Дозвільної системи громадянами.

Придбати вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю можуть

громадяни які досягли 21-річного віку; вогнепальну мисливську нарізну зброю громадяни які досягли 25-річного віку; газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії громадяни які досягли 18-річного віку; холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4, 5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду громадяни які досягли 18-річного віку. Придбанню зброї передує отримання дозволу на придбання зброї, які видаються Головним управлінням адміністративної служби міліції МВС України на зберігання і носіння нагородної зброї, на нарізну зброю Управліннями (відділами) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м.Севастополі мисливську гладкоствольну, пневматичну холодну міськ-, райорганами внутрішніх справ.

Залежно від виду дозволів, що видаються, вони підписуються відповідно керівниками Міністерства внутрішніх справ України (МВС), головних управлінь МВС (ГУМВС), управлінь МВС (УМВС), Управління внутрішніх справ на транспорті (УВСТ), відділу спеціальної міліції МВС, управлінь (відділів) адміністративної служби міліції ГУМВС, УМВС, УВСТ, а в міськ-, райлінорганах начальниками та їх заступниками і скріплюються гербовою печаткою органів внутрішніх справ.

Дозволи на придбання, зберігання і носіння вогнепальної нарізної зброї громадянам України підписуються Міністром внутрішніх справ України, його першими заступниками, заступником - начальником міліції громадської безпеки, начальником Головного управління адміністративної служби міліції, начальниками ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі, а в разі їх відсутності особами, що виконують згідно із наказом їхні обов'язки, та заступниками - начальниками міліції громадської безпеки[57].

Для одержання дозволу на зберігання, придбання, користування зброєю чи її перереєстрацію власники мисливської зброї подають до відділу дозвільної системи за місцем проживання картку - заяву в якій містяця наступні відомості про заявника: ПІБ, рік та місце народження, місце проживання та місце роботи, контактні телефони. Також додаеться клопотання з відповідного мисливського товариства, сертифікат про проходження обов'язкового профілактичного наркологічного огляду, довідка про проходження вивчення матеріальної частини зброї, документ підтверджуючий сплату послуг пов'язаних є видачею дозолу, медичний висновок лікувального заставі про відсутність протипоказань, що пререшкоджають володінню зброєю. Проходження медичного обстеження на мою думку є найбільш відповідальним кроком на шляху отримання дозволу тому що право населення на придбання і зберігання зброї та користування нею передбачає відповідні критерії щодо правового тану таких осіб у суспільстві, морально-вольових якостей, а також стану здоров'я. Серед вищезгаданих критеріїв особливе місце посідає стан здоров'я особа. Чинне законодавство враховує як світовий досвід володіння населенням зброєю, так і тієї поки що незначний набуток, що його має наша держава. Запобігаючи нещасним випадкам і течемо наслідкам, що ведуть до трагедії, у розвиток положень чинного законодавства медичні установи відпрацювали певні стандарти, що стосуються стану здоров'я особа, яка володіє зброєю. Ці стандарти знайшли відображення в правових актах Міністерства охорони здоров'я України[58].

Критерії здоров'я передбачають, щоб людина була в такому стані, який не може призвести до негативних наслідків, тобто жертв, і щоб сморід міг здійснювати роботи, пов'язані з виготовленням, придбанням, обліком, зберіганням та використанням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів.

Порядок проходження медичного огляду встановлюється медичним заставою, де створено спеціальні комісії. Щорічно в медичних установах видається наказ про створення таких комісій і про залучення до них фахівців.

Медичне обстеження проводитися для шкірного громадянина комісійне, і об'єктивність забезпечується саме цим. До складу комісії входять фахівці: лікар-психіатр, лікар-невропатолог, лікар-нарколог, лікар-отоларинголог, лікар-окуліст, медреєстратор; секретар. У разі необхідності детальніше обстежити особу, яка бажає володіти зброєю, чи того, хто володіє зброєю і проходити перереєстрацію на право володіння і користування зброєю, комісія може залучити до своєї роботи фахівця будь-якого профілю[59]. Такі комісії під час обстеження не тільки фіксують стан здоров'я особа, а й з'ясовують граничний рівень її поведінки в майбутньому. Для цього вони, (комісії) використовують спеціальні тести.

Висновок про відмову особі в дозволі на доступ до зброї за станом здоров'я на руки не видається, а пересилається в ту дозвільну систему, яка бачила направлення на комісію для отримання медичного висновку. Деяким категоріям населення стан здоров'я не дозволяє користуватися зброєю. Причинами відмови у видачі дозволу на право придбання, зберігання, перевезення, носіння і використання зброї є таке:

громадянин, який бажає володіти зброєю, знаходиться на динамічному та наркологічному обліку:

а) його визнано недієздатним;

б) він перебуває під наглядом у групі соціальне небезпечних;

в) за психічним станом схильний до агресії;

г) страждає на захворювання чи стан, що супроводжується недоумством;

д) хворий на епілепсію чи інші психічні захворювання, що супроводжуються епілептиформними нападами або їх амбулаторними еквівалентами;

е) хворий на алкоголізм чи наркоманію (токсикоманію) з ремісією менше трьох років;

тяжкі форми цукрового діабету, що супроводжуються коматозним станом;

граничні стани, що супроводжуються астеноневрологічним синдромом, істерією, а також стан після перенесених захворювань нервової системи, що супроводжується помірними парезами, паралічами, порушенням координації рухів;

соматично обумовлені порушення психіки;

порушення функції вестибулярного апарату, зокрема хвороба Меньєра;

гострота зору з корекцією нижче від 0,08 на кращому оці;

стійка сльозотеча, що не піддається лікуванню;

обмеження поля зору більш як на 20 у будь-якому меридіані, центральна скототома (абсолютна чи відносна)[60].

Медичні документи вказують і на процедуру, що її має пройти особа, яка потребує висновку щодо стану свого здоров'я. Громадянин, перш ніж пройти комісію, яка має надати йому цей спеціальний висновок про можливість скористатися правом на придбання, зберіганім та використання зброї, пред'являє довідки від місцевої лікарні, що він не є на обліку в психіатра або нарколога, та від терапевта про загальний стан здоров'я. Після отримання цих довідок і представлення їх комісії він (особа) подає до реєстратора, який є членом комісії, свої документи, що посвідчують його особистість, військовий білет, якщо такий є, одну фотокартку розміром 3 х 4 см для довідки і квітанцію про сплату послуг, пов'язанихіз оформленням медичної документації. Піля цього проходитькомісію й отримує довідку, якщо не меє протипоказань[61].

Після певних перевірок особі надають право дозволу на придбання зброї або відмовляють. Відмова можлива в таких випадках:

особа не досягла встановленного віку;

особа за станом здоров'я не може володіти зброєю або засобами самооборони, вражаючими речовинами сльозоточивої або іншої дратівної дії;

стосовно до особи є відомості про систематичне порушення нею громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря;

особі пред'явлено звинувачення у вчиненні злочину або ж її засуджено до позбавлення волі;

якщо не погашено або не знято судимість у встановленому законом порядку за тяжкий злочин або злочин, вчинення якого супроводжувалося застосуванням зброї, вибухових матеріалів або засобів, що вражають речовинами сльозоточивої чи іншої дратівної дії, інших спеціальних засобів, них поширюється дія дозвільної системи;

особу умовно засуджено з іспитовим рядком або засуджено до позбавлення волі з застосуванням відстрочки виконання вироку чи до виправних робіт;

якщо особа не дотримується правила щодо створення розумів зберігання зброї[62].

Видача дозволів громадянам на придбання, зберігання та носіння зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею і застосування та прийняття відповідних заліків. Навчання проводитися фахівцями відповідних установ, організацій, що згідно зі статутними завданнями мають на це право, за затвердженою МВС України програмою. Пункти навчання створюються тільки за узгодженням з ГУАСМ МВС України, за поданням УАСМ (ВАСМ) ГУМВС, УМВС на основі

укладених договорів. До складу комісій з приймання заліків входять

працівники служби дозвільної системи.

У незалежній Україні створено владні структури та базу для їхньої діяльності. Відповідно до Основного Закону України - Конституції ми маємо Верховну Раду України та її апарат, Президента України та його Адміністрацію, Кабінет Міністрів України. У цих структурах працюють посадові особи, виконуючи службові обов'язки, пов'язані з функціонуванням державних органів. Іноді ці посадові особи стикаються з проблемами власної безпеки чи безпеки свого найближчого оточення. З метою захисту безпеки даної категорії громадян чинне законодавство передбачає для них право на користування зброєю.

Постановою Верховної Заради України від 10 листопада 1994 р. за № 203/94 передбачено, що народним депутатам та окремим посадовим особам апарату Верховної Заради України надається в користування вогнепальна зброя. Міністерство внутрішніх справ України забезпечує виконання цієї постанови. Виконуючи правовий акт законодавчого органу, вищезгадане відомство розробило і затвердило Положення про порядок видачі народним депутатам України та окремим посадовим особам апарату Верховної Заради України в тимчасове користування вогнепальної зброї, її обліку і зберігання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 1996 р. за № 543/1668). Згідно цього Положення видача вогнепальної зброї народним депутатам у тимчасове користування проводитися за їх особистою заявою, а окремим посадовим особам за поданням ГоловиВерховної Pади України або його Першого заступника[63]. Коло «окремих осіб» законодавець не конкретизує. Видача зброї проводитися працівниками служб озброєння управлінь матеріально-технічного і тилового забеспечення, господарчих управлінь, відділів ГУМВС та УМВС за місцем проживання народних депутатів та окремим посадовим особам за місцем їх проживання. У тимчасове користування зазначеним особам видається один пістолет, боєкомплект патронів до нього та кобура для їх носіння.

Ще однією категорією, яка володіє вогнепальною зброєю, є особа, яких відповідно до Указу Президента України нагороджено іменною зброєю. Відзнака "Іменна вогнепальна зброя" [64] вручається за особисті заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть. Можна вважати, що ця відзнака є новим видом нагороди, але слід нагадати, що за часів козацької республіки за проявлену мужність нагороджували шаблями, мушкетами і др. Отже, така нагорода означає повернення до традицій українського народу.

Особливістю придбання та відчудження зброї є те, що вона підлягає обов'язковій реєстрації в органах внутрішніх справ. При передачі мисливської вогнепальної зброї, особа яка набуває права власності на зброю обов'язково повинна матері отриманий на загальних підставах Дозвіл, та зареєструвати в органах внутрішніх справ придбану нею зброю. Перехід права власності на зброю в порядку спадкування також має відмінності від порядку спадкування майна, обіг якого не обмежений державою. Так для спадкування зброї родичи померлого повинні в десятиденний рядків здати мисливську нарізну та гладкоствольну зброю на тимчасове зберігання до органів внутрішніх справ, до того моменту коли небуде вирішено питання про спадкування майна, але цей рядків не може перевищувати загальновстановленного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини в шість місяців. Цим же рядком обмежується термін зберігання органами внутрішніх справ зданної зброї. Після вирішення питання про спадщину зброя повинна бути зареєстрована на одного з спадкоємців. Якщо трапляється так, що жоден з спадкоємців не має або не може мати право на зберігання зброї, у цьому випадку зброя повинна бути продана або подарованна спадкоємцями в місячний термін особі яка має таке право[65].

Вогнепальна, пневматична, холодна (арбалети) зброя, що належить окремим особам, має зберігатися в місцях постійного проживання власників у міцних, з надійними замками дерев'яних шафах або металевих шухлядах, спеціально виготовлених для зберігання зброї, у розібраному, розрядженому стані, зі спущеними курками, окремо від бойових припасів. У разі виникнення реальної загрози, з метою відвернення протиправного насильницького проникнення в житло, захисту особистого життя та життя інших громадян вогнепальна зброя може зберігатися в зібраному стані (у період загрози). Дозволяється за погодженням з територіальними органами внутрішніх справ збері зта зброю в дачних будинках у період проживання там громадян, власників зброї. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи і, особливо, діти[66].

У виняткових випадках допускається з дозволу органів внутрішніх справ тимчасове зберігання зброї без права її використання в іншого дорослого члена сім'ї або найближчого родича, а в разі їх відсутності - в інших громадян на час тривалого (понад три місяці) відрядження, перебування на військових зборах або проходження власником зброї строкової служби в Збройних Силах України при дотриманні встановлених правил її зберігання. На період тимчасового зберігання зброї особі, яка прийняла її на зберігання, органи внутрішніх справ видають дозвіл з позначкою "на тимчасове зберігання без права користування".

Зброя народних депутатів, які не мають умов для надійного зберігання її та боєприпасів до неї за місцем проживання або тимчасового перебування, підлягає здачі до чергової частини органів внутрішніх справ за місцем проживання чи перебування.

Громадяни також мають право застосовувати вогнепальну зброю для захисту від протиправних посягань. Це питання урегульоавне кримінальним правом, а саме ст. 15 КК України «Необхідна оборона» та постанова пленуму верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яку забеспечує право на необхідну оборону від суспілльно - небезпечних посягань»[67].

Згідно з цими нормами шкірна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Необхідною обороною визнаються дії, учинені з метою захисту

інтересів чи прав особа, яка захищається, або іншої особа,

інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення

посягання.

Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особа чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення в житло чи інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла внаслідок переляку або сильного щиросердечного хвилювання, спричиненого суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання.

Перевищення меж необхідної оборони, тобто завдання тому, хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту, тягне за собою відповідальність лише в випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.

Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення

посягання, спрямовані на затримання особа, яка вчинила напад, і доставлення її відповідним органам влади як правомірні прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали небезпечності посягання й обстановці затримання злочинця.

При враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї посадова особа повинна негайно викликати карету швидкої медичної допомоги для пораненого, вжити заходів до забезпечення охорони місця події, сповістити органи прокуратури та міліції про застосування зброї.

 

 

2.2 Придбання, носіння, зберігання, використання окремих об’єктів

дозвільної системи юридичними особами.

 

Порядок отримання дозволів на придбання вогнепальної зброї і бойових припасів міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підпримствами установами, організаціями, господарськими об'єднаннями дещо відрізняється від порядку отримання аналогічного дозволу громадянами. По - перше придбання вогнепальної зброї дозволяється тільки для в становленних державою цілей, а саме: озброєння особового складу охорони, а також окремих осіб, яким за родом служби законодавством дозволене носіння вогнепальної зброї; наукорво - дослідних, навчальних, спортивних потреб; промислового та любительського полювання; захисту життя, здоров'я житла та майна громадян; використання на зйомках кінофільмів, у сценічних постановах, циркових виставах; експонування в музеях, на виставках; колекціонування[68]. По - друге отримання вогнепальної зброї, та боїових припасів армійських зразків проводитися централізовано, тобто підприємства, установи, організації та господарські об'єднання надсилають свої заявки до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідно до підпорядкування.. Узагальнені заявки міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади подають до МВС України не пізніше 20 липня[69]. В окремих випадках такі заявки можуть бути надіслані господарськими об'єднаннями за погодженням з ГУМВС, УМВС УВСТ, відділом спецміліції безпосередньо до МВС України. МВС України узагальнює заявки, складає зведені відомості і не пізніше 1 вересня надсилає їх до Міністерства оборони України. У заявках вказуються найменування кожної організації, для якої передбачено придбання зброї і боєприпасів, поштовий індекс і адреси, позначка придбання, а також загальна кількість необхідної зброї і бойових припасів. Заявки повинні бути затверджені керівниками міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань і скріплені гербовою (простою) печаткою. До них додаються також відомості про наявність вогнепальної зброї і бойових припасів. Перед відправленням заявок до міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади вони мають бути узгоджені також із ГУМВС, УМВС, УВСТ, відділом спецміліції за місцезнаходженням чи місцем обслуговування підприємства, установи, організації, господарського об'єднання і скріплені гербовою печаткою або печаткою з відбитком "Дозвільна система". До прийняття рішення про узгодження заявки ГУМВС, УМВС, УВСТ, відділ спецміліції, орган внутрішніх справ перевіряють потребу в зброї і бойових припасах за діючими табелями і нормами озброєння, наявність і придатність приміщення для зберігання зброї тощо. Пясля проходження цих процедур міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання отримують від Міністерства оборони наряди на одержання вогнепальної зброї і бойових припасів зі складів військових округів (оперативних командувань). На підставі зазначених нарядів органи внутрішніх справ видають підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням дозволи на їх придбання та перевезення.

Крім подачи заявки для отримання дозволу необхідне клопотання керівника підпримства, установи, організації, господарського об'єднання, у якому потрібно зазначити кількість вогнепальної зброї та боєприпасів, що купуються, складенний спеціальною комісією в склад яокї входять представники органів внутрішніїх справ (міліції та пожежної охорни) акт про придатність приміщення для зберігання зброї, наказ про призначення осіб відповідальних за придбання вогнепальної зброї та боєприпасів, медичну довідку, що така особа за станом здоров'я може виконуавти цю роботу, копія контракту, поряд для отримання зброї, документ підтверджуючий сплату послуг пов'язаних є видачею дозолу.

Дозволи на придбання, збегігання зброї юридичним особам видаються: Головним управлінням адміністративної служби міліції МВС України на:

право придбання, увозові з-за кордону та вивозу з України вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї, мисливського пороху, вибухових матеріалів міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням; Управліннями (відділами) адміністративної служби міліції ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі на: придбання та зберігання відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї підприємствам, установам, організаціям. Міськ-, райоргани внутрішніх справ на: носіння і перевезення відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї[70].

Оформлений дозвіл видається керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, а також громадянам або за їх дорученням уповноваженим ними особам під розписку після пред'явлення паспорта чи інших документів, що засвідчують особу. У загонах воєнізованої охорони видача дозволів на зберігання відомчої зброї допускається на ім'я командирів, начальників команд або окремих підрозділів.

Вогнепальна, пневматична, холодна зброя, придбана підприємствами, установами, організаціями та господарськими об'єднаннями належить до відомчої. Забороняється використовувати її не за призначенням, з метою, не передбаченою статутними завданнями, передавати стороннім особам, продавати окремим громадянам, зберігати в місцях проживання працівників крім випадків зберігання відомчої гладкоствольної мисливської зброї за погодженням з органами внутрішніх справ за місцем проживання сторожів у період сезонної охорони садів, виноградників, пасік, баштанів, полів та інш., а також під час охорони господарських об'єктів за відсутності поблизу місць постійного зберігання зброї. Після закінчення сезонних робіт зброя повинна бути здана в місце її постійного зберігання. Також можуть видаватися за погодженням з МВС, ГУМВС, УМВС індивідуальні дозволи на право носіння відомчої вогнепальної зброї по за об'єктом, що охороняється з постановленням у ньому штампу “Є дійсним під час виконання службових обов'язків”.

Відомча вогнепальна зброя і бойові припаси до неї зберігаються в спеціально обладнаному сховищі, яку повинно відповідати таким вимогам: бути ізольованим від інших підсобних приміщень, матері капітальні стіни, міцні перекриття на стелі та підлозі. Внутрішні стіни (перегородки) повинні бути еквівалентні за міцністю спарованим гіпсобетонним панелям завтовшки 80 мм шкірна з прокладеними між ними сталевими гратами або цегляній стінці завтовшки не менше 120 мм, армованою сталевою сіткою. Якщо споруда де буде зберігатися зброя не була безпосередньо пристосованна до її зберігання, те в цьому випадку допускаються використання перегородки із дощок, зміцнених сталевими гратами; матері двоє двер^ з міцними і надійними замками, при цьому зовнішні - дощані однопільні товщиною не менше 40 мм, оббиті з двох боків оцинкованим покрівельним залізом, із загином країв листа на торець двер^, або металеві; внутрішні -гратчасті залізні. Зовнішні двері повинні зачинятися на два внутрішні замки й опечатуватися або опломбовуватися. Внутрішні гратчасті двері зачиняються на внутрішній або навісний замок, обрамлення дверних прорізів кімнати для зберігання зброї виготовляється із залізного профілю. У раніше побудованих спорудах допускаються дерев'яні двері, коробки, зміцнені залізним кутом розміром ЗО х 40 мм, завтовшки не менше 5 мм, прикріплені до стіни не менше ніж десятьма штирями зі сталевої арматури діаметром 10 -12 мм і завдовжки не менше 120 -150 мм; матері на віконних прорізах зсередини приміщення або між рамами сталеві грати. У приміщеннях, розташованих на першому поверсі, віконні прорізи обладнуються внутрішніми залізними або дерев'яними, оббитими з двох боків оцинкованою сталлю, віконницями. Кінці прутів грат у віконних прорізах забиваються в стіну на глибину не менше ЗО мм і заливаються бетонним розчином. Віконниці повинні замикатися на навісні замки.

Грати, які встановлюються в дверні, віконні прорізи, для зміцнення стін (перегородок) виконуються з сталевого лозини діаметром не менше 15 мм. Кожне перехрестя лозини зварюється, утворюючи вічка не більше 150 х 150 мм; бути обладнаними в два і більше рубежі охоронно-пожежною сигналізацією, виконаною прихованою проводкою до щитка електроживлення, з установленням датчиків на вікнах, дверях, люках, стінах, стелі, підлозі, що спрацьовує на відчинення або злом сейфів, шаф, де зберігаються зброя і бойові припаси, а також на появу людини всередині приміщення. Ці приміщення мають бути передані під охорону Державної служби охорони органів внутрішніх справ у встановленому порядку, з підключенням сигналізації на пульт централізованого нагляду. Допускається прокладання шлейфів охоронної сигналізації в трубах тільки всередині приміщення по залізобетонних і бетонних будівельних конструкціях; мати протипожежні засоби та опис майна, у який заносяться дані про кількість шаф, сейфів, металевих ящиків із зазначенням їх номерів і якою печаткою опечатуються. У разі наявності вентиляційних вікон, люків на них повинні встановлюватися залізні грати з вічками розміром не більше 100 х 100 мм, які виключають можливість проникнення через ці системи. Створи в стінах, призначені для прокладання інженерних мереж, повинні матері діаметр не більше 200 мм[71].

Для зберігання відомчої зброї і бойових припасів, які належать різним організаціям, заставам освіти, обладнуються пункти централізованого зберігання. Такі пункти можуть бути утворені на базі спортивно-стрілецьких клубів, тирів, сховищ зброї середніх, професійно-технічних та що виють закладів освіти, загонів (команд) ВОХОР, товариств сприяння обороні України тощо.

Передача зброї на пункт центрлізованного зберігання оформлюється актом.

Порядок застосування зброї докладно регламентован законодавством України. Це питання регулюється ст. 12, 15 закону України «Про міліцію»[72]; ст. 3 закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»; положення «Про порядок застосування вогнепальної зброї» затверджене постановою ДО М України від 12 жовтня 1992 р. N 575.

Згідно з цими нормативно - правовими актами застосування вогнепальної зброї є крайнім заходом та допускається в таких випадках: для відбиття групового та збройного нападу на зазначену особу, членів її сім, ї або окремих громадян, якщо їхньому життю чи здоров'ю загрожує небезпека;

для захисту від злочинних посягань на своє житло та майно;

для затримання особа, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір;

для відбиття збройного чи групового нападу на приміщення державного і громадського підприємства, установи й організації, де працює ця посадова особа;

для знешкодження тварин, що загрожують життю чи здоров'ю посадової особа, членів її сім, ї або окремих громадян.

Перед застосуванням вогнепальної зброї особа що її застосовує повинна попередити про намір її застосування, крім випадків, коли її життю чи життю інших громадян загрожує безпосередня небезпека.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особа, а також по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх (крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю чи здоров'ю громадян, або збройного нападу чи збройного опору).