Холодна зброя.

 

У зв'язку з тим, що законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за носіння, виготовлення і збут холодної зброї, істотне значення має визначення поняття холодної зброї.

Розробка цього поняття важлива не тільки в карному правовому, але й у криміналістичному плані, тому що питання про віднесення знаряддя злочину до холодної зброї або інших предметів вирішується слідчим, експертом-криміналістом і судом.

Закон не дає поняття холодної зброї, хоча деякі статті КК розшифровують його. Так, ч. 2 ст. 222 КК передбачено кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення або збут «кинджалів, фінських ножей або іншої холодної зброї». У ч. 3 ст. 206 КК говориться про застосування або про спробу застосування “ножей, кастетів або іншї холодної зброї”

Ясно, що кинджали, фінські ножі, кастети є холодною зброєю, але що розуміти під «іншою холодною зброєю» - законодавець не роз'ясняє.

У кримінально-правовий і в криміналістичній літературі є декілька визначень холодної зброї, що містять його ознаки. Вперше вони були сформульовані Н. В. Терзиєвым, що до істотних ознак холодної зброї відніс: 1) приналежність до гострим ріжучим, що рубають, колючим або тупим ударним знаряддям; 2) призначення служити для нападу і захисти і 3) можливість нанесення ними тілесного ушкодження[29].

Декілька пізніше визначення холодної зброї були дані М. Г. Любарским, Н. И. Ємельяновим, А. Н. Самончиком. У них багато загального. Так, усі вони в якості одного з головних ознак називають спеціальну виготовленість або пристосованість предмета для нанесення тілесних ушкоджень. Д. П. Рассейкин цілком обгрунтованно зазначив, що холодна зброя повинна характеризуватися спроможністю нанесення не тілесного ушкодження взагалі, а серйозного тілесного ушкодження, тому що подряпина теж є тілесним ушкодженням, а її можна нанести і ножем із легкого металу, що гнеться, наприклад заліза. Однак такий ніж не може бути віднесений до холодної зброї, тому що їм неможливо нанести серйозне тілесне ушкодження і він не представляє тієї суспільної небезпеки, що закон вкладає в поняття холодної зброї. Н. И. Ємельянов крім названого вище ознаки вказує на зручність і придатність для цих цілей по розмірах, формі і міцності, а також на відсутність прямого призначення в побуті. М. Г. Любарский також відзначав, що холодна зброя - це «предмет, що не має прямого виробничого або господарсько-побутового призначення».

Ця ознака, у якості одного з основних називає і И. М. Каплунов, вважаючи, що «під холодною зброєю прийнято розуміти предмети, спеціально виготовлені або пристосовані для нанесення ними тілесних ушкоджень при нападі й активній обороні, по конструктивних особливостях, розмірам і властивостям матеріалів відповідним цим цілям і не мають не прямого виробничого або господарсько-побутового призначення».

Т. А. Сєдова справедливо заперечує проти введення у визначення цієї ознаки, указуючи, що немає необхідності доповнювати визначення подібним роз'ясненням, «оскільки спеціальне виготовлення для цілей нанесення тілесних ушкоджень уже припускає, що цей предмет повинний бути постачений даними якостями»,

А. Н. Самончик доповнив ознаку, розглянутий нами першим, ще одним: предмети, що відносяться до холодної зброї, служать для активного нападу або самооборони за допомогою мускульної сили людини.

А. И. Устинов вважає, що «...холодною зброєю є предмет, спеціально виготовлений для нападу або активного захисту в рукопашному бої».

Т. А. Сєдова відзначає в якості позитивної сторони цього визначення те, що в ньому вказуєте на спеціальне виготовлення предмета, а не на пристосованість його, і критикує авторів, що включають у визначення вказівка і на пристосованість предмета. Свою думкуа вона обгрунтовує тим, що наводить приклад пристосування тригранного напилка шляхом намотки на його хвостовик ганчірки, що забезпечує більш зручне утримання його в руці. Крім того, вона критикує цих авторів за те, що вони дуже вузько розуміють термін «виготовлення», і пише, що «якщо з тригранного напилка або рашпіля сточуються нарізки, заточується лезо, що коле вістря, прилаштовується ручка, зручна для тримання в руці, і т.інш., то в цьому випадку, мабуть, повинна йти промову не про пристосування напилка або рашпіля для нанесення тілесних ушкоджень, а про виготовлення холодної зброї, оскільки дані інструменти служили лише матеріалом для клинка»[30]. Т. А. Сєдова безумовно права, тому що в описаної нею ситуації мова йде дійсно про виготовлення, але коли вона наводить приклад із пристосуванням і пропонує не включати цей термін у визначення, те, мабуть, сама занадто вузько розуміє термін «пристосування». Якщо намотати ганчірку на хвостовик напилка, він, дійсно, не стане холодною зброєю, але якщо на кухонний ніж із міцним масивним клинком поставити нову ручку й обмежник, то цей ніж набуде нових ознак і буде відноситися до холодної зброї, хоча в цьому випадку навряд чи можна говорити про виготовлення, необхідно говорити саме про пристосування, переробкі для зручності нанесення тілесних ушкоджень.

Саме таке семантичне тлумачення слова «пристосувати» дається в «Тлумачному словнику»: «Пристосувати - пристосувати... зробити зручним, придатним, здатним для чого-небудь» [31], а також і в кримінально-правовій літературі. Зокрема, Л. Д. Гаухман пише: «Безсумнівно, що спеціальним пристосуванням є властивості предмета, отримані в результаті додатки визначеної праці до нього, виготовлення його цілком або часткова зміна його форми, щоб зробити даний предмет зручним і придатним для нанесення тілесних ушкоджень людині. При цьому може виготовлятися або пристосовуватися як предмет у цілому, так і будь-яка його частина».

У кримінально-правовій літературі поняття зброї взагалі і холодної зброї зокрема дається в основному в роботах про злочини проти суспільної безпеки, суспільного порядку, здоров'я населення. Так, Л. Д. Гаухман під холодною зброєю розуміє «предмети, що володіють, як кинджали і фінські ножі, що колють, ріжучими і колюще-режущими властивостями (багнет, шабля, ножі типу кинджалів і фінок і т.п.), а також мають бьющі властивості і призначені або пристосовані винятково для поразки живої сили, для заподіяння смерті або тілесних ушкоджень (наприклад, кастети)». Д. Малков вважає, що «холодною зброєю признаються, предмети, призначені для поразки живої цілі за допомогою мускульної сили і не мають іншого, господарського призначення». У «Юридичному словнику» [32] про холодну зброю говориться, що це «предмет, спеціально призначений або пристосований для нанесення тілесних ушкоджень (кинджал, фінський ніж, багнет, шабля, кортик і ін.)... По характеру дії може бути ріжучим, колючим, що рубає, ударним, а також комбінованої дії». Приблизно такі ж визначення дані й в інших роботах.

Всі ці визначення не відбивають характерних ознак холодної зброї, тому що колючими, ріжучими або колючо-ріжучими властивостями -володіють і кухонні ножі не стосовні до холодної зброї, а «б'ющі» властивості характерні не тільки для кастетів, але і для молотків і сокир.

Вказівка на «призначення винятково для поразки живої сили», а також на відсутність «іншого, господарського призначення» можна брати до уваги тільки у випадках, коли конструктивні особливості предмета свідчать про цей (наприклад, шабля або кастет). Коли ж мова йде, припустим, про фінські ножі, про цю «призначення» по виду зброї судити важко. Виходить, цю ознаку можна включити у визначення тільки поряд з іншими, безперечними.

Л. Ф. Соколов, даючи визначення зброї взагалі, у тому числі і холодного, ввів у нього ознаку вилучення предмета з цивільного обігу в інтересах суспільної безпеки і допущення його в обіг лише з дозволу компетентних органів.

Дана ознака не варто вводити у визначення, тому що доступ в обіг або вилучення з нього регулюються у відношенні лише стандартних зразків зброї [33].

Усі саморобні предмети за цією ознакою будуть виключені з розряду зброї. Крім того, не можна розглядати вилучення з обігу в якості ознаки, що характеризує об'єктивні властивості предмета, тому що це положення відноситься до правової регламентації і виражають відношення держави до тих або інших об'єктів.

Перед тим, як висловити свою думку у відношенні обумовленого поняття, хотілося б зупинитися на вимогах, що, як мені представляється, повинні пред'являтися до визначення холодної зброї. Не будемо говорити про стислість, чіткості, логічності і тому подібних бажаних, але усі ж не головних вимогах.

Будь-яке визначення повинно відмежовувати обумовлене поняття від інших, із ним суміжних, У зв'язку з цим думаємо, що визначення холодної зброї повинне: 1) чітко відмежовувати його а) від інших видів зброї (зокрема, вогнепального); б) від конструктивно подібних із ним предметів господарсько-побутового призначення; 2) містити вказівку на 3 такі ознаки, як конструкція і спосіб дії, як основні, що відрізняють один предмет від іншого. Виходячи з зазначеного, звернемося спочатку до визначення вогнепальної зброї як до більш розробленого. У підручниках карного права й у спеціальній літературі вогнепальна зброя визначається як призначене для поразки цілі снарядом, що викидається енергією газів, утворених у результаті спалення пороху й інших вибухових речовин[34]. Виходить, у визначенні холодної зброї обов'язково повинно бути вказівка на дію не пороху й інших вибухових речовин, а іншої сили.

Саме таке, як я думаю, саме удале визначення дане в «Большой Советской энциклопедии»: «Холодна зброя – усі види зброї, застосування і дія якогї не зв'язана з використанням пороху й інших вибухових речовин і поразка якою наноситься в рукопашному бою силою окремої людини»[35].

У цьому визначенні дається відокремлення холодної зброї від вогнепальної, і в цьому його перевага. Недоліком же є відсутність ознак, що відмежовують холодну зброю від предметів господарсько-побутового призначення. Такою ознакою, на мій погляд, може з'явитися спеціальне виготовлення або пристосування для нанесення серйозних тілесних ушкоджень (про що можна судити по конструктивним даним предмета), а також відповідність конструкції і способу дії його стандартним зразкам або історично виробленим типам холодної зброї.

Говорячи про другу частину цієї ознаки, як-от про спосіб дії, обумовленій конструкцією, ми маємо на увазі, що предмет може мати форму визначеного типу холодної зброї, наприклад, кинджала, але не будучи заточений, він може бути використаний для нанесення ушкоджень тільки як металева палиця, хоча конструктивно повинна різати і колоти. Такий предмет є не холодною зброєю, а лише заготівлею. У визначенні, приведеному в «Большой Советской энциклопедии» (так само як і в інших), викликає заперечення положення, що поразка холодною зброєю «наноситься в рукопашному бою», а також указання (як і у визначенні, даної А. Н. Самончиком) на мускульну силу людини як єдине джерело енергії дії холодної зброї, тому що вони, як я думаю, суперечать змісту даного визначення. Наприклад, спис, піка можуть використовуватися в рукопашному бою, але можуть бути застосовані і для поразки цілі на значній відстані. Крім того, у даний час є зразки клинкової зброї (уся клинкова зброя відноситься до холодного), клинок який у випадку необхідності може викидатися з ручки і летіти зі значною силою на відстань у декілька десятків метрів.

Виходячи з приведеного вище визначення, до холодної зброї варто відносити і пневматичну, і газову, і пружинну зброю, а також зброю, дія якої заснована на енергії натягнутої тетиви або гуми. Мускульна сила людини тут також використовується, але лише опосередковано, для стиску повітря або пружини, натягування гумової стрічки або тетиви.

Правда, у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 20 вересня 1974 Р. «Про судову практику по справах про розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, незаконному носінні, збереженні, придбанні, виготовленні або збуті зброї, бойових припасів або вибухових речовин і недбалого збереження вогнепальної зброї» [36] судам зазначено, що пневматичні гвинтівки і газові пістолети не відносяться до зброї і їхнє носіння, виготовлення і т.д. не можуть кваліфікуватися по ст. 222 КК України. Вказівка справедлива, ці предмети в нас поки є не бойовим, а спортивною зброєю, але якщо ця спортивна зброя переробляється (наприклад, у пневматичної гвинтівки підсилюється пружина), то вона набуває нових якостей і її варто відносити до бойової зброї.

Зазначений підхід до поняття холодної зброї має принципове значення, тому що поява нових зразків зброї (зокрема, і ножа з клинком, що вилітає). зв'язано з науково-технічним прогресом, і задача полягає в тому, щоб вчасно почати міри, що виключають у масовому масштабі використання подібної зброї в злочинних цілях.

Подібне трактування поняття холодної зброї обумовлюється і потребами судово-слідчої практики. Якщо зброя, аналогічна описаному вище, буде виявлено в особи, то експерт, виходячи з розглянутих визначень холодної зброї, не зможе віднести його ні до вогнепального, ні до холодної зброї, хоча цей предмет фактично є зброєю.

Для відокремлення холодної зброї від інших предметів необхідно у визначення холодної зброї включити ознаки визначальну конструкцію і спосіб дії зброї. Премії чим вивести цю ознаку, ми хотіли б нагадати положення, висловлене Ю. П. Голдованским, що відзначає: «Історично вироблені різні типи холодної зброї, тому досліджуваний предмет можна визнати холодною зброєю, лише якщо він має ознаки і властивості, їм властивими». Варто зауважити, що деякі з цих історично вироблених типів холодної зброї узяті на озброєння в армії або випускаються для інших потреб (полювання, промисел). Ця зброя є стандартною.

Предмет можна віднести до холодної зброї, лише якщо він по конструкції і способу дії відповідає стандартному або історично виробленій холодній зброї.

Виходячи з викладеного, до холодної зброї варто відносити спеціально виготовлені або пристосовані для нанесення серйозних тілесних ушкоджень предмети; застосування і дія яких не зв'язано з використанням пороху й інших вибухових речовин, по конструкції і способу дії, обумовленому конструкцією, що є стандартними зразками або відповідають історично виробленим типам.

Слід зазначити, що жодне з визначень холодної зброї не містить указівки на конкретні розміри зброї. І це безумовно правильно, тому що не можна зазначити якісь мінімальні розміри зброї. Приналежність до нього визначається не конкретними розмірами предмета, а можливістю заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, хоча розмір і є одним з основних ознак. При дослідженні конкретного предмета вказувати його розмір необхідно.

Все сказане вище відноситься до родового визначення холодної зброї, але є ще визначення видів і різновидів холодної зброї.

Якщо родове визначення виражає ознаки класу предметів, що є родом для таких видів, що як колюча, колючо-ріжуче і т.інш. холодна зброя, то поняття якийсь різновиду виду - колючої зброї, наприклад, дає нам ознаки конкретного різновиду (скажемо, стилета).

Тільки родового визначення холодної зброї недостатньо для рішення практичних питань, зв'язаних із установленням приналежності предметів до холодної зброї А. И. Устинов із цього приводу справедливо відзначає: «У природі не існує ніякої абстрактної холодної зброї, а є тільки конкретні його різновиду: багнет гвинтівки «Маузер-98», кубачинский кинджал, фінський ніж і т.д. Кожний із цих предметів характеризується своїми цілком визначеними особливостями конструкції, властивими тільки йому одному»[37].

У практичній діяльності неминуче виникає необхідність поряд із родовим визначенням холодної зброї оперувати ознаками його різновидів. Наукою вироблені спеціальні прийоми, що доповнюють визначення, і серед них важливе місце займають опис і характеристика, що полягають у тому, що вказуються помітні ознаки якогось предмета. Тільки родовим визначенням варто керуватися у випадках, коли з'являється якійсь новий, раніше не відомий зразок, описи якого не було,

Вже відзначалося, що є наступні визначення холодної зброї: родового, видове і різновиду. Відповідно варто говорити і про ознаки родових, видових і різновидів. Родові ознаки є загальними для всього класу (роду) холодної зброї, видові - загальними для всіх різновидів, що входять у цей вид, а ознаки різновиду будуть характеризувати кожний різновид холодної зброї.

Ознаки кожній із зазначених груп розроблені в достатньому ступені, тому що в літературі є декілька родових визначень, видових і порівняно повно описані ознаки різновидів холодної зброї. Недоліком є те, що ознаки різновидів холодної зброї (тобто саме ті ознаки, на яких засновується експерт, відносячи предмет до визначеного різновиду холодної зброї) дотепер не класфіковані по своїй значимості, хоча очевидно, що форма клинка, наприклад, і характер оздоби його в різному ступені впливають на вивід про відносимость предмета до холодної зброї. На необхідність класифікації цих ознак вказувалося в спеціальній літературі, але спроби класифікувати їх не починалися.

Думаю, що по своїй значимості ознаки різновиду можна розділити на визначальні і додаткові (допоміжні). Необхідно виділити також ознаки, що індивідуалізувають, і ознаки, що характеризують конструктивні особливості предмета.

Аналіз спеціальної літератури й експертної практики дозволяє виділити наступні основні ознаки конструкції різновидів холодної зброї.

1. Ознаки конструкції клинкової холодної зброї:

форма і розміри предмета в цілому й окремих його частинах; міцність предмета в цілому й окремих його частинах, наявність леза або грані в клинка і його заточення, гострота леза; наявність і гострота бойового кінця; кут сходження леза й обуха (скосу обуха); наявність рукояти; наявність виштовхувача і фіксатора в складаних ножах; наявність обмежника; наявність дол; наявність і форма скосу обуха; співвідношення довжини клинка і ручки; співвідношення довжини і ширини клинка.

2. Ознаки конструкції неклинкової (ударно-раздробляючої) зброї: форма і розміри предмета в цілому й окремих його частинах; міцність предмета в цілому й окремих його частинах; наявність частини зброї, що б'є, і поверхні, що б'є; значна вага зброї (кастета) або частини, що б'є, (кистеня); наявність отворів для пальців у кастета; наявність рукояти або підвісу, стрижня в булави, кистеня; наявність і характер зубців, шипів на поверхні, що б'є; наявність стійки упора у кастета; наявність ременя, тісьми в наладонниках; наявність петлі в кистеня.

Перші сім ознак конструкції клинкової і перші шість ознак неклинкової

(ударно-раздробляючої) холодної зброї відносяться до визначальних ознак, тому що наявність або відсутність сукупності їх визначає рішення питання про віднесення предмета до холодної зброї або інших предметів. Інші ознаки відносяться до додатковим або допоміжним, тому що наявність їх у холодній зброї не обов'язково і лише доповнює характеристику і спеціальне призначення цього предмета.

Ознаки, що характеризують конструктивні особливості предмета, говорять про відступи в конструкціях конкретних саморобних екземплярів від стандартного зразка (наприклад, наявність обмежника фінського ножа).

Ознаки, що індивідуалізувають, у більшості випадків не зв'язані з конструкцією предмета і підрозділяються на три види: а) пов'язані з виготовленням предмета (сліди інструментів і т.п.); б) пов'язані з використанням предмета (зазублини на клинку, тріщина на рукояти і т.п.);

в) особливі ознаки (проявляючися в написах, насічках, що містять дані про особистість власника або мають символічний характер: вирізані на рукояти ножа прізвище або ім'я, «череп із кістками»). Іноді особливі ознаки можуть стати й елементами конструкції. Наприклад, роль зубців на кастетах або надолонникі, відлитому із свинцю, виконує монограма його власника або якійсь малюнок. Ознаки, що індивідуалізувають, і конструктивні особливості не приймаються в увагу при вирішенні питання про приналежність предмета до холодної зброї і мають значення тільки для індивідуалізації предмета і вирішення інших питань (наприклад, про спосіб, місце його виготовлення).

У зв'язку з тим, що ознаки різновиду, холодної зброї є в основному ознаками конструкції, я розгляну їх при опису частин холодної зброї.

З питанням про поняття й ознаки холодної зброї тісно зв'язане питання про його класифікацію. Більшість авторів класифікують холодну зброю одночасно по декількох основах і роблять це в основному правильно. Зупинюся лише на деяких недоліках, що допускаються, на мій погляд, при цьому. Це насамперед змішання основ класифікації. Так, А. И. Устинов, М. Э. Портнов і Е. Н. Денисов, розділяючи всю зброю на «клинкове» і «ударно-раздробляюче», змішують тим самим підстави такої класифікації, як «пристрій» і «спосіб дії»[38]. Т. А. Сєдова говорить, що тут змішується «пристрій і «принцип дії». Я думаю, що більш правильним буде назва «спосіб дії», тому що «принцип дії» більш загальне поняття, а мова йде про конкретний спосіб заподіяння ушкоджень.

Недоліком класифікації, запропонованої А. Н. Самончиком, є відсутність у ній розрядів «комбінованої» і «маскованої» зброї[39].

Не виправданий розподіл Н. И. Ємельяновим холодної зброї по цільовому призначенню на «військове» і «цивільне», тому що якщо цільове призначення «військового» зброї зрозуміло, то друга група так ясно цілі не відповідає. Більш вірним, хоча і не зовсім повним представляється розмежування зброї за цією ознакою на «військове, мисливське і кримінальне (для злочинних цілей)», проведене Т. А. Сєдов, а також Ю. П. Голдованским і X. М. Тахо-Годи.

Необхідно сказати і про те, що в розглянутих класифікаціях не знайшли відбитки окремі різновиди холодної зброї (Т. А. Сєдова, наприклад, не згадує булави, перначі, мечі; А. Н. Самончик - ятагани, мечі, перначі), деякі різновиди зброї віднесені не до тієї групи (наприклад, Т. А. Сєдова відносить ятагани, що є колючим і зброєю, рубляче-ріжучої, до групи зброї, що рубає,).

Холодна зброя може бути классифицирована по різних ознаках: за принципом дії, по цільовому призначенню, по способі і місцю виготовлення, по конструкції і по способі дії.

За принципом дії всю холодну зброя варто підрозділити на рукопашне і метальне. Джерелом енергії при дії рукопашної зброї є мускульна сила людини. До неї відноситься зброя, що традиційно вважається холодною: шаблі, кинджали, булави і т.п. Метальна ж зброя класифікується в залежності від джерела енергії на: а) діюча безпосередньо за допомогою мускульної сили людини (спис, дрот, бумеранг); б) діюча від енергії стиснутої пружини, стиснутого повітря, натягнутої тятиви й інших, де мускульна сила людини використовується опосередковано (ножі з клинком, що вилітає, луки, пружинні і пневматичні гвинтівки)

По цільовому призначенню холодна зброя ділиться на бойову (військову), мисливську, спортивну і кримінальну (для злочинних цілей). Об'єктами криміналістичного дослідження є, як правило, зразки бойової, мисливської і кримінальної зброї. Спортивна зброя може стати таким об'єктом, якщо вона перероблена з метою надання їй бойових властивостей, тобто якщо вона перетворилася в кримінальну.

По способі виготовлення холодна зброя може бути заводською, кустарною або саморобною. Заводська зброя виготовляється на промислових підприємствах у відповідності зі спеціальними технічними умовами. Зразки заводського виготовлення відрізняються високим ступенем опрацювання і наявністю маркіровочних позначень.

Кустарна холодна зброя виготовляється фахівцями-зброярами з використанням спеціального устаткування. Кустарним способом, як правило, виготовляється національна холодна зброя. Вона відрізняється старанністю опрацювання, особою оздобою, наявністю різних прикрас,

Саморобна холодна зброя виготовляється, як правило, людьми, що не мають спеціальних професійних навиків, із використанням звичайних слюсарних інструментів. Часто містить ознаки декількох зразків холодної зброї (клинок фінського ножа і рукоять кинджала), відрізняється низьким ступенем опрацювання, хоча окремі зразки старанністю опрацювання можуть не відрізнятися від заводської зброї.

У окрему групу доцільно виділити перероблену зброю, тому що воно має ознаки і заводського, і саморобного виготовлення.

За місцем виготовлення холодну зброю можна розділити на вітчизняну й іноземну. Вітчизняна класифікується по національній ознаці (грузинська, вірменська, таджицька й інша національна зброя).

По конструкції холодна зброя може бути клинковою, неклинковою, комбінованю і маскованою.

По способу дії клинкова зброя підрозділяється на:

а) рубаючу (шашки, шаблі, тесаки); б), колючу (шпаги, кортики, стилеты, грановані багнети); в) колюче-рублячу (ятагани, мечі, палаші, деякі різновиди кинджалів); г) колючо-ріжучу (фінські й мисливські ножі, кинджали, клинкові багнети, армійські ножі і деякі національні ножі).

Слід зазначити, що в основу даного підрозділу закладений основний спосіб (способи) дії, котрим ушкодження наносяться переважно, що не виключає наявності й інших властивостей (наприклад, ріжуча зброя володіє і ріжучими і колючими властивостями). Тільки ріжучої холодної зброї в даний час немає.

У залежності від довжини клинка холодна зброя ділиться на зброю з довгим і коротким клинком.

Неклинкова холодна зброя по способу дії є ударно-роздробляючою. До неї відносяться кийки, булави, шестопери, кістені, надолонники, кастети, перначі,металеві рукавички.

Комбінована зброя є такою і по способу дії. Вона може бути що ударно-раздробляючою і колючо або колючо-ріжучою і т.п.

Маскована холодна зброя може бути або клинковою або неклинковою і в залежності від цього мати спосіб дії, властивим тому або іншому виду зброї. Для нього характерно зміна зовнішнього вигляду зброї, маскування. Клинкова зброя маскується частіше усього під тростину або авторучку ударно-раздробляюча може бути маскована під годинник (надолонники) або інші предмети.

Конструктивно-технічна характеристика клинкової холодної зброї. Клинкова зброя (із довгим і коротким клинком) звичайно перебуває з клинка, рукояти (ефеса) і обмежника (або гарды). Клинок холодної зброї перебуває з 2 частин: власне клинка (полотнини) і сорочки (хвостовика), щослужить для закріплення рукояти. Стовщена частина полотнини називається обухом, а тонка, заточенна – лезом. Деякі види зброї (наприклад, кинджал) мають два леза, обух у них відсутніх.

Площини клинка, що переходять у лезо й утворять гострий край, іменуються заточеннями леза. Заточення леза може бути односторонньої і двосторонньої. У обоюдогострих клинків з'єднання заточень утворять ребра жорсткості,,0бух у клинка може мати прямий або декілька увігнутий скіс. Невелике заточення може бути й у скосу обуха. Сходження скосу обуха і леза утворить бойовий кінець-вістріє. На клинку можуть бути поглиблення, називані долами (або виточками), щослужать для зменшення ваги і надання міцностіі конструкції.

Незаточенна частина клинка, що безпосередньо примикає до рукояти, називається п'ятою (або борідкою) клинка. Між клинком і рукоятью встановлюється деталь, що попереджає зіскользування пензля руки з рукояти на клинок, і називана обмежником (гардой). У гарды длинноклинкової зброї розрізняють крестовину і дужку.

Рукоять може мати наконечник (голівку) і нижню каблучку. Рукоять може кріпитися на хвостовій частині клинка трьома способами: всадным (стичним), клепаным (плащатим) і за допомогою різьблення. При всадному способі кріплення рукоять робиться суцільної або “збирається з окремих каблучок” та надівается на сорочку клинка. Після цього вільний простір у рукоятки заливається сургучем, смолою. Якщо хвостовик виступає з рукоятки, то він або розклепується або закріплюється гайкою. При клепаном способі кріплення рукоятка робиться з двох плоских або заоваленных з однієї сторони пластин, з'єднаних із сорочкою металевими заклепками. При третьому способі кріплення на сорочці, виготовлеіої у виді круглого стержня, нарізається різьба і на цю різьбу нагвинчується або цілком рукоятка, або окремі частини її, також маючі усередині отвори з різьбою.

Описані вище деталі в різних зразках клинкової зброї виражені по-різному і мають особливості, що відрізняють один зразок від іншого.

Зразки зброї,рублячої, (шаблі, шашки, тесаки) мають довгі (550-900 мм), різної ширини (25-30 мм) клинки. Вони масивні, мають одне лезо, стовщений обух, часто доли. Рукоятки виконуються з дерева, металу або кістки. У слідчій практиці частіше усього зустрічаються переробленими (укорочується клинок, забираються деталі ефеса, іноді використовується тільки матеріал клинка).

До зброї, колюче-рублячої, відносяться палаші, мечі і ятагани.

При вчиненні злочинів частіше усього використовується колючо-ріжуча холодна зброя. До неї відносяться кинджали, плоскі багнети, армійські ножі, фінські, мисливські ножі і кинджали, деякі національні ножі.

До колюче - ріжучої холодної зброї відносяться деякі різновиди національних ножей: абхазькі, хівинські, таджицькі, узбецькі й ін.

На практиці часто буває важко відрізнити ножі, що відносяться до холодної зброї, від ножей господарсько-побутового призначення. Деякі вчені в процесі узагальнення експертної практики намагалися виділити ознаки, що відрізняють холодну зброю від інших ножей.

В.М. Плескачевский, наприклад, указує наступні ознаки: 1) скіс обуха оптимальної форми (від прямого продовження обуха до увігнутого дугоподібного); 2) кут вістря (бойового кінця) від 45 градусів і менше; 3) вістря знаходиться не нижче осьової лінії клинка або на лінії обуха.

Аналіз експертної практики показав, що переважна більшість ножей, віднесених до холодної зброї, мали саме ці особливості. Але варто сказати, що зазначені ознаки не повинні розглядатися у відриві від інших, таких, як тривкість, значні розміри клинка, наявність обмежника, діл, ребер жорсткості і т.д. Іноді кут вістря досліджуваного об'єкта може бути декілька більше 45, але значні розміри і тривкість клинка, наявність обмежника інші ознаки дозволяють віднести його до визначеного типу холодної зброї[40].