Методика визначення ексцентриситету (див. методичку)

 

В теодолітах з односторонньою відліковою системою ексцентриситет алідади досліджують так:

1) На рівній поверхні розставляють через візирні марки.

2) При КЛ спостерігають і знімають відліки в прямому і зворотному ході на всі візирні цілі.

3) Переводять трубу через зеніт і при КП знов знімають відліки в прямому і зворотному ході.

4) Беруть різниці відліків на одну і ту ж точку при КЛ та КП. Ці різниці еквівалентні значенням при дослідженні ексцентриситету в теодолітах з двосторонньою відліковою системою. По цих значеннях і будують синусоїду, з якої знімають значення і вираховують лінійний ексцентриситет .

Ексцентриситет лімба в теодолітах з односторонньою відліковою системою досліджують так:

1) Наводять прилад на нерухому ціль і знімають відліки при КЛ і КП.

2) Переставляють лімб через і знов при КЛ і КП наводять на цю ж саму ціль.

3) Так проводять виміри в діапазоні .

4) По різниці відліків КЛ і КП будують синусоїду і визначають з неї всі елементи аналогічно попереднім ( і ).

 

31. Підіймальні гвинти. Закріпні і навідні гвинти.

Підіймальні гвинти призначені для приведення приладу в горизонтальне положення, тобто вертикальної вісі в прямовисне положення. Підйомних гвинтів може бути три, або чотири.

Обертання підйомних гвинтів має бути легким, в іншому випадку необхідно запросити майстра.

Конструктивно гострі частини гвинта можуть бути направлені як вниз, так і вверх. В деяких конструкціях підйомні гвинти взагалі відсутні, а горизонтування виконується за допомогою комбінації з’єднувальних дисків.

Закріпні і навідні гвинти.

Закріпні гвинти призначаються для закріплення алідади з лімбом, а також для тимчасового закріплення зорової труби під певним кутом. Повільні і точки наведення на предмет або рух зорової труби виконується навідними гвинтами. Крім цього, в теодоліті без компенсатора є навідний гвинт при алідаді вертикального круга, яким користуються для приведення бульбашки рівня при вертикальному крузі.

Основна конструкція закріпних і навідних гвинтів може бути:

1) Центрального типу.

2) Ричажної передачі.

В першому випадку закріпний гвинт діє на вісь через сухарик і хомутик. Навідні гвинти діють на палець нерухомої частини приладу, а протидією гвинту є патрон з пружиною.

В другому випадку важільна передача має ту особливість, що діє на вісь через важіль, що дозволяє зменшити по висоті конструкцію закріпного пристрою. Наприклад в глухому нівелірі при обертанні елеваційного гвинта він нахиляє вісь не прямо, а через важіль.

В деяких країнах застосовують коаксіальну і фракційну конструкцію навідних гвинтів (Німеччина, RBT-18, Угорщина, Te-B1).

 

32. Виправні, юстирувальні гвинти. Елеваційний гвинт.

Виправні гвинти використовуються для юстирування сітки ниток, рівня, підставки зорової труби та ін. Для переміщення сітки ниток використовують конструкції, де гвинти діють один навпроти другого.

Крім протидії „гвинт-гвинт” може бути „гвинт-пружина”, „гвинт-контргайка”, „контргайка-контргайка”.

Елеваційний гвинт присутній тільки у нівелірів середньої і високої точності (а інколи – і малої) для нахилу зорової труби на малий кут в вертикальній площині, що проходить через візирну вісь. Основне його призначення – приведення бульбашки циліндричного рівня в горизонтальне положення перед зняттям відліку по рейці. При обертанні гвинта одночасно рухається бульбашка рівня і нахиляється візирна вісь. Елеваційним гвинтом не користуються для приведення нівеліра в горизонтальне положення. Роблять це тільки по круглому рівню. Елеваційний гвинт має малий крок ().

 

33. Правила поводження з геодезичними приладами.

Нормальними умовами експлуатації геодезичних приладів по ДЕСТ 23543-88 прийняті наступні: температура навколишнього середовища – 20±5⁰С, відносна вологість - 60±20%, атмосферний тиск - 760±25мм рт. ст., найбільша швидкість руху повітря в робочому просторі – не більше 0,2 м/с, частота збуруючих вібрацій – не більше 30 Гц, амплітуда вітроприскорень – не більше 0,2 м/с².

Робочі діапазони основних умов експлуатації геодезичних приладів є різними. Високоточні геодезичні прилади повинні функціонувати при температурі від-25 до +50⁰С і відносній вологості до 95%. Масові геодезичні прилади – при температурі від –40до +50⁰Сі відносній вологості до 98%.

Геодезичні прилади в упаковці повинні транспортуватися будь-якими видами транспорту на значні відстані і переноситись в укладальних футлярах в похідному положенні.

Розробка нового приладу, як правило, складається із науково-дослідних і експерементально-конструкторських робіт. В обох випадках розробка займає певні стадії, тривалість яких залежить від ступеня новизни і складності розробки. Всі галузі промисловості, в тому числі і приладобудівна, дотримуються наступних основних стадій розробки конструкторської документації і виготовлення зразків: технічне завдання, технічні пропозиції, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації і присвоєння їй відповідної літери (наприклад, для дослідних зразків – “О” “О₁” “О₂”, для серійних виробів – “А”.

В процесі серійного виробництва всі виготовлені прилади проходять приймальні випробування. Один раз на рік або на два роки один – два прилади, прийняті відділом технічного контролю заводу, підлягають періодичним випробуванням в повному обсязі вимог ТУ. Після внесення змін в технологію виробництва або при заміні матеріалів, що покращують технічні або експлуатаційні характеристики, проводяться типові випробування по спеціальній програмі. І останнє випробування – один раз на три роки Держнагляд організовує державні контрольні випробування в повному обсязі вимог ТУ і діючих стандартів.

Лекція №10.