоматизований комплекс, що забезпечує отримання карт і планів з мінімальними похибками спостережень, входять:

1. Безпосередньо тахеометр.

2. Реєстратор інформації.

3. Перетворювач.

4. Міні ЕОМ.

5. Графопобудувач.

Тахеометр може комплектуватись:

1. з візуальним зйомом інформації по кутомірних кругах;

2. з автоматичним зйомом інформції: похила відстань і в першому, і в другому випадку обчислюється горизонтальне проложення автоматично.

Та-5 з візуальною реєстрацією має такі характеристики:

1. СКП вимірювання кутів (вимірюється в гонах).

2. Діапазон вимірювання відстаней від 0,5 км до 3 км з похибкою 20 мм.

3. Діапазон вимірювань вертикальних кутів = 40⁰.

4. Відліковий пристрій забезпечує:

а) ціну поділки лімба: 1 гон=0.9º;

б) ціну поділки шкали мікроскопа: 10 мгон.

10мгон=0.01гон=0.54’’

Можлива точність відліку 0.001гон=3.2’’.

Точність оцінки: Горизонтальний круг – 0.0018гон=6’’ Вертикальний круг – 0.0030гон=11’’.

 

5. Вертикальний круг має компенсатор. Похибка недокомпенсації 2^¢¢ в діапазоні 3^¢ .

Призначення тахеометра:

1. Вимірювання кутів;

2. Вимірювання відстаней;

3. Визначення приростів координат (Dх; Dy);

4. Визначення перевищень;

5. Автоматична побудова рельєфа і ситуації.

Конструктивно тахеометр розроблений на базі номограмного ТаН, а відстані на базі СТ- 5.

В комплект входять відбивачі, штативи, віха, джерело живлення (12В).

Тахеометр Та –3 повністю з автоматичним зйомом інформації.

37 Спеціальні геодезичні прилади.

До них можна віднести:

1. Лазерні геодезичні прилади;

2. Фотоелектричні автоколіматори;

3. Гіротеодоліти.

 

Літнарович Руслан Миколайович – к.т.н., доцент.

 

 

Електронні геодезичні прилади

 

 

V семестр

 

V – СЕМЕСТР.

Частина II.

Лекція 1.

Основні методи вимірювання віддалей.

Якщо виміряти проміжок часу, за який електромагнітні хвилі пройшли шлях d, то можна визначити його довжину: (1.1), де

- час проходження електромагнітними хвилями шляху d;

=300000 км/с – швидкість розповсюдження ЕМ коливань.

Для визначення проміжку часу необхідно зафіксувати моменти проходження хвилею початку та кінця шляху, тобто початку та кінця віддалі.

Набагато простіше визначити такий проміжок часу, коли його початок і кінець фіксуються в одній точці. Це є можливим, коли електромагнітні коливання проходять лінію 2 рази. Тому на одному кінці лінії хвилі повинні відбиватись. Тоді (1.2).

Схема світловіддалеміра (електронного).

 

	Прямий (опорний) промінь

S

В

А

ПРИЙМАЧ

ВИМІР. ПРИСТРІЙ

 

Рис. 1.1 Загальна схема електронного віддалеміра (основні вузли)

 

Замість проміжку часу можна вимірювати зміну відомої функції часу, яка відбулася за час дворазового проходження променя вимірюваної лінії. Це призводить до змін конструкції та функціонування світловіддалеміра. У зв¢язку з цим класифікацію методів вимірювань за допомогою електромагнітних хвиль проводять за тією фізичною величиною, зміну якої визначає вимірювальний пристрій.

Існує 3 методи вимірювання:

1) Часовий (найбільш наочний) або імпульсний;

2) Фазовий;

3) Частотний.