ЗАКОНОДАВСТВА.

Існування різних правових відносин вельми ускладнилося б, якби не було відповідальності суб'єктів за свою поведінку. Відповідальність притаманна усім формам відносин тому, що за рахунок неї забезпечується впорядкованість самих відносин, які складаються за спільних існування та діяльності. Відповідальність узагалі визначають як співвідношення вимог до поведінки суб'єкта, закріплених у нормах права, і його (суб'єкта) поведінки щодо цих норм права. Таке визначення пасує й до правових відносин, пов'язаних із придбанням, володінням та користуванням зброєю.

У разі користування зброєю відповідальність за формою є позитивною, тобто такою, що забезпечується поведінкою громадян - вони виконують усі вимоги, визначені нормативно-правовими актами. Але є й факти негативної відповідальності, коли люди порушують вимоги правових норм, не виконують правил. У останньому випадку до такої категорії держава застосовує міри примусу залежно від порушених відносин, зокрема передбачається, з огляду на ступінь суспільної небезпеки, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та інші види відповідальності.

Умови користування зброєю, зберігання, придбання, носіння, транспортування передбачають виконання особою встановлених правил, що випливають із чинного законодавства. Наявність зброї та використання її за призначенням не порушує встановлених у суспільстві відносин, якщо виконуються всі правила та умови. Що ж до іншої поведінки людини, котра користується зброєю, те сморід тягне відповідальність, установлену галузями права.

Діючим законодавством передбачено кримінально - правову, та адміністративно - правову відповідальність за порушення законодавства про зброю.

Кримінальна відповідальність, як це передбачено Кримінальним кодексом України, настає в разі порушення правових відносин, що підпадають під визначення злочину, передбаченного цим кодексом. До найбільш поширених злочинів, що вчинюються особами, які володіють зброєю, можна віднести й незаконне полювання із застосуванням зброї (ст. 161 КК України)[80]; незаконне носіння, зберігання, перевезення, виготовлення і збут вогнепальної зброї (ст. 222 КК України)[81].

Полювання - це сукупність дій дій людини, спрямованих на пошук, вистежування, переслідування з метою добування і самодобування диких звірів і птахів, щоперебувають у стані природної волі в межах мисливських угідь[82].

До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування) з будь-якою стрілецькою зброєю (у тому числі арбалетом, луком), або з капканами та іншими знаряддями добування диких звірів і птахів, або з мисливськими собаками чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання, або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю (у тому числі арбалетом, луком)[83].

Незаконним полювання із застосуванням зброї визнається тоді, коли воно відбувається в невстановлений час. Згідно з п. 27 положення “Про мисливське господарство та порядок здійснення полювання” затвердженного постановою Кабінету Міністрів № 780 від 20 липня 1996 р. встановлюються терміни полювання, конкретні дати відкриття і закриття полювання на тієї чи їнший вид мисливських тварин визначаються наказом Мінлісгоспу за погодженням з Мінекобезпеки. Також незаконним визнається полюавння, яку відбувається в недозволених місцях або забороненими знаряддями та способами.

Іншим видом протиправних дій заякі КК України передбачає відповідальність є незаконне носіння, зберігання, перевезення, виготовлення і збут вогнепальної зброї. Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 8 липня 1994 р. за № 6 “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” роз'яснив, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисні, без належного дозволу дії, пов'язані з володінням незалежно від тривалості часу будь-яким із зазначених предметів, що знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці[84].

Незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім

гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (у руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, у транспортному засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання.

Незаконним придбанням вогнестрільної зброї (крім

гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід вважати умисні дії, спрямовані на їх заволодіння (за виключенням розкрадання), всупереч встановленому законом порядку, шляхом скуповування, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок чи відшкодування боргу тощо.

Під незаконним виготовленням холодної, вогнестрільної зброї

(крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід розуміти умисні, без надання дозволу у встановленому законом порядку, дії по їх створенню, по відновленню втрачених уражаючих властивостей чи переробленню будь-яких предметів, у результаті чого вони набувають властивостей холодної чи вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин.

До незаконного виготовлення відноситься, зокрема, перероблення ракетниці, стартового, будівельного чи інших пістолетів, виготовлення обрізу із мисливської (у тому числі) гладкоствольної рушниці, виготовлення вибухових пристроїв з використанням будь-яких компонентів, що самі по собі не є вибуховою речовиною чи боєприпасом, але в результаті чого вони набувають характерних властивостей вогнестрільної зброї, бойових припасів чи вибухової речовини тощо.

Незаконний збут холодної, вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, поза встановленим порядком, дією винної особа по їх передачі іншій особі шляхом продаж, обміну, дарування, оплати за борг тощо.

Ці два види протиправної поведінки в статистиці виявлених злочинів, де застосовується зброя, складають значну частку. Покарання за такі злочини суворе - санкція передбачає застосування позбавлення волі.

Передбачено і досить сувору відповідальність за вчинення такого злочину, як викрадення вогнепальної зброї (ст. 223 КК України). У разі вчинення цього злочину законодавець передбачив покарання: позбавлення волі на рядків від трьох до десятьох років. Цей злочин згідно зі ст. 71 КК України є тяжким, що тягає підвищену відповідальність. До цього слід додати, що в разі, якщо людина знає про вчинення цього злочину і не сповіщає про нього правоохоронні органи, сморід також несе відповідальність за приховування злочину, згідно зі ст. 186 КК України.

Нагадаємо, що кримінальна відповідальність настає й у випадках, коли зброя зберігається недбало, тобто коли особа, що володіє вогнепальною зброєю, або боєприпасаим до неї не виконує встановленних нормативними актами або загальноприйнятими правилами осторог, вимог щодо виключення випадків втрати зброї і бойових припасів або іншого вибуття їх з-під контролю. (ст. 224 КК України)[85].

Адміністративна відповідальність передбачає вплив на осіб, які не дотримують визначеної правової поведінки під час придбання, зберігання, транспортування і користування зброєю. Ця відповідальність стосується не тільки користування вогнепальною зброєю, як це передбачає Кримінальний кодекс України, а й застосування засобів, що вражають сльозоточивими речовинами та речовинами іншої дратівної дії. Як нами раніше відзначалося, адміністративні стягнення є впливом на осіб, які порушують чинне законодавство; це, зокрема, передбачено Кодексом про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України). Ним передбачено відповідальність за порушення таких правових відносин: стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КпАП України)[86];

порушення правил придбання, зберігання, передачі або продаж вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї (ст. 190 КпАП України)[87];

порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 191 КпАП України)[88];

порушення строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192 КпАП України)[89];

ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 193 КпАП України)[90];

порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продаж вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 194 КпАП України)[91];

порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 195 КпАП України)[92];

порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони (ст. 1951 КпАП України)[93];

порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них (ст. 1952 КпАП України)[94];

порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони (ст. 1953 КпАП України)[95];

порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продаж електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами (ст. 1954 КпАП України)[96].

Адміністративне законодавство передбачає і діяльність міліції, зокрема в разі вчинення проступків, пов'язаних із порушенням правил дозвільної системи, що стосуються обходження з видами зброї, а також із спеціальними засобами, які стріляють речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Працівники міліції можуть вилучати зброю, проводити особистий огляд і огляд промов правопорушника.

Державне регулювання обігу зброї здійснюється на підставі Федерального Закону Російської Федерації «Про зброю» прийнятий Державною Думою 13 листопада 1996 р. та іншими нормативно - правовими актами, що конкретизують положення цього закону. Усього близько 48 нормативно - правових актів регулює це питання.

Так по- перше законодавець більш докладно систематизує види зброї, ніж це робиться у відповідному Наказі МВС Укріїни № 622 від 21 серпня 1998 р. Виділяють цивільну зброю.

До цивільної зброї відноситься зброя, призначена для використання громадянами Російської Федерації з метою самооборони, для занять спортом і полювання. Цивільну вогнепальну зброю повинно виключати ведення вогню чергами і мати ємкість магазина (барабана) не більш 10 патронів.

Цивільна зброя підрозділяється на:

1) зброя самооборони: вогнепальна гладкоствольна довгоствольна зброя, у тому числі з патронами травматичної дії, що відповідають нормам Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації; вогнепальне безствольна зброя вітчизняного виробництва з патронами травматичного, газового і світлозвукової дії, що відповідають нормам Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації;

газова зброя: газові пістолети і револьвери, у тому числі патрони до них, механічні розпилювачі, аерозольні й інші пристрої, споряджені сльозоточивими або дратівними речовинами, дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації;

электрошокові пристрої й іскрові розрядники вітчизняного виробництва, що мають вихідні параметри, що відповідають вимогам державних стандартів Російської Федерації і нормам Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації;

2) спортивна зброя: вогнепальна з нарізним стволом; вогнепальна гладкоствольна; холодна клинкова; метальна; пневматична з дульною енергією понад 3 Дж;

3) мисливська зброя: вогнепальна з нарізним стволом; вогнепальна гладкоствольна, у тому числі з довжиною нарізної частини не більш 140 мм;

вогнепальна комбінована (нарізне і гладкоствольне), у тому числі зі змінними і вкладними нарізними стволами; пневматична з дульною енергією не більш

25 Дж; холодна клинкова;

4) сигнальна зброя;

5) холодна клинкова зброя, призначена для носіння з козачою формою, а також із національними костюмами народів Російської Федерації, атрибутика яких визначається Урядом Російської Федерації.

До службової зброї відноситься зброя, призначена для використання посадовими особами державних органів і працівниками юридичних осіб, котрим законодавством Російської Федерації дозволене носіння, збереження і застосування зазначеної зброї, із метою самооборони або для виконання покладених на них федеральним законом обов'язків по захисті життя і здоров'я громадян, власності, по охороні природи і природних ресурсів, цінних і небезпечних вантажів, спеціальної кореспонденції.

Підприємства й організації, на які законодавством Російської Федерації покладені функції, пов'язані з використанням і застосуванням службової зброї, є юридичними особами з особливими статутними задачами.

До службової зброї відноситься вогнепальна гладкоствольна і нарізна короткоствольна зброя вітчизняного виробництва з дуловою енергією не більш 300 Дж, а також вогнепальна гладкоствольна довгоствольна зброя.

Службову зброю повинно виключати ведення вогню чергами, нарізну службову зброю повинно мати відмінності від бойової ручної стрілецької зброї по типах і розмірам патрона, а від цивільного - по слідообразованнню на кулі і гільзі. Ємкість магазина (барабана) службової зброї повинна бути не більш 10 патронів. Кулі патронів до вогнепальній гладкоствольній і нарізній короткоствольнії зброї не можуть мати сердечників із твердих матеріалів. Патрони до службової зброї повинні відповідати вимогам державних стандартів Російської Федерації.

Бойова ручна стрілецька і холодна зброя

До бойової ручної стрілецької і холодної зброї відноситься зброя, призначена для рішення бойових і оперативно - службових задач, прийнята відповідно до нормативних правових актів Уряду Російської Федерації на озброєння Міністерства оборони Російської Федерації, Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, Міністерства юстиції Російської Федерації, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, Федеральної прикордонної служби Російської Федерації, Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації, Федеральної служби охорони Російської Федерації, Федеральної служби податкової поліції Російської Федерації, Державного митного комітету Російської Федерації, прокуратури Російської Федерації, Федеральної служби залізничних військ Російської Федерації, військ цивільної оборони. Федерального агентства урядового зв'язку й інформації при Президенті Російської Федерації, Державної фельд’єгерскої служби при Уряді Російської Федерації (далі - державні воєнізовані організації), а також що виготовляється для постачань в інші держави в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації,

Зразки бойової ручної стрілецької зброї і патронів до нього, конструктивні параметри котрих відносно вже прийнятих на озброєння аналогів не збільшують їхню вражаючу силу, а також холодна зброя приймаються на озброєння керівниками державних воєнізованих організацій у порядку, обумовленому Урядом Російської Федерації.

Крім цього іншим позитивним моментом є те, що законодавець встановлює обмеження на обіг цивільної та службоовї зброї.

На території Російської Федерації забороняються:

1) обіг у якості цивільної і службової зброї: вогнепальної довгоствольної зброї з ємністю магазина (барабана) більш 10 патронів, що має довжину стовбура або довжину стовбура зі стовбурною коробкою менше 500 мм і загальну довжину зброї менше 800 мм, а також маючого конструкцію, що дозволяє зробити його довжину менше 800 мм і при цьому не втрачається можливість виробництва постріла; вогнепальної зброї, що має форму, що імітує інші предмети;

вогнепальної гладкоствольної зброї, виготовленого під патрони до вогнепальної зброї з нарізним стовбуром;

кистенів, кастетів, сюрикенів, бумерангів і інших спеціально пристосованих для використання в якості зброї предметів ударно - дроблячої і метальної дії, за винятком спортивних снарядів;

патронів із кулями бронебійної, запальної, розривної або трасуючої дії, а також патронів із дробовими снарядами для газових пістолетів і револьверів;

зброї й інші предмети, що уражає дію яких засновано на використанні радіоактивного випромінювання і біологічних чинників;

газової зброї, спорядженого нервово - паралітичними, що отруюють, а також іншими речовинами, не дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації, газової зброї, здатного заподіяти середньої ваги шкода здоров'ю людини, що знаходиться на відстані більш одного метра;

зброї і патронів до нього, що мають технічні характеристики, що не відповідають криміналістичним вимогам Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, погодженим с Державним комітетом Російської Федерації по стандартизації, метрології і сертифікації;

вогнепальної безствольної зброї самооборони, електрошокових пристроїв і іскрових розрядників, що мають вихідні параметри, що перевищують розміри, установлені державними стандартами Російської Федерації і відповідних норм Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації, а також зазначених видів зброї, зроблених за межами території Російської Федерації;

холодної клинкової зброї і ножей, клинки і леза яких або автоматично витягаються з ручки при натисканні на кнопку або важіль і фіксуються ними, або висуваються за рахунок сили ваги або прискореного руху й автоматично фіксуються, при длині клинка і леза більш 90 мм;

2) збереження або використання поза спортивними об'єктами спортивної вогнепальної зброї з нарізним стовбуром або спортивною пневматичною зброєю з дуловою енергією понад 7,5 Дж і калібру більш 4,5 мм, а також спортивної холодної клинкової і метальної зброї, за винятком збереження і використання цибуль і арбалетів для проведення науково - дослідницьких і профілактичних робіт, пов'язаних з іммобілізацією об'єктів тваринного світу;

3) установка на цивільній і службовій зброї пристосувань для безшумної стрілянини і прицілів (прицільних комплексів) нічного бачення, за винятком прицілів для полювання, порядок використання яких встановлюється Урядом Російської Федерації, а також їхній продаж;

4) пересилка зброї;

5) носіння громадянами зброї при проведенні мітингів, вуличних ходів, демонстрацій, пікетування й інших масових публічних заходів.

Ще однією відмінністю є наявність Державного кадастру цивільної та службової зброї та патронів до неї. Кадастр є офіційною збіркою, яка містить у собі систематизовані відоиості про цивільну та службову та патрони до неї, дозволені до обігу на теритторії Російської Федерації.

Кадастр видається на підставі переліку моделей цивільної і службової зброї і патронів до нього, зведення про які вносяться в Кадастр і виключаються з Кадастру, що стверджується щокварталу Урядом Російської Федерації або по його дорученню Держстандартом Росії разом із Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації. У Кадастр не включаються зведення про холодну клинкову і метальну зброю, а також про одиничні екземпляри цивільної зброї, увезених на територію Російської Федерації, вироблених на території Російської Федерації або вивозимих із Російської Федерації.

Кадастр видається і ведеться Держстандартом Росії. Зміни в Кадастр вносяться Держстандартом Росії не пізніше трьох місяців після твердження переліку моделей цивільної і службової зброї і патронів до нього, зведення про які вносяться в Кадастр і виключаються з Кадастру.

Не менш авжливим ніж наявність Кадастру є обов'язковий контрольний відстріл службової та цивільної вогнепальної зброї з нарізним стовбуром, нагородна нарізна вогнепальна зброя, атакож знарізна зброя, що ремонтуеться або переробляєся в заводськиїх умовах та послідуюча передача контрольних зразків куль та гільз до Федеральної пулегільзотеки.

 

Згідно зі ст.10 аналізуємого Закону право на придбання зброї мають:

1) державні воєнізовані організації;

2) юридичні особи з особливими статутними задачами;

3) юридичні особи, що займаються виробництвом зброї або торгівлею їм;

4) юридичні і фізичні особи, що займаються колекціонуванням або експонуванням зброї;

5) спортивні організації й організації, що ведуть мисливське господарство;

6) організації, що займаються оленярством у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, а також спеціалізовані підприємства, що ведуть мисливський або морський звіробійний промисел;

7) освітні заклади;

8) громадяни Російської Федерації;

9) іноземні громадяни.

 

Згідно з ст. 13 коментуемого Закону встановлюється порядок придбання зброї громадянами Росіїї. Так, наприклад, установлюється віковий ценз на право володінні будь якою цивільною зброєю в 18 років, але він може бути зменшений на дві долі законодавчим органом суб'єкту Російської Федерації. Крім цього обмежується кількість зброї - у п'ять одиниць. Термін дії ліцензії на право володіння зброєю більше ніж в Україні на 2 роки, та складає 5 років. Також громадяни Росії можуть отримати дозвіл на право володіння та носіння електрошокових пристроїв та іскрових розрядників.

Ліцензія на придбання зброї не видається наступним категоріям громадян:

- не достигшим 18 років (установлений Законом вік може бути знижений законодавчими (представницькими) органами суб'єктів Російської Федерації, але не більш ніж на два роки);

- представившим не медичний висновок про відсутність протипоказань до володіння зброєю. Зазначений висновок видається медичними заснуваннями у встановленої Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації формі. Протипоказаннями до володіння зброєю, відповідно до роз'яснення Мінздраву Росії, є: відсутність конечності, пензля, стопи; захворювання периферичних судин (варикозное розширення вен і ін.); хронічні захворювання периферичної нервової системи; хронічні, що часто загострюються захворювання шкіри; гострота зору з корекцією нижче 0,5 на однім оку, нижче 0,2 на іншому;або 0,7 на однім оку при відсутності зори на іншому; стійке зниження слуху будь-якої этиологии (сприйняття шепотной промови менше 3 м); органічні захворювання центральної нервової системи; алкоголізм, наркоманія, токсикомания (лист Мінздраву Росії № 10-01-1148 від 11 липня 1993 р.). Питання про видачу ліцензій громадянам Російської Федерації, що страждає епілепсією або вираженими формами прикордонних психічних розладів, розглядаються в індивідуальному порядку Міністерством охорони здоров'я і Міністерством внутрішніх справ (ч. 2 ст. 24 Правил обороту цивільної і службової зброї і патронів до нього на території Російської Федерації);

- маючим судимість за вчинення навмисного злочину (тут мається на увазі наявність у громадянина незнятої або непогашеної у встановленому законом порядку судимості за вчинення навмисного злочину);

- відбуваючим покарання за скоєнний злочин;

- скоївшим протягом року адміністративне правопорушення, що зазіхає на суспільний порядок або порядок керування.

- не маючим постійного місця проживання;

Законом вводиться обмеження, що стосується загальної кількості що купується громадянином Російської Федерації вогнепальної зброї: громадянин, якщо він не віднесений до категорії колекціонерів, може мати у власності не більш п'ятьох одиниць мисливської вогнепальної зброї з нарізним стовбуром, і не більш п'ятьох одиниць вогнепальної гладкоствольної довгоствольної зброї.

При цьому Закон уводить нове поняття - "ліцензія на колекціонування або експонування зброї на території Російської Федерації".

По нормативних актах, що діяли колись, колекціонування зброї спеціальному ліцензуванню не підлягав і приватний колекціонер у юридичному змісті не відрізнявся від інших набувачів зброї.

Пневматична зброя з дуловою енергією не більш 7,5 Дж і калібру до 4,5 мм включно, так само як і механічні розпилювачі, аерозольні та інші пристрої, споряджені сльозоточивими або дратівними речовинами, електрошокові та іскрові розрядники вітчизняного виробництва купуються і зберігаються без обмежень, причому придбання такого роду предметів не обмежено і віковими рамками, тобто за змістом частини 4 статті 3 Закону вони можуть вільно купуватися особами, недосягшим 18-річного віку.

Загальний порядок отримання дозволу на придбання та ліцензії на право володіння та носіння зброї практично не відрізняється від аналогічних правил встановленнх на Україні.

Юридичні особа з особовими статутними завданнями мають право набувати цивільної і службової зброї в юридичних осіб - постачальників після одержання відповідної ліцензії в органах внутрішніх справ. Види, типи, моделі і кількість цивільної і службової зброї для використання працівниками юридичних осіб з особливими статутними задачами встановлюються Урядом Російської Федерації.

Придбана зброя підлягає реєстрації у відповідних органах внутрішніх справ у двотижневий термін із дня його придбання. При реєстрації зброї юридичним особам з особливими статутними задачами видається дозвіл на збереження і використання цієї зброї терміном на трьох року на підставі документів, що підтверджують законність придбання зброї. Форма дозволу визначається Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації.

Право на придбання зброї державними воєнізованими організаціями урегульований ст. 11 коментирует Закону.

Державні воєнізовані організації мають право набувати бойової ручної стрілецької й іншої зброї в порядку, установленому нормативними правовими актами Уряду Російської Федерації. З вогнепальної зброї з нарізним стовбуром, що знаходиться на озброєнні державних воєнізованих організацій, робиться контрольний відстріл для формування федеральної пулегильзотеки в порядку, обумовленому Урядом Російської Федерації.

Відповідальність за порунешшя законодавства про зброю передбачає також два види відповідальності кримінальну та адміністративну. Кримінальна відповідальність установлюється Кримінальним Кодексом Російської Федерації за незаконне придбання, передача, збут, зберігання, перевезеня або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристрохв (ст. 222 КК); незаконне виготовлення зброї (ст. 223 КК); неналежне виконання обов'язків по охороні зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв (ст. 225 КК); розкрадання або вимагання зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв. (ст. 226 КК); недбале зберігання вогнепальної зброї (ст. 224 КК).

Адміністративна відповідальність установлюється Кодексом про Адміністративні Правопорушення РСФСР за порушення порядку придбання, зберігання, передача або продаж громадянами вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї (ст. 172 КпАП); порушення правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї та боєприпасів(ст. 173 КпАП); порушення термінів реєстрації вогнепальної зброї та правил постановки їого на облік (ст. 174 КпАП); ухилення від реалізації вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї та боїових припасів (ст. 175 КпАП); стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах та в не одведенних для цього місцях або з порушенням встановленного порядку (ст. 159 КпАП); порушення правил полювання та рибальства, а також правил здійсненн інших видів користування тваринним світом (ст 85 КпАП).

Порядок зберігання зброї наші сусіди в Законі регламентують лише в загальних рисах. Та ніяких особових розумів відносно товщини двер^ та кількоскі металевих рещіток він не висуває. Закон указує лише на ті, що зброя повинна зберігатися в умрвах які забеспечують її збереження, безпеку збегігання та виключати доступ до неї сторонніх осіб. Основною вимогою до зберігання зброї є наявність отриманного в органах внутрішніх справ відповідного дозволу (Ліцензії) на право зберігання та носіння конкретного екземляру зброї.