Загальні положення. У разі наявності слабких ґрунтів в верхньої частини основи доволі часто виникає необхідність в передачі тиску споруди на більш щільні ґрунти

У разі наявності слабких ґрунтів в верхньої частини основи доволі часто виникає необхідність в передачі тиску споруди на більш щільні ґрунти, що розташовані на деякої глибині, іноді доволі значної. В такому разі проектують пальові фундаменти під каркас або під стіни споруди. В залежності від інженерно – геологічних умов площадки будівництва будують фундаменти із паль, які за характером взаємодії із ґрунтом розподіляються на:

- палі стійкі, що прорізають всю товщу стискаємих ґрунтів та спираються на шар практично не стискаємого ґрунту (скельні породи);

- палі тертя (висячі), що спираються на стиснені ґрунти і передають навантаження на ґрунти основи боковою поверхнею і нижнім кінцем.

Несуча спроможність однієї палі значно менше навантаження, що передає наземна конструкція, тому пальовий фундамент будують із декілька паль.

В залежності від розташування паль в плані розрізняють наступні види пальових фундаментів: одиночні палі, ленточні пальові фундаменти з розташуванням паль рядами, пальові кущі, суцільне пальове поле.

Для того щоб всі палі фундаменту працювали одночасно їх об’єднують залізобетонною плитою або балкою – ростверком, який забезпечує розподілення навантаження на палі та рівномірність осадки.

Розрізняють три типа пальових ростверків:

- низький – розташовують нижче поверхні ґрунту;

- підвищений - розташовують безпосередньо на поверхні ґрунту;

- високий - розташовують вище поверхні ґрунту.

Вид і конструкція палі призначається в залежності від граничних станів: по несучої спроможності і деформаціям основи.

Матеріал з якого виготовляють палі або у готовому вигляді (забивні), або виготовляємі у ґрунті (набивні) може бути різноманітним: залізобетон, метал, комбіновані, щебеночні, ґрунтоцементні.